Прем'єр-ліга. "Динамо" - "Чорноморець" 3:1. Три очки є, дисципліни нема
Звітний матч можна вважати вдалим для "Динамо" з усіх боків. По-перше, три очки - це три очки, як і казав перед матчем Ігор Суркіс. По-друге, вдалося уникнути дискваліфікацій основних гравців перед матчем з "Шахтарем". По-третє, нарешті "Олімпійський" побачив результативний матч у виконанні клубних команд, а то стартові 3:3 в грі Україна - Німеччина вже трохи призабуто. А те, що при цьому перервано 8-матчеву "суху" серію Шовковського навіть добре - не буде додаткового тиску на голкіпера перед грою в Донецьку.
"Динамо" одразу побігло вперед, вочевидь, виконуючи настанову Сьоміна: забити якнайшвидше і почати берегти сили на наступний матч. Дальні удари сипалися один за одним: Гармаш, Алієв, знову Гармаш. Проте все це виглядало блідо на фоні шансу одеситів. Кутас, котрий ще в "Оболоні" зарекомендував себе майстром стандартів, зі штрафного поцілив у поперечину. Якби тоді гості забили, то... Але таких "якби" багато у кожній грі весняного "Динамо", а очки команда все ж набирає.
От і тепер за кілька хвилин після згаданого моменту вони забили гол. Ідейе після комбінації за участю Гусєва (лівий фланг йому і справді не заважає) та Мехмеді бив без перешкод з меж штрафного. Безотосний не мав шансів врятувати "моряків", 1:0. Між іншим, передачу, після якої стартувала гольова атака, було віддано, коли гості створювали офсайд, і сказати, що їм цього точно не вдалося не можна.
До перерви лідери першості встигли подвоїти рахунок. Гармаш потужно пробив, замкнувши простріл Попова, і тут Безотосний, здавалося б, вже мав непогані шанси зреагувати. Але сила удару Дениса добре відома, тому сталося як сталося. Та й загалом стверджувати, що кияни не заслуговували на гол не можна. Команда "бігла", тиснула і питання було лише чи встигнуть до перерви забити ще чи відкладуть на другий тайм. Встигли, і встановили на табло улюблений для теперішньої команди Сьоміна рахунок 2:0 - і перевага відчутна, можна економити сили, і спробуй ще пробити СаШо.
"Чорноморець" зміг, але до цього пропустив втретє. Це Алієв приклався зі штрафного і продовжив добру для себе традицію: забивати у кожному матчі киян на оновленому НСК. Атмосфера на арені встановилася зовсім святкова, і Сьомін наважився випустити Шевченка. Легенду Юрій Павлович до цього тримав у резерві, проте перебіг подій був таким, що можна було й дати Андрію трохи ігрової практики, треба ж набирати йому форму, не під "Шахтар", так під Євро. І в останню 20-хвилинку ветеран був найпомітнішим на полі, йшов у обіграш, бив, відкривався, одного разу мав дуже хороший момент, але влучив з кількох метрів у Безотосного.
Було це вже за рахунку 3:1 - Матос, котрий поступово стає лідером "Чорноморця", замкнув подачу зі штрафного. Тут є питання щодо дій оборонців під час стандартів, але, знову ж таки, краще вже зараз пропустити, ніж від "гірників". Але, на жаль, проблеми "Динамо" стандартами не вичерпуються. На перший план у неділю вийшла дисципліна.
Ярослав Козик, котрий обслуговував матч, туром раніше прославився завдяки призначеному у ворота "Волині" пенальті на користь "Шахтаря". Невідомо, чи тиснули дискусії довколо правомірності призначення 11-метрового на арбітра, однак вилучити з поля Аруну та Хачеріді та зажити слави "продонецького" рефері перед українським "класико" він не наважився. А вилучати їх було за що, обидва отримали картки вже на початку гри, і мали отримувати другі.
І якщо до нігерійця претензії "такі собі", він просто не прибирав ноги у стиках, діючи інколи за межами правил, і не звертав уваги на "гірчичник" в пасиві, то про Євгена в світлі "історії хвороби" розмова окрема. Те, що центрбек отримав картку вже на 11-й хвилині зустрічі саме по собі не дуже приємно, грати майже весь матч більш обережно, ніж треба, не дуже приємно. Але ж ти гравець команди, а не вуличний бієць, котрий діє сам за себе! І епізод у другому таймі, коли Хачеріді ногою намагався вдарити Бурдужана просто за межею розуміння.
Так, ти отримав по руці під час зіткнення. В тебе навіть пішла кров, погано, не хочеться тиснути руку супернику, котрий підійшов вибачитися. Але намагатися помститися, ризикуючи пропустити суперважливий матч в наступному турі, не програвши в якому, можеш собі битися з ким завгодно - просто неймовірно. Ігор Михайлович після зустрічі вкотре зазначив, що ще не втомився говорити з Хачеріді, але якщо до нього після стусанів Шовковського з "Маккабі" не дійшло та після того, як той-таки воротар потримав оборонця за шию, то нащо з ним панькатися? Євген фактурний гравець, з непоганими задатками центрбека, але психологічно він поки не готовий грати на такому рівні і, напевно, не буде готовий. 25 років - той час, коли вже час переходити від статусу "перспективного" до статусу зрілого майстра. Ключове слово - "зрілого".
Цей навіть не дзвіночок, а набат має стати хорошим приводом для Сьоміна замислитися над стартовим варіантом лінії захисту в наступному турі. Чесно кажучи, хочеться побачити якісний футбол, на котрий не впливала б неврівноваженість одного з гравців, побачити, на що здатні все ще найкращі команди України (до речі, вітання "Металісту" з шостою поспіль "бронзою"). Чи побачимо? Думайте, Юрій Павлович, думайте, Ігор Михайлович.