Мюнхен напередодні матчу збірної України: шалені вболівальники, затишні вулички та розкішна Алянц Арена — наш репортаж

Мюнхен вражає красою, простором, історичним центром та, зрештою, стадіоном, на якому і зіграє українська збірна свій перший матч на Євро-2024.

З польського кордону і аж до Мюнхена нас супроводжували вітряки, які використовують силу вітру як джерело енергії, у Європі це розповсюджена тема, Україна наразі великою кількістю таких пристроїв похизуватися не може.

Нам вдалося відвідати і Дрезден, який, особисто мені, нагадує угорський Дебрецен. Невеличке місто, з цікавими спорудами та стриманим центром, але живе… Субота, люди прогулюються, насолоджуються спільним часом, перебуваючи на терасах у закладах. До слова, німці, на мій погляд, це люди, які ніколи нікуди не поспішають.

Дорогою до Мюнхена були машини з уболівальниками, деякі навіть дуже заморочилися із дизайном. Респект фанам Німеччини за креатив.

Наш готель також вразив своїм холлом, футбольна тематика та перегляд поєдинків Євро вже при вході. Не дивно, адже більшість із гостей — футбольні фанати.

Оскільки це була субота, то заклади, не враховуючи центр, зачинялися швидко, тож на вулицях було затишшя. А зранку — все по новій. Потік людей у Німеччині цього літа неабиякий.

Неділя, здавалося б, звичайний вихідний, щоб насолоджуватися відпочинком, але не для нас, журналістів. Спочатку на маршруті у нас був готель збірної України, потім безпосередньо отримання акредитацій. Перше враження від Альянц Арени неабияке, масштаби вражають, а закулісся ще більше — багато простору, яскравих кольорів та чистота.

Сама процедура акредитування пройшла доволі швидко, перед входом сканують іменну акредитацію, потім, як це відбувається в аеропорту, перевірка речей, після виходу зі стадіону знову скан документу. А потім на нас чекав пресцентр, де зібралися журналісти-колеги із різних куточків світу. Що цікаво, безкоштовною була лише вода, а ось за їжу, якщо було бажання пообідати, довелося платити.

До матчу із Румунією зі ЗМІ спілкувалися Сергій Ребров та Ілля Забарний, кілька питань про майбутній поєдинок, нагадування про війну в Україні та налаштування на гру.

Після пресконференції було відкрите тренування збірної України, під час якого журналісти могли із середини роздивитися ще незаповнений стадіон, побачити гравців та тренерський штаб. Що цікаво, Миколенко також був присутній на полі, але займався індивідуально.

По завершенню ми відправилися на пошуки цікавих пам’яток, тож, нарешті ми в центрі Мюнхена. Саме тут футбольне свято відчувається найбільше, адже уболівальники на кожному кроці. Нам пощастило натрапити на румунів та українців, які активно вели суперечку "кричалками".

Легендарний хіт "путін х*йло" знову зазвучало на вулицях Німеччини, це буде ще не раз. Представників Румунії виявилося більше, але вдалося поспілкуватися і з нашими. Всі вірять у перемогу України, найпопулярніший рахунок 2:1.

Центр міста компактний, затишний, є де прогулятися та що побачити. Найперше — Марієнплац, який є серцем Мюнхена. Тут розташована Нова ратуша.

Неподалік фаншоп Баварії, а також площа Макса Йозефа, яка дещо нагадує Оперний театр чи то у Львові, чи то у Рівному.

Найбільше вражає парк Хофгартен у стилі бароко, який було закладено в італійському стилі у 1613—1617 роках. З обох боків він облаштований галереями. У північній частині знаходиться Німецький музей театру, у західній частині фрески Петера фон Корнеліуса розповідають про історію будинку Віттельсбахів. Південний кордон Хофгартена утворює фасад мюнхенського палацу-резиденції, у східній частині якого знаходиться Баварська державна канцелярія.

У центрі парку — Храм Діани. У середу та неділю там танцюють сальсу, у п'ятницю аргентинське танго, а вдень ​​відвідувачів розважають вуличні музиканти.

Із мінусів, захмарні ціни у закладах та навіть нахабні офіціанти. Відвідавши ресторан "Spatenhaus at the opera" у центрі Мюнхена, ми були шоковані. Спочатку ми замовили напої, адже не були голодними, однак після того, як офіціант нам їх приніс, запитав, що ми обрали з їжі. Відповідь "нічого" його дуже розлютила, адже, як він сказав: "Ви в ресторані, тож не можете обрати лише напої, потрібно обрати щось із їжі". На питання: "Чому?", відповідь та ж "бо це ресторан". Після кількох хвилин суперечки, він агресивно відібрав меню та сказав, що принесе нам чек. Можливо, не вподобав українок, але і ми не промах, останнє слово було за нами.

Загалом, зараз місто більше живе футболом, тож фани зазвичай, окрім бару, більше ні на що і уваги не звертають, адже розклад матчів розписаний так, що тільки сидіти та вболівати. Але, оскільки фан-зони розташовані у центрі, то щось та й можна побачити.

Попри інцидент, враження від Мюнхена лише позитивні, тож однозначно рекомендую побувати тут та насолодитися німецькою їжею, пивом та красою.