"Я завжди беру Грузію з собою. Усіх її людей": дорога з Тбілісі до Парижа Хвічі Кварацхелії

В суботу, 30 травня, у Будапешті ПСЖ та Арсенал зіграють у фіналі Ліги чемпіонів-2025/26.

Рівне протистояння – у кожній команді вистачає майстрів топкласу, здатних вирішити долю матчу одним дотиком.

І один з головних – це лівий вінгер парижан Хвіча Кварацхелія.

У цьому сезоні грузин просто нестримний, і то найбільше – у великих матчах, в чому вже переконалися Баварія, Ліверпуль, Челсі.

Чемпіон розповідає історію успіху, яку, здається, неможливо повторити.

***

На тренувальному полі академії тбіліського Динамо головний скаут Темур Угрехелідзе поглядає на молодь.

Грають, по правді, так собі. Але він спокійний.

Саме в цьому місці виросли 74% гравців, що викликані до збірної Грузії на найближчі матчі.

Саме тут виріс Хвіча.

"Пам'ятаю його. Як забути? Перше, що кидалося в очі, це його характер. Щоразу, коли він отримував м'яч, то тягнув його вперед. Є багато хлопців, які після кількох втрат починають боятися, але він йшов 1 в 1 навіть після 5 невдач", – пригадує Темур.

Батько відправив Хвічу до Тбілісі у день, коли там відкривали нову будівлю академії. На таке свято місцеві запросили цілого Кріштіану Роналду.

Ось він, Кварацхелія, старанно витягнув шию, аби виділятися у натовпі поблизу кумира.

Роналду був уже третім ідолом у його дитинстві. Другим, більш раннім, Хвіча називає іншого мадридця – Гуті.

Ну, а першим був його батько Бадрі, який так старанно забивав за азербайджанський Шамкір, що його навіть запросили до тамтешньої збірної. А що у Бадрі не було таланту Темурі Кецбая чи Шоти Арвеладзе, то він взяв і погодився.

"Не знаю, чому батько так вирішив. Ніколи з ним не говорив. І як люди зреагували теж не знаю", – це не улюблена тема Хвічі на відміну від хет-трику батька у ворота Сконто.

Ось він, цей подвиг, який мама Хвічі Мака досі зберігає вдома на допотопній відеокасеті VHS. 

І там же, поруч, – перші голи її нині знаменитого сина:

"Навіть коли він грав маленьким хлопчиком, то ніколи не задля розваги. Якщо він втрачав м'яч, то біг назад, прикривав ворота, допомагав воротарю. Саме тому я знала, що у футболі з ним все буде в порядку, куди б він не потрапив".

За походженням їхня родина – мінгрели; це така підгрупа грузинів, що мешкає у західній частині країни, в горах.

Тамтешнє населення пишається тим, що винайшло хачапурі, і загалом своєю кмітливістю – треба-бо мати розум, щоб вижити у непростих умовах.

"Ми люди розумні і щирі. Якщо ми потиснули руку, то все узгоджено, підпис не потрібен. Саме так слід розуміти й Хвічу. Це культура, у якій він виріс", – запевняє Бадрі.

Ось вони, ця сім'я.

Бадрі й Мака страшенно пишаються Хвічею, бо вони ж насправді мало що могли йому дати. Його юність пройшла у злиднях.

"Було важко. Без подробиць. Думаю, ви розумієте, про що я", – писав сам вінгер для Player`s Tribune.

І він навіть не був головною зіркою академії Динамо, де, за словами Угрехелідзе, солював нинішній нападник Сент-Етьєна Зуріко Давіташвілі.

Тим Хвічею, якого ми знаємо, його зробила передусім жертовність, а тоді вже талант.

"Якось він підхопив дуже сильний вірус, температурив, не міг тренуватися цілий місяць. І от матч проти головного суперника, Сабуртало, і Хвіча впросив тренера залишити його на лаві запасних. В кінці першого тайму воротаря Динамо вилучили, команда в меншості. Але у перерві вийшов Хвіча і сам забив 3 голи", – аж сяє Бадрі.

Старий має проблеми з серцем і йде геть від телевізора щоразу, коли настає критичний момент. Лікарі кажуть – він давно би помер, якби не син.

У 18 років Хвічу забрали в Москву, і після першої ж зарплати він оплатив батьку операцію.

"А я навіть не просив, нічого не казав", – каже Бадрі, і плаче.

***

І не варто дивуватися Москві. Мова ж про Грузію.

У тих краях є такий персонаж Мамука Джугелі. Українські фани можуть його навіть пам'ятати – у 1990-х грузин пограв за Темп, Таврію, Прикарпаття, Зорю-МАЛС та менші клуби.

По завершенні кар'єри Джугелі подався в агенти – і до 2010-х напрацював міцні зв'язки якраз у РФ.

Хвіча потрапив до топ-60 молодих талантів світу за версією The Guardian у 2018-му, але хто його питав? Він приїхав до Локомотива у лютому 2019-го ледь повнолітній, переляканий; навіть російською ще не говорив. Єдиний гравець на все Локо, який жив прямо на клубній базі десь серед лісу!

"Вночі у навчальному центрі освітлення вимикали. А я йшов тренуватися іноді й вночі. Додаткова сесія. Але без світла. Часом охоронець приходив, йому теж було страшно в темряві: "Гей, хто це тут бігає по траві?" – ось як він жив.

А далі його ще й вигнали, бо у Локо тренер та президент вели війну, про яку він нічого не знав.

Привіт, Казань! З літа 2019-го Хвіча – вже гравець Рубіна, бо Джугелі мав там добрі зв'язки.

Дивний період. З одного боку, Кварацхелія біг і водився, як ніхто зі своїх та чужих. Його вели скаути європейських грандів, які майже не ховалися на трибунах. З іншого – у жодному сезоні він не забив більше 4 голів в РПЛ.

"Це ілюзія. Він міг забивати по 3 голи в кожному матчі, але завжди шукав вишуканих прийомів. Я постійно повторював йому: "Неважливо, гарний гол чи ні – ти маєш його забити". А для нього футбол був як Діснейленд", – бідкався Лєонід Слуцкій.

Час розставив усіх по місцях. 

Тренер, що не зумів достукатися до топгравця, опинився аж в Китаї.

Хвіча, якому було нудно в слабкій РПЛ, зіграє у другому поспіль фіналі Ліги чемпіонів.

І, до речі, місяць назад він остаточно розірвав контракт із Джугелі. Мамука теж залишився у минулому, не дострибнувши до рівня, куди тримав курс Квара.

***

Кварадона, Квараваджо, Че Квара – так його називали в Наполі.

Але перед тим, як опинитися в Італії, Хвіча пограв за... Динамо Батумі.

Мутна історія.

Коли Росія напала на Україну в лютому 2022-го, ФІФА дозволила іноземцям тікати з обох чемпіонатів. Йшлося тоді лише про оренди, але Рубін відпустив свій найцінніший актив... безплатно. Уявляєте?

Ясно, що на тлі грузинської ліги Квара виглядав богом – забивав і асистував у кожному матчі. 

Ну, і лише після того, влітку 2022-го, він поїхав до Наполі за суму, яку ніколи вголос не називали. Бос "Партенопеї" Ауреліо де Лаурентіс – не з тих, хто наполягає на прозорості.

Лише з часом фінзвіт Динамо дав деякі відповіді. У ньому були 13,5 млн доходу від трансферів і 10 млн одним платежем на невідомий рахунок. У цей же час директор Рубіна Рустем Сайманов, старий товариш Джугелі, покинув пост і накивав п'ятами.

Пу-пу-пу.

Хоча Хвічі-то що? Він у будь-якому разі переміг. Ще пара сезонів в російському болоті – і про топфутбол можна було забути. До всього, він зберіг лице – покинув країну-агресора, коли та вдарила ракетами по мирних містах.

Ну, і нарешті Італії Хвіча зустрів Лучано Спаллетті, Віктора Осімхена – і разом вони потягнули Наполі до першого Скудетто від часів Дієго Марадони. Історичний похід! 

Квара в тому сезоні вразив усіх. Перший, хто забив 3 голи в 2 стартових турах. Перший, хто оформив 10+10 в дебютній Серії А.

"У нього така особлива чутливість, що коли він веде м'яч, він ніби його пестить, і цим обманює захисників. Ось чому проти нього так складно. Може, Момо Салах ще має таку якість гри у тісних просторах, точність у завершальній фазі, спокій. Квара – винятковий хлопець. У нього велике майбутнє", – Спаллетті як у воду дивився.

Коли Наполі виграв Скудетто, Кварацхелія навіть заслужив від неаполітанців іменну піцу. 

Його старий, Бадрі, був з юності закоханий у Марадону, і його переповнював захват:

"Неаполь майже як Грузія. Ми однаково емоційні люди. Дуже! І любимо футбол. У нас та в них це не просто частина життя – часто це і є життя".

Проте син мало схожий на батька.

Хвіча говорить скупо; його розум зайнятий тільки тренуваннями, матчами та підготовкою. 

"По правді, у нього й життя-то поза футболом нема. Ось, читає багато. Дуже любить детективи Агати Крісті", – бідкалася якось матір.

Її настрій покращився, відколи Хвіча одружився на студентці Тбіліського універа Ніці, і в них народився син.

І хоча старий Бадрі ще й величезний фанат Барселони, а сам Хвіча з дитинства топив за Реал, він вхопився за варіант з ПСЖ, як тільки той з'явився. Кар'єра – це не про емоції, а про розрахунок. Антоніо Конте, що сподівався збудувати новий Наполі вже без Осімхена навколо Хвічі, було трохи шкода:

"Я дуже розчарований, бо пів року робив усе, аби Квара відчув себе в центрі нового проєкту. Показував, що ми будуємо щось велике. Пояснював, що це лише початок..."

З іншого боку, 80 млн – це 80 млн.

За них Наполі таки завершив перебудову і все одно виграв Скудетто – зі Скоттом Мактомінеєм у ролі вожака.

Тим часом Хвіча у ПСЖ здобув один Кубок чемпіонів і сьогодні побореться за другий.

У них різна стеля амбіцій. Точніше, у Квари її, здається, просто нема. 

***

На тому рівні, який він набрав у Луїса Енріке, не гріх задуматися навіть про Золотий м'яч.

Чому ні?

Зараз у Кварацхелії 16 гольових дій в поточній ЛЧ. Ще одна – і він завершить розіграш одноосібно найціннішим її гравцем.

А як вам рекордні 225 подоланих метрів з м'ячем в ногах проти Ліверпуля?

А ось цей гол Баварії?  

"Може й так, але себе я вважаю простою людиною. Я намагаюся жити приземлено, слухати родину, пам'ятати, звідки родом", – цей підхід до слави має зберегти Хвічу для футболу на багато років.

Діти гетто втрачають голову від дорогих цацок, а синам знаменитих батьків швидко набридає рутина. Тим часом Кварацхелія відчуває себе носієм особливої місії.

Ви ж бачили, як кумедно західні європейці намагаються вимовити його прізвище?

Вони-бо нічого не розуміють про Грузію:

"Коли я граю у Європі, я завжди чую в голові голос: "Ми маємо це зробити. Заради наших друзів. Нашого народу".

Куди б я не йшов, я завжди беру з собою Грузію, усіх її людей. Я роблю все заради країни, дітей, які мене люблять. Я не можу повернутися в Грузію, бо погано граю. Я повинен грати добре". 

А там, якщо пощастить, і Кубок чемпіонів таки буде здобуто, Темур Угрехелідзе вже чекає.

Колись давно він поселив малого Хвічу в кампус академії Динамо, роздивившись, у якій скруті перебувала його сім'я.

Зараз, звісно, все геть інакше, і настрій у скаута піднесений:

"Він мені пообіцяв, що як переможе, то привезе трофей сюди, у Тбілісі. Ми наллємо у нього наше найкраще вино, і отак з нього вип'ємо".

Телеграм-канал автора: Футбольні історії