Потрібно було вмикатися раніше: підсумки матчів відбору на Євро-2026
Минулого тижня збірна України провела третій і четвертий поєдинки у відбірковій єврокампанії, неочікувано обмінявшись перемогами з Косово. (Цю маленьку балканську країну з населенням менш як 2 мільйонів визнають понад 100 держав-членів ООН, але не Україна. Тому логістика переміщень нашої делегації була надскладною.)
Спочатку наші хлопці несподівано зазнали поразки у Пріштіні – 30:31, а через три дні розгромили балканців у литовській Клайпеді – 36:25. Цікаво, що це перша перемога з великим рахунком із 2019 року, коли "синьо-жовті" у Києві під керівництвом Сергія Бебешка та Миколи Степанця розклали на атоми Фарери (30:19).
Попри втрату двох балів, диспозиція сил у нашій групі залишається незмінною – Україна зберігає шанси на мейджор із ймовірністю 95%, якщо фінішує не останньою. Проте ті 5 відсотків, що залишилися, містять неприємний варіант: у разі двох наших поразок у заключному "вікні" та хоча б однієї перемоги Косово, ми фінішуємо четвертими. Нагадаю, що косовари в цьому відборі вдома не програли нікому, а в травневому матчі з Фарерами явного фаворита зараз не виділити.
З іншого боку, дві перемоги гарантують Україні перше місце й, головне на цьому етапі, – другий чи третій кошик під час жеребкування фінальної частини, яка зараз відсікає одразу половину учасників після групового турніру.
Позитивний момент останніх двох "вікон" – склад набуває реальних контурів, коли у збірну викликають майже всіх найкращих гандболістів (один-два "туристи" – це вже неабияке досягнення). Водночас турбує те, що головний тренер займає свій пост, не маючи не тільки необхідної ліцензії, а й, що важливіше, – досвіду роботи. Вадим Бражник, попри добре ім'я, яке він заробив, будучи гравцем, не зрозуміло як став тренером національної збірної. Можливо, саме це пояснює поразки від Косова та Естонії.
Нагадаю ланцюжок змін, що досі не допоміг об'єднати найкращих. Федерація гандболу України наполягає на звільненні Степанця, який вивів(!) команду у фінальну частину Євро-2022, і запрошує німця Міхаєля Біглєра. Той із тріском провалює чемпіонат Європи, а кермо дістається його першому помічнику В'ячеславу Лочману (теж топовий у свій час гравець, але без успіхів на тренерському містку).
Він навіть не встигає завершити відбір на Євро-2024, як кермо вже в руках його помічника Вадима Бражника. Той фінішує четвертим у групі з чотирьох команд, а потім, м'яко кажучи, провалюється в матчах з андердогом – Естонією, під час відбору на ЧС-2025.
Де в цьому ланцюжку послідовність чи геніальність рішень керівників? Чому збірна та її гравці повинні страждати від ФГУ та безвідповідальності Міністерства молоді та спорту, яке, по суті, й загнало в прірву український гандбол? Чому ми дозволяємо звільняти гандболістів-професіоналів, які дають результат? Чому десятиліттями залишаються на своїх місцях держтренер та міністерські клерки, які не зазнали жодних змін, хоча повинні бути першими відповідальними за низку провалів і непослідовність власних рішень?
Доки головний тренер не стане повністю незалежним і не працюватиме в умовах контракту між ним і Мінспортом, де він відповідає за результат, а чиновники – за організацію, доти єдності і порядку нам не бачити.
Перед оглядом матчів – про кадрові втрати. Відзначимо відсутність Дмитра Гориги, Дмитра Тютюнника, Богдана Черкащенка. Основний лінійний Дмитро Ільченко вибув до кінця відбору через розрив ахіллового сухожилля. Напередодні матчів захворіли Дмитро Редькін та Данило Савчук, яких наші керівники за п'ять днів не змогли замінити навіть на другий матч, у Клайпеді. Обидві зустрічі наша збірна провела в урізаному складі – 14 гандболістів.
13 БЕРЕЗНЯ 2025 РОКУ. ОЧЄ-2026. 4 ТУР. ПРІШТІНА (КОСОВО).
Косово – Україна *31:30 (16:12)
Україна: Терехов (6/20, 30%), Комок (3/20, 15%); Артеменко (10/11), Турченко (5/6), Акименко (5/7), ДЕНИСОВ (3/3), Бурзак (3/3), О.Онуфрієнко (2/2), Близнюк (1/3), Міноцький (1/3), Донцов (0/1), Скиба, Котюк (н.в.), Тільте (н.в.).
Головний тренер: Вадим Бражник.
...У Пріштіні перебіг подій дуже нагадав той, що був у листопаді з Фарерами. Через проблеми в захисті команда довго входила в гру. Не від гарного життя можна побачити капітана команди Денисова у центрі(!) захисту. Господарі могли закривати матч, якби не Терехов, що потягнув вихід сам на сам за рахунку "-6". Саме цей сейв став початком камбеку, який увінчався рівним рахунком. Проте дотиснути впертих косоварів не вдалося, які завдяки цій перемозі залишились у гонці за Євро до травня.
Серед цікавинок відмітимо, що коли просів правий фланг, то Близнюк і Акименко помінялись місцями – Ілля догравав у куті, а наш єдиний українець у ЛЧ Андрій – на півсередньому.
16 БЕРЕЗНЯ 2025 року. ОЧЄ-2026. 4 ТУР. КЛАЙПЕДА (ЛИТВА).
Україна – Косово *36:25 (18:8)
Україна: Терехов (18/43, 42%; 1 гол), Комок (н.в.); Турченко (10/12), Близнюк (6/10), Акименко (4/5), О.Онуфрієнко (3/3), Артеменко (3/4), Міноцький (3/5), Бурзак (2/2), Донцов (1/1), ДЕНИСОВ (1/2), Котюк (1/2), Тільте (1/3), Скиба.
Головний тренер: Вадим Бражник.
У цьому матчі головне питання було зняте ще на початку. Героєм поєдинку став Антон Терехов, який ще в першому таймі назбирав 11 сейвів. Ще один цікавий момент – у старті вийшов Ярослав Котюк, підмінивши одного з головних бомбардирів всієї єврокампанії, Дмитра Артеменка, який мав пошкодження. Втім, основний вінгер доволі швидко повернувся на майданчик, довівши, що разом з Акіменком здатні ефективно закрити кути.
Дуже приємне враження залишив новачок Ігор Скиба, сконцентрувавшись виключно на захисних діях.
Коли запрацював захист, то й напад діяв невимушено чітко – Турченко та Міноцький на двох поклали третину гольового здобутку. Вперше за два роки був викликаний Олександр Тільте, який впевнено виглядає (як, власне, й завжди виглядав) на позиції розігруючого, де за спиною Захара Денисова за ці роки не знайшлось рішень з дивної "епохи омолодження".
Відзначимо повернення після трирічної паузи Владислава Донцова, який здобув більш-менш достатній ігровий час через вилучення Акіменка. Через брак шульг у кут знову перемістився Близнюк (Ілля видав добротний матч на півсередньому), а Донцов зайняв місце у другій лінії.
Попри критику на адресу Бражника через відсутність досвіду у цьому ремеслі, тим більш коли займаєш елітний та відповідальний пост, саме йому і Захару Денисову слід подякувати за те, що ми можемо бачити потужний склад і насамперед ознаки конкурентоспроможного гандболу.
- Україна провела 200-й офіційний матч у незалежній історії (+81=11-108). Перший матч наша чоловіча збірна зіграла у Румунії 7 квітня 1993, поступившись господарям (16:25). Цікаво, що головним тренером в цьому матчі був Борис Чижов, який другий і третій матчі на чолі збірної проведе у 2010 році і теж їх програє. Зараз Борис Чижов – тренер жіночої збірної України. Чи брати слово «тренер» у лапки – те ще завдання для неіснуючого літредактора.
- Андрій Акименко увійшов у топ-10 снайперів за всю історію збірної, обігнавши також шульгу Миколу Стецюру.
…8-9. Руслан Прудіус - 139
…8-9. Владислав Остроушко - 139
10. 🔺Андрій Акименко - 133
11. 🔻Микола Стецюра – 132
- Лінійний Ігор Скиба дебютував у збірній України і став 155-м гравцем, заграним на офіційному рівні (з даних, що маємо).
- Єдиний гол Олександра Тільте став ювілейним, 100-м, за збірну. Цієї позначки досягли тільки 15 гравців за всі роки (лідер – Юрій Костецький, 419 голів).
- Геннадій Комок провів 56-й матч у складі збірної (8-й результат в історії) і, здається, вперше не вийшов на майданчик, будучи заявленим на матч.
- Серед польових гравців, викликаних на це вікно, лідерами по зіграних матчах залишаються Акименко (40), Тільте (39) та Денисов (39).
- Антон Терехов відкрив лік голам у збірній та став сьомим кіпером-голеодором. До речі, головним бомбардиром в цьому амплуа є Вадим Бражник (три голи).
Наступні матчі збірна України проведе у Міхаловцях з Нідерландами (8 травня) та на виїзді з Фарерами (11 травня).