Наші за кордоном: Зубков та Сікан приносять 4 голи, Яремчук – один, Коваленку не дає забити де Хеа
Минулий вікенд подарував чимало яскравих подій за участю наших у чемпіонатах, скажімо так, другої руки. У Греції та Туреччині нашим простіше почуватися у своїй тарілці, ніж в Англії чи Іспанії.
Це не означає, що справи наших у топ-лігах зовсім затихли: просто Ла Ліга через фінал Кубка перенесла цілий тур, а в АПЛ через півфінали – матч Ноттінгема з Брентфордом.
Як наслідок, Віктор Циганков та Єгор Ярмолюк цими вихідними відпочивали.
Зубков, Сікан та Батагов
Як же запалюють наші в Туреччині! Голи Зубкова стали чимось буденним, тим, що не дивує – але останнім часом Трабзонспор загалом все більше і більше піддається "українському впливу". Серед минулого тижня команда грала півфінал Кубка, у стартовому складі вийшли і Сікан, і Батагов – і після перемоги (2:0 над Гезтепе) тренер Фатіх Текке вирішив випустити всю трійцю у стартовому складі й на матч чемпіонату.
І, слід визнати, український десант відплатив за довіру. Зубков забив "черговий", стандартний для себе гол – а ось Сікан перевершив найсміливіші очікування. Два голи та асист! Причому асист не на Зубкова, а на Банзу, тож українці взяли участь у всіх чотирьох забитих м'ячах Трабзонспора. І це були дуже важливі голи: аутсайдер Аланьяспор бився як лев і поступився 3:4.
Єдине, про що шкодуєш на тлі такої феєрії – що вона почалася так пізно. Піднятися високо в бомбардирських перегонах не встигне навіть Зубков – адже він, як і Сікан, переїхав до Трабзона лише взимку. І сам Трабзонспор завдяки українським голам високо не залізе: команда багато очок втратила з легендарним, великим, але, мабуть, застарілим Шенолом Гюнешем. Поки що Трабзонспор сьомий у таблиці, але топ-4 відірвалася дуже далеко, а через чемпіонат Туреччини до єврокубків можуть потрапити максимум чотири команди.
Максимум, тому що є Кубок – і ось у ньому Трабзонспор, повторюся, обіграв Гезтепе і зіграє у фіналі. Суперник грізний: це Галатасарай, який не вигравав цей трофей уже п'ять років. Муслера наприкінці сезону прощається з Галатасараєм і, можливо, навіть воротарською кар'єрою – йому буде дуже важливо піти на мажорній ноті. Що ж, тим цікавіше спробувати його все-таки пробити.
І, звичайно, на тлі такого не можна не поставити запитання: а чи точно Зубков і Сікан повинні були в неділю виходити проти Аланьяспора? Чи не краще їм вийти проти Динамо? Втім, це зовсім інша історія, яку обговорюватимуть у зовсім інших текстах.
Роман Яремчук
У вже розслабленій атмосфері після здобуття чемпіонства Олімпіакос грав в Афінах – і все одно обіграв АЕК. Наш бомбардир вийшов на заміну лише на 72-й хвилині – і встиг відзначитись, зафіксувавши остаточний рахунок 2:0.
Зафіксуймо: із дев'яти голів за Олімпіакос Роман три забив АЕКу, два – Буде-Глімту у плей-офф Ліги Європи, три – Панатинаїкосу у головному дербі Греції. На слабких суперників Яремчук не розмінюється: лише один м'яч влетів у ворота афінської Каллітеї. Можливо, таке використання будь-якого шансу стане для тренера нагодою більше довіряти українцеві у новому сезоні. Позиції Ель-Каабі, який забив цього сезону 24 голи, непорушні, а ось місце для другого форварда на полі можна й пошукати.
Артем Довбик
Конкурент Романа за місце в основі збірної якраз сильно схожий на його повну протилежність. Довбик отримує чудові гольові серії, не прощає аутсайдерів, але у важливих матчах не, те, щоб розчиняється... Скажімо так: з 11 голів у Серії А, які він провів, жоден не залетів у ворота суперника сильніше, ніж Болонья. Болонья, звісно, непогана команда, але матч на полі Інтера став черговим топ-матчем, де Довбик був у тіні.
Під топ-матч Раньєрі придумав особливу тактику: Довбик вийшов у парі форвардів із Шомуродовим. І переможний гол вмістив у собі передачу українця на узбека... у центрі поля. Скільки б нападників не виставляли на поле такі італійці, як Раньєрі, матч перетворюється на боротьбу у центрі протягом 90% часу.
При цьому Довбик і Шомуродов справді розігнали вирішальну атаку: просто після них м'яча торкнулися ще Челік, Суле, гравець Інтера, від якого зрикошетував м'яч, знову Шомуродов і знову Суле. Українець дуже старанно виконує встановлення на матч: працює і в глибині поля, і на партнерів. Безумовно, яскравості в його грі набагато менше, ніж було в Жироні, але, гадаю, Раньєрі їм задоволений не менше, ніж був задоволений Мічел. Шкода, що вже наприкінці гри Довбик не реалізував два шанси у контратаках, але перемогли й так.
А якщо говорити загалом, то Рома має намір до останніх турів боротися за місце у Лізі чемпіонів. Де Россі та Юрич залишили руїни, але Раньєрі в найкоротші терміни зробив з Роми боєздатну команду. Графік на фініші суворий (Фіорентина, Аталанта, Мілан і Торіно), але якщо "вовки" в змозі перемогти лідера та чинного чемпіона на його полі, їм не повинно бути страшно нічого.
Ілля Забарний
Український захисник вийшов у стартовому складі Борнмута. Добре виглядали і команда загалом, і Ілля зокрема, але... Треба вже звикати до того, що цього сезону для будь-якої амбітної команди домашня нічия з МЮ – це невдача. Борнмут, який на Олд Траффорд переміг 3:0, сам це має розуміти найкраще. Восьме місце у чемпіонаті з великою ймовірністю (якщо Кристал Пелас не обіграє Ман Сіті у фіналі Кубка) виводитиме в єврокубки, і до цього туру його займали "вишеньки", але потім пропустили вперед Брайтон і Фулгем.
"Вишеньки" возили команду, яка грає дуже погано, а під кінець сезону в АПЛ уже й мотивацію втратила. Півфінал Ліги Європи для МЮ важливіший у мільйон разів, і "дияволи" весь матч дозволяли дуже багато. Швидко забивши, господарі впевнено тримали гру у своїх ногах, багато моментів не реалізували – і, здавалося, матч йде до чергових 3:0. Забарний, до речі, міг відрізнятися першим голом у сезоні: його удару після штрафного трохи не вистачило точності.
Спасибі за факт непрограшу МЮ повинен сказати Еванілсону, який за грубий фол отримав червону картку. Після цього диспозиція різко змінилася: гості стали грати з перевагою, а господарів не врятував навіть вихід третього центрального захисника. Сенесі заблокував один потенційно гольовий удар, але на 96-й хвилині не врятував уже ніхто. Забарний, здавалося б, виніс м'яч зі штрафного, але на той момент Борнмут так притиснувся до своїх воріт, що Фернандеш, Шоу, Угарте і Гойлунд змогли розіграти комбінацію.
Образлива вийшла нічия, ще й на очах власника команди – і за незвичайних обставин. 80-річний Білл Фоулі, крім Борнмута, володіє ще й клубом НХЛ "Вегас Голден Найтс". Його він доводив до перемоги в Кубку Стенлі – але наразі важливіше, що "лицарі" прямо зараз грають у плей-офф, у них в серії 2:2 з Міннесотою. І ось, попри вік та очевидні справи в Америці, Фоулі вирішив відвідати "Віталіті Стедіум". Шкода, що команда не змогла порадувати його перемогою.
Віталій Миколенко
Український лефт-бек продовжує перебувати на піку форми. На Стемфорд Брідж Миколенко був одним із найкращих. В одному з епізодів після його кросу удару Дукуре не вистачило точності; в іншому ж Віталій сам перервав простріл у ситуації, коли Педру Нету вже готовий був заносити м'яч у порожні ворота.
Челсі, втім, все одно був сильнішим і виграв лише 1:0 багато в чому саме через самовіддану гру Евертона (не тільки Миколенка – Пікфорд теж чудово тягнув) біля власних воріт. "Іриски" вже математично врятувалися від вильоту і дограють сезон.
Максим Таловєров
Хороша новина: захисник, якого в Англії прозвали "Максі", відновився від травми й вже в першій грі після повернення відзначився результативною дією. Плімут зміг на виїзді обіграти Престон, і навіть той факт, що Таловєров вийшов тільки на заміну, не завадив йому віддати гольову передачу на іншого "джокера" Райта.
Погана новина: саме цими вихідними Плімут фактично оформив виліт у третій дивізіон. У Чемпіоншипі залишився один тур – а до Лутона, який займає 21 місце в таблиці, начебто і всього три очки, але різниця м'ячів Плімуту дорівнює "-36", а в найближчого суперника "-22". Все-таки та сама меметично погана оборона команди, яка була за Вейна Руні, зіграла свою роль: якщо Плімут не виграє в останньому турі з двозначним рахунком (причому у самого Лідса!), то понизиться в класі.
Віктор Коваленко
Прилиплий, здавалося б, до лави запасних Емполі українець минулого тижня нагадав про себе. Він забив Болоньї у півфіналі Кубка – і, нехай дуель і закінчилася для тосканців поразкою 1:5, це мало б трохи підвищити акції Коваленка всередині клубу.
Проте тренер знову залишив Віктора в запасі та випустив його лише на останню чверть години. А матч був дуже важливим: тосканське дербі проти Фіорентини – і ви дуже здивуєтеся, дізнавшись про результати Емполі в ньому.
З останніх шести дербі Емполі не програв жодного! У півфіналі Кубка вони опинилися, зокрема, через нічию та виграну серію пенальті у Флоренції; два роки тому виграли на "Артеміо Франкі" і в рамках Серії А; решта матчів – нічиї, але зрозуміло, що для "фіалок" й нічиї з таким суперником рівносильні поразкам.
На жаль, у неділю ця почесна серія перервалася. Фіорентина швидко забила два м'ячі, у другому таймі вихованець клубу Фацціні один м'яч відіграв, але на більше Емполі не вистачило. Коваленко мав шанс зрівняти рахунок, але з його сильним ударом впорався де Хеа. Зовсім уже останніми секундами Віктор, світла голова, відзначився класним пасом п'ятою, але навіс партнера вийшов за межі поля.
Загалом немає нічого дивного, що команда, яка не знає перемог за підсумками основного часу вже 22 (!) матчі, програла Фіорентині. З грудня в Емполі з перемог лише чвертьфінал Кубка, де здолали сам Ювентус – але його обіграли по пенальті. Що ж, тепер кубковий подвиг може коштувати місця у вищій лізі: команда Коваленка вже передостання.