"Щодня снилися хлопці, я хотів бути з ними": 47 років тому над Україною загинула команда Пахтакору
11 серпня, роковини однієї з найбільших трагедій в історії спорту і навіть авіації загалом.
Цього дня у 1979 році в небі над Курилівкою, що поблизу Кам'янського, зіткнулися два лайнери ТУ-134.
178 жертв, ніхто не вижив – можете уявити?
І на борту одного з літаків була, мабуть, найкраща футбольна команда в історії Узбекистану – Пахтакор українського тренера Олега Базилевича.
***
"Моє ім'я Туляган в перекладі з узбекської означає "оплачений".
Мене так назвали, бо до мене дев'ятеро братів та сестер померли. Це були 1930-ті – голод, злидні, хвороби. І коли я народився, батьки сказали, що вони вже заплатили богу сповна", – розповідав один з лідерів Пахтакору-1979 Туляган Ісаков.
Мало кому це ім'я пасувало, як йому.
11 серпня 1979-го Туляган би обов'язково сів на фатальний рейс, якби не важка травма:
"У травні в Москві проти Динамо їхній захисник Алєксандр Новіков серйозно мене зламав. Епізод ігровий, але я страшно обурився".
Ну ще б пак.
Пахтакор під керівництвом колишнього компаньйона Валерія Лобановського Олега Базилевича виступав дуже добре, виграв три поспіль матчі в чемпіонаті, закріпився на 8-му місці.
За всю історію Узбекистану не було сильнішої команди. Її лідери Міхаїл Ан та Владімір Федоров виграли молодіжне Євро у 1976-му, викликалися до національної збірної СРСР.
"Ан був класним хлопцем, поле бачив унікально. Федоров теж у великому порядку. Київ запрошував його багато разів, а він не йшов. Заманювали Європою, єврокубками, але він казав: "Поки Пахтакор чемпіонат не виграє, нікуди не піду".
Не дивно, що Ісаков хотів повернутися якомога швидше.
Це вже потім, після всього, його батько запросив Новікова в гості...
"Він накинув йому на плечі чапан. Віддячив так, що він мені життя врятував".
***
Це доля.
Весь день 11 серпня Ісаков провів у Москві на обстеженні у якогось світила з реабілітації.
Тим часом у Харківському центрі управління польотами заступила на чергування нова зміна. Очолював її Сергій Сергеєв, якому допомагали Володимир Сумський та Микола Жуковський.
Стаж роботи Жуковського – лише 2,5 місяця.
По суті, просто стажер, і Сергеєв мав би контролювати його особисто, проте доручив це Сумському. Перша помилка в смертельній партії.
Загалом-то район Харкова ще з початку 1970-х називали одним з найскладніших для авіуруху. Інтенсивність була така, що диспетчерам доводилося вести по 10 літаків одночасно. "Зверху" знали, що проблема існує, але вирішувати? Ну ні, якось пізніше.
Ну, а в Ташкенті 14 футболістів, другий тренер, адміністратор та лікар вже сіли у літак...
Окрім них мали ще бути масажист Анатолій Дворніков та журналіст Олег Якубов, проте перед вильотом напилися в дрова – і обох вигнали з клубу.
Також не було й Базилевича:
"Дружина з дитиною відпочивали в Сочі. Ми давно не бачилися, тож я вирішив заїхати до них, а вже звідти – на гру. Зайшов, значить, в Ташкенті до начальника спорткомітету Ібрагімова. Якби він не пустив – я був би в тому літаку. Але він сказав: "Олеже, звісно, 40 днів без сім'ї... їдь в Сочі".
Українець не затримався в Узбекистані надовго, але лишив добру пам'ять, навчив місцевих дисципліні.
"Передсезонка у нього дуже важка була, триразові тренування. Інтенсивність височенна, пульс по 180. Бігали рвано, в різному темпі – і все це якось науково рахували. Пауз між вправами майже не давав. Зате вже влітку всі хлопці відчули – ми можемо перемагати кого завгодно", – пригадував Ісаков.
А паралельно Челябінська на Кишинів вилетів інший Ту-134...
***
Від самого ранку 11 серпня небо над центральною Україною затягнули хмари – аж до висоти 9000 м.
Пілоти нічого не бачили і орієнтувалися лише на слова диспетчера.
Тобто, на 20-річного Жуковського, який ще й запанікував через несподіваний стрес.
"Коли ми заступили, нас повідомили, що йтиме літерний літак. Літерний рейс "А" – це той, на якому завжди літали найвищі керівники. Наприклад, Брежнєв і ще пара людей. Уся зона була перекрита, закриті певні ешелони і за висотою, і за радіусом", – пояснював потім Сумський.
Тобто, раз кругом перекрито, треба було імпровізувати.
Ну чого вони посадили стажера?!
Жуковський тричі помилково відмовив молдовському рейсу в наборі висоти, лишивши його на тих же 8400, що й "ташкентський".
Ба більше, він неправильно розрахував, що літаки розминуться в часі у точці перетину приблизно на 3 хвилини, тоді як насправді навіть у найкращому разі йшлося про 10-20 секунд.
Сумський мав би його контролювати, але ж 14 трас, 15 точок перетину, понад 700 літаків на добу...
Коли він побачив, що відбувається, до зіткнення лишалося трохи більше хвилини.
І як назло, саме у цей момент в коридор, але помітно вище, залетів випадковий ІЛ-62. Чорні скриньки записали цю останню спробу запобігти лиху.
– 676-й, Харків, займіть 9600
– Повторюю, 676-й, Харків, займіть 9600. 735-й, а ви займіть 9. Над Дніпродзержинськом 8400, що перетинається з вами
– Зрозумів 9600, 676-й
На цьому місці Сумський відчитав стажера і повернувся на своє місце. Він і гадки не мав, що говорив не з "ташкентським" рейсом, а з ІЛ-62, який нікому не заважав.
***
"Базаров, 18-річний хлопчисько, взагалі не повинен був тим рейсом летіти, він у дублі грав. Але до нього приїхав батько на день народження, і він відпросився на один день..." – бідкався Ісаков.
А тим часом в Курилівці 11 серпня справляли весілля. Чорний град – рештки фюзеляжу, взуття; куски людей – посипався прямо на столи. Червона доріжка одного з лайнерів повисла на дротах. Фільм жахів відпочиває.
Диспетчерам про біду, що сталася, першим розповів пілот Ан-2, який пролітав над полями.
Далі на місце приїхала міліція. Побували й мародери...
"12 серпня до нас до пансіонату несподівано приїхав працівник Держкомспорту Узбекистану. Він повідомив, що трапилася неприємність: під час обіду вся команда нібито чимось отруїлася та потрапила до лікарні. Правду ми дізналися лише наступного дня від знайомих у Мінську", – розповідала вдова одного із загиблих.
Нещасна ридала – казала, що чоловіку не спалось перед вильотом, і всю ніч він чомусь переповідав їй своє життя.
Авжеж, їй слова не дали. Рідним та знайомим загиблих КДБ роздала суворий припис мовчати про катастрофу. У СРСР не було не тільки сексу, а й поганих новин.
У наступному номері газет матчу Динамо Мінськ – Пахтакор навіть не існувало.
Лише за тиждень в пресі вийшов куценький некролог – і на тому все.
Тим часом Сумського з Жуковським – чомусь без Сергеєва – взяли під варту і судили. Важкий видався процес. Кажуть, одна матір прийшла туди з сокирою. І які ж різні люди! Впродовж усього суду Жуковський намагався звинуватити колегу, який натомість нічого не заперечував і лише вибачався.
В підсумку обом дали по 15 років колонії.
"Пам'ятаю, у ті дні на екрани вийшов фільм, у якому "Конкорд" зазнав аварії над Атлантикою. Коли я побачив молодих веселих хлопців, які сідали в літак, загравали зі стюардесами і не замислювалися про те, що через кілька годин можуть розбитися, то не зміг витримати сцени", – Базилевич розчулювався навіть через 30 років.
Ну, а Ісаков і поготів не міг собі пробачити, що вижив.
Яке там поле? Який футбол? Ветеран Пахтакору двічі намагався накласти на себе руки:
"Щодня мені снилися хлопці, я хотів бути з ними. Коли я вдруге мало не повісився, батько зрозумів, що я зовсім поганий. Він вигнав мене з дому, щоб не сидів у чотирьох стінах. Я виїхав в інше місце, де люди зі мною постійно розмовляли".
***
Крапля людяності в океані біди – це і передача іншими клубами своїх гравців Пахтакору на новий склад.
Серед українців тоді поїхали Володимир Нечаєв із Чорноморця та Сергій Страшненко з Карпат.
У тому числі їхніми зусиллями узбеки не вибули з еліти, завершили сезон в середині таблиці.
Спад у них почався пізніше – вже без Базилевича.
Ну, а ще далі розвалився Союз – і ми навіть не знаємо достеменно, що сталося із засудженими диспетчерами. Відомо, що Сумський ще жив у Харкові на початку 2000-х. Про Жуковського ж одні казали, що помер на зоні, інші – що вижив. Хтозна.
Лише у 2009-му вдови футболістів за підтримки клубів зібрали гроші на повноцінний меморіал в Курилівці – журавель, що рветься в небо на тлі розколотої плити.
Гарний символ для всіх, хто в темі, але навряд чи це про дітвору, яка снує повз граніт на скутерах і самокатах.
Час не лікує рани, а лише забирає тих, хто їх пережив.
Тулягана Ісакова не стало у листопаді 2025-го. Тепер найсильніший Пахтакор знову у повному складі.
Телеграм-канал автора: Футбольні історії