Голодуючі Поволжя-8: список українців, які обрали співпрацю з окупантами – кров і на їхніх руках
Зимове трансферне вікно на росії зачинилося 22 лютого. Зазвичай, після цього ми одразу підбивали підсумки міграції українських "годувальників". Але початок повномасштабного нападу путінських орків на Україну відтіснив футбол на десяті плани. Лише зараз ми оговталися і звикаємо до нової жорстокої реальності.
Варто віддати належне кільком відомим "заробітчанам", які виявили у себе достатньо міцні горішки, щоб принаймні тепер розірвати ділові стосунки з окупантами. Вчинили так, звісно, не всі.
Цей матеріал пишеться 11 березня, тобто українці гинуть під бомбами понад два тижні – день у день. Часу було більш ніж достатньо, щоб визначитися, по чию сторону барикад ти перебуваєш. Відтак усі "годувальники", хто досі має чинну угоду з російськими клубами, автоматично стали співучасниками геноциду проти власного народу. Кров і на ваших руках, виродки. Тут ви будете названі поіменно.
РПЛ
Еталонний зрадник, гірший літературного персонажа Андрія Бульби, – це Анатолій Тимощук. Екс-рекордсмен національної збірної України за кількістю зіграних матчів так і не наважився вийняти язик із дупи Газпрому. А може й свідомо це зробив, враховуючи інсайд про його співпрацю з ФСБ. Так чи інакше, Толік залишається у тренерському штабі пітерського Зеніта. В Україні ж зрадника обплювали, прокляли і позбавили усіх регалій.
Таких запроданців, окрім Ордеця, у РПЛ залишилось ще кілька. Мова про Дмитра Іванісеню (Крилья Совєтов), Ігоря Калініна (Ростов), Олександра Філіна (Хімкі). У них усіх – цікавий тренд. Сезон на Росії вже відновився, але кожен із "голодуючих" опинився поза заявкою своєї команди на стартові поєдинки. Невже ллють крокодилячі сльози?
Натомість без жодних сентиментів копає м’ячик Марк Мампассі. Уродженець Донецька під час зимового трансферного вікна підмахнув контракт із московським Локо і вже дебютував за нову команду. Його батько – конголезець, але ж мати – українка! "Какая разница", – подумав 19-річний вихованець Шахтаря. Тепер у нього російське громадянство.
ФНЛ
Безпрецедентно мало "голодуючих" залишилося у другому за силою дивізіоні РФ. У далекому Хабаровську, де базується СКА, на контракті перебуває ще один конголезький українець – Емерсон Іллой-Айєт, відомий виступами за донецький Олімпік.
А за середняка, клуб Акрон, продовжує виходити Данило Сагуткін. Зокрема, шостого березня він зіграв проти Велеса, відзначився жовтою карткою. Уродженець Севастополя, вихованець Шахтаря, екс-гравець молодіжної збірної України… Ще минулого року бігав за Маріуполь – йому навіть пробачили виступи за Єнісєй у 2019-му. Зараз місто на берегах Азову взяте в облогу російськими орками і помирає від цинічного геноциду. У Сагуткіна ж усе добре, він "внє політікі".
ПФЛ
У Другій лізі майже всі – на своїх тепленьких місцях. Думають, мабуть, що їх ніхто не помітить. Сокіл із Саратова продовжує очолювати Ігор Захаряк, українець за походженням, екс-оборонець краснопільського Явора, екс-наставник ФК Суми.
У Сахаліні залишився Артур Строкін, вихованець дніпропетровського Дніпра. Десь під Челябінськом, у Торпедо Міас, числиться Валерій Мазур, колишній півзахисник друголігового українського Шахтаря зі Свердловська. Склад Лади Тольятті поповнив голкіпер-ветеран Микола Циган, який повернувся із Вірменії. Він народився та виростав в українському Миколаєві. Тому самому Миколаєві, який зараз намагаються прибрати до рук російські окупанти.
Вірний триколору "аквафреш" і Олександр Горшков, екс-хавбек збірної України тренерської епохи Леоніда Буряка. Посаду в омському Іртиші він втратив ще минулої осені, проте зараз очолює аматорський клуб Ядро із Пітера.
На вихід!
Найпереконливіше вдалося грюкнути дверима Андрію Вороніну, який до початку війни працював у тренерському штабі московського Динамо. "Зупиніть цього сучого сина Путіна, допоможіть біженцям. І надішліть зброю, щоб ми могли захиститися. Я так пишаюся нашою країною. У нас прекрасні міста, чудові люди. Ми будемо продовжувати боротися. І ми переможемо", – заявив Воронін в інтерв’ю німецьким журналістам. Він не приховує, що покинув Росію з політичних переконань.
Другого березня контракт із Зенітом розірвав Ярослав Ракицький. Але тут не все так однозначно. Згодом стало відомо, що сім’я екс-оборонця Шахтаря продовжує жити у Пітері Ракицький покинув Зеніт не через війну з Україною – сім'я гравця залишається жити в Росії , а він сам відлучився лише для того, щоб евакуювати батьків.
Днем раніше, після багаторічної співпраці, Урал покинув голкіпер Ярослав Годзюр. Рішення, безперечно, правильне, але яке ж запізніле! Невже уродженцю Івано-Франківська було байдуже на попередні вісім років війни? Також Єкатеринбург покинув Денис Кулаков. Четвертого березня із Ахматом попрощався Артем Полярус. Цей клуб – один із наймерзенніших в усій РФ, адже підпорядковується безпосередньо Рамзану Кадирову.
Аналогічний шухер відбувся у командах ФНЛ – побігли майже всі "голодуючі". У перші дні березня контракти з московським Торпедо розірвали запоріжець Олександр Каплієнко та Андрій Кравчук із Чернівців.
Із хабаровського СКА поїхали Гліб Грачов (4 березня) та Віталій Кольцов (ще у січні). А Дмитро Литвин, уродженець Київщини, перебрався у фарерський клуб Клаксвік. На початку 2022-го у дубль Шахтаря повернувся нападник Станіслав Біблик, який підмочив свою репутацію виступами за Акрон.
З восьмого лютого у статусі безробітного перебуває тренер Роман Пилипчук, який за взаємною згодою сторін розірвав контракт із Олімпом-Долгопрудним. Трохи раніше цю команду покинув його протеже Артем Щербак, нападник із Керчі.
Білорусь
Не так давно були часи, коли українська діаспора у тамтешній Вищій лізі сягала добрих двох десятків прізвищ. Тішить, що зараз залишилися одиниці – хто вони?
Старт нового сезону чемпіонату Білорусі запланований на 18 березня. Але 6-9 березня вже відбулися перші матчі чвертьфіналу національного Кубка. Так, у поєдинку Динамо Мінськ – Гомель (1:1) за гостей відіграв Юрій Пантя. Це 31-річний хавбек із Чернівців, виступав у Молдові та рідній Буковині. На білоруських харчах – з 2019-го.
У ще одному кубковому матчі Німан – Дніпро Могильов (3:0) за гостей вийшов півзахисник Дмитро Терещенко, уродженець Дніпропетровщини. Усю (!) свою кар’єру він проводить у Білорусі і вже став значущою персоною в історії могильовського клубу.
У складі Енергетика-БГУ знаходимо Романа Папаригу, молодого нападника із Закарпаття. Екс-вінгер Ворскли Юрій Козиренко – на контракті з Іслоччю. Очевидно, вихідця з Рівненщини не бентежить, що його краяни щодоби змушені ховатися у холодних підвалах через атаки з території Білорусі.
Ну а п’ятий "елітний" український легіонер – це Андрій Вискребенцев із Макіївки. Донедавна належав Маріуполю, грав на правах оренди за Ужгород. Відтепер репрезентує клуб, який до 2010-го носив горду назву Слуцксахар. Карколомний розвиток кар’єри у цього хлопця!
Олег Бабій, головний редактор Футбол 24.