"У ринзі хвилювався більше": ексчемпіон світу два роки розстрілює шахеди з кулемета
Протягом 5 років (2005-2010) Сергій Дзінзірук був чемпіоном світу в першій середній вазі (до 69,9 кг) за версією Всесвітньої боксерської організації (WBO) і, за словами Володимира Кличка, “одним із найтехнічніших боксерів у світі”. Напередодні повномасштабної війни Сергій відкрив у рідних Броварах боксерський клуб “Патріот”, а з початком російської навали записався в Територіальну оборону, де його як офіцера запасу призначили командиром відділення.
"Вранці прийшов із чергування, - розповідає Сергій в інтерв’ю УП-Спорт. - Ніч була гарячою. Під звуки сирени відпрацьовували з кулеметів по шахедах. Пів ночі простояв за кулеметом. У відділенні вісім людей, на чергування заступаємо на цілу добу. З нами ще один хлопець із ЗСУ. В нас два кулемети, прожектор, прилад нічного бачення. Коли починається сирена, займаємо позиції, чекаємо шахедів. Наше завдання - знищити їх. Прострілюємо тільки свою зону на 45 градусів".
– Коли хвилювання більше: як відпрацьовуєте з кулемета по шахедах чи коли виходили в ринг на свої чемпіонські бої?
– На жаль, я помилявся - не сприймав загрозу повномасштабної навали орків серйозно. Не готувався до цього. А коли виходив у ринг, підготовка до чемпіонських боїв тривала 2-3 місяці. Там є час вивчити суперника, подумати про сценарій майбутнього поєдинку і трохи похвилюватися. В нашій же роботі на це часу немає. Тож більше хвилювався в рингу.
– Вас відразу призначили командиром відділення?
– Так. Ми з друзями з нашої боксерської спільноти з перших днів записалися в Тероборону. Я маю офіцерське звання лейтенанта запасу - мабуть, це і було основним аргументом при призначенні. Близько місяця проходили навчання, ми вчилися стріляти з різноманітної зброї. Хлопці, які поверталися з фронту на лікування, навчали нас усіх азів воєнного мистецтва. Зачистка траншей, будинків. Різноманітні завдання. Було цікаво отримати ці навички. Нині відділення продовжує працювати в нашій територіальній громаді. Займаємося чергуванням на постах разом із поліцією. Відпрацьовуємо по шахедах.
– Якби доля війни вирішувалась на ринзі й треба було б провести 5 боксерських поєдинків, стінка на стінку. Погодились би вийти в ринг та кого б з українців узяли в партнери?
– Звісно б, погодився. Відібрав би найкращих. Усика, чия поведінка під час війни стала гарним прикладом для багатьох. Віталія та Володимира Кличків. Своїх друзів, ексчемпіонів світу Андрія Котельника та Юру Нужненка.
– Як щодо Ломаченка?
– Його б точно не брав. Для мене Ломаченко - персона нон грата. Засуджую його поведінку під час війни. Радий, що не маю до нього жодного відношення.
– Перед війною ви відкрили в Броварах боксерський клуб “Патріот”. Зараз він продовжує працювати?
– Так. Радий, що вже є результати. І в хлопців, і в дівчат. Різні вікові групи. Приймаємо дітей з 7-8 років. З ними займаються три тренери. Завтра поїду на благодійний боксерський турнір до Києва, куди запросили всіх чемпіонів світу з Броварів - мене, Нужненка, Постола. Нам потрібно буде підписати боксерські рукавички, які виставлять на аукціон.
– Чим займається Віктор Постол?
– Підтримує спортивну форму, сподівається провести ще 1-2 бої на фінішній прямій своєї активної боксерської кар’єри.
– Ви після початку повномасштабної війни перейшли на українську?
– Завжди знав рідну мову - мої батьки спілкуються українською. Але коли потрапив у Броварське училище олімпійського резерву, змінив мову спілкування. Туди приїжджали вчитися зі всього СРСР, там усі спілкувалися російською. Тож радий, що повернувся до джерел. Зараз 90 відсотків мого спілкування відбувається українською. Мова - це важливо! Хочу, щоби всі українці в побуті розмовляли українською.
– Якби випадково зустріли Путіна й у вас було тільки 30 секунд, що б зробили?
– Швидкої смерті я б йому не бажав. За свої злочини перед мільйонами українців він повинен померти повільно і болісно.
Максим Розенко, Чемпіон
Жахливі спогади про окупацію: у Бучі вбили 87 сусідів відомого українця