Плакса, Бджілка і найкращий у світі хрещений батько: Кріштіану Роналду, якого ви не знали

Сьогодні 41 рік святкує жива легенда футболу Кріштіану Роналду, що завершує кар'єру у Саудівській Аравії.

Його роки слави позаду – МЮ, Реал, Ювентус.

Але яким був Роналду до усього цього? Звідки він взявся? Чи легким був шлях нагору?

Чемпіон розповідає про дитинство легенди, що змінила гру.

***

Там, на Мадейрі, вони грали футбол прямо на вулиці, під рев машин.

Водії, що спішили по справах, гальмували в останній момент, а тоді гучно лаялися.

Але що зробиш дітям?

Футбол на Мадейрі не інвестиція в майбутнє, коли заможні батьки за руку ведуть нащадків у оригінальній формі Nike в ідеальний спортзал. Там, на острові, це спосіб життя.

Та й потім, не пощастило йому на заможних батьків.

Його матір, Марія Долореш Душ Сантуш, працювала кухаркою або прибиральницею, поки батько Жозе Дініш Авейру косив газони і... пив.

До слова, це він назвав наймолодшого, незапланованого сина "Роналду" – на честь свого улюбленого Рональда Рейгана.

Ну, і ще Дініш Авейру підшукав малому найкращого хрещеного батька.

"Я став хрещеним Роналду, бо грав тоді за Андоррінью, де його тато був екіпіровщиком. Він попросив мене в день, коли той народився.

Дивно вийшло. Того дня ми грали матч, тож ми з Дінішем сильно спізнилися не хрещення. Священник вже навіть не хотів його хрестити! Нам довелося його переконувати! Не дуже добра історія, бо всі чекали тільки нас двох", – каже Фернан Баррош Соуза.

В ту пору він вже завершував, а от в юності грав за елітний клуб Мадейри – Насьонал.

Хто не в курсі, Мадейра – це острів із населенням у 250 тисяч чоловік, звідки ближче до Марокко, ніж до Португалії, якій ця земля належить ще від часів Великих географічних відкриттів.

Є тут, до речі, і пам'ятник Христофору Колумбу.

А ще – цілих два малому Роналду.

Хто б міг таке уявити?

***

Баррош Соуза першим розгледів талант і записав малого в школу Андорріньї:

"Він був, як всі діти. Але коли інші навчалися, він не звертав на це уваги і грав футбол. Це його відрізняло".

Заганяти Роналду за парту просто не було кому. 

Вічно п'яний батько тільки аплодував голам за дитячу команду з трибун, а вдома хвалився:

"Ви б бачили! Кріштіану забив ще два рази сьогодні!"

Долореш і доньки навіть не слухали.

Це не було дитинство мрії, і воно дедалі сильніше відбивалося на його характері, поведінці.

"Вже у 8-9 років Роналду був чудовим гравцем. І дуже скромним. Коли йому не давали м'яча, він плакав. Коли його товариші билися – він плакав. Він забивав багато голів, але ми прозвали його Плаксою", – пригадує Рікарду Сантуш, що теж грав там, а зараз тренує на острові дітей.

Його товариш Руй підтверджує – Кріш ридав завжди, коли поступався.

Аби відігратися, він бігав весь день. Байдуже на розклад – він носився вулицями аж до ночі.

Він не мав дому, куди спішать.

"Поняття не маю, скільки він забив, але точно найбільше за всіх. Якось раз ми перемагали 3:0, він забив усі голи. Тоді Роналду отримав травму, і ми програли 3:4", – каже Сантуш.

А тим часом його хрещеного Барроша взяв на адміністративну посаду Насьонал і дав негайне завдання.

***

"Суть така, що вони дізналися про якогось обдарованого хлопця з Андорріньї, котрого також намагалися підписати конкуренти з Марітіму.

Уявіть моє здивування, коли я прийшов на стадіон і дізнався, що це Роналду!" – сміється той.

До того часу Дініш геть опустився, тож переговори щодо хлопця Баррош вів із Долореш.

На радість матері, він пообіцяв їй приглядати за похресником, якому навіть виділили кімнату в інтернаті, бо його гени та оточення викликали багато питань.

Але тільки не гра!

На полі Роналду якраз вражав навіть досвідчених тренерів, що зуби на цьому з'їли.

"Я тренував його рік в Насьоналі. Він був капітаном, і вже тоді багато грав проти хлопців, які були на 3 роки старші. І часто виділявся навіть серед них", – каже тренер Педру Таліньяш. "Тут, на Мадейрі, його талант став відомим. Усі, хто ходив на матчі, вважали його найталановитішим на острові".

Смішно згадувати, та Андоррінья отримала за Роналду 20 м'ячів та 2 комплекти форми.

Все мінялося на очах. Для тренерів і партнерів він більше не був Плаксою, а став Бджілкою – за невпинну роботу на полі.

А одного дня Кріш нарешті побачив на трибунах матір і сестер:

"Ніколи не забуду той образ. Вони сиділи, щільно притулившись і виглядали... затишно. Вони не плескали в долоні і нічого не кричали, але махали мені рукою. Здавалося, вони ніколи раніше не були на футболі".

Задля них він тоді забив тричі.

***

Баррош Соуза розумів, що для злиденної сім'ї талант хлопця – як боже благословення.

Вже скоро він роздобув телефон судді Жоау Маркеша де Фрейташа, що був членом лісабонського Спортинга – мовляв, маю для вас діамант.

"Ми поговорили, але я не тренер, тому зателефонував скауту Ауреліо Перейрі, що мав справді добре око на таланти. Я сказав йому, що, можливо, маю для нього дуже хорошого хлопця", – розповідав той. 

Перейра спершу не повірив і попросив привезти дитину до Лісабона.

Баррош прийшов до Долореш і сказав, що купить квиток за свої, якщо вона погодиться його відпустити – і матір дала згоду негайно. Вона теж все розуміла.

Крішу було 12, коли він вперше приїхав до столиці.

"Була субота, а вже у вівторок Ауреліо сказав мені, що хлопець настільки молодець, що навіть професіонали приходили на нього подивитися", – каже Баррош.

І отак Роналду опинився в Спортингу.

Надворі стояв 1997 рік, і португальський футбол був на підйомі – Фігу, Коуту, Кошта, Нуну Гомеш, Консейсау.

Кріштіану, що прибув з нетрів, не дуже добре їх знав, а предмети в школі й поготів завалив усі до одного. І що найгірше, на полі солював не він, а такий собі Фернанду Паїм. Навіть сам Роналду визнавав, що той вміє куди більше.

"Мадейранці мають вимову, що відрізняється від лісабонської. Вони – периферія. У Роналду були проблеми в школі, над ним сміялися, він опирався. То були важкі часи для нього", – пояснює Фрейташ. 

Після року навчання Кріш кинув Спортинг і вернувся на Мадейру, та перед домом його зустрів Баррош:

"Мені довелося втрутитися і пояснити, що він має повернутися і грати за Спортинг, бо він єдине майбутнє його родини".

Після тієї розмови Роналду змінився назавжди.

Коли він повернувся до Лісабона, то тренувався так, ніби від кожної дії залежало його життя.

Ніякого плачу – натомість у ньому з'явилися зверхність, навіть хамство. У 14 років його вигнали зі школи, бо швирнув стільцем у вчителя, що "не виявив досить поваги".

Крістофер Алмейда де Пілар грав з ним в ту пору і лишився враженим назавжди:

"Роналду відрізнявся від інших завдяки роботі, яку він вкладав – не стільки під час тренувань, скільки після них. Він завжди залишався і тренувався ще півгодини в тих аспектах, з якими мав найбільші труднощі.

Так він здобув авторитет набагато більший, ніж у решти. Те, як він тренувався, як він мотивував партнерів, як їх виправляв, його бажання перемогти, вразити всіх – все це перевершувало нас". 

***

У 15 років у нього знайшли вроджену тахікардію – не біда, проблему прибрали лазером.

У 16 він вже зіграв за 4 різні команди Спортинга і дійшов до дубля.

Ну, а в 17 Ласло Белені вирішив, що час настав.

Румунський тренер випустив Роналду в матчі кваліфікації ЛЧ проти Інтера влітку 2002-го, і хоча Кріш не забив і не асистував, після гри Record написала:

"Зверніть увагу на цього молодого хлопця. Як швидко він веде м'яч, які має дивовижні навички дриблінгу і як цілеспрямовано він пробиває по воротах!"

Белені, зі свого боку, додавав:

"Він грав і поводився як людина, яка далеко не відповідає своєму віку. У роздягальні він був трохи жартівником, а на полі грав винятково. Такий рівень зрілості не є нормою для 16-17 років". 

Це саме він, Ласло, пересунув тоді центрфорварда Роналду на фланг, оскільки юнаку бракувало потужності для боротьби зі стопперами:

"Він важив лише 60 кг, а центральні захисники суперників – по 100. Ми подумали, що на фланзі з його швидкістю та дриблінгом він буде набагато ефективнішим".

І не прогадали.

7 жовтня 2002 року проти Морейренсе Роналду забив вперше – і одразу в стилі, який принесе йому світову славу. 

Ніщо не могло применшити ефект від того голу – навіть слабкий сезон Спортинга, де Белені забув про захист і грав у чотири форварди з Жарделом, Пінту, Роналду й Куарежмою.

Порту Моурінью їх не помітив, але яка різниця, якщо в команді був геній?

За Кріштіану майже одночасно звернулися всі європейські гранди, поки його тренер набивав ціну:

"Він буде кращим за Фігу і навіть Ейсебіу! Точно вам кажу!"

***

Ви спитаєте – гей, а чому саме Манчестер Юнайтед?

Ну, по-перше завдяки Карлушу Кейрушу "Дияволи" мали зі Спортингом угоду про співпрацю, за якою потім придбали і Андерсона з Нані.

До всього, саме МЮ "Леви" запросили 6 серпня 2003-го відкривати оновлений до Євро "Жозе Алваладе". 

Ріо Фердинанд пригадував, що команда була не в захваті, бо тільки-но завершила американське турне. Про Роналду вони й гадки не мали – він привернув їхню увагу безпосередньо грою:

"Після тайму проти нього Джону О'Ші був потрібен кисневий балон!"

Сер Алекс Фергюсон, в свою чергу, ще під час першого тайму написав SMS директору Пітеру Кеньйону:

"Ми не покинемо стадіон, поки його не підпишемо".

Те, що було далі, ви усі бачили.

Роналду понад 20 років бігав, качався, тренувався, дотримувався дієт і навіть спав за графіком, аби стати символом здорового способу життя і, зрештою, виграти усе, крім ЧС. 

"Ви всі знаєте мою ціль, і якщо не буде травм, я обов'язково досягну 1000 голів", – обіцяє він сьогодні.

До рівного числа йому залишилося ще 39.

І ще один Мундіаль, на який він обов'язково поїде – його остання спроба.

Кріш навіть не здогадується, що його тренування з "Селессау" з вікна тюремної камери спостерігає давно забутий Фабіу Паїм. Зірка академії Спортинга рано підписався в Челсі, але спустив гроші на вечірки, докотився до ліги Анголи і зрештою сів за кокаїн.

Скільки таких історій було і ще буде?

Талант – ніщо без самопожертви.

Хлопець з нетрів – легка жертва без Барроша, який зупинить в дверях і скаже все, як є.

Вони зберегли цей зв'язок на все життя; хрещений батько навідується до Роналду, який давно одружився і має свою сім'ю.

Фрейташ, у свою чергу, зізнається: "Мені дуже подобається Кріштіану. Він хороша людина та сім'янин, ніколи не забував свою родину. І більше того, він допоміг багатьом людям на острові".

Тому-то й статуї, тому й музей.

Це у нас тут суперечки, хто найкращий гравець усіх часів, але на Мадейрі все давно вирішено.

Руй, що грав з Кріштіану за Андоррінью U10, зараз працює в клубі доглядачем газону; йому можна довіряти.

"Усі діти, які тут народжуються, мріють грати, як Кріштіану", – каже він. "Вони хочуть бути схожими на нього в усьому. Але знаєш, що я думаю? Тут, на Мадейрі, Роналду більше не буде ніколи. Є тільки цей один".