Скандальна сповідь Кріштіану: велике інтерв'ю Роналду Пірсу Моргану
Кріштіану Роналду – футбольна мегазірка. На мій погляд, величний гравець, який може гарно прикрасити гру. До того ж він є однією з найвідоміших постатей у світі. У нього був найважчий рік на футбольному полі та поза його межами. Він стикнувся з особистим горем та шквалом критики від уболівальників, футбольних експертів та навіть від власного тренера. Кожен із них висловив свою думку, а тепер настала черга легендарного потугальця.
До вашої уваги – розмова Роналду з британським журналістом Пірсом Морганом, яка відбулася в листопаді 2022 року.
- Кріштіану, дозволь почати зі звичайного запитання. Чому ти погодився дати мені інтерв’ю?
- Я думаю, настав час говорити. І ти мені подобаєшся як журналіст.
- Навзаєм, але не говори це на публіці, можуть не так зрозуміти. Гадаю, тобі довелося витримати багато критики, особливо цього року, і, можливо, її було найбільше за цей проміжок часу, ніж за всю твою кар’єру. Я думаю, настав час прояснити ситуацію, особливо це буде цікаво вболівальникам Манчестер Юнайтед.
- Я не разговорив про вболівальників і завжди буду говорити про них лише позитивно. Вони – найважливіші у футболі, ти граєш за них, а вони завжди на моєму боці. Я відчуваю це, коли виходжу на вулиці, вболівальники цінують мене та те, що я роблю. І для мене це найцінніше в футболі. Фанати для мене – все.
- Я хочу повернути тебе в минулий рік. Того літа ти був у Ювентусі, й ось ходять чутки, що ти збираєшся кудись перейти, а найгучніші плітки були про те, що твоїм новим клубом може стати Манчестер Сіті. Наскільки ти був близьким до переходу в цю команду?
- Чесно кажучи, я був дуже близьким до переходу. Думаю, вони дуже хочуть, щоб я перейшов у Манчестер Сіті й досі. Історія, яку я творив раніше, моє серце – в Манчестер Юнайтед. І, звісно, сер Алекс Фергюсон – це все має для мене неабияке значення. Я йшов за серцем.
- У ті часи ти був зіркою Манчестер Юнайтед, тому коли ти кажеш, що йшов за своїм серцем, це було саме через це. Через твої відносини, які ти підтримував із клубом та вболівальниками.
- На мою думку, це було ключовим моментом. Я не був би правдивим, якби не сказав, що був близьким до переходу в Манчестер Сіті, проте, гадаю, було саме так. У певні моменти я не жалкую про це. Як ти вже пригадував, сер Алекс Фергюсон був ключем до успіху (другого трансферу в МЮ - прим ред.).
- Ти розмовляв із ним до цього?
- Так, ми розмовляли. Він сказав, що мій перехід у Манчестер Сіті неможливий, а я відповів: "Гаразд, босе". Тож я ухвалював це рішення із задоволенням. Я був певен, що воно є правильним.
- Ти повернувся і все почалося якнайкраще. Ти грав на Олд Траффорд і переміг Ньюкасл із рахунком 4:1, забивши двічі. Сер Алекс був там і, очевидно, йому це подобалося. Це було повернення "блудного сина", твоя мати була там і вона плакала. Яке ж повернення! Як ти відчував себе в той день, коли покидав поле?
- То були неймовірні відчуття, але не лише в день гри. Ці почуття були в мене й за тиждень до матчу. Повернення в Манчестер Юнайтед – особливий момент, аби виступити перед нашими вболівальниками. Два прийоми Скотта були найкращими, що я отримав на Олд Траффорд. Це був неймовірний та незабутній день.
- Рейтинг "Віва Роналду" піднявся, тобі подобається, що цей рейтинг повернувся?
- Звісно, я не міг не забити ті м’ячі, я все роблю заради фанатів.
- Протягом перших 20-ти годин твого переходу в МЮ сталося дві речі. Перша: ти побив рекорд із продажу футболок. Ти і справді переміг одного хлопця на ім’я Мессі.
- Авжеж, я радий. Наскільки ти знаєш, я не стежу за записами. Вони переслідують мене. Тому це ще один чудовий запис у моїй книзі.
- Твітт про твоє повернення в Юнайтед став найпопулярнішим твіттом клубу, або навіть найпопулярнішим за історію всього Твіттера.
- Це чудово. То був момент, якого ніхто не очікував. На мій погляд, все змінюється за 72 години. Вони говорили про це. Що я перейду в Манчестер Сіті, що я зміню Ювентус на інший клуб, але Манчестер Юнайтед не було в тому колі команд, в які я міг би перейти, але я здивував усіх і навіть самого себе.
Юнайтед застряг у часі
- Через пару тижнів у Манчестер Юнайтед почались проблеми. Це було буквально за пару місяців до твого переходу. Що ти думав із приводу того, що відбувалося в Юнайтед, і взагалі, що ти думав із приводу самого клубу та як він змінився за час твоєї відсутності?
- Коли я підписав контракт із МЮ, я думав, що все змінилося, бо я змінився за ці 13 років. 9 років я був у мадридському Реалі і 3 – в Ювентусі. Я думав, що все буде інакше, але був здивований, у поганому сенсі. Я побачив, що нічого не змінилося. У клубі була нестабільність, яка заважала моєму розвитку ще тоді. Вони зупинилися в часі й мене це здивувало. Для мене це було важко, тому що я такого не очікував.
- Коли ти був там раніше і Манчестер Юнайтед хотів будь-якого гравця, то він його отримував. Зараз це вже зовсім інше середовище. Відтоді як сер Алекс пішов у відставку, клуб спіткало багато невдач, а Юнайтед більше не отримували всіх гравців, яких вони хотіли. Тебе не здивувала ця динаміка змін?
- Я був здивований. Коли я підписував контракт, я думав, що вони ще в тому році підписали Санчо і Варана. Тому гадав, що все буде так, як має бути в Манчестері. Я знав, що МЮ вже не той, але я не бачив великої відмінності між ним зараз і 10 років тому.
- А такі дрібниці, як басейн, сауна, якими користувалися гравці?
- Нічого не змінилося. Басейн, кухня, сауна, тренажерний зал і інша інфраструктура не змінилася взагалі.
- Ти був у Мадриді і Ювентусі, де клуби розвиваються технологічно. Вони використовують найновіші технології, щоб гравці приносили їм високий результат. Як ти можеш порівняти те, що ти пережив там, із тим, чого не відбулося в Юнайтед?
- Якщо порівнювати з Реалом і Ювентусом, то в Манчестер Юнайтед немає прогресу. Клуби, в яких я грав раніше, слідкують за інноваціями. Вони покращують свої умови відновлення, тренування, методики правильного харчування та багато іншого. Від цих клубів МЮ відстає. Клуб такого рівня має бути на вершині, я маю надію, що в майбутньому вони зможуть досягнути того рівня, який мав би бути.
Про Рангніка та Сульшера
- У Юнайтед були найкращі менеджери у світі, навіть після сера Алекса Фергюсона. Зараз їм не щастить, як порівняти з їхнім минулим. Чи не здається тобі, що проблема саме у відсутності підтримки клубу, якої потребують топменеджери?
- Я не знаю, що відбувається, але відколи сер Алекс Фергюсон пішов, я не помічав розвитку в клубі. Наприклад, був цікавий момент, коли призначили спортивного директора Ральфа Рангніка на посаду головного тренера Манчестер Юнайтед. Це рішення не зрозумів ніхто. Він навіть не тренер, а якщо і тренував, то дуже давно.Тоді Юнайтед здивував увесь світ.
- Це було безглузде рішення?
- Так, чесно кажучи. Якщо ти навіть не тренер, як ти збираєшся стати босом такого клубу. Манчестер видавався покинутим. Це неправильний шлях, щоб досягти успіху. Через такі помилки вони поступаються таким клубам, як Манчестер Сіті, Ліверпуль, Челсі. На мою думку, вони повинні розвиватися та змінюватися. Можливо, не ті люди працюють у структурі, не ті люди володіють клубом. Я не знаю, в кому проблема, але у МЮ немає амбіцій.
- Ти говориш про амбіції. Уле Гуннар Сульшер був замінений на Ральфа Рангніка, він подобався багатьом уболівальникам, але він не здобував великих титулів, до яких звик Манчестер Юнайтед. Ти щось про нього німця?
- Ні, й ніхто з мого оточення нічого про нього не чув. Я поважаю рішення керівництва і я повинен був змиритися з ним, попри те що звик працювати з найкращими. Я не випадково називаю своїх тренерів босами. На мою думку, боси повинні брати на себе відповідальність, вони повинні бути хорошими керівниками з досвідом. Я ніколи не бачив у Рангнікові боса, тому що більшість його рішень не імпонували мені. Він не тренував кілька років перед тим, як прийняти Манчестер Юнайтед. Можливо, він утратив хватку та забув як це. Період Рангніка був важким для команди.
- Щойно Рангнік зайняв посаду головного тренера, він почав говорити, що ти не пресингуєш, що треба позбуватися тебе… І я питаю себе: "Хто в біса цей хлопець, який говорить тобі – великому футболісту, у якого чудове володіння полем, – що робити".
- Чесно кажучи, Пірс, я цього не розумію досі. Уся річ у нових тренерах, які приходять в МЮ. Вони гадали, що вивели формулу і зрозуміли, як повинен грати Манчестер Юнайтед, щоб знову здобути велич. Це не означає, що я не поважаю тренерів з іншим підходом – навпаки, я прислухаюся до них, але є певні моменти, з якими я цілковито не погоджувався. Я завжди був із найкращими тренерами світу: Зіданом, Анчелотті, Фернанду Сантушем, Аллегрі, тому в мене є досвід. Коли ти бачиш, що в клуб приходять тренери, які хочуть зробити "революційний" футбол, а вони нічого собою не являють, – висловлюєш свою думку. Можливо, вони зі мною не погодяться, а я з ними. Я в клубі для того, аби перемагати. Я завжди хочу допомогти команді та бути на її боці.
- Ти зрозумів, як Рангнік опинився в Манчестер Юнайтед?
- Ні. Здавалося, ніби він не знав, куди потрапив і яке місце Манчестер Юнайтед займає в історії світового футболу. У клуб повинен був прийти топовий тренер, а не спортивний директор.
- Чи правильно вчинив Манчестер Юнайтед, звільнивши Сульшера?
- Гадаю, ні. Я люблю Сульшера, він був тренером високого рівня і він посідає особливе місце в моєму серці. Йому було важко, але він наполегливо працював. На мою думку, йому потрібно було більше часу. Я не сумніваюся, що в майбутньому він стане великим тренером. Мені було приємно з ним працювати, це був чудовий досвід, не дивлячись на те, що він працював з нами не так довго.
Про сучасну молодь
- Що ти скажеш із приводу молодих гравців та їх спортивного менталітету в Манчестер Юнайтед? Вперше ти опинився в Манчестер Юнайтед, коли тобі було лише 18. Чи поважав ти тоді старших гравців? Як поводив себе в роздягальні? Чи намагався ти переймати від них досвід? Чи поважають тебе зараз так само, як ти колись поважав легенд Манчестер Юнайтед?
- Я б не сказав, що вони не поважають старших гравців. Вони просто живуть в іншу епоху, навіть мої діти вже інші, вони зовсім не схожі на моє покоління.
- У чому ж різниця?
- Я б не сказав, що вони не поважають досвідчених гравців – це не зовсім правильні слова. Зараз інші часи, в них інший менталітет. Різниця в голоді. Їм все дістається легше, їм не доводиться страждати. Це стосується не лише Манчестер Юнайтед, а й інших команд. Молоді гравці зараз не такі, як у мій час. Їх не можна в цьому звинувачувати – таке життя. Це нове покоління, нові технології… Вони слухають, але інформація в одне вухо влітає, а в друге – вилітає. Мене це не дивує, але шкода, що все відбувається саме так. Для мене є дивиною, що вони беруть приклад з найкращих, а не тих, хто знаходяться в них перед очима. У свої часи я брав приклад із Руда ван Ністелроя, Гіггза – ось чому я досягнув таких успіхів та довго граю на високому рівні. Я слідкую за своїм тілом та ментальним здоров’ям.
- Що ти говориш цим гравцям, коли ти намагаєшся дати їм пораду? На чому акцентуєш?
- Я не з тих, хто любить давати поради. Я слугую взірцем для молоді. Я кожного ранку приходжу і роблю одні й ті самі речі. На тренування я приїжджаю перший, а їду – останній. Хтось наслідує мій приклад, а хтось ні. Це вже мене не хвилює.
- Це просто неймовірно! Якби зі мною тренувався Кріштіану Роналду, я би спостерігав за тобою, брав би з тебе приклад. Судячи з того, що ти говориш, молодь відноситься до тебе не так.
- Більшості все одно. Хтось прислухається, але молоді в клубі все одно на моє знаходження там. Мене це не дивує і не хвилює. У всіх, хто не слідкує за своїм тілом, а лише тренується, кар’єра не буде довгою. Гравці мого покоління грають та тренуються до 36-37 років, а сучасні гравці, які лише тренуються, довго грати не будуть.
- Хто з гравців тобі імпонує найбільше? Чиє ставлення до футболу та працездатність тебе вражає?
- Важке запитання. Я роблю висновки, посилаючись на те, що я бачу. Якщо ми про Манчестер Юнайтед, то я виокремлю Діогу Далота. Він наполегливо тренується та бере приклад із кращих. Поса сумнівом, він досягне успіху, а в майбутньому його чекає довга та чудова кар’єра. Він молодий, розумний, працелюбний – він професіонал. Ще хочу виділити Лісандро Мартінеса та Каземіро, але про це поговоримо пізніше.
Про найважчі моменти у житті
- Прийшов Рангнік, але це не спрацювало. Команда регресує, а ти все забиваєш за Манчестер Юнайтед. Ти єдиний, хто тримає марку, проте далі у тебе починаються темні часи. Ви з Джорджиною чекаєте двійнят, але під час пологів один із малюків помирає. Я не уявляю, що ти відчував у той момент. Що може бути гірше смерті дитини, яку твоя дружина виношувала довгі місяці. Що ти тоді відчував?
- Пірсе, мабуть, це був найгірший момент у моєму житті, відтоді як помер мій батько. Коли в тебе є діти, ти не можеш навіть уявити, що з ними станеться щось погане. Ми з Джорджиною не розуміли, чому це трапилося саме з нами. Нам важко було змиритися з тим, що відбулося. Було дуже важко, проте футбол продовжувався. Футбол – це частина мого життя, він нікуди не подівся. Мені доводилося продовжувати тренуватися та грати, проте я і моя сім’я, особливо Джорджина, важко пережили ці моменти.
- В одному з інтерв’ю Джорджина сказала, що її серце розбите і вона не розуміє як жити далі, але вона поглянула на ваших дітей і зрозуміла, що сенс життя не втрачений і ви будете жити заради них.
- Так, я відчував те саме. У нас народилася дівчинка і ми дуже щасливі. Це були жахливі часи, але у нас є діти, за якими також треба доглядати.
- Ситуація жахлива. Ви пригнічені через смерть сина, але у вас народилася чудова донечка.
- Так, ми розмовляли про це зі своїми близькими та друзями і вони нас не розуміли. Було важко пояснити, що я відчуваю, адже ніхто з мої друзів не відчував подібних речей. Ти відчуваєш себе безмежно щасливим і водночас нещасним. Це важко пояснити, ти не знаєш, що робити: плакати чи сміятись… Не зрозуміло, як реагувати на те, що відбувається. Звісно, я пам’ятаю свої думки та емоції тоді. Це були скажені думки. Я ніколи не був таким емоційним, як тоді. Я повинен був триматися та боротися за щастя Белли, моєї доньки.
- Як ти пояснив це своїм дітям?
- Коли Джорджина приїхала додому, діти почали запитувати: "Де друга дитина?". Я ще тоді поговорив з Кріштіану-молодшим. Йому 12 і він все зрозумів, ми обидва поплакали в його кімнаті та чудово поговорили. Він ніби зрозумів, але був так само здивований, як і молодші. Потім за столом діти знову запитали: "Мамо, де друга дитина?". Бо вони знали, що ми чекаємо двох дітей. Через тиждень ми поговорили з Джорджиною і вирішили бути чесними з дітьми. Ми сказали їм, що Анхель (так ми вирішили назвати сина) потрапив на небеса. Це було вірне рішення. Діти все зрозуміли. Я не збирався брехати своїм дітям, але це було важко в цій ситуації. Я завжди намагався бути близьким зі своїми дітьми. Я довіряю їм, а вони – мені. Втрата зблизила нас із Джорджиною та дітьми.
- Такі ситуації або об’єднують, або руйнують сім’ї. Тому що продовжувати жити далі стає неможливо.
- Втрата нас зблизила. Я став більш дружнім та чуйним батьком, більш люблячим щодо Джорджини та своїх дітей. Чи може таке зруйнувати сім’ю? Так, але не нашу. Я почав кохати свою дружину ще більше. Зараз я бачу своє життя з іншого боку. Це були найважчі півроку, відколи помер мій батько у 2005. Це все я відчув знову за останні кілька місяців.
- Чи відчуваєш ти, що твій син поруч?
- Так, він і мій батько завжди поруч, вони у моєму серці. Я збережу пам’ять про них на все життя. Є невеличка церква, де і знаходиться прах мого сина і батька.
- Ти їх навідуєш?
- Так, часто. Вони допомагають мені ставати кращим. Кращим батьком, кращою людиною. Вони завжди поруч і я пишаюся тим, що такі люди були в моєму житті.
- Тебе підтримала вся футбольна спільнота, в тому числі й фанати Манчестер Юнайтед. Однак чи був ти здивований такій підтримці від фанатів Ліверпуля. Вони стоячи аплодували тобі на Енфілді на 7-й хвилині, коли Ліверпуль зустрічався з Юнайтед, хоча вважається ворогом МЮ.
- Я не очікував цього. Користуючись можливістю, я дякую усій англійській спільноті, хто був зі мною. Для мене це дуже цінно.
- Також тебе підтримали вболівальники Арсенала. Вони скандували твоє ім’я на 7-й хвилині матчу.
- Ще я отримував лист від королівської сім’ї, воно було від самої королеви. Це було неймовірно. Вони дуже здивували мене, виразивши свої співчуття. Ось чому я дякую не лише Ліверпулю та Арсеналу, а й усій англійській спільноті, що вони так ставляться до мене та моєї сім’ї. Я хочу висловити свої співчуття з приводу смерті Королеви, адже це удар для всього англійського народу.
- Після смерті Королеви ти висловив власну підтримку народу та вшанував її пам’ять.
- Так, авжеж. Вони (англійська спільнота) добре ставилися до мене і я відповів їм тим самим. Я ніколи цього не забуду і завжди буду підтримувати англійський народ.
- Твоїй донці Беллі 6 місяців. Мабуть, це велика радість серед того смутку, що був?
- Ще один член сім’ї – це неймовірно. Ми пишаємося нею, вона дуже гарна, розумна і, головне, здорова. Я можу сказати, що ми нарешті щасливі.
- Ви плануєте ще дітей?
- Я не можу загадувати наперед. Богу краще знати. Зараз ми хочемо сконцентруватися на Беллі та на старших дітях. Ми хочемо насолодитися часом, проведеним із нашими дітьми, та отримувати задоволення від цього.
- Давай зазирнемо в майбутнє. Дуже важко грати в футбол на професійному рівні, повертатися до глядачів та виходити на поле після такої важкої миті. Як тобі це вдалося? Наскільки важко тобі було?
- Було дуже важко грати після трагедії, але я отримував велику підтримку вдома. Джорджина сказала: "Іди та грай. Насолоджуйся тим, що тобі подобається. Ми допоможемо тобі відволіктися. Ситуація важка, але тобі потрібно повернутися до улюбленої справи, щоб утамувати біль". Ти розумієш: тренування, ігри, національна збірна не стоять на місці. Все відбувається так швидко, що в мене навіть не було часу, щоб подумати над тим, що сталося та заспокоїтися. Ця метушня та порада коханої допомогли мені.
- Вона – стійка жінка, адже важко бути твоїм партнером та завжди бути на виду в інших, коли у твоєму житті такий етап.
- Ми допомагаємо один одному. Будучи молодою, вона стикалася з великими складнощами. У нас схожі погляди на життя. Вона також пройшла через страждання, у неї також були проблеми в сім’ї і вона також народилася в Аргентині, вона жила сама. У неї неймовірна історія. Вона завжди мені допомагала. Джорджина дуже мудра для свого віку. Коли я не в дусі, вона завжди витягає мене та мотивує на нові досягнення. Зі свого боку я роблю те саме. Ми чудова пара і я дуже щасливий, що вона зі мною.
- Чи є думки про весілля?
- Я ще не думаю про це, але в майбутньому все може відбутися. Весілля – це те, що входить у наші плани на найближче майбутнє.
Про Руні, Невілла та популярність
- Через певний час після твоєї трагедії стало відомо, що новим головним тренером стане Ерік тен Гаґ. Чи чув ти про нього раніше?
- Так, я спостерігав за ним в Аяксі.
- Ти завершив сезон-21/22 з 24 голами за Манчестер Юнайтед – це 18 м’ячів в АПЛ та 6 м’ячів у Лізі чемпіонів. Ти став другим бомбардиром в Англійській Прем’єр-Лізі, але тебе все одно критикували та звинувачували. Ти робив усе для команди, ти був найкращим на полі. Тебе здивувала ця критика? Як ти відносився до неї та як реагував?
- Під час будь-якої невдачі вказати на Кріштіану легко. Я – мішень для преси. Усі знають мене та хочуть розмістити в перших рядах, тому що женуться за тиражами. Я звик так жити.Я вже багато побачив за свої 37 років. Коли ти в топі, коли ти недосяжний, ти починаєш бачити все так, як не бачив раніше. Я вдячний важким етапам у моїй кар’єрі, адже вони допомагають відсіяти поганих та лицемірних людей з мого життя. Можна зрозуміти, які люди обирають твою сторону та підтримують. Деякі критикували мене і це була їхня головна ціль. Їм не подобається бачити успішних людей, цими людьми керує заздрість. Це стосувалося не лише мене, а й моєї сім’ї. Джорджина також втрапила в це. Преса була незадоволена мною, навіть португальська преса писала про мене погані речі. Я знаю, що в усьому винна заздрість. Вони висвітлюють одну проблему, відволікаючи увагу мільйонів від справжніх численних проблем. Я вже 21 рік – найкращий гравець світу і я знаю собі ціну. Важко вислуховувати таку критику, коли в тебе складний етап у житті, але я успішно з цим справляюся.
- Ти все це читаєш? Газети, соціальні мережі?
- Не завжди. Я не люблю читати про себе, тому що у 99% випадках преса заздрить і бреше. Це не завжди так, інколи вони кажуть правду. Преса завше нападає на мою сім’ю. Критика, заздрість – навіщо мені читати це? Вони хочуть зламати мене, але я і моя сім’я справляємося з цим, хоч інколи це дуже важко.
- Твоя проблема в тому що ти надто популярний. Твоя Instagram-сторінка має 497 мільйонів підписників – це рекордне число. Це безумство. У тебе фанатів більше ніж, у Кардаш'ян.
- Це чудово і я пишаюся цим. Це багато для мене означає. Я подобаюсь людям, я харизматичний, я розумію чому я номер один.
- Чому ти номер один?
- Не лише тому що я один із найкращих футболістів у світі, а тут має значення ще й харизма, люди повинні відчувати зв’язок зі знаменитістю, а те, що я прекрасно виглядаю, мені допомагає. Пірсе, я точно не знаю в чому річ, але думаю, що я симпатичний. Я – як апетитний фрукт, від якого всі хочуть відкусити шматочок. Мабуть, я – мов полуниця, але я не знаю чому так.
- Ти володієш неймовірною спокусою.
- Як фрукт, апетитний фрукт.
- У мене закріплений твіт, де ми розмовляємо з тобою і ти кажеш, що у мене гарний прес. Він триває лише 10 секунд, проте він набрав 43 мільйони переглядів. Дякую тобі! Люди нарешті дізналися, що в мене потужний та гарний прес. Це показало, що ти маєш велики вплив та авторитет у світі соціальних мереж. Це неймовірно!
- Це те, про що я казав тобі. У тих, хто просуває свій бренд, так. Складнощі, звісно, також присутні.
- Чи хвилює тебе, що говорять про тебе люди? Чи звертаєш ти на них увагу, коли ти Кріштіану Роналду?
- Я не витрачаю час на людей, котрим я не подобаюся. Намагатись догодити комусь – марна трата часу. Ці люди не цікаві мені. Я люблю бути в оточенні людей, яким я подобаюся. Я не намагаюся сподобатися комусь. Це стосується і моїх колишніх одноклубників, і колишніх гравців.
- Одним із твоїх найбільших критиків є Вейн Руні, але ви грали купу років пліч-о-пліч, ви були чудовими друзями. За цей сезон і за цей рік він неодноразово різко висловлювався у ЗМІ проти тебе.
- Пірсе, на мою думку, ти повинен поставити це запитання йому. Я не знаю, чому він себе так поводить.
- Він каже, що твоя поведінка неприпустима для клубу рангу Юнайтед, що Манчестер повинен продати тебе і таке інше.
- Ще рік або навіть шість місяців тому він запрошував мене на вечерю. Ми разом вечеряли, а наші діти бавилися один з одним. Я дійсно не розумію таких людей – можливо, вони хочуть таким чином потрапити у перші ряди або отримати роботу. Я не знаю, я намагаюся не думати про це.
- Думаєш, це заздрість? Адже ти граєш ще досі на високому рівні, а він – ні.
- Так, це, ймовірно, через те, що він давно завершив кар’єру, а я все ще в ділі. Я не буду говорити, що я виглядаю краще, але, очевидно, що так і є. Важко вислуховувати критику людей, які грали з тобою. Мова також і про Гаррі Невілла.
- Нещодавно ти проігнорував його на полі, але він виглядав засмученим. Можливо, він хотів бути твоїм другом, проте він активно тебе критикує.
- У людей може бути власна думка, але в них немає усієї картини. Деякі знають, що відбувається на тренуваннях і у мене в житті. У них не повинен бути односторонній погляд на ситуацію. Вони мають вислухати мене, щоб почути мою думку. З іншого боку, це виводить людей на чисту воду і показує їх істинне обличчя.
- Ти говорив, що ви друзі...
- Ні, ми не друзі, ми – колеги. Ми не зустрічалися за межами поля. Як я вже казав, ненависть – це частина мого життя, кожного разу вони негативно висловлюються про мене. Я просто змирився і продовжую працювати над собою, не звертаючи на це увагу.
- Фердінанд хотів, щоб ти повернувся, Рой Кін хотів, щоб ти повернувся, і коли ти перейшов, вони завжди підтримували тебе й зараз продовжують це робити. Вони багато означають для тебе?
- Багато. Ми з ними в одній роздягальні, вони – частина мого футбольного життя. Як я вже казав, Рой Кін був для мене найкращим капітаном. Фердінанд мені дуже допомагав, ми були сусідами. Вони дуже хороші хлопці, не тільки через те, що вони позитивно говорили про мене, а й тому, що в роздягальні вони розуміли як гравці думають, як поводяться і так далі. Потім я лише слухав, як мої колишні колеги, одноклубники критикували мене, тому що бачили ситуацію з одного боку.
- Коли вони тебе почали критикувати, ви грали разом...
- Легко критикувати. Якщо ти маєш роботу на телебаченні, то тебе просто повинні критикувати – це шлях до популярності.
- Вони не використовували твоє ім’я.
- Я думаю, це перевага для них, вони не дурні. Насправді, я розумію це і продовжую жити з постійною критикою. Інші люди могли говорити про мене хороші речі, але коли люди, з якими ти знаходишся в одній роздягальні, починають тебе критикувати – це жахливо.
- Як ти реагував на критику?
- Я не почав худнути, я не почав менше спати, але мені було неприємно слухати це. Так, я трохи розчарований.
Про фінанси та непорозуміння із клубом
- У тебе більше фунтів у банку, чи підписників в Instagram?
- Цікаве запитання. Мабуть, однаково або схоже.
- Я просто намагаюся зрозуміти, як Вейн Руні міг ненавидіти тебе ще більше. Ймовірно, це і є відповідь, проте це не лише він. Уяви собі всіх інших "щурів", які будуть критикувати.
- Так, але це добре. Добре залишатися номером один, якщо ти робиш те, що робить тебе щасливим. Багато років поспіль я спостерігаю за журналом Forbes, де знаходжуся у верхній частині списку.
- Річ не в грошах, ти просто хочеш бути на вершині. Це змагальна лінія. Більший рекорд – більший адреналін.
- Пірсе, давай будемо чесними, за останні роки футбол змінився. Зараз я розглядаю футбол, як бізнес. Джорджина не одноразово говорила, що до гравців ставляться, як до шматка м’яса. Коли ти потрібен клубу, коли вони враховують твою думку – вони віддають тобі все, а коли на тебе ніхто не сподівається – всі намагаються ускладнити твоє життя. За останні роки футбол перетворився на бізнес. Я часто стикаюся з речами, які розчаровують мене, проте пристрасть до гри не згасла. Сучасний футбол – для індивідуалістів.
- Дійсно, ти стаєш товаром. Рекордна кількість футболок з твоїм ім’ям продається за 24 години, проте сама команда показує себе не найкраще попри твоє підписання. Тут потрібно шукати винних?
- У всіх проблемах Манчестер Юнайтед винний Кріштіану. Я – козел відпущення тут. Проблема завжди в мені, винен завжди я… Як би я не показував себе, мінуси завжди будуть переважати. Я отримую критику і буду отримувати її, навіть у збірній Португалії. Останнім часом на мене виливається купа критики та незадоволення. Мене критикували за відсутність професіоналізму та звертали велику увагу на сімейне життя й моїх близьких. Мене критикували погані хлопці, які не знають дійсності. Люди, щоб зробити певні висновки, повинні вислухати й мене. Саме тому я даю це інтерв’ю. Настав час все прояснити. Все, що говорять про мене останніми місяцями – нісенітниці.
- Що тебе дратує більше за все? Я зараз про ту ситуацію, коли ти не поїхав на передсезонний збір. Преса використовувала твою цитату про Лігу чемпіонів і що ти шукаєш інший клуб.
- Почну з передсезонної підготовки. Влітку, під час відпустки, у моєї доньки (Белли) були великі проблеми з бронхами і в неї виявили бронхіт. Про ці проблеми не знав ніхто, окрім моїх близьких та мами. Я місяць був на Майорці і приблизно тиждень ми провели в лікарні. Люди вигадують історії на рівному місці. Вони повинні прийняти те, що я жива людина. Пірсе, я завжди буду на боці моєї сім’ї, вона у мене на першому плані, а потім усе інше. Я ніколи не вів переговори за спиною свого клубу. У мене є довідки з лікарні як підтвердження тому. Я їх нікому не показував, але ніхто їх і не запитував. Люди забувають, що я також людина і пишуть всякий бруд, не запитуючи, що насправді відбувається у моєму житті.
- Ти сильно переймався? Спочатку не стало твого сина, потім донька тяжко захворіла...
- Так, Я спілкувався з генеральним директором та президентом Манчестер Юнайтед із приводу того, що моя донька хворіє. Він ніби не повірив, що сталося щось погане, через що я погано почуваюся.
- Вони тобі не повірили?
- Можливо, вони й повірили, але вони ніколи на поставлять моє життя і благополуччя моєї сім’ї над футболом. Це розчарувало мене, адже вони піддавали сумнівам мої слова. Нам було важко, особливо Беллі та Джорджині. Я пропустив передсезоння саме через це. Я не міг покинути свою сім’ю, було б несправедливо поїхати та проміняти свою сім’ю на підготовку до сезону. Саме через це я залишився.
- Якби мені не повірили в таку історію, я був би дуже злим.
- Усі, кого я згадував, – індивідуалісти. На жаль, у найгіршому сенсі цього слова. Їх не турбують долі та життя інших людей, вони переймаються лише за себе. Вони хочуть тебе і їм не цікаві проблеми у твоїй родині. Це не лише про Манчестер, це – загалом про весь футбол. У нас по дві гри на тиждень, підготовки, передсезоння, ось зараз підготовка до Мундіалю – це важко. Інколи доводиться ухвалювати рішення на користь сім’ї. Влітку я почувався досить некомфортно, через відношення Юнайтед до мене. Особливо, коли преса почала піддавати сумнівам мій професіоналізм, але ж неможливо 20 років бути на вершині, якщо ти не професіонал. Усі навколо сумнівалися в мені і це дуже розчарувало, але я один із найкращих за всю історію гри – саме завдяки цьому я досягнув усього того, що в мене зараз є. Усі сумнівалися в мені і мене це розчаровувало, але як гравець може бути в топі десятки років, якщо він не майстер своєї справи?
- У товариському матчі під час підготовки до сезону ти покинув поле разом зі ще кількома гравцями. Це знову спричинило великий фурор. Що ж відбулося насправді? Ти отримав дозвіл від тренера? Чим, можливо, був невдоволений Тен Гаґ?
- Пірсе, буду з тобою чесним, я жалкую, що тоді покинув поле. Повернувши час, я би не сказав, що вчинив би інакше. Зараз я жалкую, що це зробив, але з іншого боку, я відчував провокації від нового головного тренера. Він дозволив мені зіграти лише 3 хвилини в матчі. Вибачте, але я знаю, який я гравець і яку користь для команди я приношу.
- Ти говориш про матч із Тоттенгемом, а я питав за передсезоння, коли ти покинув поле ще з кількома гравцями до закінчення гри.
- Зі мною пішло ще 8 гравців, але преса згадувала лише моє ім’я. Це продовжується завжди, я не розумію, чому вони говорять лише про цю зустріч. Минулими роками гравці вчиняли так само. У тій грі 8 чоловік вчинило так само, як і я, але говорять лише про мене. Я це розумію, добре, я покинув стадіон у матчі з Тотенгемом. Я вибачився перед тренером і для мене цей конфлікт був завершеним
Про взаємини з тен Га
- Мені видавалося, що Тен Гаґ із самого початку хотів показати, хто тут головний. Він посадив тебе на лаву запасних, не випускав на поле, провокував, обговорював тебе з пресою – чи відчував ти це? Що ти думав із цього приводу?
- У нас була розмова. Він знав, що в мене не було підготовки до сезону і я маю чекати на свій шанс. Я його розумію, але він відносився та спілкувався з різними гравцями по-різному. Я не хочу називати імен, але ставлення до інших було зовсім інакшим. Я розумію, що він прийшов на нову посаду, а останні 5 сезонів Юнайтед виступав досить погано, і він повинен був внести свої корективи в склад та тренувальний процес. Преса роздула наш конфлікт, можливо, через те, що наша співпраця була не найкращою. Те, що було на початку сезону, я ще можу зрозуміти. Я не пройшов підготовку, починав із лави запасних – це логічно. З часом відбулося дуже багато неприємних речей, про які ніхто не знає. Я не приховую, що мої відносини з головним тренером не найкращі.
- Ви не знайшли контакт між собою?
- Немає того взаєморозуміння, яке потрібно.
- Тен Гаґ тебе поважає?
- Я не отримав великої поваги до себе. Він не ставився до мене так, як я заслуговую. Маємо, що маємо… Саме через це я пішов із поля у матчі з Тоттенгемом.
- Я хотів пригадати саме ці ігри. Матч проти Манчестер Сіті, де Юнайтед був знищений. Він надав перевагу іншому страйкеру, а не тобі. Я відчував, наскільки тобі було образливо. Він програвав матч із Сіті, а в нього на лаві запасних найкращий гравець в історії футболу. У крайньому разі він мав дати тобі шанс, а він залишив тебе на лаві запасних. Після завершення гри Тен Гаґ сказав, що він надто тебе поважає, аби випустити тебе на поле в такому матчі. Що ти думаєш із цього приводу?
- Виправдання. У тренера може бути інший погляд. Вони обирають тих футболістів, які на їхню думку принесуть найбільшу користь команді. Я поважаю це, але водночас я бачу постійні виправдання. У цьому немає ніякого сенсу. Добре, ви не випустили мене проти Сіті через повагу до моєї кар’єри і при цьому ви хочете мені дати 3 хвилини проти Тоттенгема?
- У цьому й річ. Спочатку, він говорить про повагу, а потім змушує тебе грати 3 хвилини.
- На мою думку, він вчинив так навмисно. Навіть у національній збірній, коли я на лаві запасних і хтось отримав травму, то я готовий вийти на 5 хвилин. У даній ситуації я відчував себе спровокованим, не лише через 3 хвилини з Тоттенгемом, а й через усе інше.
- Він навмисне тебе провокував та виражав свою неповагу?
- Так, і всі знають про це й бачать це. Саме через це я не поважаю його. Він не поважає мене, а я не поважаю його – все чесно. Я визнаю, що проблеми продовжуються через відсутність порозуміння. Він розповідає пресі про свою точку зору, а вона повністю виправдовує його. Наскільки мені відомо, він підписав 3-річний контракт із Манчестер Юнайтед, а я, можливо, так довго в клубі не буду і не допрацюю до кінця його угоди. Ці хлопці (адміністрація МЮ) не можуть бути прямолінійними. Я завжди намагався зберігати свій авторитет попри те, що відбувається. Я відчував неповагу. Жалкую про деякі речі, наприклад, коли я покинув поле раніше. Час повернути я не можу…
- У нас є відео, де видно, як Тен Гаґ дає вказівки тобі перед виходом на поле, а ти відмахуєшся від нього і йдеш у роздягальню. У підсумку ти був відсторонений від команди на пару матчів. Преса каже, що це відбулося саме через твою відмову виходити на поле. Навіть після твоїх вибачень тебе все одно відхилили від команди. Вперше за твою довгу кар’єру. Коли ти озираєшся назад, що думаєш зі цього приводу? Якби була можливість повернути час, ти би щось змінив?
- Я жалкую, що пішов. Пірсе, я не відчуваю певної поваги Тена Гаґа до себе. І після того, як він вирішив випустити мене на поле після тих непорозумінь, що були раніше, я був лише розчарований тим, як відбувається комунікація в МЮ. Я ніколи не влазив у проблеми з тренером або клубом і відхилити мене від команди на 3 дні – ганебне рішення.
- Чи назвав би ти це приниженням?
- Так, я був принижений. Коли я приїхав додому, Кріштіану-молодший підійшов до мене і запитав: "Тату, а що ж буде тепер?", я відповів йому, що мене відсторонили на 3 дні, а у відповідь він лише усміхнувся мені: "Як вони будуть тебе карати? Ти ж найкращий гравець у світі? Ти не будеш грати?". Я відповів, що мене відсторонили через дисципліну, через що мій син був дуже здивований. З одного боку, я трішки розслабився і відчув себе краще, а з іншої – я був розчарований. Я визнав свою помилку, я вибачився, а відсторонити мене на 3 дні за це було зайвим. Вони вкотре підкинули дров у вогнище, чим і скористалася преса.
- Спроби тен Гаґа виявити свою неповагу до тебе видавалися буденністю, чи не так?
- На мою думку, в деяких моментах це була стратегія клубу. Вони провокували мене та змушували реагувати жорстко.
- Вони хочуть, аби ти пішов?
- Ймовірно.
- Вони змушують тебе залишити клуб?
- Не лише тренер, а й деякі люди, які працюють у клубі. Я відчуваю себе зрадженим.
- Вони грубі щодо тебе?
- Чесно кажучи, я відчуваю себе саме зрадженим. Люди повинні знати правду. Я відчував, що деякі люди не хотіли, щоб я залишався в клубі. Не лише в цьому році, а й у минулому.
- Тобто хтось узагалі не хотів твого переходу в МЮ?
- Можливо. Глейзеру (власник Манчестер Юнайтед - прим.) взагалі байдуже на клуб. Він не має ніякого відношення до професійного спорту. Манчестер Юнайтед – великий клуб і він (Глейзе - прим.) використовує його бренд, щоб отримати максимум грошей. Спорт його не цікавить зовсім.
- Ти колись спілкувався з ним?
- Ні. Він віддав усі вповноваження президенту та спортивному директору.
- Більшості фанатів Манчестер Юнайтед не до вподоби Глейзер, вони стверджують, що той обкрадає клуб та не витрачає потрібної кількості грошей на покращення клубу та його інфраструктури. Чи праві вони?
- Вболівальники завжди мають рацію. Вони мають право знати правду. Вболівальники та клуб заслуговують на краще – ось чому, я і перейшов у Манчестер Юнайтед. Усередині клубу є багато проблем та людей, які руйнують його, заважають досягти йому успіхів та стати топовим. Для Юнайтед буде дуже важким завданням повернутися на рівень однієї з найкращих команд Англії у майбутніх двох або навіть трьох сезонах.
- Це якщо Глейзери залишаться?
- Я не думаю, що проблема лише в них. Скоріше, це проблема в структурі клубу, як казав Пікассо: "Треба зруйнувати, щоб збудувати знову", – для мене це велика проблема. Я люблю Манчестер Юнайтед і я живу цим клубом, я люблю фанатів. Якщо керівництво хоче зміни поколінь і повернення у топ – їм потрібно змінити ще дуже-дуже багато.
- Коли ти не вийшов на заміну в матчі з Тоттенгемом, Гаррі Невілл сказав, що така поведінка неприйнятна й ти повинен бути покараний, також він додав, що такі гравці мають авторитет, а коли вони таке вчиняють – вони негативно впливають на колектив. Після цього ти почав ігнорувати його. Що скажеш про це?
- Вони не бачать усієї картини. Вони не помічають, що мене провокують. Будучи вони на моєму місці, чи погодились би вони вийти на три хвилини, після всього того, що відбулось за останній місяць. Не потрібно мені розповідати, що гравці, які виграли все, які є суперзірками, мають грати по три хвилини – ось це непристойно. Особливо, після того, як мені сказали, що мене поважають. Я вибачився, я жалкую, я виклав пост в Instagram, я вибачився перед командою, але я не жалкую про свою відмову вийти на три хвилини. Я буду продовжувати так робити, поки Тен Гаґ мене не поважає. Він постійно каже, що все добре, що я йому подобаюсь, але я завжди був таким. Я не терпітиму неповаги до себе. Він розповідає пресі, що між нами все добре – це брехня.
Про плани після Мундіалю
- Про що ти думаєш зараз? На носі Чемпіонат світу, ти поїдеш туди зі своєю збірною. Далі ти можеш ще приблизно місяць пограти за Манчестер Юнайтед, а там і трансферне вікно. Чи залишишся ти в МЮ?
- Я не можу точно відповісти. Ось-ось почнеться Кубок світу, який стане п’ятим і останнім для мене. Мої думки зараз лише про нього. Я не знаю, що буде далі, я завжди буду прислухатися до фанів. Вони завжди на моєму боці, попри те, піду я чи залишуся. Ніхто не ідеальний, а життя йде далі та змінюється – це частина людського буття. Я завжди визнаю свою провину, але зараз я не знаю, що буде далі і як мені вчинити в майбутньому.
- Якби ти до підписання контракту знав, як складуться твої півтора року в Манчестер Юнайтед, чи підписав би ти контракт?
- Я завжди ухвалюю рішення з холодною головою, але тут я дав волю своїм емоціям (коли підписував контракт з МЮ - прим.). Я не жалкую про це, я був упевнений, але моє рішення було емоційне. Я був щасливим та хотів, щоб Манчестер Юнайтед потрапив на той рівень, на якому він заслуговує бути. Я не вважаю себе розумнішим за інших. Коли я приїхав, я завжди пропонував свою допомогу, а у відповідь вони відрізали мені крила. На мою думку, я заслуговую на те, щоб допомагати клубу не лише на полі, а й за його лаштунками. Враховуючи ті трофеї та регалії, які я маю, я міг би допомогти клубу набагато більше, але керівництво не захотіло цього.
- Ти забивав у минулому сезоні, приносив результат та був у старті. Цього сезону ти запасний...
- Я пропустив передсезоння – це найголовніша причина.
- Якби тобі дали грати цього сезону, ти би продовжував забивати?
- Звісно, ти думаєш, я не навчився забивати голи? Можливо, я не такий вмотивований, як кілька місяців тому. Ми всі люди і в кожного бувають злети й падіння, я не виключення. У мене бувають погані періоди.
- Тобі потрібна перезарядка? Новий виклик?
- Я зараз не можу відповісти. Мої думки зараз про Чемпіонат світу. Можливо, я буду тим самим Кріштіану, якщо на моєму боці будуть вболівальники і моя команда, тоді я буду сяяти, як і раніше.
- Розкажи правду про інтерес до тебе з боку інших клубів. Я чув про щедру пропозицію зі Саудівської Аравії – 350 мільйонів євро за два сезони.
- Так.
- Ти відхилив цю пропозицію?
- Тоді так.
- Ось і відповідь людям, які думають, що ти женешся за грішми.
- Зараз багато поганого говорять про мене. Наприклад, що б ви робили на місці мого агента? Він спілкується з клубами. Мендеш працює з понад сотнею гравців. Він вів переговори з Челсі, Арсеналом… Крішітану завжди в перших рядах. Давай будемо щирими, хто з гравців АПЛ отримує рекордну зарплатню – це я. Навіть коли мені 37, мене запрошує Наполі, Спортінг. У мене постійні пропозиції від інших клубів, але я не розглядав їх, тому що це не входило в мої плани. Зі свого боку преса продовжує говорити, що я нікому не потрібен – це повна маячня. На початку сезону я був дуже вмотивованим та зарядженим, але навіть тоді мені говорили, що я нікому не потрібен.
- Багато хто каже, що ти не вже не той, що граєш не так, що тобі вже 37. Хай там як, ти найкращий 37-річний гравець, якого бачив світовий футбол. З минулого сезону, де ти робив хет-трики, нічого не змінилося, окрім головного тренера.
- За кілька місяців багато змінилося, але я все одно відчуваю себе топгравцем. Усі ми ніколи не будемо такими, як раніше, усі ми старіємо. На мою думку, ніхто в цій грі не має такого інтелекту, який би міг адаптувати свій вік під гру. Я не соромлюся сказати, що я вже не такий, як у 20. Я змінився, але адаптувався. Я достатньо розумний, щоб видозмінити свою гру та користуватися своїми сильними якостями. Я забиваю голи і я буду продовжувати робити це, поки я психологічно почуваю себе добре і поки люди, які оточують мене, вірять та підтримують мене. Особливо тренер та керівництво клубу. Коли ти відчуваєш, що в тебе не вірять, ти починаєш втрачати мотивацію. Коли преса пише, що від мене відмовляються великі клуби, – вона бреше. Декілька клубів хотіли мене підписати, але я не погодився, тому що мені подобалося в МЮ.
- Наскільки важко було відмовитися від 350-ти мільйонів євро від Саудівської Аравії просто за те, що ти ходиш по полю?
- Звісно, було важко. Я був щасливий в Юнайтед, я продовжував забивати голи.
- Зокрема ти хотів змагатися на топрівні, хотів грати в Лізі чемпіонів та продовжувати бити рекорди. Ти – не про гроші, вони недостатньо мотивують тебе.
- Так, я вірю в те, що я можу забивати та приносити користь команді. Я все ще конкурентоздатний та можу приносити користь збірній та Манчестер Юнайтед, але за умови, якщо я отримую мотивацію. Якщо ти не отримуєш мотивацію, а лише критику – стає важко. Звісно, вона буде завжди. 37 років, вже не той… Я би дуже хотів поглянути на 37-річного чоловіка, який продовжує підтримувати себе так довго в хорошій формі. Мене немає кому судити, я знаю себе найкраще.
- Ти в чудовій формі, чи не так?
- Так, я відчуваю себе прекрасно. Я впевнений, що я добре проведу Чемпіонат світу. Я готовий і фізично, і ментально. Пірсе, життя продовжується. Я люблю грати в футбол, мені подобається давати тобі інтерв’ю, але я впевнений, що це викличе великий ажіотаж.
- Звісно, всі постійно говорили про тебе. Тепер твоя черга.
- Вони невдоволені, коли я мовчу, а зараз вони будуть ще більше невдоволені, тому що я заговорив проте те, з чим я готовий справлятися. Я знаю, що розчарую кількох людей, але життя часто нас розчаровує. Я завжди буду боротися до останнього, я хочу довести всім, хто в мене не вірить, що я досі в хорошій формі.
- Якщо ти покинеш Юнайтед, що ти скажеш уболівальникам?
- Буде важко визнати, що я більше не повернуся. Що б не відбувалося, фанати Манчестер Юнайтед завжди в моєму серці. Я відчуваю їхню любов та повагу. Я сподіваюся, що вони не забудуть усе те, що я робив для клубу не лише в минулому, а й у теперішньому. Я не почну менше поважати їх навіть, якщо перейду до іншої команди. Дякую їм за підтримку і маю надію, що ми ще зустрінемося.
- Поговорімо про сера Алекса Фергюсона – людину, яка переконала тебе перейти в Манчестер Юнайтед. Він твій радник і батько у світі футболу. Який його погляд на це зараз? Ти розмовляв із ним?
- Я не говорив з ним приблизно місяць, але він завжди на моєму боці, підтримує мене. Він знає, що клуб перебуває не на тому місці, де повинен. Якщо хтось не бачить і не розуміє таких простих речей, він сліпий або не хоче бачити правду. Вболівальники повинні знати правду. Структура клубу має бути зміненою, інакше клуб не буде демонструвати ті результати, які давав раніше. Якщо керівництво буде враховувати мою думку та дасть змогу мені допомогти клубу, я буду лише радий. Я дуже хочу бути частиною команди та допомагати поверненню Манчестер Юнайтед на топовий рівень, якщо ні – життя продовжується. Я буду так само забивати голи, робити фінти, але вже за іншу команду.
Про Ліонеля Мессі та Кубок світу
- Твій п’ятий Чемпіонат світу поспіль буде в Катарі і ти кажеш, що він для тебе останній. Чи є ймовірність того, що ми побачимо тебе на шостому Чемпіонаті світу, коли тобі буде 42?
- Найімовірніше, це останній Мундіаль.
- Яке враження від збірної у тебе зараз?
- Я дуже задоволений, у нас гравці високого рівня та чудовий тренер.
- Якщо твоя збірна виграє Кубок світу, чи стане для тебе це вершиною власних можливостей?
- Хто ваш найсерйозніший суперник?
- Ми не фаворити.
- За ким варто слідкувати на цьому Мундіалі? Кого ти бачиш фаворитом?
- Франція, Іспанія, Німеччина, Португалія та Бразилія виглядають добре.
- Як ти не пригадав..?
- Звісно, Англія.
- На твою думку, чи мають вони шанс?
- Так, але їх менше, ніж у Португалії.
- Ви будете грати взимку. Чи турбує тебе це?
- Насправді – ні. Єдине – розмови, що Катар не придатний для Мундіалю. Якщо це так, то потрібно було зрозуміти це раніше. Зараз ми повинні сконцентруватися лише на футболі.
- Політика і питання моралі повинні відійти на другий план?
- Так, я впевнений у цьому. Всі проблеми мають бути вирішені, зараз лише футбол. Катар повинен бути гостинним. Я у передчутті чудового турніру. Думаю, Катар впорається. З одного боку це незручно, адже турнір посеред сезону, а з іншого – ми впораємося. Я відчуваю себе чудово, а це найголовніше.
- Уявімо, що Португалія потрапляє до фіналу, так само як і Аргентина. Ти забиваєш два м’ячі, Мессі забиває два м’ячі. Додатковий час, ти забиваєш третій і приносиш своїй команді омріяну нагороду. Чи не це твоя мрія?
- Скажу чесно, навіть для мене це надто ідеально, щоби бути реальністю.
- Ну а якби був шанс?
- Мені не важливо, хто забиває за мою національну збірну, я буду від усієї душі радий за свою країну. Якщо все так станеться, як ти сказав, я закінчу кар’єру.
- Ти йдеш на пенсію?
- Так, я тоді закінчу з футболом.
- Для Мессі це, ймовірно, також останній Мундіаль, проте він ніколи не вигравав його. Ви завжди будете пов’язані між собою. Ви – найкращі гравці у світі. У вас чудові відносини, але ви закляті суперники. Що ти думаєш із приводу Лео Мессі?
- Як про футболіста?
- Так, і, можливо, про його особистість.
- Неймовірний та чарівний топовий гравець. Ми ділили між собою нагороди довгі 16 років. Це важко уявити. Ми не друзі, але в нас хороші відносини, він завжди з повагою ставиться до мене. Моя дівчина та його дружина підтримують контакт, до того ж вони обидві з Аргентини.
- Він найкращий гравець у світі, не рахуючи тебе?
- Так. Він, можливо, Зідан. Обираючи з гравців, з якими я розділяв футбольне поле, то це однозначно він.
- Чи вечеряли ви разом?
- Ні.
- Чи хотів би ти?
- Чому б і ні.
- Можна я також прийду?
- Звісно. Я люблю людей та обожнюю ділитися своїми враженнями, розповідати історії та спілкуватися в житті. Чому б ні? Так робили Пеле та Марадона. Я не люблю критикувати людей, це не про мене. Я – про позитив.
- Було дивним збігом обставин, коли Мбаппе мав перейти в Реал, а ти б тоді перейшов у ПСЖ. Ширились чутки, що ви з Лео вперше зіграєте разом.
- У футболі можливо все. Це було б чудово.
- Разом побили б рекорди з продажу футболок.
- Маю надію, що так. Це одна з небагатьох команд, за якою я спостерігаю. Мені до вподоби колектив та тренер, команда прогресує та розвивається.
- Коли ти плануєш завершувати кар’єру? Які в тебе плани на майбутнє.
- Я планую грати до 40 років. Не знаю, що буде в майбутньому. Іноді ти будуєш плани, які не здійснюються – таке життя і воно динамічне.
- Том Брейді – квотербек із НФЛ, який завершив кар’єру, поговорив з тобою на Олд Траффорд і відновив її.
- Я психолог. Він прийняв це рішення кілька тижнів тому, але я радий, що переконав його.
- Ти забив хеттрик у той день. Окрім того, коли найкращий гравець усіх часів знаходиться на трибунах, це мотивує тебе ще більше. Чи не так?
- Так, це про позитивну енергію. Тоді я був оточений нею.
- Що скажеш про Джордана Пітерсона, який також навідував тебе?
- Він неймовірна людина.
- Він був на сьомому небі від щастя після розмови з тобою.
- Він неймовірний, я прочитав його книгу "12 правил" і зрозумів, що він дуже цікава та розумна людина. Я багато чому навчився у нього та дізнався багато нового. У нас була прекрасна розмова не лише про футбол, а й про особисте життя та бізнес. Коли ти оточений людьми, які роблять твоє життя яскравим та цікавим, – це дуже цінно. Я отримав задоволення від бесіди з ним. Ми спілкуємося й зараз.
- Чи випустиш ти "12 правил Кріштіану Роналду"?
- В майбутньому – так. Я присвячу це сім’ї, близьким та фанатам. Я люблю допомагати людям.
- Багато людей страждає у повсякденному житті, а в тебе є досвід, авторитет і сила.
- Думаю, що це одна з найголовніших моїх сторін. Таким я бачу своє майбутнє. Мені слід підтягнути мою англійську, більше практикуватися та покращувати свої навички. Після того, як я закінчу з футболом, я хочу працювати з багатомільйонною аудиторією давати поради та допомагати людям. Я не психолог, але я подолав багато перешкод.
- У мене є заголовок для тебе: "Бути переможцем".
- Так, бути переможцем – найголовніше. Я є прикладом для багатьох людей, тож хочу позитивно впливати на них, зокрема на молодь та їхніх батьків.
Переклала Анастасія Большакова, Чемпіон