(Не)вдалий вибір: 5 футболістів, дарма проігнорованих Ребровим на Боснію
Перед вихідними наставник збірної України Сергій Ребров підкинув уболівальникам ідеальну тему для роздумів. Стала відома заявка на матч із Боснією та Герцеговиною у плей-оф кваліфікації Євро-2024.
Не кожен вибір легенди київського Динамо сприйнятий публікою схвально. Та ми поговоримо про інше. На нашу думку, список варто було б доповнити. Тож хто й чому мав би опинитися серед тих гравців, які будуть готуватися до захисту честі синьо-жовтого прапора, але натомість буде дивитися матч лише по телевізору?
Данило Ігнатенко
Втрата Степаненка — відчутний удар по наших можливостях у центрі поля. Тарас — не просто досвідчений футболіст. Він боєць, якого в протистоянні з балканцями не вистачатиме особливо. Боснія — той тип суперника, що не цурається не просто жорстких стиків, а й відвертих провокацій. Відтак футболісти штибу Степаненка в таких матчах — на вагу золота.
Але маємо те, що маємо, а саме — недостатню кількість адекватних ситуації варіантів на позицію опорного хавбека. Так, Сидорчук — ледь не "клон" футболіста Шахтаря, та екскапітан Динамо проводить невдалий сезон у складі команди з нижньої частини таблиці чемпіонату Бельгії. Попри постійну ігрову практику назвати цей перший закордонний досвід у кар’єрі вдалим для Сергія аж ніяк не можна. Як не можна й стверджувати, що нині його рівень відповідає настільки серйозному виклику, як екзамен півфіналу кваліфікації Євро. Альтернатива єдина й кращою не виглядає. Його "наступник" у Динамо Володимир Бражко — футболіст обдарований, та для такого матчу занадто "необстріляний".
Саме тому виглядає дивним відсутність третього кандидата навіть у резервному списку. Й тим паче — гравця такого типу, як Данило Ігнатенко. Футболіст французького Бордо — потужний хлопець, здатний перекусити будь-кого з жорстких і нахабних виконавців суперника. Данило має вдосталь ігрової практики, а в одному з останніх матчів за свій клуб наочно показав, що здатен не тільки руйнувати, а й ефективно підтримувати атаку, коли забив гол-красень.
Чи в наш час французька Ліга 2 за складом та силою учасників поступається УПЛ?
Владислав Кочергін
Подібні питання виникають і щодо гравця польського Ракува. Сьогодні Екстракляса — той турнір, який першості України за деякими параметрами вже дасть фору. Й там, у складі команди чи не з найкращим підбором виконавців, успішно виступає доволі помітний хлопець із нашим паспортом.
Кочергін — футболіст інших можливостей та задач. Владислав — натура більш творча, і є тим виконавцем, якого можна асоціювати з поняттям "глибинний плеймейкер". Ще на початку сезону ексфутболіст Зорі грав на більш звичній позиції ближче до воріт суперника, та вже з жовтня остаточно опустився в опорну зону. Кочергін — це про хитрість, тонкий пас та відчуття гри, удари на виконання та своєчасні закидання на партнерів попереду.
Разом з тим, Владислав навчився бути корисним і у відборі м’яча. В нас точно закриті всі "вакансії" гравців з подібним набором чеснот?
Назарій Русин
Показники ексфорварда Динамо в другій за рангом лізі Англії вражаючими аж ніяк не назвеш. Ба, навіть більше — два голи з початку сезону це, відверто кажучи, ні про що. Та саме для матчу з Боснією такий футболіст, як Назарій, виглядає навіть не привабливою, а обов'язковою опцією для підсилення гри.
Русин отримав неоціненний досвід гри у "трясовині" — саме так давно називають Чемпіоншип. Тож про сценарій жорсткої боротьби за кожен клаптик поля, у який може перетворитися битва з балканцями, він знає на власних чи не щотижневих практиках. Не менш важливим міг би бути спосіб використання Назарія. Тренери різних клубів не раз використовували Русина й на лівому фланзі атаки.
Питання до знавців: ким підсилювати гру й що буде, якщо в Михайла Мудрика вчергове з початку сезону не складеться?
Сергій Кривцов
За розмовами про опорного хавбека та фланги середньої лінії якось загубилася не менш важлива тема. За каденції Реброва основний претендент на позицію лівого центрального захисника Микола Матвієнко, м’яко кажучи, не вражає. Настільки, що місце найкращого центрбека Шахтаря в стартовому складі під жирним знаком питання. Звісно, в списку є талановитий Максим Таловєров, який здатен закрити обидві опції в центрі захисту. Однак випробовувати можливості потенційного дебютанта в матчі такого рівня — це той задум, за який можна заплатити дорогу ціну.
Не дочекався виклику Реброва Олександр Сваток, якого наставник національної збірної як альтернативу Матвієнку вже використовував. Причина в травмі. Але нема й іншого футболіста, навички й уміння якого синьо-жовтій дружині в пригоді стати б могли. В Інтер Маямі Кривцов закриває позицію саме лівого центрального захисника. Й інородним тілом аж ніяк не виглядає — ексфутболіст Шахтаря має довіру Херардо Мартіно.
Якщо ж у випадку з Кривцовим причиною "ігнору" Сергія є його 32 роки в паспорті чи інші підстави, які можна озвучити вже сьогодні, про таке громадськість мала б знати.
Юрій Климчук
Повертаючись до питання посилення потенціалу наших крил атаки, не забудьмо й про рідну першість. За відсутності Андрія Ярмоленка варіантів зміни малюнку гри команди посеред матчу в Реброва небагато. А точніше, один — Олександр Зубков. Останній — футболіст, який футболом виняткового рівня похизуватися аж ніяк не може.
Львівський Рух проводить надзвичайно успішний сезон. Команда з наймолодшим за середнім віком футболістів складом в УПЛ не втомлюється давати прочухана клубам, які за потенціалом вищі за "жовто-чорних" на одну-дві голови. Климчук — невтомний локомотив успіхів своєї команди. А ще — чи не найбільш досвідчений футболіст Руха.
У свої 26 Юрій виглядає сформованим лідером, а головне — гравцем, який не досяг стелі своїх можливостей. Як і клуб, який став йому рідним, нині Климчук робить історію на очах, і виділяється на фоні більшості колег по амплуа в лізі. Вінгер здатен закрити будь-яку позицію в атаці. Й на виклик у головну команду країни давно заслужив.
Фото: Reuters і ФК Рух