Історія Варді – останнє диво АПЛ. Він збирав протези та напивався щонеділі, а тоді став чемпіоном Англії
Джеймі Варді оголосив, що покине Лестер в кінці сезону, і для "Лисів" це навіть більше, ніж втрата останнього гравця золотої команди-2016. Варді-бо давно головний футболіст в історії клубу загалом.
Чемпіон розповідає його шлях із грязі в князі – дорогу, яку майже напевно екранізують в осяжному майбутньому.
***
"Грати в Стоксбриджі – величезний виклик. Там стадіон стоїть на вершині пагорба, а погода – то сніг, то дощ. Психологічно складно просто вийти на поле. А грати там проти дорослих чоловіків – це загартовує", – каже Стів Адамс.
В ту пору він був тренером молодіжки Шеффілд Венсдей.
Поганим тренером.
Окрім Джеймі Варді він виставив за двері за субтильність Денні Кера, і той став зіркою регбійної збірної Англії.
Ким став Варді – ви знаєте.
Ну, а Адамс тренує любительський Паркгейт у Шеффілді і виправдовується:
"Навіть коли Джеймі потрапив до основи Стоксбриджа, не було жодних ознак того, що станеться. Але я пишаюся тим, що знав його гравцем Північної Конференції Unibond".
***
"Джеймі розчарувався у футболі, як і більшість дітей, яких виганяють з академій. Вони живуть мрією і не знають, що робити, коли вона розбивається", – ділиться Лен Кертіс, власник Вікерслі.
Ага, перед Стоксбриджем Варді побував і там.
Надворі був 2003-й, Джеймі мав 16 років і напевно знав, що попереду звичайне життя робочого класу – завод, паб, а на вихідних вихід на Гіллсборо з друзями.
Так жили його батьки, їхні батьки, батьки їхніх батьків.
"Йому не подобалося геть усе, але ми просто обійняли його. Він був нервовим, не бачив шляху. Командна робота у нас навчила його бути частиною чогось більшого", – каже Кертіс.
Це був 8-й дивізіон англійського футболу, в якому 4 найвищі ліги – професіональні, а далі грають напівпрофі й аматори.
Вікерслі – це любителі.
Стоксбридж – теж.
Аби не опинитись на вулиці, Варді влаштувався на завод, що виробляв медичні протези. П'ять днів в тиждень, повна ставка.
"Яким він був? Тихим. Сором'язливим. Але не боявся нікого", – як же він змінився від часу, коли його знав Кертіс!
***
Галіфакс із 6-го дивізіону підписав Варді у 2010-му, поки він продовжував ходити на завод.
Не так і просто налаштуватися на матч після 8-годинної зміни.
Варді черпав енергію з енергетиків.
Він і сьогодні каже, що випиває в день матчів три банки Red Bull – одну зранку, другу перед тренуванням і третю безпосередньо перед виходом на поле. В сумі виходить 240 мг кофеїну – з ними Варді не зупиняється 90 хвилин.
Вже в Галіфаксі це було. Захисники не бачили подібного темпу, не були до нього готовими – і він забив 26 голів в 37 матчах, вивівши своїх до 5-го дивізіону.
"А ми що? Ми розглядали його й раніше, але Галіфакс хотів 150 тисяч. Все вирішили наші амбіції щодо підвищення", – пригадує віцепрезидент Флітвуда Філ Браун.
Флітвуд – для довідки – був у 5-му дивізіоні десь як Арсенал у 1-му.
Варді приїхав до них у дешевій футболці та пом'ятих джинсах. Виглядав байдуже – так, ніби робив щось подібне регулярно, хоча на ділі це була його перша "робота" футболістом на повний день.
А вже ввечері без зволікань дебют у матчі проти Йорка.
"Худорлявий був. Ніхто його не знав, усі подумали: "А хто це?" Він не був схожим на звичайного футболіста нашого рівня. Вже за кілька днів ми зрозуміли, що й до чого", – розказує Денні Мур, який був у Флітвуді екіпірувальником.
***
Позбувшись заводу, Джеймі розривав на швидкості всіх підряд.
Від душі грав – і кайфував теж від душі.
Сором'язливий хлопчик був у минулому. У Флітвуді Варді з друзями знущались над носками, рукавичками та трусами партнерів, а якось раз загорнули автомобіль шеф-кухаря в харчову плівку до його дня народження.
Поза полем знали, що Варді випиває, але це ж напівпрофі, і нові скелети просто ховалися в шафу до старих.
Тим паче, гра-то йшла.
"Перше, що кидалося в очі одразу, це його швидкість. Захисники його жахалися. Він давав їм по 10 ярдів фори, але все одно легко обганяв", – каже рекордсмен Флітвуда Натан Понд.
Він грав з Варді чи не в кожному із 36 матчів Конференції-2011/12, в яких той забив 31 гол.
І також був на полі 7 січня 2012-го, коли Флітвуд протистояв елітному Блекпулу в Кубку Англії, і хоча поступився 1:5, Варді забив геніальний гол.
Тренер Блекпула Іан Голловей одразу після свистка вийшов на поле і сказав, що заплатить за "ось того нападника" 1 млн фунтів.
Варді вже було 24 роки, але Голловея це не обходило.
"Пропозиція тоді також надійшла із Вест Гема. Ми сказали Джеймі, що він не може піти серед сезону, йому треба завершити роботу. Натомість ми збільшили йому зарплату і пообіцяли відпустити влітку, якщо хтось повторить пропозицію Голловея", – пояснює Браун.
Нічого собі напівпрофі – від мільйона відмовились!
Проте рішення себе виправдало – вони таки піднялися до професійної Ліги 2, як хотіли.
За Варді тим часом вишикувалася черга, і Лестер, що виступав у Чемпіоншипі, випередив усіх.
"Один мільйонів фунтів за гравця, що ніколи професійно не грав у футбол. Господи помилуй!" – це був найпопулярніший коментар на сторінці "Лисів" у Twitter.
***
Цього разу він вже точно почувався схвильованим. Надто великий стрибок.
На Варді не знайшли підходящої форми та презентували в якомусь дивному худі. Так він ще більше виглядав аматором з шеффілдських вулиць, яким, власне, й був.
Поруч сидів агент Джон Морріс, що повірив у Варді ще у Галіфаксі. Їхня історія – ну майже голлівудський "Джеррі Магвайр". Якщо про Джеймі знімуть кіно, Морріса в ньому буде чимало.
Перше запитання: "А ви знайомі з Найджелом Пірсоном?"
Свого часу той був капітаном Шеффілд Венсдей, а тепер Варді переходив до Лестера, який його бувший кумир тренував.
"Та не так щоб. Ну, був один раз, коли я вибіг на Гіллсборо під час матчу і напав на нього".
Друге питання – про електронний браслет за хуліганство у 2007-му. Навіть партнери Варді не знали. Довелося витягати назовні старе лайно – як друг вліз у бійку в барі, а він підключився.
Морріс перелякано зиркнув на репортерів, але ті, здається, розуміли. Це в останньому класі Ла Масії вчать, що відповідати ЗМІ, а Варді медіафільтра не мав. Він говорив, що звик на вулиці.
І грав так само.
Вже за місяць в Чемпіоншипі він забив тричі, як звичайно біжучи за спини захисту.
Далі, однак, суперники до маневру звикли, а Джеймі не мав інших, потрапив в кризу, отримав травму, яка підозріло довго не заживала.
Фізіотерапевт Дейв Ренні відвів Варді в сторону, щоб спитати в чому справа. Виявилось, що той за вихідні випиває по три пляшки горілки, заїдаючи одними Skittles.
З цим треба було щось робити.
Варді прийшов до Пірсона і попросив відпустити його в оренду до Флітвуда, бо почувався в Чемпіоншипі не на своєму місці. У відповідь – категоричне "ні". Він у себе не вірив, але за нього вірили тренери.
***
Не промахнулися.
Вже в наступному Чемпіоншипі-2013/14 Лестер побив рекорд, набравши 102 очки, а Варді забив 16 голів.
Це саме його м'яч у ворота Блекберна вивів "Лисів" до АПЛ вперше з 2003 року.
А вже його перший вихід в старті у АПЛ – і поготів класика. МЮ вів 3:1 на "Кінг Пауер Стедіум" з майстерним голом Ді Марії, але далі Варді забив сам і віддав дві гольові. 5:3!
У тій команді вже грали Каспер Шмайхель, Вес Морган, Денні Дрінквотер, а Ріяд Марез ще грів лавку як темна конячка.
"А ти придумав заздалегідь, як святкуватимеш гол?" – питала в Варді преса.
"Ні. Але я впевнений, що щось на думку точно спаде. Щось дурне", – не надто серйозне ставлення до себе назавжди залишилось однією з найбільших його чеснот.
Хоча, здавалося б, після всього, що йому вдалося...
Це ж не жарти, він забив 23 голи у чемпіонському сезоні Лестера-2016, у тому числі відзначився в 11 матчах поспіль, побивши рекорд Руда ван Ністелроя.
Він забив ось це у ворота Ліверпуля – один з емблематичних голів в історії АПЛ.
Він зіграв на чемпіонаті світу та чемпіонаті Європи – причому на Євро забив Вельсу.
Він став найкращим бомбардиром АПЛ-2019/20, наколотивши 23 голи у 33 роки, а ще за рік виграв Кубок Англії.
Він забив 100 голів у АПЛ швидше, ніж Вейн Руні, Ромелу Лукаку, Дідьє Дрогба, Джермейн Дефо, причому 32 з першої сотні – у ворота ТОП-6.
У перших 200 матчах в еліті Варді забивав кожні 166 хвилин – це показник кращий, ніж в Енді Коула і Роббі Фаулера. Йому навіть трохи позаздрив Майкл Оуен, що заявив, типу, Джеймі ніякий не природний фінішер. Інший на місці Варді б відповів, але його самоіронія на місці:
"Ти кажеш, що я 28-й гравець, який забив 100 голів в АПЛ, правильно?"
"Так і є", – підтвердив репортер.
"Знаєш, що це означає?" – Варді розсміявся. Журналіст лише знизав плечима.
"По одному за сезон, ось що".
***
До невпізнанності він змінився в іншому – зламав в собі аматора й став професіоналом.
Вже у пандемію репортери, що приїхали до Варді на інтерв'ю, не побачили у нього вдома й натяку на алкоголь, зате там була кріокамера.
Сам Джеймі порався на городі, хобі собі завів овочеве, а його діти чекали з домашкою, бо батько любить вирішувати математичні задачі з ними разом:
"В школі найбільше з усіх предметів любив математику. Зараз-от пригадую".
У 2017-му Варді напідпитку образив на расовому ґрунті якогось азіата; це зняли на відео, був скандал. Дружина теж поставила вибір – або нормальне життя, або вона йде.
Джеймі вибрав норму.
Як-бо інакше він дограв до 38 років і таких цифр? 498 матчів і 199 голів за Лестер – йому зовсім трохи залишилось до двох ювілеїв, коли він оголосив, що йде з клубу.
"Мені важко приймати цей факт, але я знав, що рано чи пізно він прийде", – починається його чорно-біле відеозвернення до уболівальників "Лисів".
Можна уявити, як їм зараз. Варді – останній і найбільш улюблений із їхньої легендарної команди.
Разом з тим, Лестер вкотре вилетів з АПЛ, і часу на нове повернення у Джеймі вже нема. Попереду в нього рік-два – доцільніше провести їх в еліті або ж у теплих краях, де йому заплатять неабиякі гроші просто за ім'я.
За ім'я!
Хто б міг повірити у таке в Стоксбриджі й Вікерслі?
Вже дуже давно минули часи, коли футбол був спортом робітників, який грали на Різдво й Великдень, бо інших вихідних їм не давали. Зараз це Матриця, що пачками штампує клонів, і навіть нового Мессі в лиці Ямаля змогла відтворити.
Варді та його історія на цьому тлі – це анахронізм; помилка в коді, якої не повинно було статися.
Це й робить його особливим.
"Але це не казка. Не кажіть так, – застерігає Лен Кертіс. – Де там казка, коли ти працюєш до знемоги в холодний дощовий вечір у Флітвуді? Це наполеглива праця, стійкість і рішучість. Саме це зробило його тим, ким він став.
А взагалі, люди, що не грали на всіх рівнях, не розуміють, що нема великої різниці між самим низом і самим верхом. Ігри всюди однакові. Ніколи не хорони себе зарання – ось найважливіше, що треба. І ніколи не спочивай на лаврах".