Прощання з епохою. Як Мігель Велозу залишив незабутній слід в історії Динамо
38-річний португалець Мігель Велозу завершив кар'єру. Про це оголосив сам колишній хавбек Спортингу, Дженоа, Верони та Пізи. І — київського Динамо, якому Велозу віддав 4 роки життя.
Ексфутболіст збірної Португалії — не просто черговий легіонер у історії киян. Чемпіон пригадав, з чим прийшов, як грав, і який багаж по собі залишив футболіст рівня та можливостей, яких сьогодні в чемпіонаті України точно не вистачає.
Втілення кращих часів
Мігель Луїс Пінто Велозу став футболістом Динамо 4 липня 2012-го. Став одним із 6 літніх і вражаючих новачків, які були покликані зробити найтитулованіший український клуб сильнішим. Зважаючи, що в той період Велозу опинився у компанії Ніко Кранчара та Раффаеля (а також Рубена, Тає Тайво та Андрія Богданова), мабуть, саме португальця можна вважати найбільш зірковим поповненням тої команди. Вже у зимове трансферне вікно до "біло-синіх" приєднаються і Євген Селін та Домагой Віда.
Той сезон був одним із двох рекордних для Динамо за витратами на ринку. Протягом розіграшу-2012/13 на придбання нових футболістів керівництво столичної команди не пошкодувало більш як 40 мільйонів євро. Лише наступна, кампанія-2013/14, перекрила більш ніж солідну для українського і всього східноєвропейського футболу цифру, коли за Дьємерсі Мбокані, Юнеса Беланду, Александара Драговича, Джермейна Ленса та Бенуа Тремулінаса Динамо віддало вже 46 мільйонів.
7,5 мільйонів вартував сам Мігель. Ця цифра — навіть не в трійці найдорожчих придбань братів Суркісів. Та з огляду на результати виступів та перебування Велозу в ДК цей трансфер точно — не з найгірших. Та чи відпрацював ці гроші португалець, який прийшов, звісно ж, на кругленьку заробітну плату (за чутками — близько 2 мільйони євро на рік)?
Унікальний для українського футболу гравець
Динамо висмикувало Велозу з італійського Дженоа задля посилення зони опорного півзахисника. Врешті конкурентами піренейця виявилися Огнєн Вукоєвич та молодші Сергії — Сидорчук та Рибалка. Втім, таку конкуренцію варто називати доволі умовною.
Насправді профайл Велозу як футболіста, який відповідав за плацдарм вище центру оборони, не тільки для Динамо, а й для УПЛ як такої, був чимось абсолютно новим.
Велозу приходив у команду з баченням Юрія Сьоміна. Московський "залізничник" збирався гнути свою лінію й далі, себто — грати через контроль мяча. У оновленій команді за Сьоміним Мігель мав стати ледь не ключовою фігурою — зайняти нішу так званого "глибинного плеймейкера". Враховуючи, що прибув Велозу з чемпіонату Італії, доречною буде згадка про корифея цієї позиції Андреа Пірло. Чи не кожен любитель футболу чудово собі уявляє гросмейстера м’яча, який диригує грою своєї команди часто навіть із власної половини поля, вміло направляючи чергову атаку колективу у потрібному векторі, чи забезпечуючи швидкий та якісний вихід із оборони.
Португалець дійсно поєднував у собі всі ці якості, а ще мав відмінний, якісний та сильний удар, а також, як і знаменитий колега, був майстром стандартів. Шульга, Велозу мав стати ще й корисною опцією при подачі корнерів, в першу чергу, з правого кута, або ж забезпечити ефективний підбір м'яча біля меж штрафного майданчика.
Звісно, Велозу купувався й для отримання першого з часів румуна Флоріна Черната футболіста, який мав вирішити проблему якісного пасу для центрфорварда. Небезпідставно Мігеля порівнювали й із самим Валентином Белькевичем. Не погодитися з такою оцінкою важко — португалець справді мав неординарне бачення поля і грав у футбол інтелектом і душею.
Зважаючи на розташування у грі, були у Велозу й недоліки. Мігель не міг похизуватися ні сильною грою у відборі, ні умінням вигризати м'ячі на другому поверсі. Саме тому, маючи піренейця на полі, для надійності та убезпечення "тилу" з більш сильними суперниками, поряд із ним був необхідний "ланцюговий пес", який такі хиби в грі Велозу "перекривав".
(Ледь не) Зразковий легіонер
Португалець підписав угоду з Динамо, прибувши до Києва у розквіті сил, або в тому фізичному стані, який прийнято називати "ідеальний вік для футболіста його позиції". На момент переїзду до столиці України йому було 27, а контракт сторони уклали на 4 роки. І цей період Велозу в Динамо провів, як то кажуть, від дзвінка до дзвінка.
Луїс Пінто привіз у Конча-Заспу та на "Олімпійський" не тільки витончений ігровий стиль, незмінно модну й таку ж філігранну, як і його гра, зачіску, а й нові стандарти поведінки легіонера. Як виявилося, з усіх гучних та дороговартісних придбань він виявився ледь не єдиним футболістом, з яким не ототожнювалися скандали, примхи, химерні вередування через перебування в незвичній країні чи інші забаганки. Ні, Велозу не був ідеальним. Не один раз, а особливо — після Революції гідності та нападу Росії, в інтерв'ю італійським ЗМІ він недвозначно говорив про бажання змінити клуб. Та вже умовного наступного дня повертався в розташування Динамо й добросовісно відпрацьовував умови союзу з роботодавцем.
Той, хто став жертвою обставин?
Та навіть з урахуванням усього позитиву, який приніс Мігель в Динамо, очевидно одне — його потенціал у Києві не вдалося використати навіть наполовину.
Вже за 3 місяці після переходу до Динамо Мігель отримав нового тренера. З іншим, а головне — нерідко сумбурним баченням футболу як такого. Дивлячись правді у вічі, треба казати, що Олег Блохін високим завданням часу та клубу, в якому опинився, аж ніяк не відповідав. І замість того, щоб вибудувати з найсильнішого із часів півфіналу Ліги чемпіонів-1999 складу "біло-синіх" команду, здатну вигравати не тільки чемпіонат України, а й голосно заявити про себе у єврокубках, на практиці вчився бути клубним тренером серед тих, кого мав би навчати сам. Від таких реалій страждала як гра, так і усі футболісти Динамо, й Велозу — не виняток.
Велозу пограв і під керівництвом третього наставника у Динамо. Сергій Ребров розкрити можливості португальця теж не зміг, хоча саме з молодим спеціалістом Мігель провів найсильніший сезон у складі киян. У розіграші-2014/15 піренеєць забив 6 голів у 28 зустрічах. Та навіть тоді віддав лише 1 результативний пас. Брак якісних цифр за останньою характеристикою — головна претензія до Велозу. З початку перебування ів Динамо Мігель віддав 20 асистів, або 5 — в середньому за сезон. В цьому аспекті гри від нього точно очікували більшого.