Естафети на чемпіонаті світу 2025: із Надією сподіваємось
Класичні естафети на чемпіонаті світу з біатлону – один з вже небагатьох шансів піти з чемпіонату світу з блиском. Вид біатлонної програми, в якому українці часто тішили результатами, навіть коли це ставалося всупереч багатьом обставинам. Олімпійські Ігри, континентальні першості, етапи Кубку світу – якого б рангу не були змагання в цій дисципліні, наші атлети вміли показати дух та вистрілити.
Кадровий потенціал в українських збірних нині обмежений, щоб думати про потенційну медаль з великим відсотком вірогідності. Але ж теорія ймовірності – це про закономірності випадкових явищ. І, здається, це саме наша історія. Спробуємо розібратися, з чим підходять наші команди до найбільш очікуваних стартів на чемпіонаті світу 2025 у Ленцергайде.
Жінки можуть навіть тоді, коли не можуть
Жіноча збірна України востаннє здобула медаль в естафеті не так і давно – у 2021-му на чемпіонаті світу у словенській Поклюці.
І це вже був період відносного "застою" після олімпійського тріумфу 2014-го. Анастасія Меркушина, Юлія Джима, Дар’я Блашко та Олена Білосюк вибороли бронзу, але вона була немов золотою. Причому програш лідеркам склав якихось 9,2 секунди. Тобто, з Норвегією та Німеччиною змагалися на рівних, а переможець і призери в тій гонці визначилися на фінішній прямій. І це при тому, що у складі суперниць були сильніші біатлоністки, ніж зараз, а титулована Олена Білосюк, яка знову Підгрушна, вже завершувала кар’єру і була далеко не на піку можливостей. До чого цей пафосний екскурс? А до того, що боротися з великими командами цілком можливо, навіть якщо ми такими сьогодні не є.
На Олімпіаді у 2022-му Україна, десь вже прогнозовано, була сьомою. А на ЧС-2023 в німецькому Обергофі стався провал – 14 позиція. Та гонка не пішла з самого початку. Меркушина дістала три запасних патрони вже на першій стрільбі. Далі – більш-менш, а на останньому вогневому рубежі на три кола штрафу пішла Олена Білосюк. У команді тоді виступала й Любов Кип'яченкова, яка так і не змогла зачепитись за основу. Такий умовний "все пропало" сценарій також відкидати не варто.
Таким, що відповідає нашим поточним можливостям, був чемпіонат світу 2024 в Нове-Место-на-Мораве. Українська четвірка (Петренко, Джима, Меркушина, Дмитренко) завершила гонку на п’ятій позиції. Перемогла тоді Франція. До речі, четвертими сенсаційно стали естонки. Саме в Ленцергайде українки повинні стати такими собі естонками, як би дивно це не звучало. Тут більше про те, що нам потрібно проскочити на вершину, в той час, коли в нас ніхто не вірить. Десь ми це вже проходили...
Без хворої Петренко, з фінішеркою Меркушиною та дебютанткою Городною
Наскільки нам відомо, тренерський штаб дуже довго визначався щодо складу на жіночу естафету в Ленцергайде. Тягнули до останнього тренування в переддень гонки. І це зовсім не про приємний головний біль. Вся справа, наскільки розуміємо, у стані Ірини Петренко. Після повернення в першу команду в середині сезону після важкої травми, 32 річну біатлоністку готували, зокрема, і під цей старт, адже в естафеті Ірина – незамінний механізм. Але не вийшло. Ірина на чемпіонаті світу провела етап у змішаній естафеті й вже тоді були помітні складнощі. Тому й 70 місце у спринті не стало великою дивиною. Потім тренери заявили про певні респіраторні проблеми, які особливо проявляються у спортсменки в умовах високогір’я.
Тому й вийшло так, що участь Джими й Дмитренко була стовідсотковою, а ще двох представниць потрібно було обирати з тріо Петренко-Меркушина-Городна. У підсумку зупинились на варіанті Дмитренко, Джима, Городна, Меркушина. Усі, окрім Городної, виступали в естафеті минулорічного чемпіонату світу 2024.
Тепер по персоналіях. 20-річна Олена Городна, попри юний вік, вже набила в естафеті свої гулі. У першій естафеті сезону вона бігла перший етап, вхопила два штрафних кола, а команда фінішувала 11-ю. А в Гохфільцені, у другій для себе естафеті, вона вже була фінішеркою і провела етап більш впевнено. В Рупольдингу Олену знову повернули на перший етап, на одному з вогневих рубежів українка уникла штрафного кола, але використала всі три додаткових патрони. На першому етапі такі неточності собі можуть дозволити супершвидкі команди, які відіграють втрачене на дистанції, а Україна сьогодні до таких не відноситься. В будь-якому разі, Городна – це приціл на майбутнє, причому дуже близьке – Олімпіада-2026. І школа чемпіонату світу їй дуже знадобиться. В Ленцергайде біатлоністка не виблискувала – у двох особистих гонках фінішувала за межами топ-40.
30-річна Анастасія Меркушина – чотиразова призерка чемпіонатів світу в естафетах. Зазвичай ці нагороди здобувала у складі четвірок, які сяяли іменами. А нинішня історія вже інша. Тут вже вона одна з найдосвідченіших і повинна витягувати команду. Але Анастасія важко проводить сезон, та й на ЧС не вразила. Хоча індивідуалку пройшла відносно рівно – лише дві хиби. Це була її єдина гонка. Швидкості Меркушиній вже традиційно бракує. Поборотись на 6-кілометровому етапі естафети їй цілком до снаги, але доведеться стрибнути вище голови. Меркушина виступила на другому етапі гонки на Кубку світу в Антгольці, де українки посіли найкраще місце в сезоні – шосте. Це була її єдина естафета в сезоні, але досвіду в даній дисципліні у неї дуже багато.
Юлія Джима – лідерка команди, найкраща серед українок на цьому чемпіонаті світу. У спринті з чистою стрільбою була 18-ю, а в переслідуванні їй не вдалося покращити позиції через певні проблеми на вогневих рубежах. Натомість в індивідуалці киянка майстерно вибила всі 20 мішеней! Так, це вищий пілотаж та її особистий рекорд, але на дальність польоту впливає не лише цей фактор. Тож саме брак швидкості не дозволив 34-річній олімпійській чемпіонці здобути нагороду для України – в підсумку високе 5 місце. Юлія перехворіла перед ЧС, і це зараз б`є по її можливостях. У спорті найвищих досягнень все прораховано до дня. Ще один з можливих негативних факторів – її участь в одиночній змішаній естафеті, а це вже банальна втома. В будь-якому разі, Юлія – це кулак нашої четвірки, її міць та надія. До речі, на Джиму чекає ще й масстарт у заключний день першості. Пробитись туди дозволив успіх в індивідуальній гонці. А компанію їй у масстарті складе ще одна українська біатлоністка.
25-річна Христина Дмитренко – також один зі стовпів естафетної четвірки. Як і Джима, вона продемонструвала найкращий результат в індивідуальній гонці – 11 місце з чистою стрільбою. Хоча за швидкістю й програла досить повільній партнерці по команді. Якісна стрільба в естафеті, як і в кожній гонці, це класно, але ще треба й показувати зуби в очній контактній боротьбі. Поки що на чемпіонаті світу ми цього не бачили, однак знаємо, що Христина може значно більше, тож чому б не продемонструвати це в естафеті? Багато що залежить від того, в яких умовах Христина проводитиме свій етап, якою вийде на дистанцію та які будуть ситуативні задачі. Надійно відстрілятись, вчепитись за суперниць на дистанції – це вона може.
Погода в Ленцергайде в естафетний день очікується без сюрпризів, а значить розраховувати на провали лідерів через кліматичний форс-мажор особливо не варто. Але не забуваймо, що сюрпризи часто вносить високогір’я. Особливо під кінець чемпіонату, коли всі вже наче вижаті лимони. Тому упіймати свою рибину в каламутній воді шанс може випасти – головне ним скористатись.
Саме в естафетах так буває, коли проявляють себе всі майстерно синхронно в один час – і це виливається в командний результат. Саме сумарний успіх в один день і час! Якщо випаде бодай один шурупчик, жоден майстер цей механізм вже не збере.
Сильна сторона української команди – є можливість спрацювати рівно на вогневих рубежах. Слабка сторона – відсутність вибухової фінішерки у стилі Підгрушної – такої, яка б на фінішній прямій "з’їла" Лауру Дальмайєр. При всій повазі до Джими – це не її стиль.
Фавориток – хоч греблю гати, а нам своє робити
Очевидні фаворитки, принаймні на папері, це зіркові французькі дівчата. І це не залежить від того, кого поставлять у четвірку – там кадровий ресурс великий. Щоправда, в лідерок часто стаються негаразди у стрільбі. І навіть найсильніші їхні дівчата деколи можуть натворити такого… Але в них усіх є швидкі ноги, вони реактивні на трасі й часто надолужують на дистанції втрачене у стрільбі.
До речі, першими в заліку естафет сезону йдуть не вони, а шведки. Треті – норвежки, а Україна – восьма.
На Кубку світу в цьому сезоні відбулися чотири жіночі естафети. Першу виграли шведки, у другій та третій тріумфували німкені, а в четвертій – знову шведки. Як би ми не прагнули української сенсації, але жодна з команд не з-поміж країн-лідерів (Швеція, Німеччина, Франція, Норвегія) не змогла в цьому сезоні пробитись на п’єдестал. Четвертими були швейцарки, словенки, італійки. Можливо, саме господарки мітять на бронзу на домашньому чемпіонаті світу. Збірні Польщі, Чехії, Австрії – розмірковують так само як і ми. Якщо в лідерів щось піде не так, то вони зможуть заскочити на подіум. У жіночому біатлоні легше стати сенсацією, ніж у чоловічому.
Нагадаємо, у декількох команд є кадрові втрати, хоча вони до них вже звикли. У німкень відсутня "снайперка" Ванесса Фогт, в італійок – лідерка минулого сезону Ліза Віттоцці, у чешок – зіркова, але нестабільна Маркета Давидова.
Дудченко розганяє, Мандзин цементує, Підручний наганяє
Українська чоловіча команда приблизно в такому ж становищі. Медаллю ніби й не пахне, але якщо сильно напружити ніздрі, то відчуття певного аромату можуть з’явитись.
Як і в жінок, є два біатлоністи, які сильніші за своїх колег – це досвідчений Дмитро Підручний та ще юніор Віталій Мандзин. Але якщо наші аси видадуть на гора на своїх етапах – це далеко не гарантія успіху в гонці. Випасти в естафеті не може жоден, інакше високого місця не бачити. Про відсутність ще одного біатлоніста вищого класу вже говорили як тренери, так і самі біатлоністи. Таким міг би стати Богдан Цимбал, але хлопець ніяк не віднайде свої кращі часи…
За два дні до гонки з табору команди просочився запах присмаженого. Антон Дудченко після провального виступу в сингл-міксті гостро розкритикував підготовку лиж сервіс-бригадою.
Слів не добирав, і воно й не дивно – наша команда з майже ідеальною стрільбою прийшла на фініш двадцятою. Проблему зі змащенням, сподіваємось, вдалося владнати, але чи не позначиться це на психологічних нюансах?
Отож, переходимо до складу – Антон Дудченко, Віталій Мандзин, Тарас Лесюк, Дмитро Підручний. Був варіант заявити Артема Тищенка, але все ж таки, попри всі стрілецькі якості, швидкість в Артема – не для естафети.
Антон Дудченко взяв участь в усіх чотирьох естафетах сезону. В усіх виступав на "своєму" третьому етапі. Дав збій лише в останній, в Антгольці – зайшов на штрафне коло. У цьому чемпіонаті яскравою стрільбою, так, як він вміє, не вирізнявся. Максимально точним був лише у спринті, але за відсутності швидкості фінішував аж 35-м. У переслідуванні жоден з чотирьох рубежів не зміг відпрацювати без хиб. Не знайшов свою стрільбу і в індивідуалці. Майже ідеальним був у сингл-міксті, але там дала про себе знати згадана вище біда з лижами. В будь-якому разі, Дудченко в цьому сезоні перебуває не в найкращих своїх кондиціях. І тому сказати що маємо три супер надійних одиниці в естафеті – не можемо. Хоча розуміємо, що в конкретній гонці може піти все з ніг на голову. Дудченко єдиний, хто стартував в усіх дисциплінах на цій першості, тож вже, очевидно, втомлений. Але це буде його остання гонка на ЧС – треба віддати все що є і навіть більше.
Віталій Мандзин – наймолодший та найуспішніший серед наших хлопців на цьому ЧС. Фінішував 19-м у переслідуванні та 17-м в індивідуальній гонці. Двічі в топ-20 в дебютному ЧС – це рівень. "Голодний до ще більшого", – написав Віталій у своєму інстаграмі. Бажаємо задовольнити апетит в естафеті. Цікаво, чи постригся Віталій до гонки, чи зробить це вже після?
У Віталія були проблеми в кількох естафетах сезону, на першому етапі Кубку світу йому довірили останній етап, де він зайшов на штрафне коло. Два кола впіймав і в Гохфільцені, знову ж виступав на другому етапі гонки. Вже в Рупольдингу відпрацював цей же етап майже бездоганно. В Антгольці на другому етапі гонки брав три додаткових патрони на стійці, але тоді не безгрішною була вся четвірка. На ЧС у змішаній естафеті не стартував. Після естафети на Мандзина ще й чекає масстарт, але всі думки в хлопця зараз саме про командну гонку.
Дмитро Підручний – лідер команди. Але результатами на ЧС ще не тішив – не потрапляв навіть до топ-20. Пропустив індивідуальну гонку. Каже, впав на тренуванні, пошкодив руку. Головна тренерка команди Надія Бєлова сказала, мовляв, шкодує, що Підручний пропускає старти, але як трактувати слова наставниці – не знаємо. Нагадаємо, Підручний – єдиний в команді, хто тренується з особистим тренером, словацьким фахівцем Юраєм Санітрою.
Дмитро класно провів етап у змішаній естафеті, вкотре засвідчив, що він естафетний боєць. Ще з позитиву – він мав більше відпочинку перед естафетою. Як і у Джими, попереду в Дмитра масстарт, але це не скасовує стовідсоткового викладення в естафеті. Дмитро – командний боєць, багато разів це доводив і буде битися до останнього.
Варіації складу за етапами протягом сезону українці пробували різні. Традиційна практика для команд, які не мають чотирьох рівносильних виконавців і намагаються до головного старту сезону намацати ідеальну форму.
Плюси – наявність яскраво вираженого фінішера, майстра останнього кола в особі Підручного, хороша форма Мандзина. Мінуси – біатлоністи в різних кондиціях, відсутність класичного "стартера", яким свого часу був Артем Прима.
Один за всіх, всі за одного, всі проти всіх
В рейтингу естафет у сезоні лідирує Франція. Далі йдуть Норвегія та Швеція. Франція виграла всі чотири естафети на Кубку світу. Велика інтрига в тому, чи вдасться іменитим норвежцям нарешті перемогти зіркових французів. Хто намагався наблизитись до лідерів у сезоні? Італія та Словенія, які були четвертими. Україна в заліку – шоста. Найвища позиція в гонці – шоста, в Рупольдингу. Італія, Словенія, Чехія, США, Швейцарія – все це суперники українців у боротьбі за високі місця біля п'єдесталу.
На ЧС-2024 в Нове-Место-на-Мораве українські хлопці фінішували аж 13-ми. Хоча саме в Чехії у 2020-му на етапі Кубку світу наші земляки здобули останню нагороду – срібло. Подвиг Прими, Семенова, Ткаленка та Підручного відтоді не повторено.
Як би це не звучало гіпероптимістично, але хлопці мають шанс поборотися за топ-5. Для цього в гонці все має скластись, а в когось із суперників, можливо, не скластись. Як орієнтир – збірна Канади, яка у 2016-му сенсаційно здобула бронзу чемпіонату світу в норвезькому Голменколені. Ми маємо стати такими собі "високоточними ракетами" – стріляти влучно, летіти лижнею швидше, боротися за кожен метр дистанції. І тоді багато шансів, що все вийде.
Відносно обидвох естафетних команд, згадуємо слова покійного Василя Карленка, багаторічного тренера та функціонера українського біатлону: "Перший етап – визначальний, другий – ключовий, третій – основний, четвертий – вирішальний…"
Нагадаємо, естафети на чемпіонаті світу 2025 відбудуться в суботу, 22 лютого. Жіноча командна гонка розпочнеться о 13:05 за київським часом, чоловіки ж вийдуть на старт о 16:05.
"Чемпіон" проведе онлайн-трансляції обох гонок.