Джордж Діксон – перший темношкірий чемпіон світу: винайшов бій з тінню, першим використав грушу та помер жебраком

Шанувальники професійного боксу добре знають першого темношкірого чемпіона світу у важкій вазі – легендарного Джека Джонсона.

Свій титул Джонсон, який був сьомим за ліком чемпіоном серед важковаговиків, здобув 1908 року в бою проти Томмі Бернса. Проте мало хто знає, що першим взагалі темношкірим чемпіоном світу ще 1890 року став Джордж Діксон, боєць ваги півня (bantamweight, найлегша, 53-55 кг).

Треба зазначити, що до 1921 року, коли в США було створено Національну боксерську асоціацію (NBA, яка з 1962 року називається WBA), титул чемпіона світу був неофіційним та визнавався за суспільною думкою прихильників боксу. Першим чемпіоном світу стали вважати легендарного важковаговика Джона Саллівана – після його перемоги в бою з Домініком Мак-Кеффрі у серпні 1885-го.

Чак Вепнер: має українське коріння, відправляв у нокдаун Мухаммеда Алі та став прототипом Роккі Бальбоа

Після цього публіка, преса та фахівці визнали чемпіонів світу в середній вазі (березень 1886, Джек Нонпарей Демпсі), легкій вазі (жовтень 1886, Кід Мак-Оліфф), вазі пера (featherweight, напівлегка, 55-57 кг, січень 1887, Айк Уїр), напівсередній вазі (жовтень 1888, Педді Даффі), у вазі півня (червень 1890, Джордж Діксон) та згодом у напівважкій вазі (квітень 1903, Джек Рут) і насамкінець у вазі мухи (flyweight, найлегша, до 52 кг, квітень 1913, Сід Сміт).

Джордж Діксон був канадцем, тому я уникаю штучного терміну "афроамериканець", а про "афроканадців" не чув. Після того як на початку 1990-х нам пояснили, що слово на букву "н" є неполіткоректним, абсолютно законними стали терміни "темношкірий" або "кольоровий". До речі, прізвисько Діксона – "Маленька шоколадка" (Little Chocolate), адже його зріст був усього 161 см.

Утім, місто, де народився майбутній чемпіон, називалось саме Афріквілль. То було передмістя Галіфаксу, столиці провінції Нова Шотландія, яке заснували темношкірі раби-втікачі з США. Пам’ятаєте, в багатьох американських книгах та фільмах: втекти до Канади. Ото воно й було.

Підлітком Джордж був учнем у фотоательє. Саме там він зацікавився боксом – адже до того ательє заходили місцеві боксери, щоб робити світлини для афіш. Свій перший бій Діксон провів у 1886 році – перемога нокаутом. Заради боксерської кар’єри перспективний юнак переїхав до Бостона.

У 1887 році він переміг двічі, а наступного року виграв п'ять та звів унічию шість з одинадцяти боїв. Наприкінці ХІХ століття боксери могли змагатися у двох вагових категоріях одночасно, і Діксон скористався можливістю боксувати водночас у легшій (півень) та напівлегкій (перо) вазі.

У той період серед боксерів легших категорій було менше расових упереджень, ніж серед важковаговиків, тому Діксона невдовзі визнали гідним конкурентом. Він став помітною фігурою після серії боїв з Генком Бреннаном, відомим як "гордість Бостона". Широке визнання Діксон здобув у лютому 1890 року, коли після 70 раундів, найдовшого бою в його кар'єрі, він завершив внічию поєдинок із Келом Маккарті, чемпіоном східної частини Сполучених Штатів у вазі півня та вазі пера.

Перший чемпіон світу з професійного боксу народився в Україні

27 червня в Лондоні Діксон бився з Нанком Воллесом, чемпіоном Великої Британії. Після 18 раундів секунданти Воллеса визнали поразку. Перемога принесла нашому герою титул чемпіона світу у найлегшій вазі. Проте Джордж вважав, що справжнім чемпіоном вважатиметься тоді, коли переможе трьох боксерів з такими ж хорошими шансами, як і в нього.

У жовтні 1890 року він переміг першого з них – Джонні Мерфі, чемпіона Род-Айленда у напівлегкій вазі, у поєдинку, який тривав 40 раундів. У 40 раунді, як зазначається в одному з записів, тіло Мерфі "виглядало так, ніби з нього зняли шкіру". А Діксон, який майже не зазнав ушкоджень, став претендентом на титул чемпіона світу у напівлегкій вазі.

У березні 1891 року Діксон знову зустрівся з Келом Маккарті – за приз у розмірі 4000 доларів, і у 22 раунді Маккарті здався, після кількох нокдаунів. Пізніше, 28 липня у Сан-Франциско Діксон нокаутував Ейба Вілліса, чемпіона Австралії у найлегшій вазі, за п'ять раундів.

Джордж Діксон

Getty Images

Претензії Діксона на чемпіонство у вазі пера, оскільки переміг Воллеса та Маккарті, не було прийнято.

Щоб змусити своїх критиків замовкнути, 27 червня 1892 року Діксон бився з Фредом Джонсоном, новим чемпіоном Великої Британії у вазі пера, і переміг у 14 раундах. Шість тижнів потому він зустрівся з аматором Джеком Скеллі в Новому Орлеані, у поєдинку, який рекламувався як поєдинок за чемпіонство світу у вазі півня. Діксон легко переміг у восьми раундах, отримавши приз у розмірі 17 500 доларів (понад пів мільйона доларів на сьогодні) та свій другий титул.

Уже в статусі чемпіона світу Діксон заснував водевільну трупу George Dixon Specialty Company, з якою декілька років гастролював по США та Канаді.

Маючи невеличкі габарити, Діксон був грізним боксером завдяки своїй швидкості, спритності та силі; його удари лівою рукою вважалися особливо небезпечними. Ба більше, йому приписують впровадження інновацій у тренуваннях перед боями. Безпосередньо перед боєм Діксона з Віллісом репортер написав, що багато хто вважав Джорджа "найкраще тренованим боксером, який коли-небудь виходив на ринг", і описав його новий тренувальний режим, у якому "він використовує невелику пару гантелей, і будь-якою рукою протистоїть уявному супернику". Тобто Джордж Діксон був винахідником тренувальної методики, відомої як "бій з тінню". Він також вважається першим боксером, який використав сучасну боксерську грушу, яку підвішують до стелі.

Коректної статистики кар'єри Діксона не існує. Кілька разів він подорожував Сполученими Штатами, приймаючи виклики від усіх охочих; якось за один тиждень таких показових поєдинків він провів 22 бої, кількість, з якою могли зрівнятися дуже небагато боксерів того часу. Головним чином тому, що кількість показових боїв неможливо визначити, невідомо, скільки разів Діксон боксував як професіонал. Його менеджер Том О’Рурк стверджував, що він брав участь щонайменше у восьмистах поєдинках, і припускають, що їх могла бути тисяча. Ці цифри дають Діксону один із найбільш дивовижних боксерських рекордів, відомих людству.

У найлегшій вазі Діксон завершив кар'єру в 1892 році, не програвши як чемпіон, однак 4 жовтня 1897 року він програв свій титул у напівлегкій вазі Соллі Сміту у 20 раундах.

Сміт, своєю чергою, програв титул наступного року Дейву Саллівану, Діксон бився з Салліваном 11 листопада 1898 року та переміг, коли Салліван був дискваліфікований після того, як його секунданти незаконно вийшли на ринг. Джордж знову став чемпіоном світу у напівлегкій вазі, але 9 січня 1900 року в Нью-Йорку він позбувся чемпіонства, програвши технічним нокаутом у 8 раунді Террі Макговерну.

Хоча Діксон і зберіг велику кількість прихильників, з того часу він все частіше бився унічию або програвав суперникам, яких легко переміг би в молодості. Він завершив професійну кар'єру в грудні 1906 році після програшу в 15-раундовому поєдинку повному ноунейму на прізвисько "The Newsboy".

На жаль, доля Джорджа Діксона склалась трагічно – як і в багатьох боксерів тих часів.

За свою кар’єру він заробив 250 тисяч доларів, проте розумно ними розпорядитися не зміг. Він купляв дорогий одяг, грав у азартні ігри, проводив час у ресторанах, роздавав щирі пожертви на благодійність. Наприкінці життя зловживав алкоголем.

Усе це призвело до того, що у свої останні місяці Джордж жебракував на вулицях Нью-Йорка. Спроби фанатів поставити його на ноги зазнали невдачі, і газети повідомляли, що кінець колишнього чемпіона, який переживав темні часи, близький.

Помер перший темношкірий чемпіон світу 6 січня 1908 року в алкогольному відділенні лікарні Бельвю. Коли лікарі запитали, чи є у нього друзі, які могли б допомогти, Діксон відповів, що у нього немає друзів, окрім колишнього чемпіона світу у важкій вазі Джона Л. Саллівана.

Лікарняні рахунки за перебування Діксона у шпиталі були потім оплачені коштами від благодійного боксерського турніру, який провели 23 січня 1908 року в театрі Bower's Minery у Нью-Йорку.

Кияни, що стали чемпіонами світу з професійного боксу задовго до братів Кличків

Тіло Джорджа Діксона перевезли до Бостона, де мешкала його родина: він був одружений з Кеті, сестрою свого менеджера Тома О’Рурка. Боксера поховали на кладовищі Маунт-Хоуп. На могильній плиті Том О’Рурк зробив напис: "Тут покоїться найкращий боксер з тих, що колись жили".

Джордж Діксон був не лише першим чемпіоном світу у найлегшій вазі та першим темношкірим чемпіоном світу у боксі. Він став першим темношкірим чемпіоном світу незалежно від виду спорту. Він дійсно був видатним боксером. Засновник найавторитетнішого боксерського журналу The Ring Нат Флейшер вважав Діксона найкращим за всі часи у вазі пера.

Діксона ввели до Міжнародної Зали боксерської слави 1990 року у першій групі лауреатів, коли Залу тільки було засновано.

До того його було введено до Зали слави спорту Канади (1955) та Зали слави журналу The Ring (1956). У 2018 році Діксона назвали одним з 15 найкращих спортсменів провінції Нова Шотландія (№6). Його вважають найкращим канадським боксером усіх часів. На його честь названо рекреаційний та громадський центр, що знаходиться поруч із площею Юніейк у Галіфаксі.

У 2021 році уряд Канади за рекомендацією Національної ради з питань історичних місць та пам'яток назвав Джорджа Діксона Національною історичною особою. Пам'ятна дошка йому розташована в музеї Афріквілля в Галіфаксі.

Справжня історія "матчу смерті", якого не було