У підкаті – Корсун Катя! Захисниця збірної України та Ворскли налаштовується на "битву" під Ватерлоо та мріє відчути дух рідних трибун
Чи добре налаштовані стрілки швейцарського годинника та чи прокусять наші дівчата твердий бельгійський шоколад. Побачимо дуже скоро – 29-го листопада та 3-го грудня жіноча збірна України зіграє доленосні матчі проти Бельгії в плейоф відбору до Євро-2025, який відбудеться у Швейцарії. Для українського жіночого футболу – це головна битва за багато років.
Заглянути в душу жіночого футболу ми спробували через інтерв’ю з Катериною Корсун – захисницею полтавської Ворскли та національної команди. Уродженка Шепетівського району, що на Хмельниччині, дебютувала за головну команду в матчі проти Угорщини у 2016-му, п’ять разів ставала чемпіонкою України.
У розмові з кореспондентом Чемпіону 29-річна футболістка розмірковує про шанси потрапити на Євро, розповідає про свого зіркового брата футзаліста та ділиться думками про те, як врятувати жіночий футбол під час війни.
– Катерино, судячи з матчу-відповіді проти Туреччини в першому раунді плейоф – із завданням ви впоралися відносно легко. Нам так здалося, чи все ж таки складним був суперник? Бо судячи з другого тайму першого матчу, враження було двояким...
– На мою думку, цей плейоф не дався нам легко. Збірна Туреччини змінилась в порівнянні з минулими роками, стала більш технічною, навʼязувала боротьбу та активно пресингувала. Дійсно, другий матч ми зіграли краще, нам вдалось двічі забити та надійно зіграти в захисті. Я ще пам’ятаю як грала проти Туреччини у 2019-му, тоді була зовсім інша збірна Туреччини, зараз вони помітно додали.
Україна – Туреччина, матч-відповідь
– В бельгійській збірній грають дівчата з Ліверпуля, Лестера, Інтера, ПСВ… Якщо дивитись на назви клубів, то Бельгія теоретично сильніша. Чи прізвища у футбол не грають?
– Футбол тим і цікавий, що це непередбачувана гра, тут багато залежить від настрою команди. Яскравий приклад – виступ нашої чоловічої збірної на Євро-2024. Наші футболісти представляють топ клуби, і перед матчем з Румунією саме ми вважались фаворитами, але, на жаль, команда поступилася.
– Тренер збірної Володимир П’ятенко свого часу грав на позиції захисника. Згадую як він вже догравав у вінницькій Ниві під керівництвом легендарного, також захисника, Володимира Безсонова. Ваш тренер тяжіє до більш захисного стилю? Чи залежить від задач на гру?
– Задача на гру у нас завжди одна – перемога. Звісно, багато залежить від суперника – від його сильних та слабких сторін. Якщо ж говорити про нашу гру в цілому, то це – надійність та максимальна концентрація в захисті. Але я б не сказала, що ми постійно граємо від захисту. Повторюсь, все залежить від суперника проти якого ми граємо конкретний матч.
– У вашому дебютному матчі за "молодіжку" проти Фарерських островів ви перемогли 10:0. В жіночому футболі вже відчувається, що слабкіші команди за рівнем підтягуються? Бо в чоловічому такі збірні вже дещо змужніли...
– Жіночий футбол, бачу, не стоїть на місці, він також значно прогресує. Якщо навіть згадати збірну Туреччини, то в минулому ми перемагали їх 8-0, 4-0, а зараз вони здатні навʼязати боротьбу і показують хорошу гру з контролем мʼяча та високою індивідуальною майстерністю.
– До речі, не дратує, коли жіночий футбол часто порівнюють з чоловічим?
– Якщо чесно, то не дратує.
– У нас війна, розвивати щось важко. Але ми якось робили репортаж про дівчаток-футболісток із Закарпаття і помітили, що десь щось все ж таки робиться для цього виду спорту. Що вже зараз потрібно робити аби зберегти, а потім і розвинути жіночий футбол?
– Враховуючи нашу ситуацію в країні, дуже складно говорити про розвиток. Але, попри все, поступово дівочий футбол розвивається, і все частіше можна побачити дівчаток, які ним займаються. Щоб зберегти жіночий футбол, на мою думку, потрібно зберегти команди у вищій та першій лігах. І щоб кожна чоловіча команда мала свою жіночу.
Катерина Корсун
– Ваш старший брат, Ігор, володар історичної бронзової медалі ЧС з футзалу. Як так склалося, що ви вдвох опинилися у футболі та ще й на такому рівні? Це ж унікально!
– Ми з Ігорем росли у спортивній сім’ї, тато працював вчителем фізкультури в нашій школі, любов до футболу – це його заслуга. Із самого дитинства я була в команді хлопців, у якій грав мій брат. У нашій родині лише ми вдвох, хто пішов футбольним шляхом. Навіть, не знаю чи зустрічається так, щоб брат і сестра грали, принаймі, я ніколи не чула про такі випадки.
– В багатьох жіночих збірних та клубах – головний тренер жінка, в багатьох - чоловік. Який варіант краще?
– В моїй карʼєрі було більше тренерів саме чоловіків. Головне, щоб був хороший та кваліфікований спеціаліст, а чоловік чи жінка – різниці немає.
– "Домашній" матч проти Бельгії – вже звично буде не вдома. Цього разу в турецькій Антальї. Мабуть, давно мрієте, коли настане час зіграти в Україні…
– Звичайно, дуже мріємо зіграти вдома, де свої трибуни, відчути підтримку вболівальників. В якому місті зіграти цей омріяний матч – значення вже навіть немає. Головне, щоб це було в нашій рідній Україні! Нам дуже приємно, коли на наші виїзні матчі приходять нас підтримати, але ж вдома завжди краще.