Рогліч випустив гонку з-під контролю, можливий конфлікт в UAE Emirates. Підсумки першого тижня Джиро-2025
Ідеальний тиждень для Педерсена, довгоочікувана перемога Ван Арта
Перший тиждень Джиро д’Італія був незвично бідним на "столоподібні" рівнинні етапи. Проте все ж подарував чимало перемог гонщиками, яких ми звикли більшою чи меншою мірою включати в категорію топових спринтерів. Йдеться, перш за все, про Мадса Педерсена, який за перші 5 етапів здобув 3 перемоги – такого на Джиро не вдавалося нікому з часів Роббі Мак’юена в 2006 році.
Цим доробок Педерсена на першому тижні "Корса роза" не обмежується. Він провів сумарно 5 днів у рожевій майці лідера загального заліку, а на другий день відпочинку пішов із комфортною, майже 100-очковою перевагою в спринтерській класифікації.
Варто зазначити, що з трьох перемог Педерсена жодна не була здобута на класичному спринтерському етапі. Ексчемпіон світу перемагав на горбистих етапах середньої складності – саме таких, які ідеально підходять нинішній версії Педерсена, який за міжсезоння дуже помітно додав у своїх гірницьких здібностях.
Саме ці здібності він і реалізував по максимуму на першому тижні Джиро. Партнери данця по Lidl Trek просіювали пелотон, ізолюючи тих спринтерів, які могли обіграти Педерсена на фініші, після чого Мадс вигравав спринт із селективної групи.
Варто зазначити, що на 5 етапі до Матери данець і сам був близьким до того, щоби вивалити з пелотону. На передфінішному пагорбі він почав різко провалюватися в глибину групи, проте після того проявив неабиякі бійцівські якості та технічні навики для того, щоби дуже швидко повернутися на оперативну позицію та виграти спринт у непростій боротьбі з Едоардо Дзамбаніні.
Величезну роль у перемогах данця відіграв Матіас Вачек, який претендує на звання тіньового героя першого тижня. 23-річний чех виконав величезний об’єм роботи як на Педерсена, так і на Джуліо Чікконе, проте не забув і про себе: 5 місце у розділці на 2 етапі дозволило йому на 5 днів перехопити білу майку лідера молодіжної класифікації.
Вразив Вачек і на 9 етапі по білих дорогах Тоскани, зумівши самотужки перекластися із групи переслідувачів до четвірки лідерів у той час, коли цього не могла зробити ціла велика група грандів. Залишається лише сподіватися, що на другому та третьому тижнях Матіас отримає свободу дій та спробує втілити найкращу форму життя у перемогу на етапі: для такого універсала і в такій формі підходящих маршрутів буде достатньо.
Варто зазначити, що у перші дні на перемоги Педерсена чимало попрацював і Джуліо Чікконе, що змусило засумніватися в серйозності його претензій на загальний залік. Що вийде у італійця у генеральній класифікації – побачимо. Але до честі Педерсена варто сказати, що на 9 етапі він борг Джуліо повернув, відпрацювавши на нього у той день, коли мав прекрасні шанси самому поборотися за ще одну, четверту перемогу.
Ну а завершився перший тиждень довгоочікуваною перемогою Воута Ван Арта, чий виступ поки що залишає максимально суперечливе враження. Хвороба, яку бельгієць переніс менш ніж за тиждень до старту Джиро, змушувала оцінювати його перспективи на "Корса роза" дуже обережно.
Проте вже на першому етапі Ван Арт потішив: друге місце, при чому, за трішки кращої позиції Воут цілком міг навіть обійти Педерсена. Здавалося б: знову друге місце, чергове розчарування для гонщика Visma Lease a Bike. Проте той етап проявив у Воута дуже важливий позитивний симптом: його фінішний спринт скоріше живий ніж мертвий, хоча весняна класична кампанія змусила багатьох остаточно і безповоротно похоронити Ван Арта як спринтера.
Перший етап у виконанні бельгійця зарядив його армію фанатів оптимізмом, проте у подальшому гонщик Visma Lease a Bike в основному розчаровував: погано терпів рельєф та не надавав достатньої допомоги Олаву Коойю на рівнинних етапах. Здавалося, що хвороба дається взнаки, і у Ван Арта величезні проблеми із відновленням.
Проте сольна атака на останньому кілометрі шостого етапу показала, що справи у Воута далеко не такі погані, як здається. І він це довів на 9 етапі по білих дорогах Тоскани, який виграв у красивій дуелі з Ісааком Дель Торо. На своїй дебютній Джиро бельгієць став 112-м гонщиком в історії, який за кар’єру вигравав етапи на всіх трьох Гран турах. Неймовірно важлива з психологічної точки зору перемога для зіркового бельгійця, який подолав дуже важкий період у кар’єрі з кількома важкими травмами та скромними за його мірками результатами.
Що стосується Коойя, то він на першому тижні розчарував – занадто вже пасивним Олав був у позиційній боротьбі на спринтерських фінішах. Звичайно, можна говорити про недостатню підтримку Ван Варта, проте Коой зазвичай самотужки у позиційній боротьбі діє навіть краще, ніж за підтримки команди. Тут ми це побачили лише одного разу – на 4 етапі до Лечче, де він фінішував другим.
Сенсаційно випередити Олава того дня зумів його співвітчизник Каспер Ван Уден, якого перед стартом Джиро ніхто навіть до фаворитів другого ешелону на спринтерських етапах не записував. Проте Ван Удену вдалося увінчати несподіваним успіхом блискучу командну роботу Picnic PostNL: мінімум залучених ресурсів, проте ідеальний таймінг і злагодженість дій – хоч до посібника заносити.
Дель Торо порушив командну ієрархію в UAE Emirates
Кінцівка першого тижня Джиро для UAE Emirates вийшла дуже вдалою. Хуан Аюсо виграв сьомий етап, Ісаак Дель Торо двічі фінішував другим, і на день відпочинку вони пішли на перших двох позиціях у загальному заліку. В нижній частині топ-10 генеральної класифікації – ще два гонщики команди: Адам Єйтс і Брендон Макналті.
Здавалося б, усе ідеально? Хтозна. Цілком можливо, що у той момент, коли ви читаєте ці рядки, у готелі чи командному автобусі UAE Emirates відбуваються серйозні розбірки щодо внутрішньої командної ієрархії.
Ісаак Дель Торо приїхав на Джиро лише третім номером команди. Другий сезон мексиканського вундеркінда у професіоналах виходив не настільки вражаючим, як дебютний, проте на "Корса роза" він нарешті набрав оптимальну форму, що було очевидно вже по другому місцю на першому гірському фініші на Тальякоццо на 7 етапі.
Відчувши силу, мексиканець почав діяти ще сміливіше, і на 9 етапі пішов у атаку в той момент, коли на стеррато трапився завал за участі Пріможа Рогліча, Тома Підкока та гонщика UAE Emirates Макналті. У підсумку Дель Торо програв боротьбу за перемогу на етапі Ван Арту, проте перехопив рожеву майку лідера загального заліку, ставши першим мексиканцем в історії, який очолив генеральну класифікацію Гран туру.
Пішовши у атаку, Дель Торо залишив Аюсо та Єйтса практично без допомоги в основній групі. Так, іспанець та британець у підсумку з усім впоралися, проте чи не порушив цією атакою Ісаак внутрішню командну ієрархію? Чи мав він свободу дій від менеджменту UAE Emirates? Не знаходячись усередині команди, ми можемо лише здогадуватися.
Дель Торо очолив загальний залік, і наразі випереджає Аюсо на 1 хвилину і 13 секунд. Заявка на зміни у внутрішній командній ієрархії в UAE Emirates? Хтозна. Все ж Дель Торо як генеральщик на Гран тури – величина абсолютно невідома.
Що стосується Аюсо, то перший тиждень у його виконанні залишив двояке враження. На розділці на другому етапі він дещо розчарував, проте не будемо забувати, що за день до цього, на першому етапі, він неприємно впав – цілком можливо, що це позначилося на його виступі в індивідуальній гонці.
Проте під кінець першого тижня Хуан уже був у повному порядку, і його перемога на гірському фініші у Тальякоццо справді вразила. Іспанець явно був сповнений енергії, і наступного дня виграв ще 1 секунду у прямих конкурентів на майже рівнинному фініші 8 етапу.
Білі дороги Тоскани йому вдалося пройти без особливих пригод, навіть попри кілька програних секунд на фініші у Сієні (Згодом з’ясувалося, що Аюсо також впав у тому завалі з Роглічем і Макналті, проте зумів швидко підвестися та зачепитися за перший осколок пелотону). У свого головного конкурента, Рогліча, Хуан того дня виграв 1 хвилину і 15 секунд – здавалося б, таким підсумком можна бути лише задоволеним. Проте можна задуматися і про втрачену вигоду: якби Дель Торо не пішов у атаку, а залишився у групі Аюсо, працюючи на іспанця, то виграти у Рогліча на 9 етапі можна було б значно більше.
І якщо у підсумку Хуан програє Джиро словенцеві з невеликим розривом, то точно буде згадувати те контроверсійне рішення Дель Торо. Та й сам факт лідерства мексиканця з більш ніж хвилинною перевагою не може не насторожувати Аюсо. А що, якщо Ісаак продовжить у такому ж дусі та буде у повному порядку в великих горах? Що, якщо омріяну перемогу в Джиро у Хуана відбере не Рогліч чи якийсь інший суперник, а партнер по команді?
Враховуючи честолюбство та непростий характер Аюсо, який не визнає навіть таких авторитетів як Тадей Погачар, підгрунтя для конфлікту всередині команди цілком серйозне. Вайби дуелі Сімоні/Кунего на Джиро-2004 літають у повітрі, і, цілком імовірно, керівництву UAE Emirates доведеться проявляти неабиякі дипломатичні навики, щоби погасити потенційний конфлікт у зародку.
Берналь повертається в еліту?
Ще одним цікавим сюжетом першого тижня були виступи Егана Берналя. У січні 2022 року зірковий колумбієць зазнав дуже важких травм на тренуванні. Травм, які могли взагалі завершити його спортивну кар’єру. Еган знайшов у собі сили повернутися, проте був блідою тінню самого себе – тим більше, що і у подальшому йому не вдавалося уникати неприємних падінь та травм.
Проте на першому тижні цієї Джиро ми побачили, напевно, найкращого Берналя з часів тієї важкої травми. І точно – найсильнішу версію Егана на Гран турах з часів переможної Джиро-2021. Так, розділку він проїхав не надто вдало (46 місце із 48 секундами відставання), проте у горах виглядав прекрасно. На етапі до Тальякоццо саме він був, по суті, єдиним, хто намагався закрити атаку Аюсо та у підсумку фінішував третім.
Етап білими дорогами Тоскани також тривалий час складався для нього прекрасно. Він, разом із партнером по команді Тайменом Аренсманом, виявився єдиним із генеральщиків, хто зачепився за Дель Торо після атаки мексиканця. Окрім Аренсмана, у Ineos Grenadiers у тій групі опинився і Брендон Рівера.
Втрьох гонщики британської команди злагоджено працювали попереду та нарощували перевагу над групою Аюсо та більшості інших генеральщиків: у певний момент вона перевалила через хвилину. Проте в певний момент гонка у Берналя почала сипатися. Спершу Аренсман отримав поломку велосипеда та відстав, згодом закінчилися сили у Рівери.
Берналь залишився сам-на-сам із Ван Артом і Дель Торо, при чому, мініатюрний колумбійський гірник був явно не на своїй території. Спершу він намагався на рівних тягатися із класиками, проте на останньому секторі гравію все ж відстав. Вочевидь, Еган заліз в борг своєму організму, і почав дуже різко втрачати час. Група Аюсо його проковтнула, і були навіть побоювання, що проїде його наскрізь.
Берналю вдалося уникнути суттєвих часових втрат, проте шанс здобути гандикап на суперниками було втрачено. На другий день відпочинку колумбієць пішов на 7 місці в загальному заліку з відставанням у 1:57 від Дель Торо та лише у 44 секунди від Аюсо. Цілком непогана диспозиція, враховуючи всі проблеми Егана в останні роки.
Другий тиждень Джиро розпочнеться зі ще однієї розділки, і, скоріше за все, там Берналь програє чимало. Проте його гірська форма дає чимало підстав для оптимізму. Особливо враховуючи прекрасне відновлення Егана. Принаймні, таким воно було у колумбійця до чорної смуги в кар’єрі. Хтозна, чим завершиться нинішня Джиро для Берналя, проте повернення суперзірки на топрівень після таких труднощів у кар’єрі – це дуже крутий сюжет, за яким ми з інтересом будемо спостерігати в наступні два тижні.
Перед стартом Джиро були великі питання навіть щодо капітанського статусу Берналя в Ineos Grenadiers – претендентом на загальний залік їхав і Таймен Аренсман, який у квітні вдало виступив на генеральній репетиції "Корса роза", Турі Альп. Проте нідерландець вкотре невдало розпочав Гран тур, піймавши 1 хвилину та 35 секунд відставання вже на не надто селективному першому етапі.
Все це призвело до того, що на перший день відпочинку Таймен пішов лише на 13 місці в загальному заліку з відставанням у 3:21 від Дель Торо. Безумовно, за рахунок хорошого відновлення Аренсман здатен суттєво піднятися в генеральній класифікації, проте подіум чи навіть місце у топ-5 видається недосяжною метою. Ineos Grenadiers підписували нідерландця як зірку, що сходить, проте з кожним разом ми все сильніше переконуємося в наявності чітко помітної стелі можливостей Таймена.
Не залишилася Ineos Grenadiers і без перемоги на етапі на першому тижні: розділку в Албанії виграв Джошуа Тарлінг. Варто сказати, що британцеві того дня трохи пощастило. Він був розташований у середині стартового протоколу, і їхав суттєво раніше, ніж більшість його найнебезпечніших конкурентів.
І Тарлінг доволі слабко проїхав останні кілометри дистанції. Здавалося, що це може вартувати йому перемоги на етапі, проте допомогла небесна канцелярія. Під кінець зустрічний вітер на спуску до фінішу став значно сильнішим, і абсолютно всі генеральщики проїхали його повільно. Враховуючи, що Рогліч у підсумку програв Тарлінгу всього 1 секунду, цілком можна говорити про те, що перемогу Джошуа принесла саме небесна канцелярія.
Рогліч випустив гонку з-під контролю
Тривалий час нинішня Джиро йшла повністю за сценарієм головного фаворита, Пріможа Рогліча. На розділці в Албанії він став другим, обігравши усіх конкурентів за загальним заліком, і вже за підсумками другого етапу перехопив рожеву майку лідера. Втім, настільки рано забирати лідерське вбрання словенцеві не хотілося (занадто велике навантаження на команду), і вже наступного дня він віддав його Мадсу Педерсену.
Ситуація повторилася на 7 етапі. Рогліч знову перехопив лідерство, і на наступний день віддав його Дієго Уліссі з XDS Astana, який надягнув рожеву майку на один день завдяки участі у відриві дня. При чому, склалося враження, що Прімож усіма можливими способами уникав рожевої майки на сьомому етапі. Гірський фініш у Тальякоццо ідеально підходив капітану Red Bull Bora, проте він приїхав лише четвертим, залишившись ще й без боніфікацій. Але Хуану Аюсо все одно не вистачило 4 секунд для того, щоби вийти в лідери генеральної класифікації.
Рогліч виглядав сильним, впевненим у собі фаворитом, який забирав і віддавав рожеву майку лідера тоді, коли йому хотілося – здавалося, гонка перебуває під його повним контролем. Проте 9 етап змінив усе – на Пріможа навалилися всі можливі нещастя.
Спершу він впав разом із Томом Підкоком на початку другого сектору бруківки та опинився у другому осколку пелотону, будучи змушеним наздоганяти більшість прямих конкурентів. Щойно вдалося більш-менш налагодити процес переслідування – як трапився прокол колеса. Прімож виявився ізольованим, поруч із ним був лише один партнер по команді, Джуліо Пелліццарі. Вдвох їм потрібно було протистояти генеральщикам, які їхали у великих групах – всі передумови для справжньої катастрофи з точки зору загального заліку.
Проте Роглічу вдалося з честю вийти з цієї ситуації – того дня з точки зору фізичної готовності він виглядав просто чудово. Практично самотужки Прімож наздогнав групу Підкока, в ній і доїхав до фінішу. Глобальної катастрофи вдалося уникнути, проте локальна все ж трапилася: 2:22 відставання від Дель Торо, 1:15 – від Аюсо, падіння на 10 місце загального заліку.
2 розділки, безліч горбистих етапів з потенційною можливістю набирати боніфікаційні секунди – здавалося, перша половина нинішньої Джиро була просто створена для того, щоби Рогліч захопив лідерство та вів гонку в своєму улюбленому стилі – від оборони. Проте тепер Пріможу доведеться відходити від звичного стилю ведення боротьби та діяти активно, відігруючи відставання. Для самого словенця це, безумовно, погані новини, проте для нейтральних вболівальників – чудові, бо у нас є всі шанси побачити відкриту, атакувальну гонку.
Чимось цей сценарій нагадує Джиро-2010, коли Liquigas на чолі з Іваном Бассо були найсильнішими у пелотоні, але також дали велику фору суперникам і героїчно її відігрували. Та "Корса роза" вийшла однією із найкращих у ХХІ столітті – саме тому, що найсильнішому гонщику і найсильнішій команді до останнього потрібно було атакувати та відігруватися.
Чи здатен Рогліч на аналогічний камбек? Сам Прімож, схоже, що так – поки що він виглядає прекрасно готовим. А ось чи достатньо ресурсів буде у його команди, Red Bull Bora? Тут уже виникають сумніви. Німецько-австрійська команда виглядає дуже сильною на папері, проте на ділі абсолютно не вражає. А тут ще й Джей Хіндлі зійшов через струс мозку та перелом одного хребця.
Минулорічний віцечемпіон Дані Мартінес гонку поки що повністю провалює, тому головною надією Рогліча в горах, вочевидь, буде той же Пелліццарі, який і допомагав словенцеві рятуватися на 9 етапі. Джуліо за інших обставин міг би і сам поборотися за місце наприкінці топ-10 загального заліку, проте зараз йому точно буде не до особистих амбіцій.
Ланда та інші невдахи першого тижня
Перед стартом практично кожного Гран туру перелік потенційних претендентів на високі місця в загальному заліку налічує понад 20 осіб, проте перший тиждень помітно просіює їхні ряди: хтось отримує травми та сходить з гонки, хтось просто не влучив у форму. Не стала виключенням і цьогорічна Джиро.
Першою жертвою став Мікель Ланда, який зійшов уже на першому етапі. При чому, травму капітан Soudal Quick Step отримав дуже серйозну: перелом хребця. Йому знадобиться щонайменше 2 місяці повного спокою, ні про яку участь у Тур де Франс не може бути і мови. Скоріше за все, нинішній сезон для баска завершений. Відверто кажучи, якби не продовження контракту з Soudal Quick Step ще на один рік напередодні Джиро, цілком імовірно, що Ланда вирішив би на цьому і кар’єру завершити.
Вибули із боротьби за загальний залік і два французи – Давід Годю та Ромен Барде. Сумніви у здатності Годю поборотися за високі місця на Джиро виникли ще після його провального виступу на Турі Альп. Тоді залишалась імовірність того, що капітан Groupama FDJ просто не викладався та цілеспрямовано готувався до Джиро, проте на самій "Корса роза" дива не трапилося. Що стосується Барде, то він, таке враження, навіть не мав намірів боротися за генеральну класифікацію: його цілі на прощальний Гран тур у кар’єрі – окремі етапи та, можливо, синя майка гірського короля.
Те саме можна сказати і про Лоренцо Фортунато, хоча у його випадку це, ймовірно, не його особистий вибір, а командна стратегія. XDS Astana веде відчайдушну боротьбу за виживання у Світовому турі на наступний трирічний цикл, і полювання за окремими етапами з точки зору набору очок буде більш плодовитим, ніж потенційне місце наприкінці топ-10 загального заліку.
Також Фортунато поки що впевнено лідирує в гірському заліку з майже дворазовою перевагою за очками над найближчим переслідувачем, Аюсо – 98 проти 50. І той факт, що на нинішній Джиро мало гірських фінішів, суттєво знижує ймовірність того, що Лоренцо у боротьбі за синю майку обійде хтось із генеральщиків.
А ось Майкл Сторер після несподіваної, але переконливої перемоги на Турі Альп завдання поборотися за загальний залік перед собою точно ставив, і розпочав із досить солідного виступу в розділці. Та й у горах капітан Tudor Cycling виглядав як цілком реальний претендент принаймні на топ-10. Проте на 9 етапі йому, як і Роглічу, не пощастило.
Сторер впав навіть раніше за словенця та у підсумку фінішував із ним в одній групі – майже дві з половиною хвилини відставання. Не вирок з точки зору загального заліку, але серйозний удар по амбіціях. Тим більше, що у австралійця немає ні такого запасу класу, ні командних ресурсів, щоби здійснити різкий ривок вгору по генеральній класифікації.
У тій же групі фінішував на 9 етапі й Дерек Джі. Втім, для нього проблеми розпочалися з першого ж дня: на стартовому етапі Джиро канадський капітан Israel Premier Tech програв 57 секунд пелотону, хоча наступного дня видав досить пристойну розділку.
Знову нічого не вийшло у загальному заліку у Тома Підкока. Звісно, багато в чому це пов’язано з падінням на 9 етапі: у той день, коли британець планував боротися за перемогу, він був змушений рятуватися від повного краху. Втім, 20 місце з 34 секундами відставання на не надто селективному гірському фініші в Тальякоццо вже були свідченням того, що якогось прориву в гірських здібностях британця не трапилося.
Зараз лідер Q36.5 знаходиться у підвішеному стані. З одного боку, він вже програє у загальному заліку достатньо багато, щоби перестати мріяти про якісь серйозні досягнення у генералі. З іншого – не настільки багато, щоби отримати від пелотону свободу дій та повністю переключитися на полювання за окремими етапами. Підкоку бажано попрощатися з ілюзіями щодо загального заліку, якомога швидше нахапати великого відставання та перейти в режим полювання за окремими етапами.