Третій титул Погачара на Турі Фландрії, вражаючий дебют Евенепула. Підсумки тижня
Гонки тижня
1 квітня: Дварс доор Фландерен (Бельгія)
Протягом багатьох років Воут Ван Арт ігнорував Дварс доор Фландерен. Після блідого виступу в своєму дебютному сезоні на шосе (83 місце в 2018 році) бельгієць не приїжджав на останню репетицію Туру Фландрії аж до 2024 року. Тепер же він завітав на Дварс доор Фландерен втретє поспіль, і щоразу після гонки в голову приходить одна і та ж думка: "краще би він цього не робив".
В 2024 році Ван Арт на Дварс доор Фландерен зазнав важких травм, які не лише споганили йому той сезон, а й в цілому призвели до тривалої чорної смуги в кар'єрі. Смуги, остаточно подолати яку гонщик Visma Lease a Bike не може й досі.
Минулого року все, здавалося би, складалося для Ван Арта ідеально. Перемогу розігрувала група з 4 гонщиків, 3 із яких представляли Visma Lease a Bike: сам Ван Арт, Тіш Беноот і Маттео Йоргенсон. Втрьох вони спокійно могли засмикати почерговими атаками одинокого Нілсона Паулесса та реалізувати чисельну більшість. Проте вирішили працювати на спринт Ван Арта. Просто тепличні умови, проте Воут примудрився програти спринт Паулессу, програвши гонку, яку, здавалося би, не виграти було просто неможливо. Замість заряду впевненості в собі перед найважливішими класиками сезону – дуже потужний психологічний удар.
Цього року трапилося щось схоже. Сам Варт Арт виглядав дуже сильним, і декілька разів атакував. Його атака за 40 км до фінішу на Ейкенберзі видавалася вирішальною. Лідер Visma Lease a Bike переклався у більш ранній відрив, і тримався під натиском пелотону, попутно виключаючи з гри одного за одним трьох учасників більш ранньої втечі.
І ця атака Ван Арта дійсно стала би переможною. Проте, як і кількома днями раніше на Гент – Вевельгем, на заваді знову став Філіппо Ганна. Італієць завдяки своєму вражаючому індивідуальному ходу поступово скорочував відставання пелотону від одинокого лідера. Проте на Гент – Вевельгем він отримав вказівку працювати на спринт Сем'юела Вотсона, і ця ставка Ineos Grenadiers узагалі не спрацювала: британець посів лише 17 місце.
Того провалу спортивним директорам виявилося достатньо для того, щоби не повторювати помилок і цього разу дати Ганні більше свободи дій. І Філіппо нею скористався сповна. За 3,5 км до фінішу він із першої позиції в пелотоні пішов у контратаку, на останніх сотнях метрів дистанції пройшов Ганну та здобув розкішну перемогу. В це важко повірити, але у свої 29 років Ганна, який неодноразово був близьким до перемоги на Мілан – Сан Ремо, виграв свою першу класику в кар'єрі.
І зробив це у вражаючому стилі. По ходу дистанції Ганні двічі довелося зупинятися для заміни велосипеда та тратити чимало сил на те, щоби наздогнати пелотон. При чому, друга поломка трапилася у вирішальний момент – за 40 км до фінішу, коли Ван Арт пішов у атаку на Ейкебергу. Після цього – тривала робота попереду пелотону та атака на останніх кілометрах. Вражаюча демонстрація сили – перш за все, у контексті Париж – Рубе.
Ну а Ван Арт знову фінішував другим. Усе як минулого року – болісне розчарування замість заряду впевненості після перемоги. Та ще й дуже енергозатратна гонка всього за 4 дні до Туру Фландрії.
Топ-3 у спринті з пелотону замкнув Сорен Вереншольд, який вкотре довів невипадковість своєї минулорічної перемоги на Омлоопі. Четвертим став Біньям Гірмай – перший солідний результат для еритрейця на одноденці Світового туру після переходу в NSN. А ось Арно Де Лі, який став четвертим кількома днями раніше на Гент – Вевельгем, рано випав із пелотону та у підсумку взагалі зійшов із дистанції. Фламандський сезон, на який гонщик Lotto Intermarche поставив так багато, склався для нього невдало.
5 квітня: Тур Фландрії (Бельгія)
Ну а в неділю наступила кульмінація сезону фламандських класик, Тур Фландрії. І завершився другий Монумент сезону максимально прогнозовано – перемогою Тадея Погачара. Проте чи був сам хід гонки настільки ж передбачуваним? Чи було все настільки безальтернативно? Точно ні.
Почнемо з того, що дуже ранньої результативної атаки Погачара (наприклад, під час другого проходження Оуде Кваремонта) не трапилося. Так, Тадей вже тоді, за 57 км до фінішу, атакував, і продовжив просів на Патербергу, проте Матьє Ван дер Пул зумів зачепитися за його колесо та нав'язати словенцеві боротьбу за перемогу. Хоча після невдачі нідерландця на Мілан – Сан Ремо були великі сумніви щодо його здатності це зробити.
Скинути Ван дер Пула Погачару вдалося лише за 19 км до фінішу, на початку третього штурму Оуде Кваремонта. Чи були у Матьє шанси обіграти словенця? Цілком можливо, що так. Попри те, що статус словенця як фаворита №1 був беззаперечним, Ван дер Пул не боявся ділити з ним роботу на першій позиції практично порівну.
Так, зміни нідерландця ставали дедалі слабкішими. Проте вже на Круйсбергу було видно, що Ван дер Пулу дуже важко – і навіть після цього він продовжував виходити на зміни. Що це було? Надмірна впевненість у власних силах? Роздуте его великого чемпіона, що затьмарило здоровий глузд? Чи навпаки – Матьє з самого початку працював на синицю в руці у вигляді 2 місця? Важко сказати.
Інше важливе питання: а чи міг результат гонки бути іншим, якби Ван дер Пул діяв від глухої оборони та не працював із Погачаром? Цілком можливо, що так. Все ж, попри те, що Тадей скинув свого суперника уже на самому початку Оуде Кваремонта, в нокаут він його там не відправив: на вершині підйому між ними було всього 6 секунд. Це точно не та різниця, щоби говорити, що все було так однозначно. Безумовно, після цього у Погачара був ще й Патерберг для того, щоби втекти від Ван дер Пула, проте шанси звести все до парного спринта у нідерландця точно не були.
Проте все сталося так, як сталося, і Погачар втретє виграв Тур Фландрії, увійшовши до кола співвласників рекорду за цим показником. Ван дер Пул у цю елітну компанію потрапив ще два роки тому.
Тадей виграв другий Монумент у 2026 році та продовжує рухатися до, здавалося би, фантастичної мети виграти всі 5 за один сезон. Найважча перепона на шляху до цього історичного досягнення – Париж – Рубе, яка відбудеться наступного тижня.
Рішення Ремко Евенепула дебютувати на Турі Фландрії викликало чималий резонанс, проте здавалося, що хайпу там буде точно більше, ніж реального впливу на хід і результат гонки. Все ж, Ронде – гонка дуже специфічна, на якій важко з першої спроби показати високий результат. Тим більше, гонщику з такими посередніми навиками управління велосипедом, як Ремко.
Проте лідер Red Bull Bora осоромив усіх скептиків, посівши 3 місце. При чому, тривалий час він узагалі був у боротьбі за перемогу. Ремко зумів зачепитися за Погачара та Ван дер Пула після час другого проходження Оуде Кваремонта, проте одразу після цього підвис на Патербергу: на вершині його перевага становила 5-6 секунд.
Евенепул як найкращий роздільник світу мав хороші шанси повернутися до двох лідерів на рівнині, і кілька разів був дуже близьким до цього. Проте і Погачар, і Ван дер Пул відчайдушно намагалися цього не допустити. Кілька разів Ремко був на грані повернення, але щоразу чогось бракувало: то лідери видавали надпотужні зміни, то просто асфальтована ділянка траси завершувалася, і починався черговий хеллінген, де розрив знову зростав.
Так тривало аж до останнього проходження Оуде Кваремонта, де гонка остаточно розпалася: Погачар втік від Ван дер Пула, а Ремко відстав від обох, і заїхав у підсумку третім, без шансів піднятися вище чи опуститися нижче.
Характерно, що повернення Евенепула в групу лідерів більше боявся Ван дер Пул, хоча, за логікою речей, мав би Погачар. Після повернення Ремко вони з Матьє могли би почати по черзі атакувати словенця, і гонка могла би перетворитися зі змагання у чистих Ваттах на тактичні ігри. Проте нав'язати Тадею незручний сценарій вони не зуміли.
Варто зазначити, що хід гонки сприяв хорошому виступу Евенепула. У нього могли виникнути проблеми в позиційній боротьбі на тому ж Оуде Кваремонті, проте доволі рано від пелотону відділилася група з менш ніж 20 елітних гонщиків, яка і вела боротьбу за найвищі місця. І градус напруги в позиційній боротьбі такий просів дуже помітно понизив.
Як би там не було – блискучий дебют Евенепула на Турі Фландрії. Дебют, який говорить про те, що в наступні роки, з досвідом і більш цілеспрямованою підготовкою (включно з участю в попередніх фламандських класиках), гонщик Red Bull Bora цілком може боротися тут за перемогу. Можливо, такий дебют на Ронде допоможе Ремко остаточно визначитися з тим, ким він усе-таки є за спеціалізацією: перш за все – одноденником.
Тому – вдалий виступ Евенепула на дебютному Турі Фландрії потенційно може стати подією, яка суттєво вплине на глобальну розстановку сил на весняних класиках у наступні роки. Ремко, який цілеспрямовано готується до весняних Монументів – для Погачара потенційно найстрашніший суперник, якого тільки можна собі уявити.
Четвертим став Воут Ван Арт. На початку гонки він багато відсиджувався по хвостах та ловив просвіти в моменти несподіваної ранньої активності. Проте у ключовий момент Туру Фландрії, під час атаки Погачара на другому проходженні Оуде Кваремонта, він був там, де і було потрібно, і першим перестрибнув на колесо словенцеві, не відпускаючи його ні на метр.
Але під кінець Оуде Кваремонта лідер Visma Lease a Bike уже почувався значно гірше, і випав із групи лідерів. Усе було дуже близько: будь підйом метрів на 100 – 150 коротшим – Воут, радше за все, таки втримався би за трійкою лідерів.
А так – це невеличне відставання стало для бельгійця вироком. Самотужки догнати таке потужне тріо лідерів йому було практично неможливо. Тим більше, що у цьому тріо кожен був зацікавлений у тому, щоби виключити з гри такого небезпечного суперника. Згодом Ван Арт підпустив до себе Мадса Педерсена, вони тривалий час працювали в парі, а на заключних хеллінгенах лідер Visma Lease a Bike виявився сильнішим у боротьбі за 4 місце.
Цілком можливо, що, якби не ті кілька зайвих секунд відставання на вершині Оуде Кваремонта, гонка для Ван Арта могла би скластися зовсім по-іншому. Що ж завадило йому проїхати вирішальний хеллінген трішки швидше? Можливо, те, що він, на відміну від Евенепула та Ван дер Пула, зреагував на атаку Погачара різко, та заліз у борг своєму організму, в тому час як Ремко і Матьє вибирали просвіт плавно. Останній у момент атаки взагалі застряг у глибині групи, проте не панікував, і добрав Погачара рівним темпом. Ван Арту цієї холоднокровності забракло, навіть попри те, що позиція в момент атаки у нього була значно кращою.
Педерсен же фінішував п'ятим, і цілком може розраховувати на те, що на Париж – Рубе для нього все складеться краще: для данця французький Монумент більш підходящий. А ось чи можна сказати те саме про Ван Арта? Не факт. Тому не виключено, що на "Північному пеклі" бельгієць знову зупиниться за крок від подіуму.
Найкращим із "простих смертних" став Яспер Стуйвен, який виграв спринт на 6 місце у Флоріана Вермеєрша. Останній провів дуже класну гонку: і сам показав високий результат, і виконав усі тактичні завдання від команди. А вони включали не лише роботу на Погачара, а й ранню атаку, яка на певний час звільнила інших гонщиків UAE Emirates від роботи попереду.
Крістоф Ляпорт також прекрасно відпрацював на Варт Арта, та сам у підсумку посів 9 місце. На Меттью Бреннана як на претендента на високі місця Visma Lease a Bike не розраховувала, і використовувала його як звичайного грегарі ще на ранніх стадіях гонки.
Зійшов із Туру Фландрії Маттео Трентін. Італійський ветеран проводив дуже непогану гонку та цілком міг знову заїхати в топ-10, проте важко впав після Оуде Кваремонта. Момент у трансляцію не потрапив, проте очевидці стверджують, що певний час він узагалі лежав нерухомо. Гонщика Tudor Cycling оперативно доправили в лікарню, він отримав травму плеча.
Наступний тиждень
7 – 12 квітня: Тур Країни Басків (Іспанія)
Уже у понеділок стартує престижна іспанська багатоденка Тур Країни Басків, яка традиційно збирає дуже сильний склад учасників. Що стосується маршруту Ітцулії (саме так називається гонка на баскській мові), то концепутально характер гонки абсолютно канонічний: розділка, жодного рівнинного етапу, лише пагорби, зазвичай – типові для Країни Басків короткі та круті.
А ось із точки зору географії невелике відхилення від традицій буде. Перш за все, йдеться про те, що традиційний етап у Ейбарі цього року буде не останнім, а передостаннім. Але про все по порядку.
Розпочнеться Тур Країни Басків-2026 у Більбао, де відбудеться гонка з роздільним стартом на 13,8 км. Рівнинною її не назвеш: одразу після старту гонки почнуть штурмувати підйом Санто Домінго (2,4 км із середнім градієнтом у 7%). Після цього основна частина дистанції складатиметься з дуже пологого та силового спуску. Останні 470 метрів дистанції – це підйом із середнім градієнтом у 9,2%. Чистим роздільникам поборотися за перемогу тут буде непросто.
У вівторок, 7 квітня, на гонщиків чекатиме перший груповий етап: 165 км із Памплони до Мендукіло Кабасулоа. На дистанції на гонщиків чекатимуть декілька перевалів, найважчий із яких – останній, Сан Мігель де Аралар: 9,4 км із середнім градієнтом у 7,9%. Незвично довгий підйом як для Країни Басків, і при цьому абсолютно не пологий.
Після спуску з цього перевалу на гонщиків чекатиме фінальний підйом до Мендукіло Кабасулоа – 1,2 км, 7,4%. Попри ранню стадію гонки, цей етап цілком може стати ключовим з точки зору боротьби у загальному заліку.
3 етап зі стартом і фінішем у Басаурі буде найпростішим на Турі Країни Басків-2026. Утім, рівнинним його все одно не назвеш – спринтерам тут ловити нічого. Перша половина буде доволі простою, проте в середині дистанції гонщики піднімуться на перевал 2-ї категорії Баррерілья: 5 км, 6,5%. Після плоскогір'я та спуску – ще два перевали, 2-ї та 3-ї категорій відповідно. Фінішувати гонщики будуть у пагорб дистанцією в 1,2 км із середнім градієнтом у 6%. Територія для панчерів, проте не для фундаментальних змін у загальному заліку.
На 4 етапі на гонщиків чекатимуть 168 км зі стартом і фінішем у Гальдакао з частоколом коротких баскських підйомів: 7 перевалів 3-ї та один – 2-ї категорії. У невеликий пагорб буде проходитися й останній кілометр дистанції.
В середині дистанції гонщики завітають у Більбао, де штурмуватимуть усе той же підйом Санто Домінго, з якого розпочинатиметься розділка на 1 етапі. Щоправда, цього разу його проїдуть у реверсному напрямку: підйом дуже пологий, і ніякої категорії він не отримав.
На п'ятий день на гонщиків чекатиме класичний етап зі стартом і фінішем у Ейбарі, який традиційно завершує програму Туру Країни Басків, проте цього разу йде передостаннім етапом багатоденки.
Маршрут майже повністю повторює заключний етап Турів Країни Басків 2023 і 2024 років. Друга половина з перевалами Крабелін (5 км, 9,4%), Трабакуа (3,4 км, 6,7%), Ісуа (3,6 км, 10%) та Уркарегі (5,3 км, 4,3%) повністю ідентична, а ось на першій половині дистанції є відмінності.
Як і у 2023 і 2024 роках, розпочнеться все зі штурму перевалів Елькоррієта (2,2 км, 6,7%) та Асуркі (5,7 км, 7,7%). А ось далі гонщики відправляться не на перевал Горла, а на Етумету (4,7 км, 7,1%) і Кальбаріо (2,4 км, 7,4%). Ця петля додає етапу додаткових 39 км дистанції та робить сумарний набір висоти трохи більшим. У будь-якому випадку, ключовою буде зв'язка з 4 перевалів на другій половині дистанції, яка робить цей етап одним із ключових у загальному заліку.
Ну а завершуватиметься Тур Країни Басків-2026 136-кілометровим етапом із Гойпер-Анцулоа до Бергари. Одразу після старту гонщики розпочнуть штурм перевалу 2-ї категорії Асенціо (4,6 км, 7,6%). Далі – два поспіль проходження зв'язки перевалів Елосуа (6,9 км, 7,6%) та Аскарате (3 км, 7,2%).
Після того гонщики відправляться у Бергару, яка приймає старт і фініш етапу, після чого ще раз штурмуватимуть перший перевал дня, Асенціо, щоправда, цього разу – з іншого боку: 7,2 км, 3,4%. Вершина підйому розташована в 9,5 км від фінішу. Загалом – звичний маршрут, який, як і завжди, зробить Тур Країни Басків територією для вибухових гірників і панчерів, які здатні терпіти відносно довгі підйоми.
Такий маршрут Туру Країни Басків, звісно ж, відлякав усіх спринтерів, проте з точки зору генеральщиків склад учасників, як і завжди, дуже солідний. При цьому яскраво вираженого фаворита №1 немає, що зробить гонку дуже цікавою.
Хуан Аюсо явно захоче взяти реванш за схід із Париж – Ніцца. До того падіння форма у капітана Lidl Trek була дуже непоганою. На руку іспанцеві буде і маршрут Туру Країни Басків із розділкою на першому етапі: Хуан матиме змогу рано заробити перевагу над прямим конкурентами та після цього діяти з позиції оборони.
Буде у складі Lidl Trek і ще один претендент на загальний залік – Маттіас Ск'єлмосе, який нещодавно посів 7 місце на Турі Каталонії. Головне – щоб між ним і Аюсо не виникало ніяких конфліктів: перші натяки на це були ще до переходу Хуана в Lidl Trek.
Небезпечними суперниками Аюсо буде дует із Red Bull Bora – Прімож Рогліч і Флоріан Ліповітц. Німець нещодавно фінішував третім на Турі Каталонії, Рогліч же може похвалитися 5 місцем на Тіррено – Адріатико. Маршрут Туру Країни Басків із розділкою та великою кількістю середньогірських етапів краще підходить словенцеві, тому, ймовірно, головною ставкою команди стане саме Прімож.
Втім, фаворитом №1, напевно, варто називати Ісаака Дель Торо, який у поточному сезоні вже виграв дві багатоденки Світового туру – Тур ОАЕ та Тіррено – Адріатико. Маршрут Ітцулії йому підходить чудово – головне не програти надто багато тому ж Аюсо чи Роглічу в розділці.
До числа фаворитів першого ешелону, напевне, варто вже відносити і Поля Сейксаса – поспостерігати за його протистоянням із іншим суперталантом молодого покоління, Дель Торо, буде вкрай цікаво. Буде у складі Decathlon CMA CGM і ще один талановитий багатоденник – Меттью Ріккітелло, який на нещодавньому Турі Каталонії посів 9 місце.
Два капітани і у Soudal Quick Step – це Мікель Ланда та Ілан Ван Вілдер. Тур Каталонії показав, що баск ще далекий від оптимальної форми, проте та гонка була для нього першою в сезоні. Головною метою Ланди в сезоні є Джиро д'Італія, яка стає дедалі ближчою: форма ветерана повинна йти в набір. А ось у Ван Вілдера сезон поки що не складається – 11 місце на Турі ОАЕ та схід із Тіррено – Адріатико.
Капітаном Bahrain Victotious буде Антоніо Тібері, чиї виступи у поточному сезоні залишають максимально суперечливе враження: після 2 місця на Турі ОАЕ був провал на Тіррено – Адріатико. Підстраховуватиме італійця місцевий ветеран Пельо Більбао, хоча йому в поточному сезоні похвалитися нічим.
А ось інший баск, Йон Ісагірре, переживає свою другу молодість. 37-річний ветеран із Cofidis нещодавно став сьомим на Париж – Ніцца, а за два дні до старту Туру Країни Басків виграв Гран-Прі Мігеля Індурайна.
Капітаном Ineos Grenadiers буде Кевін Воклен, який у березні став четвертим на Париж – Ніцца. Єдиною ставкою Movistar буде Кіан Уйтдебрукс: Енрік Мас, який готується до дебюту на Джиро, гонку пропускає. Також не варто списувати з рахунків Тобіаса Халланда Йоханнессена, який став четвертим на Тіррено – Адріатико.
XDS Astana приїхала з великою кількістю панчерів, здатних як поборотися за перемогу на окремому етапі, так і зачепитися за загальний залік. Виділити варто, перш за все, Лоренцо Фортунато та Харольда Техаду. Небезпечною темною конячкою може стати Бен Хілі з EF Education EasyPost.
Дайджест новин
– Soudal Quick Step і Red Bull Bora претендують на підписання одного з лідерів Lotto Intermarche Арно Де Лі. Red Bull Bora в якості альтернативи розглядає Крістофа Ляпорта з Visma Lease a Bike, у якого на руках є пропозиції одразу від трьох команд. Що стосується Де Лі, то він хоче отримувати зарплату в 2 мільйони євро на рік.
– Попри те, що чемпіонат Європи-2026 відбудеться одразу після чемпіонату світу в Канаді, Тадей Погачар планує їхати на європейській першості розділку та групову гонку. А хіба могло бути інакше, якщо чемпіонат Європи пройде у Словенії, а маршрут групової гонки проходитиме через рідне містечко Тадея?
– Доменіко Поццовіво таки офіційно повернувся у професійний велоспорт. Про підписання контракту з ним оголосила італійська команда Про-дивізіону Solution Tech Nippo Rali.
Також генеральний менеджер команди Серж Парсані прокоментував загадкове зникнення з радарів Кирила Царенка, який досі залишається без команди. За інформацією Парсані, Solution Tech Nippo Rali та сам українець зацікавлені у продовженні співпраці, проте наразі ганятися (але не тренуватися) Царенку заважають певні бюрократичні перешкоди, які, ймовірно, будуть вирішені найближчим часом.
Конкретики малувато, проте, принаймні, можна відкинути чутки про те, що Кирило вступив до лав ЗСУ, які циркулювали в інформаційному просторі протягом останнього місяця.
– Джонатан Нарваес у наступному сезоні повернеться у Ineos Grenadiers, де уже виступав у 2019 – 2024 роках. Офіційно про це поки що, звісно ж, не оголошено, проте інформацію вже підтвердили Чіро Сконьямільо та Деніел Бенсон – напевно, два головних інсайдери світу велоспорту. Дуже рідкісний випадок, коли UAE Emirates втрачає дійсно цінного для себе гонщика, а не відпускає того, кого команда і хотіла позбутися.