Джерело - Чемпіон.
Любительська збірна України з боксу вкрай невдало виступила на першому кваліфікаційному турнірі до Олімпійських ігор-2024, що днями завершився в італійському місті Бусто-Арсіціо. Українські боксери не спромоглися здобути жодної перепустки на Ігри в Париж. Загалом на турнірі розіграли 49 ліцензій: 21 серед чоловіків і 28 серед жінок. До слова, ще одна спроба пробитися на Олімпіаду в українських боксерів буде наприкінці травня, коли пройде наступний ліцензійний турнір.
Журналістка Чемпіона Соломія Романчук поспілкувалася з головним тренером української збірної Дмитром Сосновським, щоб з'ясувати причини провального виступу.
– Пане Дмитре, як ви? Як загалом настрій?
– Зрозуміло, що можна було б і краще, але маємо те, що маємо. Я до того відношуся спокійно і стараюся реагувати адекватно. Звісно, якщо поїхало 6 боксерів на завоювання ліцензій, то не можна когось звинувачувати. Потрібно шукати, перш за все в собі проблему. Але, я ще з першого дня, коли став головним тренером, казав, що картина реальна: команди немає, як такої сильної, у нас є окремі боксери - це Замотаєв, Захарєєв. На жаль, ми втратили дуже хорошого важковаговика, який вже виходив на рівень, Карсана. Двоє боксерів, у яких він вигравав, уже завоювали ліцензії. Те, про що я завжди казав: бойові одиниці мають бути. Взяти до уваги Замурила, він реально хороша дитина, має здібності, талант, але йому ще складно, він молодий, лише потрапив у дорослу команду. Замотаєв наша надія, але у нього розсічення. Тут потрібно претензії пред’являти до нас, тренерського колективу. Колись видатний тренер Валерій Васильович Лобановський сказав, що порядок і дисципліна б’є клас. Але, на жаль, у нас ще немає ні порядку, ні дисципліни.
Якщо запитаєте, який висновок, то однозначно я скажу, що виступ невдалий - 6 людей і ми без ліцензій. Багато хто пише, що це провал українського боксу, але провал українського боксу відбувся ще 4-5 років тому, коли повиганяли чемпіонів Європи, які сьогодні перебувають за кордоном. Де Шестак Юрій, який є чемпіоном Європи, Вихрист, який є один із найсильніших тяжів Європи та світу? Акілов, маріуполець, який виїхав до Угорщини та вже завоював для неї медаль.
У нас же не стримали команду, коли повномасштабна війна почалася. Головний тренер, який був на той час, сидів у Німеччині та отримував зарплату, хоча нічого страшного не сталося, багато спортсменів залишилися і продовжували тренуватися. До прикладу, наші гімнасти, які зараз показують хороші результати. А у нас команди розбіглася, її ніхто не втримав. За рік команда не робиться, немає значення чи то Сосновський, чи ще хтось. Я ще раз повторюся, у нас немає команди, бокс уже розвалився давно і зробив це Володимир Продивус, який втік з країни, а зараз приїжджає і хоче щось показати. Він є віцепрезидентом IBA, якою керує Кремльов, який підтримує війну і ледь не з Путіним разом там, а Продивус у нього віцепрезидент.
Я вважаю, що нічого страшного не сталося, прикро, десь соромно. Суддівство, звісно, зіграло свою роль, про це говорю не лише я, а й представники інших країн. Олімпійський комітет критикував за суддівство та ставив під питання перебування боксу в ОІ й надалі його ставлять. На Євроіграх було незрозуміле суддівство, тобто наперед визначали переможців і складається враження, не лише у мене, але й в інших людей при боксі, що ми не розбираємося у цьому виді спорту взагалі. Але представник Олімпійського комітету, що не може зрозуміти, що всі судді від IBA, якою керує Кремльов? Вони й надалі судять відбіркові змагання, хіба це не абсурд? Вони аргументують це тим, що не можуть знайти заміну. Що значить "не можуть"? Є безліч суддів, які не мали справи з IBA, потрібно їх вивести на певний рівень і дати можливість працювати.
Ми сьогодні не можемо конкурувати з багатьма країнами, враховуючи ті обставини, в яких ми опинилися, йдеться і про команду, і про країну. До прикладу, Казахстан, Узбекистан - вони завжди на підйомі, у них підготовка, змагання із сильнішими. А у нас це не виходить, ми не можемо нікого запросити. Мені сьогодні шкода тренерів та команду, яка працює. Бо у нас є з різних регіонів боксери, вони хвилюються за рідних, це також впливає. Я говорив, що в цій ситуації, якщо ми завоюємо 1-2 ліцензії, це буде добре, а якщо буде 3 - це буде дуже добре. Одна у нас уже є, Олександр Хижняк став чемпіоном доброї волі.
Біди не сталося, треба працювати, а диванні критики, які розповідають, хто куди має їхати, нехай йдуть у Міністерство спорту, складають програми, захищаються, обіймають посади головних тренерів і працюють. Ви вдумайтесь: є 605 учасників, а ліцензій розігрується 49.
– Заради цього ще потрібно підготуватися, кошти не малі й сили.
– Так. Я розумію нашу державу, скільки на нас витрачають коштів. Але нам важко збиратися, бо війна, розруха, складно відновитися. Бо коли цих 4 роки розвалювали команду, вони ще й порушили спортивний принцип.
– Наступний ліцензійний турнір стартує 26 травня у Таїланді. Чи плануєте вносити корективи у складі?
– Когось поміняємо з тієї причини, когось - з іншої. До прикладу, взяти Заморила, він чемпіон України, він спробував, йому складно. Зараз буде чемпіонат Європи до 22 років, він там лідер. Є зміст його замінити, бо він наразі набирається досвіду, ми переговорили з його власним тренером. Вирішили, що поїде на чемпіонат Європи. Є варіанти, ми поміняємо, є досвідчений Ярослав Харциз.
– Ви вже зробили певні висновки, можливо, на когось робите ставку на майбутній ліцензійний турнір?
– Я розглядаю Яріка Харциза, у нього великий досвід, якщо добре налаштується, то може спокійно боротися за цю ліцензію. Ну, загубили ми Карсана, також плануємо зміну в 57 кг. Буде Айдер Абдураїмов, ну він ще молоденький, 2004 року, але у нього все попереду. Потрібно давати шанс. Якби ми мали з тих семи боксерів сім Хижняків (Олександр Хижняк - єдиний український боксер, який має ліцензію в Париж. - ред.), то уявіть, нам вже б легше було, ми б вже мали 3-4 ліцензії.
– За час незалежності Україна лише у 1992 році (Ростислав Зауличний став срібним призером в складі об'єднаної команди СНД. - ред.) мала одного представника на Олімпіаді з боксу. Як вважаєте, чи не повториться це нині?
– Може, абсолютно. Це не тільки від нас залежить, а що стосується нас - нам не вдалося та й вже не вдасться, по об’єктивних та суб’єктивних причинах вийти на той рівень, щоб бути конкурентоспроможними. Згодний, що може повторитися і швидше за все так і буде, але будемо воювати, ще є можливість. Щоб вийти на якийсь рівень, щоб піднятися з колін, нам потрібен мінімум олімпійський цикл. А щоб ми вийшли на світовий рівень - як сьогодні себе почувають узбеки, казахи, - то потрібно щонайменше два олімпійські цикли.
– Минулі Ігри були ще до повномасштабного вторгнення, тож уболівальники точно очікують на найкращі результати у всіх видах спорту. Що скажете з цього приводу?
– Під час війни у нас є такі види спорту, які прогресують і я б хотів їм побажати, щоб вони впевнено йшли до перемог та працювали, й Олімпійські ігри для когось може й одні в житті. Потрібно налаштовуватися не бути учасником, а все ж таки призером. Сьогодні ми повинні бути вдячні передусім тим, хто боронить нашу Україну, проливає кров та віддає життя, адже вони прикривають нас, щоб ми могли тренуватися. Багато моїх вихованців воює, друзів і вони говорять: "Ми з автоматом, а ви повинні доводити, що Україна є, завойовувати медалі, бо нам від того на фронті легше". Через це у нас і в команді важка психологічна ситуація. Потрібно пам’ятати, що у нас є сусід, який не просто хоче перемогти, а знищити націю, щоб у нас не було прапору, мови, тому ми повинні бути єдині. Бажаю іншим учасникам, які вже завоювали ліцензії, щоб Бог їм допоміг добре підготуватися до Олімпіади й щоб прапор та гімн України лунав на весь світ.
Соломія Романчук, Чемпіон
Збірна України з боксу готувалася до змагань в одному місці з росіянами
