Антоніо Конте у Тоттенгемі: що пішло не так
Вже майже тиждень як Тоттенгем живе без Антоніо Конте, а на чолі тепер — Крістіан Стелліні та Раян Мейсон. Про обох несамостійних наставників фанати лондонців поки кажуть лише позитивне: Крістіан виграв 4 з 6-ти матчів, коли заміняв Антоніо, включно з перемогами над Манчестер Сіті та Челсі, а Райан — клубна легенда, яка вже приходила у темні часи відразу після відставки Жозе Моурінью, — має гарні відносини з усіма працівниками клубу й футболістами, а також лояльність з боку керівництва.
Але що ж саме не так було з Антоніо Конте? Чому італійський спеціаліст пропрацював навіть менше за Моурінью та чому не зміг допрацювати контракт, що й так спливав?
У клубі пріоритет — футболісти. Втрата роздягальні означає втрату роботи
Між звільненнями Нуну Ешпіріту Санту, Жозе Моурінью та Антоніо Конте можна провести паралелі та знайти моменти, коли все ставало дуже погано. У всіх трьох були перші “ознайомчі” місяці, коли нові тренери привносили полегшення до роздягальні та не тиснули на гравців так, коли ставало занадто “душно”. Кожен із трьох фахівців підходив до цієї червоної лінії у різні часи, але підсумок був однаковий для всіх.
Втрачаючи контроль, Антоніо Конте наговорив багато про Тоттенгем, керівництво та футболістів, які починають грати не в той футбол та не з такою віддачею, як було раніше. Відмова керівництва підтримати менеджера та запитання журналістів про безрезультатність слів ще раз підкреслили, що футболісти у клубі завжди мають алібі та виправдання.
“Я бачив менеджерів, які були тут до мене, — сказав Антоніо на своїй останній пресконференції. — Клуб кожен раз ризикує похитнути позиції тренера для того, щоб захистити іншу сторону, на яку направлена критика, — гравців”.
Читайте також: Збірна Англії — команда, яка стала кращою не завдяки тренеру, а завдяки системі
Частково це правда
У клубі є гравці, які всім керують. Цей кістяк команди складається з ветеранів та досвідчених футболістів, що довели свою лояльність керівництву. Уго Льоріс, Гаррі Кейн, Сон Хин Мін — очевидно, що у голові відразу з’являються ці фігури. Сучасний футбол вчить нас, що один гравець не може бути важливіший за команду, але всі ми знаємо декілька дуже явних прикладів, коли стає навпаки, не правда?
Спосіб боротьби зі впливом одного гравця — це суцільна підтримка свого менеджера. У підсумку лишиться тільки дилема — є у менеджера можливість керувати командою чи ні. Чи є можливість вирішувати, хто залишається в команді, а хто піде, чи ні.
Якби Тоттенгем не допустив того, що сталося з Маурісіо Почеттіно, а надав би аргентинцеві повноваження для виправлення критичної ситуації та шанс позбутися гравців, яких він вже не хотів, “шпори” б виграли як клуб. Але віддавши роздягальню в руки гравцям уперше, ця динаміка стала набирати обертів та приносити “результат” постійно. І з кожним разом — дедалі швидше.
Тепер здається, що звернути з цього шляху дуже складно. Єдиний вихід — призначити тренера на довгостроковий контракт, якому будуть надані повноваження для перебудови клубу. Попри біль, попри сльози та навіть розчарування. Попри втрату важливих позицій та скандали зі зриванням капітанських пов’язок. Але такі приклади в Англії вже є: очевидна титанічна робота Мікеля Артети, який пройшов через саме це; очевидна фундаментальна робота Юрґена Клоппа. Довіра тренеру попри все може давати результат, але до такого рішення треба підготуватись.
Читайте також: Звільнили перед матчем із командою Зінченка: Патрік Вієйра та Крістал Пелас – історія, яка красиво починалась, але сумно закінчилась
З першого ж дня Антоніо Конте не розглядався як людина, що будуватиме Тоттенгем з нуля. Контракт за схемою “2+1” — це чудовий варіант для клубу, аби перестрахуватися та не платити колосальні гроші, як було у випадку з Жозе Моурінью (португалець отримав 30 мільйонів євро компенсації, Антоніо — 4 мільйони євро), проте, з іншого боку, це демонструє гравцям, що вони будуть тут і після того, як тренер піде.
Тепер Антоніо пішов. У Тоттенгемі знову починається процес перебудови. Процес, який треба було запускати відразу після фіналу Ліги чемпіонів у Мадриді, але який досі існує лише на папері, а не на явному прикладі. Крістіан Стелліні та Раян Мейсон точно не принесуть ту стабільність, яка потрібна для нормалізації процесів. Чи принесе її наступний тренер? Питання, як і останні 3,5 роки, лишається відкритим.
Євген Вайлдер, Чемпіон