Спроба Суркіса все переграти. Про що говорять трансфери Динамо
Віце-чемпіон України здійснює навдивовижу активну роботу на трансферному ринку. За останні роки київське Динамо привчило, що гучні заяви — максимум, на який здатен клуб у питанні комплектування команди. Та цього разу все інакше, й "обновки" столичного клубу — знову на перших шпальтах. Що сталося, і чому це важливо у розрізі подальших планів "біло-синіх"? Розбираємося прямо зараз.
Порушення формованого роками підходу
Придбання одразу чотирьох не безкоштовних футболістів вже на старті трансферної кампанії для Динамо — подія. Річ у тім, що із сезону-2018/19, коли за Віталія Супрягу, Сідклея, Че Че, Міккеля Дуелунда та Франа Соля Динамо заплатило приблизно 23,8 мільйони євро (неофіційні цифри), настільки акцентованої щонайменше за кількістю підписаних виконавців трансферної кампанії "біло-сині" не проводили. Так, уже за рік кияни взяли Олександра Караваєва, Жерсона Родрігеса, Беніто та Мохаммеда Кадірі, проте вважати двох останніх гравцями, які мали (а нігерієць формально й досі має) хоч якийсь суттєвий вплив на результати першої команди, не варто.
Наразі, за непідтвердженими даними, Динамо вже витратило на посилення складу суму, еквівалентну приблизно 4 мільйонам євро (2,5 — Піхальонок, 1 — Рубчинський, Брагару — 400-500 тисяч, Себальйос — невідома сума за оренду). Враховуючи, що в попередні роки, не враховуючи несподівано щедрого трансферу Вітіньйо, рекордом були ті ж майже 4 мільйони у кампанії-2022/23, нинішній стан справ можна назвати своєрідним зрушенням з мертвої точки. Варто згадати, що мова радше не про відсутність грошей у клубній казні — завдяки двом виходам у груповий раунд Ліги чемпіонів із Мірчею Луческу на чолі та вдалим продажам на ринку у фінансовому вимірі кияни на ногах стоять міцно — а про невміння/небажання працювати на ринку й знаходити потрібних команді виконавців.
Спроба відповідати викликам часу
Універсалізм. Саме під таким гаслом проходить літня трансферна кампанія-2024 київського Динамо. Три з чотирьох новачків "біло-синіх" можуть суттєво додати варіативності у середній лінії киян, а також створити завжди не зайву додаткову конкуренцію.
Брайан Себальйос — остаточне визнання неспроможності вирішити питання центрального захисника футболістами з українським паспортом. З приєднанням до команди колумбійця Денис Попов, Олександр Сирота та Максим Дячук отримали нове суворе попередження перспективам свого перебування в команді, адже до кого за останній сезон, до кого — за сезони, питання по ефективності гри накопичилися суттєві.
Фото: ФК Динамо
Враховуючи, що робоча нога Браяна — права, а ще один молодий центрбек Динамо Тарас Михавко в Шовковського користується відчутною довірою, ризикнемо спрогнозувати, що в новому сезоні ставка у центрі захисту буде робитися саме на цей дует.
Максим Брагару багатьма розглядається в якості конкурента Владиславу Дубінчаку та Костянтину Вівчаренку, проте це — спрощений погляд на цей трансфер. Брагару можна назвати "молодий (чи новий) Караваєв" в українському футболі, адже Максим здатен закрити будь-яку позицію на лівому фланзі, а також використовувався вже й як правий край середньої лінії.
Фото: ФК Динамо
Сам ексгравець Чорноморця нещодавно пояснив, що його улюбленим місцем на полі є позиція вінгера. І тут варто згадати про вже колишній "некомплект" у команді саме на лівому фланзі атаки, де лише в останні півроку розігрався Владислав Кабаєв, а Самба Діалло продовжує ходити в "молодих та перспективних".
Олександр Піхальонок — один із найкращих футболістів УПЛ останніх років, які захищали кольори не Динамо чи Шахтаря. Не дивно, що й боротьба за нього розгорнулася між двома грандами. "Перемога" киян може бути дійсно важливою для "біло-синіх", адже в особі Піхальонка Динамо отримало готове якісне підсилення середньої лінії одразу на дві позиції.
Фото: ФК Динамо
Олександр є тим футболістом, який може, як додати конкуренції у трикутнику Бражко-Шапаренко-Буяльський, так і стати прямою заміною двом останнім. У випадку використання Піхальонка на позиції капітана команди, це означатиме кардинальну зміну підходу в атаці. Олександр — це про доставку м’яча до нападника чи до штрафного майданчика в цілому та ефективні дальні удари, тоді як Віталій діє безпосередньо у фінальній третині та й часто завершує атаки сам. З часу підписання Че Че у липні 2018-го, настільки якісного (бразилець не заграв у Києві, але життя показало, що він — майстерний центрхав) футболіста у центр півзахисту Динамо не купувало.
Валентин Рубчинський — зовсім свіжа історія й іще одне підтвердження більш ніж вірогідної теорії, згідно якої тренерський штаб розглядає у центрі півзахисту більш ніж вагомі зміни. Крім того, у випадку з 22-річним хавбеком мова водночас і про його двох поки конкурентів у центрі поля. Після переходу Рубчинського перспективи Олександра Андрієвського та Володимира Шепелєва у команді стали ще більш сумнівними. Обидва — давно не прогресують, по обом є питання стосовно подальшої доцільності перебування в Динамо.
Фото: ФК Динамо
Сам Рубчинський здатен закрити будь-яку позицію в центрі поля, проте наразі виглядає радше ще одним варіантом можливої заміни для Миколи Шапаренка, ніж альтернативою Володимиру Бражку. Так, на відміну від Піхальонка, йому завоювати місце в стартовій 11-ці буде важче. Крім того, з урахуванням повернення з оренди у Зорі Олександра Яцика, можна стверджувати, що центральна вісь середньої лінії в ДК укомплектована.
Генеральна лінія — непорушна й буде втілюватися в життя й надалі
Починаючи з літа 2018 року, Динамо заробило на ринку більш ніж 100 мільйонів Євро. Продаж, в першу чергу, Іллі Забарного, Віталія Миколенка, Віктора Циганкова, а ще раніше — Андрія Ярмоленка, задав той напрямок, в якому Динамо організовує всю клубну роботу, щонайменше, і на найближчі роки.
Час від часу у ЗМІ з'являється інформація про новий чи підтверджений інтерес до нинішніх лідерів та перспективних футболістів киян. На сьогодні більш ніж на 80% склад команди укомплектований українцями, й тенденцій до зміни такого стану справ немає від слова "зовсім". За останні роки Динамо перетворилося на приклад нарешті нібито успішної бізнес-моделі на пострадянському просторі, ставши клубом, який впевнено стоїть на рейках самоокупності. Чому ж "нібито"? Справжній успіх — не тільки й не стільки "живі" гроші, якими можна скористатися в ім'я підтримання життєдіяльності команди та інвестування коштів у нові таланти, а й здобуття титулів. З останнім у Динамо — величезні пробіли.
Наразі головними діамантами в короні братів Суркісів є Бражко, Буяльський, Назар Волошин, Георгій Бущан, та найбільш очевидна фігура для майбутнього продажу — Шапаренко. Центральний півзахисник може розраховувати на запрошення від пристойного роботодавця вже цього літа, а керівництво ДК — солідну пропозицію, хай і далеку від давно мемних 300 мільйонів.
Проблемні позиції залишаються
Втім, говорити, що на цьому Динамо з активністю на ринку може завершити, буде передчасно. Не випадково киянам продовжують приписувати інтерес до різних виконавців, які нібито перебувають на радарах селекційної служби.
З думками тих, хто вважає, що "біло-синім" не завадить і ще один центральний захисник, і нападник, не погодитися важко. Особливо "дефіцитним" набір кадрів є на вістрі атаки. Практика минулого сезону показала, що наявність лише одного Владислава Ваната у контексті завдань перемагати на дистанції — точно розкіш, яка потім виявляється ще й занадто дорогою. Тому спроби підписати лідера Зорі Едуардо Герреро, чи інших футболістів, про яких у інформаційному полі може бути й не чутно, цілком природні. У випадку, якщо в сезон Динамо знову буде входити тільки з одним центрфорвардом, здатним давати результат біля воріт суперників, раніше чи пізніше команда знову зазнає тих очкових втрат, які потім виявляться фатальними.
Шовковський отримав серйозний сигнал
Рекордсмен "біло-синього" столичного клубу за кількістю проведених матчів очолює Динамо трохи менш як 8 місяців. За цей час Олександр Шовковський встиг завоювати довіру Суркісів як тренер, з яким він готовий іти на нові, вже призабуті ризики.
Мова не тільки про згадану фінансову складову, а й відроджене бажання власника Динамо вкладатися у створення нової команди в ім'я майбутніх перемог у принципі. Вперше за останні роки головний тренер киян отримує одразу чотирьох нових футболістів до старту сезону. Вперше за останні роки за таких обставин клуб не спростовує бажання працювати на ринку далі. І виглядає так, що вперше за останні роки наставник та президент дивляться дійсно у один бік.
Така політика аж ніяк не гарантує Динамо перемог навіть на внутрішній арені, не кажучи вже про завдання у єврокубках. Проте якщо раніше "біло-сині" свідомо відмовлялися від необхідності оновлення організму команди як однієї з найважливіших складових успіху сучасного клубу, то тепер принаймні в цьому аспекті в таборі киян попередні помилки врахували.