(Не)схожість із собою
"…хочу відверто сказати, що сьогодні ми не були схожими самі на себе, тому результат закономірний".
Мені подобається стиль спілкування Олександра Шовковського із журналістами на пресконференціях. Зазвичай головний тренер Динамо говорить зважено, думки викладає з чіткістю та строгістю змісту, чи не кожне слово має власну вагу. Виникає приємне відчуття контролю, порядку, ясності.
У притаманній собі манері Шовковський відповідав на запитання журналістів і після втрати двох очок у Рівному в матчі з передостанньою командою чемпіонату. Але дещо зі сказаного тренером дозвольте поставити під сумнів.
На яке "Динамо" не було схожим "Динамо" у четвер? Вболівальники, які стежать за "біло-синіми" довше останніх двадцяти років, звісно, знають відповідь.
Та й за останні двадцять років ми були свідками дуже різних періодів: злетів, падінь, змін векторів, перебудов, стагнацій, відроджень, деградації... Зрештою, це стосується чи не кожного футбольного клубу.
Менше з тим, Шовковський, очевидно, оперував зовсім іншими часовими категоріями. Звичайно ж не йшлося про вірність ігровій філософії, традиційному командному почерку тощо.
Наставник киян говорив про свій нинішній колектив, з яким він, як головний тренер, після відходу Мірчі Луческу здобув шість перемог поспіль в Українській Прем’єр-лізі.
І тут я вбачаю хибність слів про несхожість на себе. На мою думку, "версії" Динамо у матчах з "Вересом", "Чорноморцем", "Металістом 1925", на зимових зборах і ще раніше - принципово нічим не відрізняються. Проблеми "Динамо" старі й перманентні: відверто слабка гра центральних оборонців, проблеми з виходом в атаку, негаразди в опорній зоні, незлагоджений пресинг, нестабільна гра флангових виконавців, відсутність належної конкуренції майже на всіх позиціях і повна відсутність реальної альтернативи Владиславу Ванату у нападі. Переваги теж відомі: навіть такому "Динамо" і досі до снаги вигризати перемоги над більшістю команд УПЛ. Та це свідчить винятково про рівень опозиції.
Без посилення складу "Динамо" буде (не)схожим на себе і надалі. Так звані внутрішні резерви киян виявились заслабкою анестезією, аби пройти черговий етап побудови нової команди (скільки їх вже будували, хтось рахує?) хоча б помірно безболісно. Володимир Бражко та Назар Волошин виглядають перспективно і цікаво, але цих прізвищ замало.
Безвідносно до тренерського досвіду і хисту Шовковського (говорити про це зарано), вважаю, що не усіх гравців можна навчити грати у те, що потрібно. Навіть якщо тренер знає, що хоче бачити, а також здатен це пояснити.
І так, Луческу останні роки перебував у такому ж становищі, маючи значно більше тренерського та життєвого досвіду за Шовковського. Але навряд чи - більше жаги до роботи та любові до клубу, у якому працював. У цьому, певно, їхня несхожість.
Євген Пастухов, для Чемпіона
Фото: ФК Динамо