Зимові акварелі Динамо: чи вдасться Костюку стати київським Вісенте дель Боске?
7 грудня 1986 року київське Динамо, перемігши московських одноклубників на заповненому Республіканському стадіоні, стало рекордсменом серед чемпіонів Радянського Союзу – вже до скону віків. 6 грудня 2025 року команда з тією самою назвою, з тим самим рахунком 2:1 обігравши сільський колектив Кудрівка, "зачепилася" за п'яту позицію в чемпіонаті України, нижче не тільки від головного конкурента з Донецька, але й від представників Черкас, Житомира та Ковалівки.
Виконувач обов'язків головного тренера "біло-синіх" Ігор Костюк майже 40 років тому, цілком імовірно, потрапляв до обойми ball-boys – хлопчаків із динамівської школи, котрі під час офіційних матчів мали честь подавати на столичній арені м'ячі Блохіну, Дем'яненку, Безсонову, Заварову, Бєланову та іншим підопічним Валерія Лобановського. Наразі він здобув на чолі Динамо свою першу перемогу – не надто переконливу, зовсім не яскраву, але – конче потрібну й важливу.
Вона, ця перемога, мала б статися минулого понеділка. Просто зобов'язана була статися, за всієї поваги до гравців, тренерів і менеджменту ФК Полтава. Котирування букмекерів лише підтверджували: зміна на тренерському містку гранда напередодні побачення з аутсайдером фактично не залишає останньому шансів.
Та вийшло зовсім не так, як комусь гадалося. Динамо до перерви нічого не вичавило з територіальної переваги, а гості наколядували гол у роздягальню. Другий тайм, попри вражаючу статистику на користь киян, приніс їм лише нічию, а серія поразок збільшилася до фантасмагоричних чотирьох поспіль!
Шок не встиг занадто розвіруситися. Володимир Мунтян навіть після смерті "зіграв" за клуб свого життя, перетягнувши на себе увагу преси. Чергова турнірна осічка покоління наступників великого Муні просто розчинилася в потоці скорботи за генієм м'яча.
Футбольна доля – вона строката. Можна ж уявити, що після Полтави календар готував би не Кудрівку, а, скажімо, Шахтар (ЛНЗ, Полісся, Колос і т.ін.). І можна прогнозувати... та краще не будемо. Обіграли чернігівців – хоч і не без проблем, не без тремтіння в колінах. Обіграли мінімально там, де, за великим рахунком, мали б виносити з розгромом. Обіграли! Перервавши полосу невдач, принаймні внутрішніх. Трохи підкорегувавши самооцінку.Ковтнувши свіжого повітря.
Це ще зовсім не та перемога, що дозволяла б писати про "симптоми одужання". Це, скоріше, те відчуття, коли гострий біль нещодавньої відкритої рани змінюється свербежем прийдешнього загоювання. Питання про причини глибини цієї травми – на порядку денному. Сподіваймося, відповіді на них ми все ж почуємо від Олександра Шовковського, він має бути зацікавленим у тому, щоб "розплести" ситуацію до червоної нитки. Адже ще працювати й працювати у футболі.
Хтось припускав, що динамівці "сплавляють" тренера. Але ж, здається, подібні речі "активуються" так, щоби не нашкодити власній репутації. Й відсутність думки, колективної творчості, млявість індивідуальних ініціатив у протистоянні з "Полтавою" навряд чи спишеш на інерцію "сплавляння". А неспроможність підтримувати необхідний темп упродовж усіх 90+ хвилин (і це – в зустрічах з аутсайдерами!) змушує замислюватися про відповідність методик підготовки команди попереднім штабом.
Так, певний час, зусилля Шовковського та його підопічних давали результат, торік і вже в поточному сезоні. Залишимо за дужками розгром імпотентного Зріньскі, але ж і з Поліссям, і з Кривбасом – не останніми з претендентів на звання грози авторитетів – динамівці продемонстрували вельми впевнену гру, здобувши заслужений, аргументований успіх. На жаль, як виявилося, то були лише спалахи. Натомість системою стали кілька поспіль нічиїх. Потім – низка поразок, безбарвних і подеколи практично безпорадних. З характерними пропущеними м'ячами – або "з роздягальні", або на останніх хвилинах, коли концентрація повинна бути найвищою.
Шовковський, без сумніву, заслуговує на свою порцію подяки. Хоча б за те, що третя золота зірочка Динамо асоціюватиметься саме з його іменем.
Право на вдячність перейняв і Костюк. Сумніваюся, що в контракті наставника U-19 є пункт, який зобов'язує його прийняти головну команду в разі відставки тамтешнього тренера. Тож Ігор Володимирович, залишивши юнаків, зголосився на роль "пожежника" – з сумнівними дивідендами, але з вірогідними іміджевими втратами, з огляду на масштабність кризи.
Головне питання – чи вдасться Костюку стати київським Вісенте дель Боске. З розумінням того, що він не має у своєму розпорядженні українського гатунку Роналдо, Зіданай Фігу, Рауля, Морієнтеса та Йєрро.
Тренер прагне відповідати на виклик – зокрема залученням своїх підопічних із юнацького складу. Не змінивши поки загальної картини, вони все-таки збагачують зимову акварель певною чіткістю, дають ефект і надію. Яцик із Пономаренком відзначилися голами, Редушко – результативною передачею, креативом, наполегливістю дій і сміливістю рішень. Захарченко вийшов у центрі захисту й каші не зіпсував.
Практичне тло роботи Костюка – запрошення з Полісся фахівця з підготовки воротарів. Психологічне – інформація про майбутній гучний – на два мільйони мінімум! – трансфер. Утім, на сьогодні обидва ці аспекти – з області стратегії. Тактика – втримати кермо, знайти слова для підопічних на чемпіонатівську зустріч із Вересом і два поєдинки Ліги конференцій, де ще цілком можна "вскочити" в плейоф, перекинути місток у європейську весну, вилавірувати динамівським кораблем на рейд зимових тренувальних зборів.
Що-що, а міжсезонна підготовка – аспект для цього "в.о."добре відпрацьований. Він із сезону в сезон налаштовував підопічних як на марафон першості, так і на спринтерські дистанції Юнацької ліги УЄФА. Обидва формати актуальні – в чемпіонаті попереду ціле друге коло, в кубковому розіграші Динамо, вибивши на стадії 1/8 Шахтар, усе ще вважається фаворитом. Треба "всього лише" повернути команді баланс. Не можуть же виконавці такого класу, чинні чемпіони України, в момент розгубити навички, досвід і амбіції!
Знов-таки – приклад дель Боске не дає спокою тим, хто знайомий із футбольною історією. Дещо іншого змісту, але також вельми надихаюче – десятирічної давнини перевтілення Сергія Реброва, єдиного, мабуть, із київських тренерів останньої пори, під чиєю орудою колектив дійсно прогресував у ігровому плані. Кадровий "переоблік", рідний юнацький склад і зимовий трансферний ринок – Костюку в допомогу. Як і підтримка вірних уболівальників.
