Після роботи – на матч із лідером УПЛ. Як живе Новий Розділ – найсенсаційніша аматорська команда України
Уявіть собі два паралельні всесвіти. В одному з них футболісти після виснажливого тренування занурюються в кріосауни, їхній фізичний стан аналізує цілий штат реабілітологів, а контракти з багатьма нулями захищені юристами. Команда подорожує на комфортабельному клубному автобусі, а її бюджет вимірюється мільйонами доларів. Це реалії сучасного житомирського Полісся – лідера української Прем'єр-ліги.
А тепер погляньте на інший всесвіт. Тут футболісти прокидаються о шостій ранку, щоб встигнути відпрацювати зміну на виробництві, розвезти товар по магазинах або провести тренування для дітей. Вони вирушають на матчі власними легковими автівками, "скидаючись" на бензин. Після ігор під осіннім дощем забирають брудне екіпіювання додому, щоб самостійно випрати, адже завтра зранку знову на роботу.
Саме ці два світи зіткнуться 28 жовтня на ідеальному газоні "Центрального стадіону" в Житомирі. Скромний аматорський клуб Новий Розділ зі Львівщини, який представляє громаду на 37 тисяч людей, створив абсолютну сенсацію, й став одним із двох аматорів на цій стадії турніру.
Для їхньої громади ця гра значно більше, ніж просто матч проти представника еліти. Це шанс вийти на поле, про яке більшість аматорських команд може лише мріяти, і перевірити, чи завжди бюджет визначає результат. За цією історією стоять чотири роки важкої роботи, віра у власну справу та любов до футболу, яка не зникає через війну, фінансові труднощі чи відсутність належних умов. І саме в таких матчах видно, за що ми любимо Кубок України: тут навіть команда з іншого футбольного світу може змусити фаворита нервувати.
Відродження у тіні великої війни
Аби зрозуміти феномен цієї команди, треба відчути контекст самого місця. Новий Розділ – це дуже молоде місто на Львівщині, яке не може похвалитися середньовічними замками чи тисячолітньою історією. Воно було засноване у 1953 році у зв'язку з освоєнням велетенського родовища сірки. Літопис міста – куди прагматичніший: колись уся життєдіяльність утворювалася навколо гірничо-хімічного комбінату. Завод давав роботу тисячам людей, будував інфраструктуру і, по суті, задавав ритм усьому регіону.
Часи змінилися, епоха промислового гіганта залишилася у минулому, але місто на цьому не зупинилося. Сьогодні Новий Розділ активно розвивається, шукає нові сенси, відбудовує економіку силами місцевих підприємців. До слова, незважаючи на свою молодість, місто подарувало країні чимало відомих імен. Свої шкільні роки тут провів легендарний музикант Кузьма Скрябін (Андрій Кузьменко), тут народилися відомі телеведучі Юрій Горбунов та Ольга Фреймут. Саме у місцевій спортивній школі робив свої перші кроки у великий футбол колишній гравець київського Динамо Андрій Баль.
Саме цей молодий, амбітний дух розвитку, помножений на бажання мати власне велике свято, став ідеальним ґрунтом для створення футбольної казки.
Великого футболу в Новому Роздолі не було давно. Остання місцева команда зникла з футбольних радарів ще десь у 2015-2016 роках, залишивши після себе лише спогади фанатів. Місцеві таланти були змушені шукати щастя по сусідніх районах, а громада жила без свого головного спортивного свята.
Усе змінилося наприкінці 2021 року, коли на порозі кабінетів міської ради з'явився Андрій Гарапцьо. Корінний новороздільчанин, колишній футболіст прийшов з амбітною ідеєю – відродити місцевий футбол. Він знайшов однодумців серед небайдужих людей, місцевих підприємців та депутатів міської ради. Президентом клубу обрали Ігоря Складановського, а через рік до команди приєднався й нинішній віцепрезидент Ігор Пістун. Як вони самі кажуть, об'єднала їх між собою ідея.
Офіційно громадську організацію "Футбольний клуб Новий Розділ" зареєстрували 4 лютого 2022 року. До початку повномасштабного вторгнення Росії залишалося рівно двадцять днів.
"Дуже Розділ чекав на цю команду, – згадує події тієї весни президент клубу Ігор Складановський. – Коли почалося вторгнення, більшість з нас пішли в місцеву тероборону. День і ніч патрулювали місто, район. Усе було на паузі, навіть Федерація футболу не могла сказати, чи буде чемпіонат. Але коли нам дали зелене світло – ми без вагань почали грати. Стартували з Третьої ліги. Головним було зберегти футбол".
За чотири роки команда здійснила фантастичний ривок. У 2023-му вона стала чемпіоном Третьої ліги. У 2025-му взяла золоті медалі Першої ліги Львівщини та стала володарем Кубку Львівщини, здійснивши справжній подвиг. У фіналі турніру, маючи лише 14 гравців у заявці через епідемію травм, новороздільчани по пенальті здолали чинного володаря трофею. Вперше з 2009 року обласний кубок виграла команда не з найвищого дивізіону.
Економіка аматорського дива
Секрет успіху Нового Роздолу не у грошах. За клубом не стоїть всеукраїнський агрохолдинг чи олігарх з бездонними кишенями. Клуб фінансують небайдужі місцеві підприємці за часткової, посильної в умовах війни, підтримки міської ради.
Загальний бюджет структури, яка включає першу команду (зараз виступає в Прем'єр-лізі області), дублюючий склад та дитячу школу на 120 вихованців, складає близько 4-5 млн гривень на рік. Це сума, яку топ-клуби УПЛ можуть витратити на місячну зарплату одного гравця основи.
"Футбол – це дороге заняття. У тебе є відповідальність перед людьми, фінансові зобов'язання, – зізнаються керівники клубу. – Вигоди тут ніякої немає. Це чистої води ентузіазм, емоції, спілкування. Якби не було можливості та бажання, ми б цим не займалися".
Побут команди максимально приземлений. Медичний штаб – це одна людина, Матвіїв Роман, який для команди є лікарем і масажистом.
Інфраструктура – ще один виклик. Рідний стадіон "Галичина" бачив кращі часи, але спільними зусиллями тут зробили косметичний ремонт, встановили бойлери, поставили телевізор для тактичних розборів, але освітлення є лише за одними воротами. Восени, коли темніє рано, команда змушена тренуватися на одній половині поля, а взимку клуб власним коштом орендує поле зі штучним покриттям у Львові.
Восени, коли темніє рано, команда змушена тренуватися на одній половині поля, а взимку клуб власним коштом орендує поле зі штучним покриттям у Львові.
Трансфери на чесному слові
У Новому Роздолі немає професійних контрактів. Відповідно, немає і класичного трансферного ринку чи сум відступних. За юридичними нормами, гравець може забити 45 голів за сезон, отримати пропозицію від професійного клубу, зібрати речі й піти абсолютно безплатно. Це найбільший ризик для будь-якої аматорської команди, яка вистрілила в Кубку.
Як у таких умовах збирати конкурентоздатний склад і втримувати лідерів? Керівництво клубу знайшло просту, але дієву формулу: абсолютний карт-бланш головному тренеру та залізна фінансова стабільність.
"Всю селекційну роботу ми віддали тренеру. Ми не ліземо в тренувальний процес, рахуємо, що це неправильно. Тренер сам підбирає людей під своє розуміння футболу, під нашу атакуючу, верхову, швидкісну гру. Він відповідає за результат. А з нашого боку єдина задача – щоб була фінансова стабільність. Зарплати чи преміальні у нас виплачуються без жодних затримок, рівно так, як домовилися", – зізнався президент клубу.
Футболісти грають за фіксовані ставки, які коливаються від 8 до 18 тисяч гривень на місяць, плюс преміальні: три тисячі за виграш вдома чи на виїзді.
Головний критерій відбору гравців для Андрія Гарапцьо – це не лише талант, а й здатність вписати аматорський футбол у свій робочий графік.
"В першу чергу одразу постає питання: чи людина може тренуватися? Однозначно. Якщо людина фізично встигає після роботи приїздити на тренування, тоді ми вже починаємо переговори. На початку, коли ми виступали в нижчих лігах, сюди було дуже нелегко залучити кваліфікованих футболістів. Мало хто хотів йти в невідомий проєкт. Але коли команда почала показувати результат і зростати, розмовляти з новачками стало набагато легше. Вони самі бачать, що тут є прогрес".
Через гучний успіх у Кубку України команда опинилася під радарами професійних скаутів. На запитання, чи не боїться тренер, що взимку його команду просто розберуть багатші клуби, Гарапцьо відповідає прямо:
"Звичайно, нашими хлопцями цікавляться. І не одним гравцем. Я вважаю, що на даний момент 70-80% моїх футболістів можуть без проблем виступати за професійні клуби Другої та Першої ліг. Але я сподіваюся, що команду не розберуть. Хлопці віддані клубу, вони бачать, що керівництво віддячує їм за працю, і вони вже прив'язалися до цієї команди емоційно".
"Архітектор" без ліцензії та його дисципліна
Головний двигун команди – Андрій Гарапцьо. Він не просто керує грою з брівки, він живе нею. Його особистий графік міг би зламати будь-кого. Мешкає у Львові, працює в Новояворівську, а тренувати команду їздить до Нового Роздолу – це близько 200 кілометрів за кермом на день щосереди та щоп'ятниці.
При цьому Гарапцьо категорично не хоче отримувати тренерську ліцензію УЄФА чи йти у професійний футбол.
"Я не хочу тренувати професійно, – відверто каже Андрій Васильович. – Ніхто не візьме молодого тренера відразу в Прем'єр-лігу. А тренувати Другу лігу... Це означає покинути сім'ю, переїхати в інший регіон і заробляти там 30-50 тисяч гривень. На сьогоднішній день для чоловіка з родиною це не ті кошти, заради яких варто кидати все. Мене повністю влаштовує мій фінансовий стан і те, що я можу займатися улюбленою справою тут, у Новому Роздолі".
Незважаючи на аматорський статус, у команді діє жорстка система дисципліни. За пропуск тренування без поважної причини футболіст втрачає 10% від місячної зарплатні. Проте, як зізнається тренер, хлопці настільки віддані грі, що навіть якби ці штрафи скасували завтра, ніхто б не перестав приїжджати на базу.
Робочий клас і кубкові герої
Склад Нового Роздолу – це звичайні українці, які щодня працюють, а у вільний час виходять на футбольне поле. Тут немає зірок із великими контрактами, проте є люди, для яких футбол є пристрастю і можливістю творити маленькі сенсації.
Багато хто в команді працює торговим агентом, або ж має незвичайний спосіб заробітку. Наприклад, Богдан Адам. Саме він поклав початок фантастичному камбеку в матчі 1/16 фіналу Кубку України проти Агротеха (3:1). У повсякденному житті Богдан виготовляє домовини.
"Працюю там уже понад десять років. Робота від виробітку. Зранку встаєш, робиш свою справу від А до Я, а після обіду вже вільний. Деколи доводиться вставати і о шостій ранку, щоб все встигнути, але воно чудово поєднується з футболом".
Воротар Артем Денега, який у кваліфікації Кубка України проти Миколаєва відбив два пенальті, паралельно працює дитячим тренером у структурі львівських Карпат.
"Деколи буває важко, не хочеться кудись їхати після роботи, але в мене є графік. Основну ставку в житті я зараз роблю саме на тренерство, а гра за область – це, можна сказати, додатково".
Але особлива історія належить Валерію Дорошенку. Батько чотирьох дітей добровільно пішов служити до лав Збройних Сил України, паралельно беручи участь у тренуваннях та матчах команди.
"Мати такого футболіста – це величезна гордість. Людина віддає всього себе на фронті, а коли має вихідний – на 90% він присутній на наших тренуваннях. Однозначно він поїде з нами до Житомира на цей матч", – не приховує свого захвату тренер.
Окремим феноменом команди є серії післяматчевих пенальті. На шляху до 1/8 фіналу Новий Розділ виграв дві футбольні лотереї, реалізувавши 9 з 9 ударів! Особливою фішкою стали заміни від Гарапцьо. Місцевий гравець Андрій Богдан двічі виходив на поле на 90+ хвилинах спеціально під удари з позначки і обидва рази впевнено розводив воротаря та м'яч по різних кутах.
"Це не якась суперзаготовка, – посміхається тренер. – Просто перед одним із матчів Андрій сказав мені: "Васильович, на розминці я кладу п'ять із п'яти. Я готовий бити". Коли гравець настільки впевнений у собі, я просто мусив йому довіритися".
Апетити приходять під час гри: куди росте Новий Розділ
Коли аматорський клуб так гучно вистрілює у Кубку України, виникає логічне запитання: чи не є цей спалах одноразовою акцією і що буде з проєктом завтра? У керівництва та тренерського штабу є чітке бачення майбутнього. Найближча ціль команди – закрити гештальт на рівні області.
"Ми ще не все виграли. У нас в пріоритеті чемпіонство у Прем'єр-лізі Львівщини. Хочеться подарувати це свято вболівальникам, які палко нас підтримують, і керівництву. А щодо виходу на всеукраїнський рівень... Ми не беремося загадувати, як буде завтра. Але я чудово розумію: якщо додати кілька точкових підсилень, ці хлопці здатні дуже гучно показати себе і в чемпіонаті України серед аматорів", – каже Гарапцьо.
Проте головна амбіція керівників клубу – це довгостроковий фундамент. У 2023 році ФК Новий Розділ запустив власну дитячу футбольну школу. Зараз там безкоштовно тренується понад 120 місцевих дітей у 7 вікових групах (починаючи ще з дитсадка).
Як зазначає керівництво, місту потрібно пережити ще три-чотири роки перехідного періоду, щоб саме ці підростаючі юнаки змогли замінити нинішніх лідерів основи. Кінцева мета проєкту – створити повноцінний конвеєр, завдяки якому на поле Галичини десятиліттями виходитимуть місцеві таланти.
Житомирський рубікон: без страху, але з повагою
Домашні матчі Нового Роздолу перетворилися на найбільшу подію для всієї громади. На стадіон приходять сім'ями, клуб самостійно організовує трансляції на YouTube із власними коментаторами, яких фінансує керівництво, щоб ті, хто за кордоном чи на фронті, могли підтримати команду.
Матч проти Полісся – апогей їхнього шляху. Керівництво аматорів ставиться до суперника з величезною повагою, але без страху.
"Головне, щоб Усик на поле не виходив. А якщо серйозно, то хай Полісся згадає, що вони також колись починали з аматорів. Я пам'ятаю, як ми грали з ними в Кубку України серед аматорів у 2016-му. Честь їм і хвала, що змогли вирости в гранда вітчизняного футболу. Для наших хлопців це неймовірний досвід", – пригадує Ігор Пістун, який був тоді президентом СКК Демня.
Головний тренер команди Андрій Гарапцьо до матчу готується спокійно:
"Розібрати Полісся дуже важко, у них величезний склад, і ми просто не знаємо, хто вийде проти нас. Але ми гратимемо у свій футбол. Хлопці вийдуть битися за себе, за свої сім'ї, за наше місто і за всю Львівщину".
Вже у середу, 28 жовтня, о 13:00 за київським часом пролунає стартовий свисток. Можливо, кубкова казка Нового Роздолу на цьому завершиться, проте свою головну перемогу ці хлопці вже здобули. Вони довели всій країні, що великий футбол народжується там, де втомлений після робочої зміни слюсар чи торговий агент взуває бутси, виходить на напівтемне поле рідного стадіону і, попри все, вірить у мрію та насолоджується моментом.