Вундеркінд Челсі, сват Назарбаєвих і 44982 км: усе, що треба знати про дебют Кайрата в Лізі чемпіонів
Казахстанський Кайрат сьогодні вперше вийде на матч основного раунду Ліги чемпіонів, де його суперником буде лісабонський Спортинг.
На думку букмекерів Кайрат – головний претендент на останнє місце за підсумками ЛЧ–2025/26, але щось схоже про них говорили і в кваліфікації.
Сильна сторона казахстанців – вони грають хоробро і не зважають на авторитети.
Чемпіон розповідає, як у далекій периферії футбольного світу вдалося побудувати команду доволі непоганого рівня.
***
Як Кайрат пробився до ЛЧ?
Та сенсаційно.
Кайрат – головний клуб Казахстану радянської епохи, і вдома його ще називають "Народною командою", проте з 2000 року вони лише тричі здобували чемпіонство.
Наприклад, у 2021-му в кваліфікації Ліги чемпіонів Кайрат брутально розбила Црвена Звезда – 5:0.
І, якщо чесно, чогось схожого чекали й зараз. А натомість...
В 1-му раунді кваліфікації Кайрат здолав словенську Олімпію – 1:1 на виїзді та 2:0 вдома.
В 2-му раунді перевернув протистояння з фінським КуПС: після гостьових 0:2 сталися домашні 3:0.
Ну, а на двох вирішальних стадіях Кайрату допомогло якісне пробиття пенальті. Спочатку він виграв серію у Слована, а тоді – у Селтіка.
Важливо: в кожному з 4-х раундів кваліфікації букмекери вважали Кайрат аутсайдером, а у протистоянні з "Кельтами" шанси на прохід казахстанців оцінювали у 1:10!
Як у них взагалі це вийшло?
По-перше, Кайрат максимально використав фактор географії. До Алмати довго летіти, і там різко континентальний клімат. Європейцям важко адаптуватися, тож команда Рафаеля Уразбахтіна якраз вдома тиснула найсильніше, і на "Центральному" била по воротах частіше за всіх суперників. КуПС, наприклад, перебили аж на 19 ударів.
Другий фактор успіху – вундеркінд, що був опорою в усіх креативних діях. 17-річний Дастан Сатпаєв настільки крутий, що його вже придбав Челсі.
Інших зірок тут нема, а легіонери з Білорусі, Грузії, Росії, Ізраїлю та Бразилії разом складають доволі зіграну групу. Збоку це чимось нагадує БАТЕ, який у 2012-му перемагав Баварію.
"Як команда ми єдине ціле. Атмосфера дуже хороша, сприятлива. Думаю, тому й результати в нас хороші", – каже хавбек Адлет Садібеков.
Ну, і серія пенальті з Селтіком – ця історія з Кайратом вже назавжди.
Запасний воротар Темірлан Анарбеков, що вийшов на заміну, відбив одразу три 11-метрові від шотландців! І це при тому, що впродовж кар’єри він в середньому відбивав лише 15% пенальті. Ну хіба не казка?
Стоп, а хто такий Сатпаєв?
Головний талант казахстанського футболу.
Може, й за всю його історію – хто знає?
Народився Дастан в Алмати, і вже в 16 років грав за основу Кайрата. Основна позиція – центральний нападник, хоча, буває, виконує і десятку, і на фланзі з’являється.
Швидкий, моторний, технічний, з хорошим ударом з обох ніг – таких люблять фани завжди й скрізь.
Челсі офіційно викупив його ще в лютому за 2,3 млн євро плюс бонуси, проте згідно англійського законодавства він зможе переїхати до АПЛ лише у 18 років – тобто, наступного літа. Доти за Сатпаєвим в Алмати наглядає спеціально призначений у Лондоні тренер.
Джерела пишуть, що Дастан, найімовірніше, розпочне наступний сезон-2026/27 у Страсбурі – фактичному фармклубі синіх у Франції.
Ну, і ще власник алматинців Кайрат Боранбаєв розповідає: "На перегляді в Челсі Сатпаєв грав спочатку із U16, далі з U19, а тоді з U21, де дуже впевнено себе показав. На старті, коли він вийшов за U21, на нього майже ніхто не пасував, але потім він відкрився, отримав хороший пас і забив. Після того на нього грали частіше, і він оформив хет-трик. Мені здалося, після цього скаути Челсі дуже активізувалися".
Цього сезону – в Казахстані він починається навесні – у Сатпаєва вже 13 голів та 8 асистів в 32 матчах.
У 17 років!
Без нього ніякої ЛЧ Кайрат би не побачив, це точно.
А Боранбаєв – яка його роль?
А це власник Кайрата, якого теж звуть Кайрат.
Його донька Аліма була одружена з внуком експрезидента країни Нурсултана Назарбаєва, що гарантувало Боранбаєву доступ до усіх ресурсів.
Проблеми в Кайрата почалися, коли до влади в Казахстані прийшов Касим-Жомарт Токаєв і почав підминати систему під себе. Тут-то і виявилось, що Боранбаєв і газ розкрадав, і майно чуже присвоював, і гроші відмивав – словом, у березні 2023-го його засудили до 8 років тюрми.
Аби уникнути незабутньої подорожі в колонію загального режиму, довелося Боранбаєву переписати на державу купу майна – нафтовидобувну компанію, родовища, навіть мережу фітнес-клубів. Ще 60 млн доларів він перерахував до держфонду "на підтримку освітньої інфраструктури".
Коротше, відкупився.
Ну, і ще Боранбаєв – яскраве явище в казахстанському футболі, бо його Кайрат –єдиний наразі клуб Прем’єр-ліги, що не фінансується повністю із держбюджету.
Наприклад, головний у республіці ФК Астана отримує гроші із фонду підтримки спорту Sport Qory; за різними даними, це 25-30 млн євро щорічно.
Ще 12 клубів КПЛ фінансуються акіматами (губернаторствами). У березні 2025-го ЗМІ писали, що вони усі разом отримали від місцевих бюджетів 18,51 млрд тенге (37 млн євро) через тендери, де все досить прозоро.
3,46 млрд тенге для Ордабаси; 2,77 млрд для Єлимая; 1,90 млрд для Атирау – отакі цифри називаються.
На цьому тлі Кайрат – світоч прогресу, хоча і йому теж уряд допомагає. У бюджет Алмати на 2025 рік закладено 669 млн тенге на дитячі та юнацькі команди клубу Боранбаєва; таким чином, олігарх фінансує лише професіоналів.
При цьому база Кайрата – найкраща в Казахстані – побудована саме Боранбаєвим у "назарбаєвські" часи. Це тут виховали Сатпаєва; в інших містах такого рівня інфраструктури нема.
"Коли ми прийшли в Кайрат, крім емблеми та згорілої бази, до того ж ще й закладеної у банку, у нього не було нічого, – розповідав Боранбаєв в інтерв'ю у 2016-му. – Нам довелося викупити базу, ми її повністю перебудували та віддали дітям від 7 до 13 років. Раніше там було одне поле, тепер – чотири. І бази для дітей у нас зараз чотири. Збудували школу-інтернат для дітей від 14 до 19 років та основну базу для першої та другої команд. За три роки ми побудували 17 полів, включаючи два повноцінні криті манежі та три натуральні поля з підігрівом".
Всередині Казахстану державні клуби багатьом муляють очі на тлі невисокого рівня життя, але виходу поки нема. Місцева ліга збиткова; матчі збирають по 3-4 тисячі глядачів, про великий ТБ-контракт смішно говорити. Без державної допомоги ця бульбашка лусне наступного ж дня.
Касим-Жомарт Токаєв говорить про реформи не для змін, а для галочки:
"Закликаю підприємців розглядати футбол як бізнес. Поки футбольні клуби не перейдуть в приватні руки, справи не рухатимуться. Це загальносвітова практика".
А Токаєв футбол любить?
Щонайменше він доклався до головного здобутку казахстанського футболу – переходу із Азії до Європи.
Так-так, одразу після розпаду СРСР Казахстан подався саме в Азію.
Можливо, він би й досі там грав, якби його зустріли хоч трохи гостинніше.
У 1995-му Єлимай із Семея (Семипалатинська) пережив жахливий досвід, коли саудівський Аль-Наср, прибувши до Казахстану, просто відмовився виходити на засніжену вулицю, але замість технічної поразки по блату отримав нічию 0:0 і пройшов далі.
Також місцева збірна постійно страждала від нестачі матчів: у 1995-му, наприклад, вдалося зіграти двічі – і обидва рази товарняки. А в 1999-му й поготів рекорд – нуль ігор!
На той момент азійський футбол лише ставав на ноги, але в Астані вирішили його не чекати, скориставшись мапою: крайній північний захід країни географічно лежить західніше Уральських гір – отже, в Європі.
Кампанію зі вступу до УЄФА у 1990-х очолив зять Назарбаєва Рахат Алієв – той-самий, що наклав на себе руки в австрійській тюрмі в 2015-му.
Ну, а допомагали йому в усьому росіяни через віцепрезидента УЄФА Вячеслава Колоскова.
Легко не було. Інспектори УЄФА, що прибули до країни ознайомитися зі станом місцевого футболу, не вразилися здобутками степовиків, і інший віцепрезидент Дез Кейсі у звіті виступав проти надання країні членства. На секунду, там ще жила традиція приносити тварин в жертву перед іграми!
Пощастило, що питання все ж винесли на голосування, де оптимісти перемогли – 9 проти 4.
"Окрім офіційних документів вашої влади ми отримали дуже багато звернень від команд, вболівальників та легенд. За вас просив навіть прославлений лижник Владімір Смірнов", – зізнавався шеф УЄФА Леннарт Юханссон, що, як кожен скандинав, поважав зимові види спорту.
Ну, і Касим-Жомарт Токаєв теж постійно був у цьому процесі як тодішній Міністр закордонних справ.
Для Казахстану то була воістину перемога, бо УЄФА та АФК – не лише різні рівні, а й гроші. Кайрат за вихід до основного раунду ЛЧ заробив понад 20 млн євро, що вдвічі перевищує його річний бюджет. Натомість в Азії навіть переможець місцевої ЛЧ отримує лише 10 млн. Та що там: у Європі успіх у кваліфікації Ліги конференцій гарантує 750 тисяч євро, тоді як у Азії платять по 250 тисяч за півфінал ЛЧ!
А ще ж є різні програми, якими казахи теж користуються. Так, за підтримки УЄФА вони відкрили 128 (!) футбольних шкіл для дівчат; збудували Будинок футболу в Астані. А, наприклад, у пандемію, УЄФА перерахував КФФ 4,3 млн євро підтримки.
"Будівництво бази для збірних в Талгарі обійшлося нам у 5 млн євро. УЄФА дав половину з цієї суми", – каже президент федерації Адільбек Джаксибеков.
Популістська ідея повернення в Азію задля кваліфікації на Мундіаль ще бродить в масах, і у 2021-му якось набрала 42% в опитуванні, проте більшість казахстанців за Європу навіть попри часті поразки збірної.
Успіх Кайрата – ще один важливий аргумент в скарбничку "єврооптимістів", що вдало перебиває свіжі 0:6 від Бельгії.
То чого чекати від Кайрата в ЛЧ?
Обов’язково – рекордів.
Аби зіграти 4 виїзні матчі ЛЧ Кайрату доведеться подолати 44982 км. Ще ніхто у футбольній Європі так багато не подорожував за одну осінь.
По-друге, їхня Астана вже виступала в ЛЧ у сезоні-2015/16 і повною мірою використала фактор географії, нікому не програвши вдома. 2:2 з Галатасараєм, 2:2 з Бенфікою та 0:0 з Атлетико тоді зафіксувало табло, і Кайрат намагатиметься це повторити. Натомість виїзди – необов’язкова програма.
Також не забуваємо, що Ліга чемпіонів змістилася на зиму, коли в Казахстані дуже холодно. Минулого грудня фани Челсі приїздили сюди в рамках Ліги конференцій, і їх зустріли –10 та обледенілий стадіон. Боже, помилуй Олімпіакос, Брюгге та їхніх фанів, що приїдуть до Алмати 9 грудня і 20 січня!
Щодо Сатпаєва – він епізодами покаже, чому стільки хайпу. Таланти його калібру вистрілюють у топматчах, в тому їхня суть.
Ну, і ще – вибачайте, казахи! – слабко віриться, що вихід Кайрата до ЛЧ хоч якось вплине на казахстанський футбол у перспективі.
Авжеж, зранку після сенсації з Селтіком клубний Instagram отримав 150 тисяч нових фоловерів, а воротар Анарбеков прокинувся зіркою. Проте це разова історія. А якщо в довгу, то що там далі?
І відповідь усім відома – та нічого нового.
Прийде зима – і клуби знову попросять гроші в уряду, які той з напускною строгістю і під акомпанемент невдоволення обивателів обов'язково виділить. Може, навіть Токаєв виступить із заявою про необхідність реформ, яку всі слухняно поставлять на першу шпальту, добре розуміючи, що нічого такого не буде. А от що буде – це збиткова ліга, жахливі газони, майже пусті трибуни і нерегулярні спалахи в Європі, що прикривають усе це, ніби фіговий листок.
