Ніколаєвський: Попри всі труднощі, стрільба з лука в Україні розвивається
Незабаром відзначатиме першу річницю своєї роботи нова команда керівництва Всеукраїнської федерації стрільби з лука (ВФСЛ) на чолі з Олександром Ніколаєвським. Ця команда очолила Федерацію у дуже непрості часи – коли до поточних робочих проблем додалась екстремальна ситуація війни.
Чемпіон поспілкувався з президентом ВФСЛ Олександром Ніколаєвським про завдання та проблеми Федерації, а також про досягнення українських спортсменів та подальші перспективи.
– Вже майже рік ви очолюєте Федерацію. У якому стані структура перебувала на момент вашого обрання президентом? З якими першочерговими проблемами ви зіткнулися після обрання?
– Насамперед хочу зазначити, що Федерація стрільби з лука має глибоку історію, і Україна свого часу мала значні досягнення у цьому виді спорту – згадаємо хоча б олімпійське золото Віктора Рубана (Пекін-2008) та олімпійське срібло нашої жіночої збірної (Сідней-2000).
Але наша команда прийшла у складний час. Фактично, близько півтора року до мого обрання Федерація не мала чинного президента (Нестор Шуфрич, який очолював ВФЛУ з 2010 року, з вересня 2023 року знаходиться під вартою через звинувачення у державній зраді – ред.). До цього додалися й об’єктивні труднощі – війна, яка принесла значні руйнування. Росією були знищені або пошкоджені центри підготовки зі стрільби з лука в різних регіонах України – ті, що створювалися роками. Харків, Нова Каховка, інші міста: чимало спортсменів і тренерів були змушені евакуюватися або емігрувати.
Разом із тим, Федерація, як громадська організація, мала значний потенціал для розвитку, який не був повною мірою реалізований. Структура була недостатньо розвинена, бракувало чіткої стратегії розвитку. Тому одним із перших завдань стало саме формування дієвої організаційної структури та залучення керівництва – віцепрезидентів – до активної роботи.
Окрім того, необхідно було подумати над створенням можливостей для розвитку осередків із заняття стрільбою з лука в умовах військової агресії.
– Власне, зазначені проблеми здаються типовими для багатьох спортивних федерацій України сьогодні.
– Можна сказати, що це справді так. Але вже є федерації, які пройшли шлях трансформації й адаптувалися до нових умов. Ми живемо у перехідний період, коли з одного боку ще функціонує стара, фактично радянська система спорту – з ФСТ, ДЮСШ, ШВСМ; а з іншого – є прагнення перейти до клубної моделі, як у більшості європейських країн.
Федерація раніше майже не працювала над інтеграцією клубів до своєї структури, хоча, як виявилося, в Україні є чимало ентузіастів, які розвивають власні клуби або просто збираються, щоб стріляти з лука.
На мою думку, Федерація має об’єднати всіх, кому цікавий цей вид спорту – незалежно від рівня чи напрямку. Тим більше, що окрім олімпійських дисциплін існують й інші види: блочний лук, який уже буде представлений на Олімпіаді в Лос-Анджелесі в командній змішаній категорії; Field, 3D (стрільба по макетах тварин), barebow – лук без додаткових пристроїв. Хоча ці дисципліни й не олімпійські, вони відкривають великі можливості для залучення людей до спорту та популяризації стрільби з лука в цілому.
– Чого вдалось досягти за рік роботи, і які подальші плани?
– Федерація фактично завершує процес перебудови: створюємо нову систему комітетів та комісій, щоб зробити роботу більш структурованою й ефективною. Ми прагнемо зробити Федерацію сучасною структурою, яка працює за чіткими правилами та не залежить від персоналій.
Окремо хочу відзначити важливість сучасного напрямку – діджиталізації. Ми проводимо ребрендинг, запускаємо оновлений офіційний сайт Федерації та працюємо над створенням електронного порталу спільноти, де кожен спортсмен зможе переглядати власну інформацію онлайн. Це має стати зручним і зрозумілим інструментом, який об'єднає все українське лучне ком’юніті в єдиному просторі.
Також продуктивно запрацював комітет з медіа, який налагодив якісну роботу з соціальними мережами та інформаційним висвітленням змагань.
– Ви згадали про розвиток регіональних осередків. Як просувається ця робота?
– Цього року з’явилися нові осередки в Тернополі та Івано-Франківську. Попри всі складнощі воєнного часу, вдалося також провести всеукраїнські змагання у Чернігові – і це важливий сигнал, що навіть прифронтові регіони залишаються активними в спортивному житті країни. Тобто, ми бачимо певну позитивну динаміку. Також другий рік успішно працює осередок у місті Хмельницький – на базі місцевої ДЮСШ. У Хмельницькому також вперше було проведені всеукраїнські змагання.
– Важливим завжди є питання фінансування. Які зараз можливості у Федерації?
– На момент мого приєднання фактично не існувало сформованого бюджету Федерації. Тому необхідно думати над шляхами його наповнення – робота зі спонсорами, залучення партнерів. Це завдання, яким ми плануємо більш системно зайнятися вже наступного року.
Наразі ж переважна частина бюджету Федерації формується за рахунок моєї особистої фінансової підтримки – зокрема, з цих коштів оплачується праця штатних робітників, виконавчого директора, SMM-фахівців, а також покриваються поточні адміністративні витрати.
Разом із тим, я переконаний, що Федерація не має залежати лише від підтримки президента – необхідно вибудовувати кілька стабільних джерел фінансування.
Варто також відзначити, що є суттєва підтримка виду спорту з боку держави: Міністерство молоді та спорту фінансує в значному обсязі підготовку та забезпечення національної збірної команди України, також є певне фінансування на місцях від обласних департаментів спорту.
– Зрозуміло. А які останні досягнення наших спортсменів на міжнародній арені?
– Цього року ми мали два ключові старти: чемпіонат світу серед молоді в Канаді (Вінніпег, серпень) та чемпіонат світу серед дорослих у Південній Кореї (Кванджу, вересень). У Канаді жіноча збірна України виборола бронзову нагороду, а серед кадетів наш спортсмен Сергій Сенюра посів високе 4-те місце в індивідуальному заліку.
Це дуже гідний результат як для Федерації, так і для тренерського складу. Хоча організаційно ця поїздка була непростою: вона припала на період страйку авіакомпанії Air Canada, тож довелося оперативно вирішувати багато логістичних питань.
Хочу подякувати Мінмолодьспорту за фінансування участі команди в змаганнях. А також адміністрації Федерації, українській діаспорі в Канаді та особисто пані Джоан Левандовські (голові діаспори українців в Канаді) – саме завдяки їхній допомозі ми змогли провести якісний тренувальний збір безпосередньо в Канаді перед стартом змагань.
Що стосується чемпіонату світу в Кореї, то там призових місць нашим спортсменам здобути не вдалося, але результати були гідними. Команда в міксті посіла 7-ме місце, а Анастасія Павлова – 7-ме місце в особистому заліку серед жінок. Це, до речі, був найкращий результат на турнірі серед усіх європейських спортсменок.
Конкуренція цього року була надзвичайно високою, чемпіонат став найбільшим за кількістю учасників у історії (понад 500). Тож я вважаю виступ збірної успішним, хоча, безумовно, наші цілі залишаються найвищими – боротьба за медалі чемпіонатів світу та олімпійські медалі.
– Раз ми вже торкнулися міжнародних виступів, хотілося б почути вашу позицію щодо так званих "нейтральних спортсменів".
– Це дійсно важливе питання. Наразі міжнародна федерація допускає до участі спортсменів у нейтральному статусі – фактично громадян Росії та Білорусі, без прапора і гімну, за умови перевірки їхньої непричетності до військових структур країн-агресорів.
Ми, зі свого боку, послідовно й відкрито відстоюємо позицію, що в умовах, коли Україна щодня зазнає бомбардувань, присутність таких спортсменів суперечить самим цінностям спорту.
Нам вдалося домогтися кількох відсторонень "нейтралів" від міжнародних змагань за порушення принципу нейтральності. Дякую Мінмолодьспорту та НОКу, спільно з ними ми висвітлювали певні факти та робили спільні офіційні листи з фактами численних порушень з боку Росії та вимогою про відсторонення їх від участі в міжнародних змаганнях.
Разом із тим, ми бачимо спроби окремих представників міжнародної федерації допустити нейтральних спортсменів до командних дисциплін у молодших вікових категоріях. Такий випадок трапився під час турніру в Словенії – ми подали офіційний протест, оскаржили такий допуск (оскільки офіційного рішення так і не було надано), і зараз наше звернення розглядає комітет з етики міжнародної федерації.
Варто зазначити, що ані на молодіжному, ані на дорослому чемпіонаті світу нейтральних спортсменів у командних дисциплінах не було. Для дорослих спортсменів взагалі таке питання офіційно ніколи навіть не розглядалося.
До речі, цього року в Кореї відбувся конгрес World Archery, на якому було обрано нового президента – Грега Істона. Я особисто був присутній на конгресі та мав можливість поспілкуватися з ним. Сподіваюся, що з його приходом ми побачимо оновлення підходів до організації міжнародних змагань, і, звичайно, продовжимо доносити нашу чітку позицію щодо участі "нейтралів".
Взагалі хочу подякувати українській лучній спільноті – наші спортсмени, тренери, вболівальники дуже згуртовані. Вони активно підтримують збірну на міжнародній арені та відкрито висловлюють свою позицію проти участі представників країн-агресорів у будь-якому статусі.
– Хотів би запитати про дитячий спорт і ситуацію з переїздом юних спортсменів за кордон.
– Почну з дитячого спорту. Традиційно вважається, що стрільбою з лука починають займатися з 9-10 років. Але я переконаний: треба долучати дітей раніше – інакше ми не зможемо конкурувати з видами спорту, де набір розпочинається у 5-7 років. Необхідно створювати адаптовані програми для молодших дітей і готувати тренерів, які зможуть з ними працювати.
Серед проблем, які ми бачимо, нестача молодих і мотивованих тренерів. Це завдання, яке Федерація також має вирішувати. Із позитивних прикладів відзначу серію змагань Top Gun, яка дає можливість молодшим школярам спробувати стрільбу з лука.
Щодо переїзду дітей – ми розуміємо, що є обставини, через які сім’ї змушені виїжджати. Але головна мета Федерації – зберегти розвиток стрільби з лука в Україні. Для тих, хто перебуває за кордоном, необхідно створити можливості для тренувань разом із міжнародними партнерами, щоб спортсмени могли виступати й надалі, у тому числі – представляючи Україну. Вірю, що з часом ситуація стабілізується, і такі питання перестануть бути актуальними.