Від Галісії до Галичини і назад: екснападник Карпат викупив сам себе, забиває за Депортиво і згадує Україну
У вирішальному матчі за титул Прімери-2024 на Депортиво зустрічався з Барселоною.
Звучить, га?
Але ось нюанс: це була лише Прімера RFEF – 3-й дивізіон іспанського футболу, що навіть не вважається професійним, а суперником виступала Барса-Б – молодь каталонського гранду.
Гарна молодь! Касадо вже основний у Фліка; Віктор, Берналь та Мартін теж мають майбутнє, а Марк Гію забив 6 голів за Челсі в Лізі конференцій.
Того вечора, однак, юність програла досвіду.
До радості 31,833 уболівальників – рекордної аудиторії, яка коли-небудь збиралася на матчах Прімери RFEF, – єдиний м'яч зі штрафного забив Лукас Перес, герой Карпат з майже забутого мирного минулого.
"Я не даю обіцянок підняти команду в класі, але я обіцяю боротися, щоб це сталося", – казав він в січні 2023-го, коли повертався до Депортиво.
Тоді він здавався диваком. Лукас заплатив власні 493 тисячі євро, аби викупити себе в Кадіса і повернутись до Ла-Коруньї. Також він погодився на вдесятеро меншу зарплату, і до всього це було пониження з еліти до аматорів.
"А я з аматорами грати не буду, я гратиму за Депортиво. Для мене це назавжди клуб еліти", – так він усім відповідав.
***
Пам'ятаєте здивування, коли цей романтик приїхав з багатої теплої Іспанії до нас?
На жаль, ми знали занадто мало.
Лукас родом із панельок на околиці Ла-Коруньї, де жили здебільшого рибалки. Його батько був таким. Одного дня вийшов у море – і матір його не чекала. Малого виховали дідусь з бабусею – як встигли, бо вже скоро одного з'їв рак, а іншу – Альцгеймер.
Щоб поменше бачити, як бабуся помирає, Лукас йшов на вулицю з м'ячем – завжди в компанії Івана та Маркоса, найкращих друзів навіть зараз, коли в них вже сім'ї та спільний бізнес.
"Лукасу було на світлові роки важче, хоча й я працював з 14-ти. Мама ким тільки не була, навіть рилась у сміттєвих баках, перш ніж знайшла роботу кухарки", – каже Маркос. "Ну, а в мене тато офіціант, то я рідко ходив в школу, більше йому допомагав", – киває Іван.
Вони пригадують, як Лукас поїхав на перегляд до Алавеса лише в 15 років – не знав там нікого і навіть не потрапив би на базу, якби не підкинув Оскар де Маркос, що нині капітан Атлетика Більбао.
Двоє претендентів на одне місце – і баски взяли тоді Лукаса, а ім'я іншого хлопця всі забули.
Так-от це почалося.
"Футбол допоміг мені. Він навчив мене обов'язку, дисципліни, розпорядку дня. Футбол керував моїм життям і врятував його".
***
Зараз Лукас повертає грі борг і насолоджується клубом, за який вболіває з трьох років.
Депортиво – це ж легенда 90-х, його дитинства.
У 1994-му вони, а не Барса Кройфа, мали виграти Ла ЛІгу, та в останньому турі з Валенсією Бебето відмовився бити пенальті, і до м'яча підійшов Мирослав Джукич.
Тим не менше, вже за рік вони виграли Кубок короля у фіналі, що розтягнувся на три дні через грозу. Та й загалом – хто не любив Мауро Сілву, Джалмінью, Донато, Рівалдо? Чемпіонство Депора у 2000-му не стало сенсацією, бо клуб довго до нього йшов.
А пам'ятаєте їхні перемоги на Олд Траффорд, Гайбері, Делле Альпі? Видатний камбек в Лізі чемпіонів з Міланом? А тріумф над Реалом у день, коли Вершкові святкували сторіччя?
Лукас все бачив і обожнював, але спочатку був замалим для Депора, а коли подорослішав – легенди не стало.
У 2011-му Депортиво вибув до Сегунди, маючи 160 млн євро боргів.
Президент Аугусто Сесар Лендойро роками тратив більше, ніж міг дозволити, і фінансова криза 2008-го підвела під тим риску. Не лише Депор, а й Валенсія, Сельта, Бетіс, Сарагоса стрімко покотились тоді вниз.
Що було робити Лукасу? Він підписався в Райо Вальєкано, але там теж була криза, і 8-9 місяців не платили зарплату.
"Аби назбирати на квиток до України я продав телефон і айпад", – каже нападник.
Зате Карпати виплатили гарні підйомні, і з них він купив першу в житті квартиру – ясне діло, в Ла-Коруньї.
***
В Галісії його часто дістають питаннями про Україну. Для них це десь дуже далеко, ніби Північний полюс.
У Лукаса Переса спогади паршиві:
"Я приїхав у 20 років, почувався покинутим і безпорадним. Добре, що познайомився з еквадорцем Даніелем, він був студентом і знав мову. Без нього було б ще важче.
Мої одноклубники... не були добрими до мене. І до всіх іноземців. Їх дратувало, що ті приїздять і отримують більше грошей. Вони вважали, що президент любить нас більше, ніж їх. Але він і нам по 4 місяці зарплату не давав, а міг просто зменшити її на 20-30%, бо так хотів. Це вам не Іспанія. В Україні ми офіційно заробляли лише 500 євро".
Про Динамо Лукас не згадує – лише Карпати. Каже, хотів втекти вже через 2 місяці, але пробув 3 роки.
І ще пригадує, як до Димінського приїздив Іван Саввіді, і вони довго домовлялися про його перехід до ПАОК:
"Яке ж це було полегшення! Нормальні поля, готелі. В Україні президент відвозив нас в монастир, коли дратувався. Серйозно! Монахині здавали там кімнатки, ми спали в двомісних. Все дуже суворо й релігійно. Після цього ПАОК здавався мені найкращим клубом в світі!"
***
Чи шкодує він про той досвід? Лукас запевняє, що ні; жартує про мемуари.
Тим паче, після Карпат і ПАОК він таки дійшов до Депортиво, мрія збулась.
Надворі був 2014-й, і Ла-Корунья ще боролася в еліті. Лукас став їхнім Мессі – забивав і віддавав у вирішальні хвилини. 17 голів в Ла Лізі-2015/16 – найкращий його відтинок, і він не хотів йти, та клуб балансував на межі банкрутства, а по нього звернувся Арсен Венгер.
"Вони не ставили мене до стінки чи щось таке. Керівники просто розповіли про нашу ситуацію в деталях і переконали, що ці гроші підуть на користь клубу, допоможуть йому розвиватися", – ось так Лукас вдруге покинув дім.
А коли не заграв в Арсеналі і за рік повернувся до Депортиво в оренду, розгнівані фани, що нічого не знали, швирнули в нього його власною футболкою, яку він їм подарував.
Несправедливо!
Та й хіба Лукас привіз на Ріасор абсолютно бездарного як тренера Кларенса Зеедорфа, з яким вони вилетіли? Клуб сам себе топив, і через це деякий час Перес ще тримався осторонь – у Алавесі грав добре, в Ельче слабко, а в Кадісі сяк-так, перш ніж його остаточно здолала "морінья".
Не треба гуглити – це галісійський термін; так вони називають тугу за домом, морем, дитинством.
Маркос зізнається – до останнього вмовляв друга не робити цього: "Я зараз буду дуже щирим. Коли Лукас розповів свій план, я прямо сказав: "Чоловіче, нахрін Депор!" Він грав за один з найкращих клубів світу... Мені це важко було зрозуміти".
Мабуть, товариші краще відчули Лукаса в червні, коли 80 тисяч галісійців зібралися біля Ріасора відсвяткувати повернення клубу до Сегунди.
До Сегунди!
Ви уявляєте, що буде, якщо вони повернуться до Прімери?!
***
Але до того ще багато праці.
Після 20 турів поточного чемпіонату Депортиво йде 17-м, бореться за виживання.
Минулого сезону в 3-му дивізіоні Лукас Перес якимось нелюдським спуртом зняв усі питання – у січні-червні він забив 15 голів і віддав 12 асистів. Але Сегунда – це вже професіонали, а йому 36 років.
Лише раз Лукасу вдався подвиг – виїзд до Кадісу, де він оформив хет-трик у меншості. Частіше тішать юні зірочки Депора – Єремай Ернандес та Давід Мелья. Останній влітку був основним в збірній Іспанії, що виграла Євро U19.
"Для нас це принципово", – каже гендир Массімо Бенассі. "На даний момент майже 25% гравців основної команди є вихідцями з нашої академії, і буде більше".
Депортиво фінансово йде на поправку з 2020-го, відколи його викупив банк Abanca, чий президент Хуан Карлос Ескотет з літа 2024-го очолює правління клубу.
Борги в минулому – все виплачено, і банк найняв Populous, щоб той будував новий тренувальний центр. Попри відсутність гучних покупок 28,500 проданих абонементів показують, що Ла-Корунья вірить у проєкт.
"Мета – бути конкурентоспроможними сьогодні, але також забезпечити довгостроковий успіх і життєздатність", – карбує слова Бенассі.
У цьому прагматичному Депорі в Лукаса Переса унікальна роль – не лише старіючого голеадора, третього тут за голами в ХХІ столітті після Макая й Трістана, а й зв'язкового зі славетним минулим, яке молодь вже й не пам'ятає.
Це остання роль його кар'єри, і Лукас приймає її без страху.
Каже, що травм великих не мав, нічого не болить, тож його майбутнє вирішить клуб. Якщо не дадуть новий контракт – то й завершить негайно, бо інших амбіцій давно не має:
"Депор був після Мауро Сілви й Франа, то що вже й казати про Лукаса Переса. Після мене будуть Єремай, Мельїта, Барсія. А я що? Я буду на трибуні вболівати. Або працювати в клубі. Прийде час і ми все вирішимо".