Перший після Шевченка. Як і чому Зінченко став найкращим українським футболістом за останні 15 років
Колись ми раділи виступам у складі "канонірів" Олега Лужного. Сьогодні Олександр Зінченко закриває протилежний фланг захисту лондонців не менш упевнено, а проміжні результати зусиль хавбека збірної України вказують, що перед нами — непересічний гравець. Згадуємо, як Олександр став тим, ким він є сьогодні, й на що футболіст Арсенала може розраховувати у своїй кар'єрі надалі.
Зінченко — приклад титанічної праці над собою: талант — ніщо, зусилля — все
З майже трьох сотень офіційних матчів на клубному та рівні національної збірної щонайменше перші 50 далися Олександру ціною щоденних труднощів та прагнень вдосконалюватися понад усе. Не рахуючи "гармашів", у жодному клубі, де перебував Зінченко, він не стартував із вигідних позицій, і не був кращим за конкурентів по позиції. Та незмінно виявлявся більш спритним та кмітливим на дистанції, позаяк не зупинявся там, де інші опускали руки.
"Він постійно кидає в командний чат якісь відео із залу — як тягає штангу з голими грудьми або крутить педалі. Завжди виглядає як божевільний, хоч ми й не віримо йому. Але в Алекса справді не буває вихідних"
Так про вже колишнього одноклубника якось висловився захисник Манчестер Сіті Аймерік Ляпорт.
Зінченко — протилежність переконливій більшості молодих та перспективних українських футболістів. Бо не злякався піти проти системи, бо не злякався виступити проти планів топового вітчизняного клубу, бо не злякався опинитися в нових, складніших і більш сприятливих умовах для своєї кар'єри (на жаль, паралельно заплямувавши кар’єру перебуванням на болотах). Бо вийшов із зони комфорту й захотів досягти чогось більшого, ніж гарантований мінімум.
Не футбол у собі, а себе для футболу: вмінню Олександра віддаватися грі варто повчитися кожному
Це сьогодні ми сприймаємо Алекса в ролі лівого захисника клубу АПЛ як давно звичне явище. Не всі пам'ятають, що в Сіті Зінченка брали як перспективного виконавця центральної ланки середньої лінії. Однак Хосеп швидко сказав своє вагоме каталонське слово — в мене будеш або на фланзі захисту, або ніде.
Звісно, дослівно меседж Гвардіоли звучав не так, проте в центрі поля він українця дійсно не бачив, і там Зінченко з'явився лічені рази. Олександр знав, що отримав шанс усього життя не для того, щоб його змарнувати.
"Я мав відчуття, що Зінченко швидко зрозуміє всі вимоги. Я дав йому пораду: нехай буде спокійним. Зінченко – розумний футболіст. Він швидко грає, змушує всю команду грати швидше. У матчі з Челсі він був переконливим. Він зміг контролювати опонентів, а це багато що означає. Але Бенджамен Менді вже повертається, тож…"
Це було одне з послань Хосепа Олександрові у стилі пряника та батога. Але Зінченко давно вирішив для себе, що не здасться. Саме тому йому було все одно, де грати, бо головне — грати.
Можна бути впертим і йти до своєї мети, незважаючи ні на що. А можна бути Зінченком, і додавати до нестримного бажання результати на тренуваннях. Гвардіола не раз буквально "виганяв" його з команди й в особистих бесідах підкреслював, що йому, м'яко кажучи, доведеться сильно попітніти за хоча б енну кількість ігрових хвилин. А у відповідь щоразу отримував від Олександра відповідь, що він буде пітніти ще сильніше.
"Інша" й "правильна" Англія для українців, яку пощастило обрати Зінченку: позиція на полі стала для Олександра рятівною паличкою?
Зінченко — не перший український легіонер в АПЛ. Першим був інший Олександр — Євтушок. Потім був "динамівський" десант у вигляді Лужного та Реброва, пізніше — трансфери Шевченка, Вороніна, Ярмоленка та Миколенка. Зовсім свіжа історія останньої зими — Мудрик та Забарний. Усіх їх об'єднує один спільний знаменник: відсутність успіху на Туманному Альбіоні для наших футболістів, які представляють лінію атаки.
"Нам потрібні всі гравці складу. Ми не можемо грати у всіх турнірах лише з 11 футболістами. У нас немає жодних сумнівів у складі.
Коли Зінченко не грає, бо Канселу у добрій формі – він знає та приймає це. Футболістам не потрібно переконувати мене чи своїх одноклубників, але вони мають добре грати – що вони й зробили. Зінченко – винятковий.
Цього сезону було багато турнірів, усі залучені, ми не можемо грати з 11 футболістами. Тепер у нас матчі кожні три дні, постійні переїзди — нам потрібні свіжі ноги"
Так Хосеп Гвардіола в лютому 2022-го вчергове прокоментував свій погляд на формування складу за часів перебування в команді Зінченка. І той чекав. Стільки, скільки треба.
Непідйомна жорсткість боротьби, необхідність витримувати шалений темп та доводити свою профпридатність серед найкращих у професії. На цих трьох "китах" засновані невдачі більшості українців у Англії. Історія показує, що нашим гравцям, які виконують оборонні функції, в АПЛ дійсно легше. Тож у випадку Зінченка перепрофільованість футболіста стала ще й об'єктивною підставою, котра дозволила закласти підвалини майбутнього успіху.
Великі перспективи: Арсенал, який лише на початку великого шляху, та збірна України, де Олександр має всі шанси перевершити будь-які здобутки інших
Нині Зінченку 26, і це той випадок, коли перед нами футболіст, який ще не розкрив свій потенціал на 100%. На очах Олександр перетворюється не просто у провідного виконавця обох команд, кольори яких він захищає на клубному та міжнародному рівнях, а вже у справжнього ватажка, без якого обидві зграї втрачають суттєву частину свого потенціалу.
Лондонцям ще належить зробити вирішальні кроки до довгоочікуваного чемпіонства, але за будь-якого перебігу подій цей Арсенал здатен здивувати футбольну Європу у найближчі роки. І вже не тільки на внутрішній арені. Кістяк команди складають футболісти, кращі роки яких іще попереду, або ж ті, які переживають розквіт сил.
Зінченко — один з таких виконавців. Тренер нинішньої команди українця, Мікель Артета, говорить про Олександра не як про одну з опцій, а як про ключовий елемент його системи. Це данина рокам праці Зінченка заради свого нинішнього становища:
"Ось чому ми запросили Зінченка — бо він привносить у команду щось нове. Його менталітет переможця і здатність робити певні речі дозволяють нам бути непередбачуваними та створювати багато загроз кожного разу, коли ми володіємо м'ячем.
Він дає нам усе, чого ми хочемо від футболіста на цій позиції, він дозволяє грати різноманітно. Він привертає на полі багато уваги та закриває вільні зони, для нас це дуже важливо. Його колишній досвід вельми нам допомагає"
Збірна України не матиме браку прикладу волі, характеру й жаги до перемоги попри все. Зінченко готовий цим ділитися зі співвітчизниками. Невідомо, чи була пов’язка на руці Олександра в матчі з Англією одноразовою акцією, чи "канонір" може бути капітаном головної команди країни й у прийдешніх матчах, проте вибір на користь Зінченка означає непохитну віру в себе. Й саме цього синьо-жовтій дружині подекуди не вистачає, щоб досягати більшого.
Максим Салівон, Чемпіон
✅ Підписуйтесь на наш телеграм-канал, щоб завжди бути в курсі головних подій зі світу спорту!
Фото взяті з відкритих джерел