Бонджорно, Мальдера! Миколенко, ми перші в черзі! Збірна України на кілька годин повернула великий футбол в Ужгород
Великий футбол, нехай і на короткий період, завітав до Ужгорода! І це при тому, що найзахідніший регіон країни не має своєї команди в УПЛ! Відкрите тренування збірної України, вперше за часів великої війни, – ось де футбольне свято. І хто знає – якби не війна, то чи мав би цей невеликий, але футбольний регіон нагоду відчути себе частиною великого футболу…
"Чемпіон" побував на заході, який уже став екзотикою. Судячи з того, що регіональні соцмережі гудять цим дійством уже другий день, воно вдалося. І запам'ятається багатьом надовго.
Чотири години в дорозі – бо збірна на самому порозі
Місцевий "Авангард" такого напливу людей не бачив давно. Під час війни в місті проводиться чимало змагань, дитячих турнірів, але це все, звичайно, події без ажіотажу. Чутки про те, що буде відкрите тренування головної команди, почали ширитися ще за кілька тижнів. Тренери дитячих команд із посиланням на "власні перевірені футбольні джерела" казали, що точно буде щось грандіозне. При цьому бідкалися, чи будуть обмеження для якоїсь незначної кількості дітей, адже потрапити хотіли багато хто. Всі видихнули, коли на офіційних сторінках з'явилися перші анонси.
З погодою, як для масового заходу, неабияк пощастило. Зазвичай в Ужгороді тепліше на 5-7 градусів, ніж у гірських громадах регіону. Сонце світило та ще й як гріло. Хоча вже за кілька годин до тренування було зрозуміло, що гарячі, заряджені дітлахи сьогодні не замерзнуть.
"Куди побіг з автобуса без куртки? На стадіоні замерзнеш", – ці зауваження педагогів, схоже, мало на кого діяли цього дня.
Діти практично "десантувалися" зі шкільних автобусів, водії шукали, де б припаркувати "жовтого коня", а малеча майже бігла на арену. Діти – звідусіль! Перечин, Минай, Хуст – це відносно ближні до Ужгорода містечка. А Міжгір'я та Голятин – це вже гірські території, майже за 200 кілометрів! На стадіоні й діти з релокованого Краматорського ліцею, зі Львівщини, багато дітей із внутрішньо переміщених родин. Намальований дітьми плакат із написом "Трубин – ліпший вратарь" – ілюстрація того, що нинішній Ужгород став прихистком для дуже багатьох дітей зі східних регіонів України.
Більшість дітей єднало чи не єдине – зайняти місце в перших рядах, аби бути ближче до гравців у момент "Х" під час автограф-сесії! Тому й деякі дитячі команди приїхали за кілька годин.
Зірки зійшлися, але не з'їхалися. На "Авангарді" – без імен із Бенфіки та ПСЖ
Назарина, Шапаренко, Михавко, Різник… Чим більше прізвищ збірників оголошував ведучий, тим очевиднішим ставало, що "віпів" сьогодні не буде. Трубін та Судаков із Бенфіки, Забарний із ПСЖ – "Авангард" своєю присутністю не потішили. Але свята, здається, це не зіпсувало аніскільки.
"А як він може приїхати, якщо він ще позавчора за ПСЖ грав і забивав у чемпіонаті", – аналізує ймовірність появи Забарного один із юних уболівальників.
"Та що там їхати з того Парижа! До Будапешта літаком чи до Кошице долетів би, а тут машиною до кордону. Добре, що хоч Миколенко є", – оцінює ситуацію інший юний знавець футбольної географії, який також полює на зірок.
Рудий "тіктокер" на бровці, м'ячі на трибунах, "сейви" Різника
Загалом помітно, що саме тренування мало цікавить гостей дійства, всі нестерпно чекають автографів та селфі. Маркери, фломастери, найрізноманітніші футболки та плакати – юні фанати озброєні до зубів!
"Пару моїх малих взяли ігрову форму для автографів, а я казав їм брати звичайну футболку або щось зі старого комплекту. А тепер що робити – доведеться їм перезамовляти футболки, не буде ж грати з підписом Миколенка на спині. Але нічого, викрутимося, добре, що дітям радість", – каже один із тренерів дитячої команди.
По бровці поля бігає та знімає стендапи місцевий знаменитий закарпатський комік! Він у рудій перуці, говорить на камеру смартфона яскраво вираженим місцевим діалектом, "задирає" вболівальників та гравців. Здається, що навіть попри війну та всі можливі кризи телевізійна творчість пішла вперед. На відкритому тренуванні в Києві років п'ять тому такого персонажа ми, найімовірніше, не побачили б. А тепер вправний тіктокер завзято набиває контент і завтра матиме купу переглядів. І це класно. Це різноманіття, це нелінійна медійність, якої бракувало.
Футболісти тренуються в лайтрежимі. Розминка, двостороння гра на пів поля. Усі результативні дії гравців трибуни вітають оплесками, особливо часто – "сейви" голкіпера Дмитра Різника. Час від часу гравці вибивають на трибуни подарункові м'ячі, яких, звісно, на всіх не вистачить. І навіть нарікання-бурчання про те, що могли б вибити й більше м'ячів, здаються позитивом. Як давно ми вже не відчували таких емоцій…
Онлайн- та офлайн-фанатки Михавка, міжгірські італійці, терплячий Миколенко
А далі – апогей дійства. Футболісти по черзі йдуть "у народ"! Гравці розділилися на дві групи. Одні зайшли з правого крила, інші – зліва від центрального тунелю. Діти висять на паркані, кожен хоче бути першим. Бо десь чули, що на автограф-сесію буде відведено лише 15 хвилин, а там уже кому пощастить. Але добре, що на все пішло, мабуть, більше години. Ви би бачили очі цих дітлахів…
Відчулося, що діти не знають імен збірників. Аби підкликати футболіста, "гуглять" його ім'я, але переважно звуть за прізвищами.
"Миколенко, підійди до нас, просимо тебе" – найпопулярніша фраза. Віталій не відмовив нікому. Тихо, спокійно, довго, але задовольнив прохання майже всіх.
Добре, що гравці ще й мали автограф-картки – це також "зайшло". А щасливі дітлахи ще довго змагалися, вихваляючись, хто зміг "наколядувати" більше.
"Хлопці, натягуйте футболку для підпису", – радить динамівець Шапаренко. "Лайфгак" швидко підхопили для зручності, процес пішов швидше.
Найдовше, мабуть, затримався серед дітей Тарас Михавко. Це ще той жартівник! А з усіма спілкується так, ніби всіх знає зі школи. Дуже легкий та приємний у спілкуванні.
"О, тебе впізнаю, ти підписана на мене в Інстаграмі", – жартує 21-річний захисник київського Динамо. І так майже з усіма. Серед "глорі-хантерів" і хлопці з рідної Львівщини. Зі своїми Тарас був ще "теплішим".
"Кулько заробляєш, Тарасе?" – кричить хтось із дитячого натовпу. Відповідь ми не розчули.
А юні фанати із закарпатського Міжгір'я пішли ще далі. Коли на коло автографів зайшов головний тренер Андреа Мальдера, хлопці з тренером враз заговорили… італійською!
"Бонджорно, сеньйоре!" – дерли горло хлопці. Попередньо подивилися в телефоні, як буде італійською "підійдіть до нас", але засумнівалися, чи правильно зможуть вимовити. А розчулений італійською юних міжгірців Андреа Мальдера гордо поставив підпис на жовто-синьому прапорі Міжгір'я. На знак подяки, звісно ж, почув "Grazie". Тренери обіцяли похвалити дітей у школі перед учителями іноземної мови, хоча й у школі викладають англійську та німецьку.
"Голятин побував у футбольній казці" – так починається допис про поїздку в Ужгород на сторінці ліцею гірського села. Перед цим діти здобули медалі у футбольних змаганнях громади, а тут ще й фото з Миколенком. Чим не казка…
У цій діжці дитячого футбольного меду знайшлася і мала ложка дьогтю, куди ж без цього. Щойно діти поїхали з відкритого тренування, як у соцмережах почали з'являтися відео приїзду до Ужгорода згаданих Забарного, Судакова, Трубіна… Шкода, що з цими зірками діти банально розминулися. І скільки їм не пояснюй про складну логістику і далекі відстані, сприймають це важко. Добре, що день видався таким легким та незабутнім, а ближчими стали ті, хто ще не так давно вважався далеким…
