Тренеришка, "гуд ебенінг" і клуб його предків: Унаї Емері – король Ліги Європи, що має багато облич
Астон Вілла сьогодні зіграє фінал Ліги Європи проти Фрайбурга.
Це історичний момент для бірмінгемців – їхній перший шанс на євротрофей з 1982 року.
А от їхній тренер Унаї Емері вже вшосте зіграє у фіналі ЛЄ, причому з попередніх п'яти спроб він виграв чотири.
Ще б пак, він впевнений у собі; для нього це звичайна справа.
Чемпіон розповідає про великого тренера, але не найбільших у світі клубів.
***
"Я не народився тренером, я сам себе ним зробив.
Я не народився з прізвищем, яке б відкрило дорогу у великий футбол, тож я мав перемагати сам.
Мій авторитет походить від результатів та відданості. І якщо на цьому шляху я ставав кращим, то також завдяки командам, які були налаштовані працювати так само рішуче, як я", – заявляє Унаї Емері.
І це не хизування – все так і є.
У Астон Віллі персонал не пригадує, щоб тренер коли-небудь покидав базу – це тому, що він завжди їде з неї останнім.
Скрупульозний, детальний, ніколи не поверхневий. І Емері байдуже – перемога чи поразка. Після ефектних 4:2 з Ліверпулем він підготував детальний відеозвіт із кожною помилкою, і вже за 12 годин розжував усе гравцям.
Вони не ображені – тут звикли і розуміють, що так стають кращими.
"З Емері ви можете бути впевненими, що він не підведе вас, якщо ви не підведете його", – каже Юрі Тілеманс.
Як і іншим в команді, йому подобається грати в Унаї – його тренування ніколи не довші за 90 хвилин, але дуже інтенсивні, креативні, рідко повторюються. 20 хвилин "матчу" 11 на 11 без м'яча – як вам таке? А переведення в оборону нападника, який не хоче повертатися назад?
Емері завжди в пошуку, 24/7 думає про футбол:
"Така я людина, завжди на чомусь концентруюсь. Якщо я візьмусь грати у гольф, то ввечері мене треба буде забирати машиною".
Може, хобі?
Хіба що читання та швидкі шахи.
І лише коли стає геть не по собі, клуб замовляє для Унаї чартер, і він летить на кілька днів туди, де його ніхто не знайде.
***
"Я народився в Ондаррібії", – починається його автобіографія.
Він дуже пишається корінням, і коли у 2022-му мер вручив йому "золотий значок" міста, Емері розчулено плакав.
Син баска Хуана та андалусійки Амелії, він гордо називає себе баском, як і троє його братів – Кольдо, Ігор та Андоні.
Ондаррібія – містечко на 17 тисяч жителів на березі Біскайської затоки. Рибалки на човнах тут намагаються впіймати у морі рибу так само, як і століття назад. У ресторанах – дешеві креветки та мідії. Церковні дзвони все ще замінюють годинник.
І оскільки це Гіпускоа, майже всі тут – уболівальники Реала Сосьєдад.
Унаї не виняток. Він навіть закінчив Суб'єту і зіграв 5 матчів за першу команду у 1995-96 роках, забив 1 гол.
Якоїсь емоційної історії прощання не було – йому просто не вистачило таланту для елітного футболу.
Головний дар, який він отримав на "Аноеті", це порада від Джона Тошака, який одразу помітив у молодому інтерес до тренерства: "Коли займеш це крісло, будь повною протилежністю себе як гравця".
І він став.
Лорка – це взагалі що? Але він очолив її у 2004-му лише в 33 роки, одразу вивів до Сегунди, а там посів 5-те місце. Від шоку боси ліги визнали Емері найкращим тренером сезону.
Далі – Альмерія, яку він вперше в історії клубу підняв до Ла Ліги, а там, аби хлопці перестали боятися, вибрав склад на 1-й тур за допомогою... соломинок. Відчувши таку довіру, Альмерія розтрощила Депортиво 3:0.
Те найперше обличчя Емері-тренера вражало зухвалістю, впевненістю в собі. Здавалося, що він, ноунейм, знав про футбол все.
Звідки?!
"Я багато покладався на книги. І ще на себе. Мої сумніви і страхи мені допомогли".
А потім було ще стільки інших облич...
У Валенсії Емері виглядав, як античний стоїк – приймав на себе удар, коли клуб покидали Давид Вілья, Давид Сільва, Хуан Мата, і він самотужки тримав його на 3-му місці.
Ще був московський Спартак – його помилка, бо 2,5 млн на рік не вартували приниження від невігласів, що не бажали вчитися.
"Хай наш тренеришка говорить", – і після цих слів клуб не покарав гравця, а вигнав тренера.
Може, й на краще.
Нове обличчя Емері – це вже підкорювач Ліги Європи у Севільї. Він виграв трофей тричі поспіль – у 2014-16 роках. Потрапив під роздачу і наш Дніпро – і це був найпростіший з титулів Нервіону.
Натомість у 2014-му перемогти Бенфіку Севільї допомогло прокляття Бели Гуттмана, інакше ту аномалію не пояснити.
2016-й – це перша спроба Юргена Клоппа в Ліверпулі, ще до появи Салаха з Мане.
І весь цей час, що б з ним не ставалося, Емері обов'язково повертався до Ондаррібії та Іруна, який зовсім поруч. Є дещо надзвичайно важливе для нього у тих краях.
***
В Іруні, майже на франко-іспанському кордоні, грає Реал Уніон – один із клубів-засновників Прімери.
У його залі для трофеїв 4 Кубки Іспанії за 1913, 1918, 1924 та 1927 роки.
Дідусі Емері Роман та Антоніо – герої тих баталій; воротарі, що трималися у матчах з Реалом, коли той ще називався ФК Мадрид. Також за Реал Уніон грав і батько Емері Хуан.
Унаї постійно повертався в ті краї, і бачив, як занепадав клуб, що був спадщиною їхньої сім'ї, тож у 2021-му викупив його собі.
Ігор Емері, його брат, став президентом. Інший брат, Андоні, доглядає газон:
"Реал Уніон був на межі краху, зарплати не виплачувалися, а стадіон швидко старів. Зараз обладнання покращилося, професіоналізм зріс, і, як не дивно, завдяки співпраці з Емері, клуб був включений до V Sports – групи, яка володіє Астон Віллою в рамках своєї багатоклубної моделі".
Цю руку допомоги від своїх роботодавців Емері дуже оцінив.
Зараз Реал Уніон все ще в низах іспанського чемпіонату, проте стадіон відремонтовано, зарплати платяться вчасно, а V Sports ще й допомагає з гравцями та комерцією.
Єдиний мінус, що не виправити – на стадіоні "Галь" незвично тихо, бо живуть в Іруні переважно пенсіонери; молодь роз'їхалася за роботою по більших містах.
"Ми створюємо стільки шуму, скільки можемо", – сміється тренер воротарів Рікардо Коста.
Але, ймовірно, Емері саме це й потрібно від цього місця – трохи спокою, затишку, дому.
***
Він не отримав нічого з цього у Парижі, у Парі Сен-Жермен.
Ла Ремонтада – величезний провал, який він ніколи не визнав; одна з його найбільших вад:
"Нас вибили рішення суддів. Якби існував ВАР, Ла Ремонтади б не сталося".
Ще більше Емері натерпівся пізніше, коли Неймар спав на тактичних заняттях, а Бен-Арфа жалівся через його голову президенту, з яким мав старе знайомство. У цьому гармидері Унаї не зумів стати справжнім босом, яким зараз є Луїс Енріке.
Ще складніша історія – Арсенал, де між "Ми повернули нашу славу!" і "Емері, тебе звільнять зранку" пройшов неповний рік.
Що ж сталося?
Щонайменше програний в одні ворота фінал Ліги Європи проти Челсі, де видав останнє соло Еден Азар.
"Підготовка була хорошою, та деякі гравці мали менталітет, коли один день вони кажуть "так", а інший "ні", тоді як у футболі щодня має бути "так". Нам не вистачало цього додаткового "так". Якщо ваша віддача та самовіддача падають нижче 100%, ви можете програти, і саме це сталося", – Емері затаїв образу на гравців.
Він також не зрозумів босів, коли просив Вільфріда Заха, а йому привезли 80-мільйонного "флопа" Ніколя Пепе.
І він точно розізлився на Месута Озіла, який із зарплатою 350 тисяч фунтів на тиждень забив на захист, псував атмосферу в команді.
І ще фани, які постійно дражнили його за кумедний акцент...
"Коли я казав "Гуд Ебенінг" і перемагав, всім було весело. Але коли програвав, то миттєво перетворювався на ганьбу".
Він першим випустив Саку, Мартінеллі, Нельсона; при Емері Обамеянг забив 31 гол, а Ляказетт оформив 19+13, проте погані новини все одно суттєво переважили. Занадто нервово, неохайно став працювати баск, отримавши більший ресурс.
Провальний варіант для грандів – нове обличчя, яке він примірив і носить до сьогодні. Астон Вілла – не великий клуб, що б там не уявляли собі в Бірмінгемі.
І вже точно не великий Вільярреал, де Емері так круто відновився після невдач, що знову виграв Лігу Європи – у шаленій серії пенальті з Ман Юнайтед.
***
Як він це робить? Як висмоктує максимум із незіркових складів і змушує перемагати кращі команди?
"Унаї перфекціоніст у всьому, що робить. Коли він прибув, то проаналізував склад аби отримати максимум від кожного гравця на оптимальній для нього позиції.
Емері змусив нас відчувати себе важливими, і ми грали з великою впевненістю, знаючи, що його слова обов'язково збудуться в грі. У роздягальні його досі згадують з любов'ю. Він зробив нас кращими та змусив нас повірити, що ми можемо далеко зайти як команда, і ми це зробили", – ділиться лідер Вільярреала Жерар Морено.
Схожу історію розповідає і фулбек-ветеран Жауме Коста, який вже покидав "Жовту субмарину", коли призначили Унаї.
Він і сам не вірив, що все складеться так добре:
"Я, знаєте, не був гравцем, який чимось виділяється, не проходив у склад, але намагався показати, що гідний грати.
Коли Емері прийшов, він одразу мені зателефонував. Сказав, що хоча мене мало використовували, він бачив мене під час претемпоради, і що я благородний хлопець, який робить команду працьовитішою. Він сказав, що якщо я так і продовжу – я буду грати.
Зрештою, я зіграв 25 матчів на різних позиціях. Він був дуже чесним зі мною, і я також був з ним чесним. Ми легко порозумілися".
Приблизно те саме казали раніше в Севільї, а зараз – у Астон Віллі.
Емері щирий з тими, хто вірить у нього та проєкт, і він завжди має чим допомогти гравцям, які готові слухати.
У грандах вони вважають, що найрозумніші? Ну, той хай йдуть до біса.
А от Оллі Воткінс щасливий: "Містер каже вам, як грати, де стояти та як отримати максимальну віддачу від гри. Це справді важливо, бо це збувається".
***
І ось, будь ласка, вже шостий фінал Ліги Європи в кар'єрі.
Ніхто не тренує середняків краще за Емері.
Коли він очолив Астон Віллу, вона йшла 15-ю, ледь випереджаючи зону вильоту. А де вона зараз? Взимку їх називали навіть претендентом на чемпіонство. Клуб регулярно виходить в ЛЧ і виглядає там силою.
Фрайбург? Авжеж, ви знаєте, хто у їхній дуелі фаворит.
"Хай кожен каже, що хоче, але мій брат – топтренер. І це не через трофеї, а через те, як він керує, як працює над собою, як викладається на 200%. Він постійно намагається вдосконалюватися, вчитися", – каже Ігор.
Він буде на фіналі, а вдома чекає на Унаї влітку, а тоді восени, на аларде – традиційному параді до Дня міста.
Що б не ставалося з Емері, але це він не пропускає.
54 роки – йому пізно вже мінятися, та й не треба, бо все необхідне давно здобуто. В Унаї гарний контракт, слухняна команда, гучне ім'я і, головне, своя ніша у футболі.
Нехай не в ЛЧ, але він зірка.
Геть непогано для того, хто не народився тренером, не мав ні відомого прізвища, ні таланту гравця, але здобув усе своєю працею.