Ярослав Попович: "Повномасштабна війна посприяла розвитку українського велоспорту"
Станом на 2024 рік Україна залишилася без жодного гонщика у Світовому турі – елітному дивізіоні світового шосейного велоспорту. Представляти нашу державу на найвищому рівні продовжує лише славетний Ярослав Попович, який обіймає посаду спортивного директора однієї з найсильніших команд світу, Lidl Trek.
В ексклюзивному інтерв’ю "Чемпіону" призер загального заліку Джиро д’Італія-2003 та найкращий молодий гонщик Тур де Франс-2005 розповів про специфіку роботи спортивного директора, плани Lidl Trek на наступний сезон та оцінив стан справ в українському велоспорті.
– Чим займається зараз спортивний директор команди Світового туру? У Вас відпустка, чи вже триває підготовка до нового сезону?
– Наразі відпустка, проводжу час з дітьми. Щодо роботи – працюємо в онлайн-режимі з іншими директорами, готуємо план на наступний рік. Обговорюємо змагання, на яких би хотіли виступити, на яких – ні, яких гонщиків хотіли би бачити на тих чи інших змаганнях.
Можна сказати, накидуємо загальний ескіз розкладу на сезон, щоби потім, коли вже побачимося вживу, то визначатися з точними складами на гонки. Передсезонні збори у нас будуть з 8 до 20 грудня.
– Ви розпочали кар’єру спортивного директора практично зразу після того, як завершили кар’єру гонщика (у 2016 році, – прим.). Наскільки важко було перелаштуватися і управляти людьми, які ще вчора були партнерами по команді?
– Було легко, тому що не було часу задумуватися над тим, що завершив кар’єру спортсмена. Та й у перші місяці я не керував. Перші місяці були для адаптації: дивився, як все функціонує, як працюють інші спортивні директори, набив хисту в цій роботі. А керувати гонщиками, з якими ще вчора жив у одній кімнаті, було цікаво.
– Які Ваші улюблені гонки як спортивного директора?
– Париж – Рубе, Страде Б’янке… Всі ті ж, які були улюбленими і коли був гонщиком, смаки не змінилися.
– Як у цілому оціните сезон 2024 року для вашої команди, Lidl Trek?
– Сезон у нас вийшов супер. Вистрелив Джонатан Мілан, багато гонок виграв. І в цілому команда дуже добре виступала. Якщо у попередні роки ми були на 9 – 13 місцях у світовому рейтингу UCI (Міжнародного союзу велосипедистів), ми були міцними середняками, то цього року ми боролися за третє місце і завершили четвертими. Ми зробили дуже сильний ривок.
Нам не вистачає гонщика, який би боровся за призові місця в загальному заліку багатоденок, але тут потрібне везіння, і поки що таких гонщиків у нас немає.
– А чи розглядаєте ви на цю роль Маттіаса Ск’єлмосе, який замкнув топ-5 на Вуельті?
– Він молодий, перспективний, дуже стрімко прогресує останніми роками, але боротися за топ-3 йому поки що занадто важко. Проте, на тижневих багатоденках він вже дуже сильно виступає, і Вуельту проїхав дуже добре. Ми покладаємо на нього великі сподівання.
– Які плани стосовно нього на наступний сезон? Чи планує він їхати Джиро д’Італія або Тур де Франс?
– Він уже їздив Джиро, Вуельту, на наступний рік він поїде Тур.
Маттіас Ск'єлмосе
– Компанія Lidl (німецька міжнародна мережа супермаркетів, – прим.) доєдналася до Вашої команди в ролі нового спонсора півтора роки тому. Наскільки це вплинуло на команду в плані стратегії, пріоритетних гонок, комплектації складу?
– В плані комплектації нічого не змінилося, у нас уже був сформований склад. Але фінансування збільшилося, вони підписали контракт на 5 років, зараз наш менеджер працює над тим, щоб продовжити ще на 5.
А планка очікувань піднялася дуже високо. Чим більше тобі дають грошей – тим кращого результату вимагають. Рівень має підніматися, найближчими роками у нас буде багато чого змінюватися в команді.
Це німецька компанія, вони хочуть усе контролювати. Коли тобі багато платять – то і багато вимагають. Зараз наш менеджер працює над тим, щоби придбати сильного генеральщика. Це непросто, бо їх мало і вони дуже дорогі. Тому поки що працюємо з тими гонщиками, які вже є у нас – Мадс Педерсен, Мілан. Обдумуємо, чи ставити їх разом на змагання. Це два сильних лідери, тому це потрібно добре обмірковувати.
– Педерсен нещодавно у себе в Instagram заявив, що його ціль на наступний сезон – Париж – Рубе. Наскільки важко йому буде боротися з такими монстрами, як Матьє Ван дер Пул чи Воут Ван Арт?
– Педерсен – дуже сильний гонщик. Він завжди на рівні, бореться за призові місця (на Париж – Рубе-2024 данець фінішував третім, – прим.). Тому змагатися з ними буде не настільки важко. Проте Париж – Рубе – дуже специфічна гонка, там дуже велика роль фактору везіння. Один прокол чи поломка можу змінити все. Цей день має бути для тебе максимально фартовим, в тому числі й у плані здоров’я. Все має бути на 100%, навіть звичайний нежить – це вже погано.
Мадс Педерсен
– У 2021 році Париж – Рубе вперше за 19 років було дощовим. Вболівальники дуже чекали на це, а наскільки гонщикам та директорам було важко працювати в таких умовах?
– Для нас у автомобілі це теж дуже важке змагання, бо ти не можеш розслабитися навіть на 5 секунд, завжди треба буде зосередженим, щоб не розбити авто на бруківці. Для нас цей один день йде за сім звичайних. А для глядачів це, звісно, дуже видовищно.
– Джонатан Мілан цього року проявив себе як суперспринтер, проте прекрасно виступав і на фламандських одноденках на бруківці. Чи буде він розвиватися у цьому напрямку?
– Чому б і ні? Всі ці фламандські одноденки завжди подобаються гонщикам, особливо таким потужним. Однозначно від буде пробувати себе там.
– Чи плануєте ставити його на Париж – Рубе разом з Педерсеном?
– Станом на даний момент так. На такі топові гонки у нас завжди великий розширений список з 12 гонщиків. Потім за часом хтось відсіюється, проте в планах – так. На такій гонці, як Париж – Рубе краще завжди мати двох претендентів на високі місця, ніж одного.
Джонатан Мілан
– Цього року у Вашій команді вистрелив такий молодий талант, як Тібо Ніс. Ким ви його бачите – панчером? Чи він буде розвивати свої спринтерські навики?
– Він буде більше панчером. Ми хочемо змусити його менше їздити велокрос і більше – шосе. Бо зараз у нього в контракті передбачений і велокрос.
– У сучасному велоспорті взагалі з’явився тренд на успішний перехід з велокросу на шосе. З чим Ви це пов’язуєте?
– Раніше на шосе переходили в основному з треку, але тепер велоспорт став більш різноманітним. Зараз гонщики постійно чимось займаються. Раніше змагання розпочиналися наприкінці січня, в лютому, а зараз сезон триває цілий рік. Тому гонщики, навіть відпочиваючи, беруть участь у змаганнях.
– Перед початком сезону-2024 до Вашої команди приєднався переможець Джиро д’Італія-2020, Тао Геогеган Харт. Проте він перейшов до Вас після важкої травми, перелому стегна, і сезон вийшов невдалим. Як справи з його поверненням до оптимальної форми?
– У велоспорті так буває – ти придбав якогось гонщика, а він зламався… Не завжди можливо передбачити, що і як буде. Чим раніше ти придбав гонщика – тим вищий ризик, що він ще до переходу до твоєї команди отримає травму.
Тао Геогеган Харт
Після такої травми дуже важко відновитися – і морально, і фізично. Для нього це був дуже важкий сезон. Було дуже багато падінь, і у людини вже автоматично вмикається інстинкт самозбереження. Цей сезон у нього не вдався, було ще декілька падінь, які точно не допомогли йому.
– У 2023 році Ваша команда розірвала контракт з Антоніо Тібері після скандалу із застреленою кішкою високопосадовця із Сан-Марино. Це було рішення менеджементу команди чи спонсорів?
– Спонсорів. У нас американські спонсори, для них це дуже важливе питання, вони дуже прискіпливі до цього, і саме вони ініціювали розірвання контракту.
– В часи Вашої кар’єри український велоспорт був на підйомі: на найвищому рівні виступали Ви, Сергій Гончар, Юрій Кривцов, Андрій Гривко та інші. Наразі в України немає жодного представника у Світовому турі. З чим пов’язаний такий спад у вітчизняному велоспорті?
– Це важке питання. Думаю, розвитку українського велоспорту посприяв початок повномасштабної війни. Дуже багато спортсменів виїхали закордон, у них є більше можливостей займатися велоспортом в Європі, виступати на різних змаганнях. Думаю, через 3-5 років ми побачимо результат цього масового виїзду спортсменів.
А поточні проблеми пов’язані з менталітетом наших спортсменів, з тим, що вони не виїжджають за кордон. Для розвитку потрібно виїжджати в Європу, брати участь в гонках, потрапляти на радари команд.
– Кілька років тому Марк Падун видавав дуже хороші результати, а цього сезону в нього лише 8 гоночних днів, з яких у чотирьох він не дістався фінішу. Що з ним відбувається?
– На рахунок Падуна нічого не знаю. Він десь зник, його всі шукають. Ніхто не знає, що відбувається, не можу нічого сказати.
Марк Падун
Я з ним бачився на гонках, коли він ще виступав у Світовому турі, просто на рівні "Привіт – Бувай", якогось більш тісного спілкування не було. Але дуже дивно, що він кудись зник. До мене дійшли чутки, що його шукають у команді, ніхто не знає, де він. Відбувається щось незрозуміле.
– А що стосовно Андрія Пономаря? Він також був у команді Світового туру, Arkea Samsic, але випав з елітного дивізіону…
– Щоб триматися у Світовому турі, потрібно давати результат. Якщо ти йдеш зі Світового туру – це вже щось значить. Напевно, ним були незадоволені, це такий рівень, що тут ніхто ні з ким не бавиться.
– Стосовно Пономаря існує думка, що його занадто рано почали експлуатувати: він у віці 18 років проїхав повністю Джиро д’Італія, ще коли виступав за Androni Giocattoli. Чи не вважаєте Ви, що проблема у цьому?
– Можливо. Я не знаю, як він тренувався, як їздив. На нашому рівні, у нашій команді ми дуже ретельно за цим слідкуємо, у нас є лікарі, тренери. Ми з розумом ставимося до молодих спортсменів, не даємо їм занадто великого навантаження. Не знаю, як було з ним, хто його вів. Але у таких маленьких командах за цим ніхто не слідкує, для них головне – голи, очки, секунди.
– У складі Проконтинентальної команди Corratec – Vini Fantini виступає ще один українець, Кирило Царенко, для якого це був перший сезон на такому рівні. Як оціните його?
– Про нього я чув багато хорошого – що це сильний спортсмен, хороший хлопець. Він уже почав непогано виступати, будемо сподіватися, що протримається на такому рівні.
– Як Вам загалом сезон 2024 року в світовому велоспорті, домінування Тадея Погачара? Чи зможе він затриматися на такому рівні?
– Він просто звір, з ним нецікаво їздити і змагатися, боротьба йде лише за друге місце. Ще кілька років тому вся боротьба розгорталася на останніх 15-20 км дистанції, а він робить спорт не дуже цікавим, ідучи в ранні атаки за 80 км до фінішу і не підпускаючи суперників.
– І наостанок – запитання ностальгічного характеру. Минулого тижня відбулася презентація маршруту Тур де Франс-2025, і 15-й етап фінішуватиме у Каркассоні. Це особливе для Вас місце, тут Ви здобули свою перемогу на етапі Тур де Франс у 2006 році. Які у вас залишились спогади про ту перемогу і про той день?
– Це був, напевно, найважчий день у моєму спортивному житті. Мені було дуже погано, до цього ми кілька днів поспіль постійно тягнули пелотон за собою, і було дуже важко. На початку того етапу я ледь не першим відставав у горах. Але я – дизель, за часом розігрівся, сів за Алессандро Балланом, він мене витягнув у відрив. Я молився, щоб нас наздогнали, мені було дуже погано. Але в результаті вийшло так, що я виграв етап. Це школа життя, яка вчить тебе тому, що ніколи не треба здаватися.