Починав у Локомотиві, забивав Шахтарю, виступав за чотири київські команди: як грав тренер Динамо Костюк
Київське Динамо наприкінці минулого року офіційно оголосило, що колишній тренер молодіжної команди Ігор Костюк призначений тренером основи без приставки "виконуючий обов'язки". Попереду в Ігоря Володимировича головний відрізок у кар'єрі, а поки "Чемпіон" вирішив розповісти, яким він був гравцем.
Зачастили щось на посаді тренера Динамо кияни. Після відходу Михайличенка у 2004-му з клубом працювали угорець Сабо, одесит Буряк, дніпрянин Дем'яненко, львів'янин Лужний, пара росіян. Але за останні роки тільки іноземці Хацкевич і Луческу розбавили низку людей, для яких Динамо – перший клуб, про який вони дізналися.
Блохін, Михайличенко, Шовковський – Костюк продовжив список уродженців столиці. При цьому Динамо – як не дивно, не перший клуб у житті Ігоря. Київський Локомотив, який так привернув до себе увагу в поточному розіграші Кубку, існує понад сто років, це найстаріший Локомотив у світі – і він завжди робив акцент на вихованні талановитої молоді.
Саме туди й потрапив спортивний хлопець, який з молодшого шкільного віку займався гандболом, фігурним катанням і боротьбою. Про своє дитинство Костюк висловлювався просто: з ранку до вечора не вдома. Цікаво, що у Костюка, на відміну від більшості футболістів, не було гравця-кумира. Як він говорив, "Футбол у дитинстві не дивився, тільки грав у дворі".
Утім, уже в десять років Костюк став гравцем Динамо. Його запросила людина, чиє ім'я для просунутих уболівальників Динамо має абсолютно сакральне значення. Олександр Олександрович Шпаков у матчах периферійних київських колективів знайшов для киян і Андрія Шевченка!
З майбутнім голденбоєм, до речі, Костюк швидко потоваришував: у них лише рік різниці у віці, до динамівської системи потрапили майже одночасно, ділили одну кімнату, підтримують зв'язок досі.
Зараз про це смішно говорити, але нинішнього головного тренера Динамо вважали навіть більш талановитим, ніж нинішнього президента УАФ. Шляхи футбольні несповідимі – навіть у надвузькій номінації "форварди Динамо 1976 року народження" Шева до пори до часу поступався Олександру Голоколосову. Щодо Костюка, то він був півзахисником: креативним, загострювальним. Йожеф Сабо порівнює його з Піхальонком.
З вісімнадцяти років Костюк став регулярно грати за Динамо-2 – команду унікального класу і рівня, навіть за європейськими мірками. Київський клуб дев'яностих років настільки домінував в Україні, що навіть у дублі в нього грали гравці, які претендували на місце в збірній.
Відомий випадок, коли Олександр Косирін, молодий, перспективний форвард, після хорошого сезону у вищій лізі перейшов у Динамо тільки заради виступів за дубль: створювати конкуренцію, доповнити склад.
Динамо-2, з Костюком у складі могло, наприклад, вибити з Кубку Дніпро, який у тому сезоні виграє бронзові медалі. На ту гру Микола Павлов поставив в основу і Медіна, і Тарана, і Скрипника, і Похлебаєва – але все одно програв 1:3. У тому матчі партнерами Костюка стали такі легенди, як Кернозенко, Головко, Гусін, Венглинський – і Шевченко, який оформив дубль.
У квітні 1996 року Костюк дебютував у вищій лізі України. Такі часи були, що на матч із Шахтарем, ще й близько не "класичним" (донецький клуб у тому сезоні посів 10 місце), випускали юніорів-дебютантів.
Ба більше, Ігор у тому матчі віддав гольову передачу! Ще один дубль Шевченка, причому асистом Костюк відзначився і на нього – половина топклубів могла б повчитися такій адаптації юніорів до першої команди.
Динамо виграло перші шість матчів, у яких зіграв Костюк – природно, стало чемпіоном, а наш герой ще й забив Чорноморцю. Влітку в Динамо повернувся Лобановський, і, здавалося б, ось він, шанс побудувати зіркову кар'єру, але... У листопаді Костюк зламав щиколотку, а коли відновився, неймовірна конкуренція в першій команді не залишала гравцеві шансів.
Гусін став тією людиною, яку Метр підняв із дубля, чудовий підбір гравців у команді був і до нього, той самий Похлєбаєв, якому за рік поставлять діагноз пухлина головного мозку, за цей час перейшов до Динамо – і Ігорю місця в команді не залишилося.
Цікаво, як було киянину пів року прожити в сибірській Тюмені. У місті, де взимку температура доходить до мінус сорока, Лобановський відправив в оренду цілий десант: разом із Костюком поїхали Олександр Призетка та Анатолій Безсмертний. А ось корінний тюменець Леоненко, хоч і швидко впав в "опалу" Метра, поїхав у київський ЦСКА – дивно... Але Костюк швидко повернувся в Україну.
Найкращі сезони Ігор Костюк провів у полтавській Ворсклі. Там Шахтар став його "улюбленою" командою: він забив йому в трьох матчах поспіль, до того ж з жодним з інших суперників подібним не відзначався. За подібні успіхи Костюка навіть викликали до збірної, за яку він провів єдиний матч – проти Болгарії у 2000-му.
Після хороших виступів у Полтаві Костюк повернувся в Динамо, але... Командою, за яку він зіграв найбільше матчів у кар'єрі, стало Динамо-2. Підхід Лобановського розраховував на наявність кількох досвідчених гравців у дублі – і Ігор, попри яскраві камео з головною командою (наприклад, кілька гольових передач з херсонським Кристалом в 1/8 Кубку), грав більше за другу команду.
Чому мало виходив за першу? Банально: велика конкуренція. Костюк, напевно, дійсно схожий на Піхальонка, але в команді з Белькевичем Піхальонок теж не грав би. Рідкісні появи Ігоря в єврокубках носять винятково мінорний відтінок: два єдині виходи в Кубку УЄФА – це програші Боавішті, а єдиний його матч у ЛЧ – вихід на заміну з Реалом, коли кияни втратили перемогу на Бернабеу (2:2).
Востаннє Костюк покинув Динамо у 2002 році – щоб провести залишок кар'єри в командах неподалік. Арсенал, потім Борисфен, наприкінці ЦСКА – для повного комплекту корінному киянину не вистачило тільки Оболоні. Ігор допоміг Борисфену посісти найкраще в історії, сьоме місце у вищій лізі – але загалом, в останніх командах грав мало. Про досвід в армійському клубі він сам висловився вичерпно:
"Повернувся додому в Київ, Юрій Максимов запропонував продовжити кар'єру, пограти в першій лізі за ЦСКА. Думав, побігаю для підтримки форми, а в підсумку так і залишився армійцем – до самого кінця. Потім став граючим тренером. А потім епітет "граючий" відпав сам собою. Так ось тихо і закінчив".
Уже у 2009-му – останньому році на полі – Костюк поєднував гру за ЦСКА з тренерством. Через три роки він повернувся в Динамо, якому почав допомагати вже в статусі тренера, а наприкінці минулого року отримав шанс усього свого життя. Чи вийде у нього? У такий час особливо доречно бажати удачі.
