За бій з Ріккі Хаттоном заробив 70 тисяч доларів, – ексчемпіон світу з боксу зробив несподіване зізнання
В’ячеслав Сенченко став сьомим українським чемпіоном світу серед боксерів-професіоналів, за що отримав від нашої редакції прізвисько Агент 007
16 років тому В’ячеслав Сенченко став чемпіоном світу WBA (Всесвітня боксерська організація) в напівсередній вазі (до 66,67 кг). Уродженець Кременчука свій головний бій в кар’єрі провів у Донецьку і переміг за очками ще одного українця, на той час чинного чемпіона Юрія Нужненка.
Вже 10-й рік Сенченко працює тренером в столиці України. У відвертому інтерв’ю Максиму Розенку ексчемпіон світу, якому сьогодні виповнюється 49 років, розповів, в якому бою заробив найбільший гонорар у своїй професійній кар’єрі, що стало на заваді зустрічі в рингу з Саулем Альваресом та найближчі перспективи свого підопічного Карена Чухаджяна.
Американська мрія
– Пане Вячеславе, якщо озирнутися на свою професійну боксерську кар’єру, про що шкодуєте?
– Що так і не провів жодного бою в США. Це було моєю мрією. Але від мене мало що залежало. Я ніколи не вів перемовин. Не виставляв жодних умов – з ким буду битися, а з ким ні. Мене завжди ставили перед фактом. В більшості боїв я навіть не знав, який у мене буде гонорар – до поєдинку промоутери мені про це просто не казали.
– Найбільший гонорар в кар’єрі ви заробили за чемпіонський бій з американцем Полом Маліньяджі, який провели у квітні 2012 року на Донбас-Арені?
– Так. Який був гонорар за бій проти Ріккі Хаттона в Манчестері? Тоді британці як організатори івенту його сплачували. Я знов не бачив контракту. Отримав менше, ніж за бій з Маліньяджі – близько 70 тисяч доларів.
– Тоді ви зіпсували легенді боксу повернення в ринг. Якби не зловили Хаттона ударом в печінку в 9-му раунді, навряд чи б світила перемога рішенням суддів в Англії?
– Потрібно віддати належне Ріккі, він непогано проводив бій. Але, якби я не переміг нокаутом в 9-му раунді, мав би ще десятий раунд. Готовий був ризикувати, піти у ва-банк – у жорсткий розмін. Бачив, що потрібно виривати цей бій.
Чи був цей вихід в ринг найпам'ятніший для мене? Мабуть, ні. Так, Хаттон – це легенда боксу. Але перемозі над Юрою Нужненком я радів більше. Два непереможних українці билися за звання чемпіона світу. Пам’ятаю чудову атмосферу переповненого донецького палацу спорту "Дружба".
– У 2011 році ви могли вийти в ринг проти 20-річного Сауля Альвареса. Шкодуєте, що тоді не домовились за бій з чинною світовою легендою боксу?
– Певною мірою. Тоді перепоною стало питання ваги. Команда Альвареса пропонувала, щоб цей бій влаштували в проміжній категорії до 68 кг. Я ж був чемпіоном в напівсередній вазі. Ганяв небагато. На кону стояв чемпіонський титул. Сауль тоді вже був на слуху, вважався талановитим боксером, проспектом. Швидко набирав популярність.
Але знов таки перемовини вели мої промоутери. Вони мені повідомили, що боя не буде, адже не домовилися по параметрах вагової категорії. В підсумку мексиканець вийшов в ринг проти брата Ріккі Хаттона Метью. Виграв у нього. Але на зважуванні перед поєдинком, здається, не вклався у 68 кг.
Мета Усика
– Ви переїхали з Донецька до Києва у 2015 році. Чому не поспішали покидати окуповане місто?
– Чекав повернення української влади в Донецьку. Були сподівання, що буде все, як раніше. З такими ілюзіями прожив майже рік. Потім надія змінилася на розпач. Дивлюся, наші в Донецьк не заходять, відбувається заморозка війни.
Керівництво моєї промоутерської компанії переїхало до Києва. Мені компанія нічого не пропонувала. Спочатку ненадовго поїхав до батьків в Кременчук. І вже наприкінці 2014 року прийняв рішення переїжджати. Переїхав, сам знайшов роботу. Став працювати тренером з боксу.
– Коли зрозуміли, що дійшли до рівня провідного тренера в Україні?
– Не маю часу думати про це. Радий, що у мене велике завантаження. Іноді іду на роботу на 7 ранку, а повертаюсь о 8 вечора. Розписаний цілий день. Також у мене зараз 5 хлопців, які займаються професійним боксом. Робота з ними – більше для душі. Вже десятий рік працюю з Кареном Чухаджяном. Карен виступає в напівсередній вазі – як і я колись.
– Скільки Чухаджян важить в паузі між боями?
– 75-76 кг. Карен вже звик ганяти вагу. Все робить вчасно, на досвіді, адже вже 9 років в професійному боксі. Наступний бій у Карена запланований на 10 травня, пройде в Німеччині. Це буде 12-раундовий поєдинок. На кону буде стояти титул, скоріше за все, інтерконтинентального чемпіона.
Зараз Карен знаходиться на 5-му місці рейтингу WBO. Перемога в травневому бою може дозволити в новому оновленні рейтингу зайняти більш високі позиції. Можна буде вже домовлятися про бій за челленджера – офіційного претендента на звання чемпіона світу з першим або другим номером рейтингу. Також чинний чемпіон світу американець Браян Норман може вибрати українця для вільного захисту свого титулу. Тим більше Карена вже знають в США, де він провів два чемпіонські бої.
– Що б ви зараз робили на місці Усика – захищали титул проти новозеландця Паркера чи провели об’єднувальний бій проти британця Дюбуа?
– В пріоритеті завжди об’єднувальні бої. Тому, звісно, бився б із Дюбуа. Прогнозую, що Олександр проведе в рингу лише два бої. Проти Дюбуа і, можливо, ще один захист зробить. Думаю, в Усика є мета закінчити кар’єру непереможним. Піти на піку – це далеко не кожному вдається. Олександр увійде в історію.
– 1 травня Радченко в Преторії буде битися за звання чемпіона світу WBC в бріджервейті проти Кевіна Лерена. У Сергія є шанс завоювати титул?
– У важковаговиків завжди є шанс на лакіпанч. Радченко буде непросто. Лерена – чинний чемпіон, проводить бій у себе вдома. Але все можливо. Кевін програв свій останній поєдинок, який відбувся в Ріяді. Дюбуа Лерена взагалі програв нокаутом, хоча і зумів двічі відправити британця в нокдаун вже в першому раунді. Тож Кевіна можна перемогти. Тим більше не факт, що Сергію ще раз випаде шанс стати чемпіоном світу.
– Зараз у нас два чемпіони світу – Усик і Ломаченко. Як вважаєте, скільки українців будуть чинними чемпіонами за підсумками 2025 року?
– Потрібно зрозуміти, яке рішення стосовно своєї подальшої кар'єри прийме Ломаченко. Поки він з боксерською спільнотою своїми планами не ділився. Я вірю в Усика. Можливо, навіть в цьому році ми побачимо бій за чемпіонський титул у виконанні Сергія Богачука.
– Що нас чекає після відходу з боксу Усика? Україна скотиться у розряд середнячків?
– Сподіваюсь, що ні. Влітку з партнерами плануємо відкрити в Києві зал професійного боксу. Будемо проводити турніри, відбирати найкращих. У нас є перспективна молодь.
Максим Розенко, Чемпіон
Відповідальний редактор – Микола Дендак