Емблематичний Рамос, самокаліцтво Каналеса і дербі нуворишів: п'ять найкращих історій про Монтеррей

Клубний чемпіонат світу в розпалі, і щодня планета відкриває для себе цікаві команди, про які раніше знали хіба в їхніх країнах.

Мексиканський Монтеррей, наприклад, зупинив фіналіста Ліги чемпіонів – Інтер!

Чемпіон розповідає, як таке взагалі можливо, і чому "Лос Раядос" заслуговують частішої уваги, ніж раз на чотири роки.

Зірка

Поклавши руку на серце, хто читав би цей матеріал, якби не 39-річний Серхіо Рамос?

А от з ним – інша справа.

Рамос – жива ікона футболу. Останній істинний мадридиста, як багато хто вважає на Піренеях. 601 матч за Реал, 180 матчів за збірну Іспанії, з яких 131 завершився перемогою "Фурії".

Перемоги в його ДНК, тож в середу навіть у складі Монтеррея він не здався фіналісту Ліги чемпіонів Інтеру.

Рамос керував обороною, допрацьовував, летів в підкати – навіть попри втрату швидкості з віком. І ще забив ось такий гол. 

"Це збіг обставин, що ми його придбали. Нам був потрібен центральний захисник ще 7 місяців тому, – казав у лютому президент Монтеррея Хосе Антоніо "Тато" Нор'єга. – Рамос був вільним після завершення контракту з Севільєю, і ми подумали: "Вау!". І ми почали робити спроби його заманити".

Насправді цьому передували обопільні сумніви.

Зіркова дружина Рамоса Пілар Рубіо відмовилася з ним їхати, бо її запросили суддею на фешн-шоу на іспанському ТБ, а Серхіо не хотів бути без сім'ї надто довго.

Паралельно й клуб вагався, чи здатен Рамос у такому віці показувати футбол високого рівня. 

"Ми провели фізичні й медичні тести. Його результати були на рівні, придатному для змагань. Я сам грав у футбол і знаю, які навички втрачаєш з віком. Але Серхіо впорався добре.

Ми вже знали про нього дещо від хлопців, які ділили з ним роздягальню раніше, як Серхіо Каналес та Лукас Окампос. Ми також розпитали його близьких та суперників інкогніто. І, знаєте, нас дуже здивувало, що ніхто не сказав щось таке, що б нас турбувало. Всі говорили про нього лише як про елітного спортсмена".

Картина аж занадто солодка, тож розбавимо її гіркою правдою – за півроку Серхіо зміг вийти на поле лише 10 разів.

Кляті травми, еге ж.

Разом з тим, у 10 матчах він забив 5 голів і заробив пряму червону. Це все ще той Рамос, якого ми пам'ятаємо. Інтер тепер переконався.

І, так, з Пілар у них все добре. Вона приїздить до Мексики, коли дозволяє графік. 

Гроші

Не лише Рамос із відомих нам персон грає за Монтеррей.

Тут також колишній плеймейкер Реала та Бетіса Серхіо Каналес, ексхавбек Севільї й Атлетико Олівер Торрес, вінгер збірної Аргентини Лукас Окампос, ексзірка Порту Текатіто Корона.

"Ми намагаємось мислити нестандартно. Шукати гравців, у яких є звичка перемагати", – каже Нор'єга.

Але на таких виконавців треба багато грошей.

Каналес заробляє в Монтерреї 5 млн євро чистими на рік, а Рамос – ще більше.

Все завдяки FEMSA – найбільшому виробнику безалкогольних напоїв у Латинській Америці. Вони розливають продукти Coca-Cola для сотень мільйонів ротів, і їхня штаб-квартира розташована тут же, в Монтерреї.

FEMSA означає, наприклад, що "Раядос" грають на ультрасучасному стадіоні, який побудувала та сама Populous, що й "Емірейтс" та "Вемблі". 

Вона означає і новенький тренувальний центр Ель-Барріаль, який зробив би честь європейському гранду. 

Ще вона означає, що Монтеррей запрошує тренером Мартіна Демікеліса, що раніше очолював Рівер Плейт, а після його невдачі привозить багаторічного помічника Пепа Гвардіоли Доменека Торрента.

Іноді ці мексиканські багатії не бачать берегів, тож, наприклад, перед КЧС всерйоз говорили про перспективу його виграти!

"Ми знаємо, що ми можемо, але ні. Ви подивіться на Фламенго, на європейців", – охолоджував гарячі голови Торрент.

Мабуть, для того його й найняли.

За плечима в Монтеррея 5 чемпіонств та 5 Кубків чемпіонів КОНКАКАФ, проте останнє мексиканське золото було ще у 2019-му. FEMSA купує клубу сите життя, але не може гарантувати трофеї. Це прерогатива команди.

А там, тим часом, страсті у кращих традиціях мексиканських телевізійних мильних опер. 

Рана

У квітні Серхіо Каналес не витримав тренування в Демікеліса і випалив тренеру в обличчя:

"Ти не зробив жодного внеску ні в оборону, ні в атаку, ні в тренування!"

Після цього Каналес хотів театрально стукнути по чомусь ногою, але перегородка виявилась не пластмасовою, а скляною, тож Серхіо порізав собі ліву ногу, яку довелося негайно штопати. 10 швів наклали.

Ясно, що за пару годин про інцидент знало все місто.

"У нас була двосторонка. Ми були самокритичними. Моя робота – бути жорстким і вимагати з усіх. Ми йдемо дев'ятими в таблиці, але програли команді, що йде останньою. Тож гнів – це нормально", – виправдання Демікеліса виглядали смішно.

Його стали тролити фани, а преса не вгамовувалася і вимагала нових і нових коментарів.

Довелося й Каналесу записувати відео, в якому заявив, що нічого такого не відбулося, "розмова була конструктивна", "проблему роздули".

Хоча йому то що? Фани на його боці, бо Серхіо веде гру Монтеррея в атаці від самого переходу в 2023-му і цього сезону вже забив 18 голів та віддав 12 асистів. До нього претензій нема ніяких.

А от Демікеліс ще місяць сварився з репортерами, перш ніж його таки турнули.

Кажуть, що зіркова роздягальня доклалася. Рамосу, Каналесу, Оліверу та іншим набридли поразки, що псували їхню репутацію, тож вони попросили в клубу тренера, який би краще розумів сучасні тренди.

Так і з'явився Торрент, що уважний до деталей, як його вчитель:

"Ми працювали над голом Рамоса напередодні, награвали цей розіграш 6-7 разів. Суть в тому, що ми зробили два блоки перед Серхіо, аби він міг пробити".

А загалом іспанський тренер у Мексиці – така ж норма, як португальський у Бразилії. Вони давно не колонія й метрополія, але культурний зв'язок все ще міцний. 

Дербі

Класіко Рехомонтано – одне з головних протистоянь у Мексиці і Латинській Америці загалом.

Монтеррей проти Тігрес.

І це все трохи неймовірно, бо ще в 1990-х так і близько не було.

Насамперед, це місто "винувате". Завдяки географічній близькості до США Монтеррей росте швидше і живе якісніше, ніж решта Мексики.

Тут розташовані штаб-квартири не лише FEMSA, а й Cemex – третього найбільшого виробника цементу в світі; телекомунікаційної Axtel, найбільшого банку Мексики Banorte, пивоварів Cuauhtémoc Moctezuma, а віднедавна ще й Ілон Маск будує тут завод Tesla. 

Ось на такому фоні й процвітає футбол.

ФК Монтеррей засновували у 1945-му як клуб середнього класу. Натомість Тігрес – команда бідноти й студентів. Вони досі тримаються за ці ролі, хоча тепер Cemex взяв Тігрес під крило, і вони тратять навіть більше.

"Ми – команда народу, промислових робітників. А Монтеррей – для тих, хто живе в комфорті. У 1990-х статистика показувала, що коли Тігрес програвав, виробництво на заводах міста скорочувалося", – гордо розповідає один з фанів.

Разом з тим, це не зле дербі.

У Мексиці часто не пускають на гостьові сектори, аби не було біди, як в Керетаро у 2022-му, тоді як поділ на "Раядос" та "Тігрес" у Монтерреї часто буває навіть всередині сімей. Журналіст The Athletic зустрів такі пари перед дербі у 2024-му.

"Ні, жодних суперечок. У нас завжди та сама домовленість – той, чия команда програє, купує іншому вечерю", – зі сміхом відповіли місцеві.

А от нерв, драйв – усе це в Класіко Рехомонтано є.

Ось так травмований воротар Тігрес Науель Гусман світив лазерною указкою в очі своєму колезі з Монтеррею впродовж гри, щоб хоч якось допомогти своїм. 

Ну, а так вони тут святкують голи. 

На додачу саме Тігрес та Монтеррей завдяки своїй економічній потузі виграли 6 чемпіонств у Мексиці з 2015 року. Рівень цих матчів вже вищий за національне Класіко Америки й Чіваса, що задавало тон лізі з моменту її заснування.

Не дивно, що Андре-П'єр Жиньяк відродив любов до футболу саме в Тігрес, де затримався на багато років.

Також не дивує, що Рамос, який шукав мотивацію, вибрав саме "Раядос".

Монтеррей називають "найбільш американським містом Мексики", але разом з тим тут обожнюють футбол, і від фанів, буває, доводиться навіть втікати. 

Країна

Поступово футбольна Мексика рухається шляхом, який їй вказує Монтеррей.

Середня відвідуваність "Раядос" - понад 44,000 фанів на матчі, у Тігрес – понад 39,000, а за ними розганяються Чівас із Гвадалахари – 32,500.

По зарплатах та ж картина. Рамос та Каналес заробляють понад 5 млн доларів на рік. Тігрес платить Жиньяку 4,2 млн. Зірки Америки й Чіваса отримують по 1,3-1,5 млн, а всього аж 25 гравців у Мексиці мають оклади, що перевищують 1 млн.

Мексиканці пишаються стійкістю своєї ліги.

Середня зарплата футболіста еліти вже досягла 650 тисяч песо на місяць (31 тисяча доларів); у 2-му дивізіоні дехто заробляє по 400 тисяч, а молодь в академіях – по 20-50 тисяч. 

Голівуд десь нав'язав уявлення про життя на південь від Ріо-Гранде як цілодобові війни з наркокартелями, але це здебільшого минуле. Монтеррей пережив найгірше у 2011-му, коли злочинці спалили казино Рояль, де загинули 52 людини. Зараз організатори тієї бійні із картелю Лос-Сетас у американській тюрмі, і Рамос може не хвилюватися за сім'ю на набережній річки Санта-Катаріна.

Як і Каналес, і Окампос, і Торрент, і Хамес Родрігес, який нещодавно підписався в Леоні.

"Ми бачимо, що в мексиканського футболу є шанс на прогрес. Є два важливі ринки – наш і американський. У штатах люди прагнуть нашого футболу. В одному лише Техасі 3 млн вболівальників "Раядос". Ми усе враховуємо", – каже Нор'єга.

Ще б пак, рівень Мексики й МЛС різний. Хто не вірить – ось фінал останнього Кубка чемпіонів КОНКАКАФ.

Клубний чемпіонат світу, може, й обтяжує європейців, але для Монтеррея й Мексики кожен день на ньому – шанс розказати свої історії решті континентів.

"У нашого складу дуже, дуже багато таланту, навіть якщо ви знаєте лише 2-3 фамілії, – запевняє Рамос. – Цей турнір – зручна можливість проголосити, що ми тут. Ми кажемо це з великою повагою до решти світу, але ми тут, щоб змагатися на рівних з будь-якою командою".