Більш новий. Чому Мануель Ноєр – найкращий воротар в історії
Двадцять років тому в гранично різноманітному і дуже сильному Шальке, що билося за чемпіонство, сталася дивна історія.
Представники бразильської діаспори клубу – син Мазіньо на ім'я Рафінья, який пізніше дограється до Баварії, забивний півзахисник Лінкольн, капітан клубу Марсело Бордон – заснували клуб читання Біблії.
Це сподобалося не всім – і головним незадоволеним став, як не дивно, не Месут Озіл (він теж був у тій команді, проводив перший сезон), а Франк Рост.
Ця людина зовсім недавно викликалася до збірної Німеччини і, звісно, майже не виходила через широкі спини Кана з Леманном, але у світлі старіння легенд могла розраховувати на кілька років в основі. Цей неофіційний релігійний гурток розлютив Роста і став приводом для бразильців поскаржитися на нього з епічним формулюванням:
"Серед нас у роздягальні є диявол".
Не виключено, що Рост просто був незадоволений втратою капітанської пов'язки – але важливіше інше. Уже за кілька місяців він покине Шальке, а про збірну перестане мріяти не те що він, а воротарі цілого німецького покоління.
Рост, звісно, не був дияволом, але бразильські заклики до Христа посприяли появі того, кого – щонайменше в Німеччині – вважатимуть футбольним богом.
Початок: антирекорд Бундесліги, феноменальний матч проти Порту
Конфлікти в роздягальні стали причиною для тренера Мірко Сломки, щоб прибрати Роста з основи і зробити ставку на місцевого таланта. Корінний гельзекірхенець Мануель Ноєр потрапив у систему Шальке ще у віці 4 років і подавав великі аванси.
Виступи за різні "молодші" збірні Німеччини дозволили йому отримати срібну медаль Фріца Вальтера, яку вручають юним талантам. Саме по собі це, втім, не означає нічого: володар золотої медалі, такий собі Флоріан Мюллер, закінчив кар'єру в 26 років і жодного разу не зіграв у вищій лізі.
Але Ноєр виявився іншим. Хоч у грі він і не дуже любить літати по дев'ятках, у футбол найелітнішого рівня влетів упевнено. Спочатку був просто наймолодшим воротарем Бундесліги; потім почав викликатися до збірної, де швидко став основним; потім отримав капітанську пов'язку в Шальке; та й до Баварії перейшов у дуже скромні для воротарів того часу 25 років.
Цей перехід тому й образив фанів "кобальтових" так сильно, бо Ноєр був гранично своїм: місцевий, вихованець, навіть до фан-клубу Шальке входив.
Шлях Мануеля до визнання не був встелений трояндами. Його карколомні виходи з воріт призводили до помилок, а стиль виглядав занадто авантюрним.
У Лізі чемпіонів-2007/08, наприклад, шлях Шальке розпочався з домашнього програшу Валенсії – і Вілья під час переможного голу спіймав воротаря на невдалому дриблінгу. У матчі з Айнтрахтом він пропустив із 73 метрів – при безлічі почесних рекордів ліги йому належить і один антирекорд.
У шляху Ноєра нагору були свої провідники. Честь і хвала призабутому вже Сломці, який продовжував довіряти воротареві і залишав в основі після помилок. Мануель, треба визнати, швидко сплачував борги: вже в тій самій ЛЧ він і витягнув Шальке у чвертьфінал.
Тоді німці повністю провалили гру з Порту – і Ману, можна сказати, самотужки врятував гру. Молодий і зухвалий кіпер швидко влився в збірну Німеччини, яка йому повністю відповідала за духом – спасибі за це Йоахіму Льову і Ганс-Дітеру Фліку.
Герої другого плану: колишній конкурент по Шальке, десятки "жертв"
Але був у нашого Дон Кіхота і більш цікавий Санчо Панса. У тому ж Шальке Ноєр перетнувся з Тоні Тапаловичем: теж гельзенкірхенцем, теж воротарем, всього на п'ять років старшим.
У Тоні не склалася кар'єра через травми – він дуже скоро закінчив кар'єру – і став тренером воротарів. Так ось, у Баварію Ноєр переходив одночасно з Тапаловичем – і протягом 12 років головним завданням для Тоні було готувати до матчів саме його.
У 2023-му Тоні та Ману домоглися, за сучасними мірками, найвищого визнання дружби: газета Bild звинуватила їх у гей-зв'язку. Тапалович тоді покинув Баварію – Юліану Нагельсманну не сподобалося, що в тренерський штаб входить близький друг одного з гравців. Ноєр після цього сказав:
"Мені здавалося, що мені виривають серце, це було найбожевільніше, що я коли-небудь переживав у своїй кар'єрі".
Цікаво, що Тапалович дуже скоро сплив у Барселоні – тобто став тренувати головного конкурента Ноєра у збірній, Марк-Андре тер Штегена. Ох вже цей Нагельсманн! Можливо, Ноєр і зі збірної пізніше пішов саме через нього.
Той факт, що дівчина самого Нагельсманна працює в Bild, його не бентежив (може, він через неї так і атакував Ноєра?), і зливи секретної інформації в пресу з нею він не пов'язував… Прошу вибачення, я відволікся.
Важливіше інше: вже 20 років Ману тримає супертоп-рівень, і питання його наявності та відсутності в найсильніших командах світу залежить виключно від його бажання.
Перше і поки останнє визнання Ноєра воротарем року від "Кіккера" розділяють 15 років, за збірну він грав у трьох різних десятиліттях – і все за виняткової конкуренції. Від Франка Роста, якому вже 52 роки, і до Йонаса Урбіга, якому 22 (у Кельні талант нещодавно підписали), ніхто не може впоратися з Мануелем.
Ноєр різноманітний. Його інтереси не обмежуються футболом: він грав у теніс навіть на тренуваннях Баварії. Мануель говорив, що ця гра дає йому змогу правильно оцінювати й контролювати простір.
Любив і лижі – щоправда, у цієї любові був мінорний відтінок. У грудні 2022 року він, намагаючись прийти до тями після сенсаційного вильоту з ЧС, зламав ногу на гірськолижній трасі. Зламав уже в 36 років, але знайшов у собі сили повернутися і заграти як раніше!
У Ноєра хороша голова. Це, насамперед, помітно на полі – адже в дуже динамічній грі залишати штрафний майданчик, постійно ризикувати з передачами і майже ніколи за це не отримувати гол "за комір" може тільки людина з видатним умінням швидко ухвалювати рішення.
Але помітно не тільки на ньому. У 2011-му році Мануель завітав на німецьку версію програми "Хто хоче стати мільйонером?" і виграв 500 тисяч євро!
У Ноєра добре серце. Весь виграш у вікторині він спрямував у власний благодійний фонд. "Manuel Neuer Kids Foundation" опікується підтримкою дітей і підлітків із неблагополучних сімей: у 2014-му, наприклад, відкрив дитячий будинок у рідному для воротаря Гельзенкірхені. Саме така діяльність дала змогу Ноєру бути удостоєним ордена "За заслуги" в Баварії та Північному Рейні-Вестфалії.
Спадщина: безпрецедентна домінація, безліч рекордів, сейви вже не такі важливі
Такі дії за межами поля, безумовно, необов'язкові, але, на мій погляд, добре підкреслюють еволюцію воротарів. Воротар XX століття – це "прокляте Богом створіння. Там, де він стоїть, не росте трава, і всі друзі повернуті до нього спиною" (цитата великого чеського воротаря Іво Віктора).
"На останньому рубежі", "страж воріт", "повісити рукавички (а не бутси) на цвях" – сама термінологія виділяла голкіперів на тлі гравців інших амплуа, вимагала від них бути термінаторами а-ля Кан.
Ноєр – воротар нової формації. Він не стільки знищує гру інших, скільки робить кращою гру своїх. По-перше, завдяки його підключенням уперед команди отримують більшість на початку атак, можливість грати першим номером.
Ноєра дуже рідко ловлять "парашутиками" з центру поля, але Деяну Станковичу в матчі ЛЧ це вдалося. І що? Інтер з усім своїм складом зірок навіть вдома згорів Шальке (!) 2:5, не врятував навіть швидкий гол.
Про успіхи Баварії та Бундестім знають усі, але нагадаємо про них. Перемог у Бундеслізі поки що 12; немає жодних сумнівів, що найближчими місяцями Ноєр візьме 13-ту "салатницю" і вийде за їхнім числом на перше місце.
Розділить перше місце зі своїм другом Мюллером, якому на нагородженні 2025-го року навіть віддав трофей, щоб Томас підняв його першим. За кількістю виграних матчів воротар уже рекордсмен Бундесліги.
До чемпіонств Баварії всі так звикли, що вони сприймаються як норма, щось само собою зрозуміле. Між тим Ноєр приходив у нечемпіонську Баварію – та й узагалі в Баварію, яка за попереднє десятиліття виграла салатницю "всього" п'ять разів. Варто було команді і воротареві звикнути один до одного, як Баварія вийшла на той рівень домінування, якого у неї не було ніколи.
Перший сезон, до речі, надприкро програли. Скрізь стали другими – причому програний фінал Ліги чемпіонів був домашнім, на "Альянц-Арені". І вже тоді, в дебютному сезоні, Ноєр пішов бити в серії пенальті! І навіть забив Чеху.
Усе одно програли, так – але харизму і готовність битися, коли інші пасують, воротар показав уже тоді. Можливо, якби Ноєр зголосився бити 11-метровий уже в овертаймі, замість Роббена, у нього було б зараз три перемоги в ЛЧ замість двох.
А вже в збірній Ноєр, вибачте, врятував дупи Фліка і Льова у 2014-му. Німеччина – дуже сильна, із зірками на всіх позиціях і навіть у запасі – була за міліметр від того, щоб вилетіти від Алжиру в 1/8 фіналу.
За великим рахунком, вона і повинна була це зробити, через неадекватно високу лінію оборони – але Мануель здійснив 19 (!) дотиків за межами штрафного майданчика і дозволив дотягнути до овертайму. Надалі, за все тієї ж неймовірної гри воротаря, Бундестім дійшла до фіналу і виграла його.
Авторитет Ноєра нескінченний. У нещодавньому кубковому матчі з РБ Лейпциг Конрад Хардер заблокував його удар, і м'яч полетів в аут. Ноєр жестом вказав Хардеру, і той… збігав за м'ячем для нового удару! А два роки тому черговий воротар Шальке, Рон-Торбен Хоффманн, публічно зізнався, що вибрав "кобальтових" завдяки пораді Ноєра.
Таланти Мануеля недооцінює навіть ближнє коло його фан-бази. Ми ж усі розуміємо, що керівництво і партнери Ману по Баварії – це такі ж (якщо не більші) шанувальники його таланту, як і глядачі на "Альянц-Арені"?
Улі Хенесс говорив в інтерв'ю Kicker: "Років за 10 Ноєр буде менеджером Баварії". Все б нічого, але… говорив це президент у 2013-му році! Уже й Улі немає в керівництві, а Мануель змушений відбиватися від пропозицій у 40 років повернутися до збірної.
Прізвище "Neuer" з німецької перекладається як "більш новий". Символічно вийшло: із засідання неофіційного християнського гуртка в Шальке розпочалася кар'єра людини, яка усім, починаючи з прізвища, символізує новіший футбол.
У нульові воротаря доводилося виправдовувати, коли він залишав штрафний майданчик – зараз навіть команди нижчих ліг шукають "нових Ноєрів", щоб краще розігрувати м'яч.
Ноєр здійснив революцію, приніс інклюзивність у розділений раніше на "польових" і "воротарів" спорт. Він став легендою, законодавцем мод – і після цього не втратив мотивацію, хоча приводів повісити бутси (а не тільки рукавички!) на цвях у нього було предостатньо. Великий, що ще сказати.