Божевілля Вонн, Одерматт проти всього світу. Прев’ю гірськолижних змагань Олімпіади-2026
Перший комплект нагород зимової Олімпіади-2026 буде розіграний саме у гірських лижах – у чоловічому швидкісному спуску в суботу, 7 лютого. А перші тренування даунхіллу в чоловіків відбулися ще до церемонії відкриття Ігор.
Останні медалі в гірських лижах будуть розіграні в середу, 18 лютого, у жіночому слаломі. Сумарно на Іграх 2026 року в гірських лижах буде розіграно 10 комплектів нагород – по 5 серед чоловіків і жінок. Це на 1 комплект менше, ніж на попередній Олімпіаді-2022 у Пекіні.
Зміни у програмі відбулися доволі масштабні: було виключено 3 види та додано 2 нових. Втратили місце в олімпійській програмі чоловіча та жіноча комбінації, а також командний турнір у паралельному слаломі. Натомість, включені до програми чоловіча та жіноча командна комбінації.
Від звичайної комбінації цей формат відрізняється тим, що у класичній комбінації і в швидкісному спуску, і в слаломі за медалі бореться один спортсмен, а тут – командні дуети: один гірськолижних проходить даунхілл, інший слалом. Перемагає той дует, чия сума часу двох заїздів найменша. Кожна країна може виставити не більше 4 дуетів.
Історія та факти
– Гірські лижі з'явилися у програмі Олімпійських ігор лише у 1936 році в німецькому Гарміш-Партенкірхені – на перших трьох зимових Олімпіадах цього виду спорту не було.
– На Іграх-1936 було розіграно лише два комплекти нагород – у чоловічій і жіночій комбінаціях. Перемогу в обох видах здобули господарі – Франц Пфнюр і Крістль Кранц. Що цікаво, у чоловічій комбінації виграв спробу в швидкісному спуску та посів підсумкове 4 місце норвежець Біргер Рууд. На тій же Олімпіаді-1936, як і 4 роками раніше в Лейк Плесіді, він завоював золото в стрибках з трампліна.
– Наступна зимова Олімпіада була проведена вже після Другої світової війни, в 1948 році в швейцарському Санкт-Моріці. Там гірськолижну програму було розширено до 6 медальних стартів: до комбінацій додалися окремо слаломи і швидкісні спуски серед чоловіків і жінок.
Через 4 роки в Осло до програми додався гігант, натомість була прибрана комбінація. Вона повернулася в олімпійську програму лише в 1988 році, тоді ж у розкладі Ігор вперше з'явився супергігант, наймолодша з 4 основних дисциплін. В 2018 році до програми додали командні види, проте, як уже було сказано вище, протрималися вони недовго.
– В період з 1958 до 1980 року олімпійські чемпіони в гірських лижах заодно також отримували звання чемпіонів світу. Окремі чемпіонати світу проводилися лише раз у чотири роки – в парні неолімпійські сезони.
– Серед чоловіків найтитулованішим гірськолижником-олімпійцем є норвежець К'єтіль Андре Омодт, який лідирує і за кількістю нагород загалом, і за золотими зокрема. У період з 1994 до 2006 року він завоював 8 медалей, 4 із яких були золотими.
– У жінок рекордсменкою є легендарна хорватка Яніца Костеліч. На Олімпіадах 2002 і 2006 років вона сумарно завоювала 6 медалей, 4 із яких були золотими. 6 нагород у період з 2002 до 2010 року завоювала шведка Аня Персон, щоправда, з них лише одна була золотою – в слаломі в Турині-2006.
– Найуспішнішою гірськолижною нацією на Олімпіадах є Австрія, яка сумарно завоювала 121 медаль, із яких 47 золоті. На другому місці в рейтингу з 22 золотими медалями йде Швейцарія, у топ-5 також входять США, Франція та Італія.
– Унікальний випадок трапився на Олімпіаді-2014 у жіночому швидкісному спуску. Золото розділили одразу дві спортсменки, які показали абсолютно ідентичний час – швейцарка Домінік Гізін і словенка Тіна Мазе. До слова, молодша сестра Гізін, Мішель, в 2018 і 2022 роках ставала олімпійською чемпіонкою в комбінації.
Арени
Гірськолижні змагання Олімпіади-2026 проходитимуть у двох локаціях – Кортіні д'Ампеццо та Борміо, дистанція між якими найкоротшим шляхом становить понад 300 км. Проведення гірськолижних змагань Олімпіади не в одній, а в двох різних локаціях – ситуація доволі звична, проте настільки велика відстань між ними – явище дійсно унікальне.
Зазвичай, коли старти проводяться у різних локаціях, мова йде про те, що швидкісні види програми проходять на одній трасі, а технічні – на іншій. Проте на Іграх-2026 це розділення проходить за гендерним принципом: чоловіки змагатимуться в Борміо, жінки – в Кортіні. Обидві траси, на яких проходитимуть змагання, є легендарними та культовими, та варті окремої розмови.
Борміо
Спершу всю гірськолижну програму Олімпіади-2026 планувалося провести в Кортіні, як це було і на чемпіонаті світу 2021 року. Але в підсумку було ухвалено рішення перенести чоловічі змагання в Борміо, на легендарну трасу "Стельвіо", яка щорічно приймає змагання чоловічого Кубку світу. Зроблено це було для того, щоби зберегти баланс у кількості змагань, які проводяться у регіонах Трентіно, Ломбардія та Венето.
Хоча прихильники теорій змов переконані, що італійці перенесли чоловічі змагання в Борміо, щоби збільшити свої медальні шанси. Справа в тому, що лідер чоловічої збірної Італії, Домінік Паріс, обожнює трасу "Стельвіо", на якій здобув 7 зі своїх 24 перемог на Кубку світу. Жоден інший гонщик не перемагав у Борміо більш ніж тричі.
Траса була прокладена до чемпіонату світу 1985 року, через 20 років після цього Борміо ще раз прийняв гірськолижний мундіаль. При цьому жіночі швидкісні змагання на цих чемпіонатах світу проходили не на "Стельвіо", а в сусідній Санта-Катеріні.
Причина цьому проста: траса в Борміо просто диявольськи важка. Можливо, в плані технічної складності вона трішки поступається Кітцбюелю чи Венгену, проте в плані фізичної виснажливості рівних "Стельвіо" у гірськолижному спорті просто немає. Попри те, що час проходження траси зазвичай становить менше двох хвилин, багато гірськолижників на викаті після фінішу просто валяться з ніг і тривалий час не можуть віддихатися та звестися на ноги. Самі італійці називають трасу в Борміо просто та красномовно – "Ла Бестія".
В чому причини такої виснажливості "Стельвіо"? Перш за все, в крутизні. Старт швидкісного спуску розташований на висоті в 2268 метрів над рівнем моря, – фініш – неподалік від центру містечка Борміо, на висоті в 1245 метрів. Довжина траси становить 3442 метри, перепад висот – 1023 метри. Середній градієнт становить рекордний для Кубку світу 31%, максимальний – взагалі 73%.
Така крутизна траси поєднується з великою кількістю доволі крутих віражів. Через велику крутизну траси проходити їх доводиться на височенній швидкості та при шаленому перевантаженні. Аби втриматися на трасі, доводиться докладати надлюдських зусиль. На додачу до цього – ще й складний мікрорельєф: на "Стельвіо" дуже багато дрібних горбиків, кожен із яких може спричинити втрату контролю над лижами – особливо під кінець гонки, коли ноги вже просто "ватяні" від втоми.
Шалену швидкість гонщики набирають одразу: крутизна стартового спаду становить 63% – рекордний показник на Кубку світу. Одразу після цього на височенній швидкості – зв'язка з поворотів вправо та вліво. Найважча ділянка траси розташована вже після її екватору – йдеться про траверс під назвою "Карчентіна" з дуже помітним боковим ухилом і складним мікрорельєфом – втриматися на траєкторії тут неймовірно важко.
Одразу після "Карчентіни" гонщики виходять на трамплін Сан П'єтро, на якому довжина стрибка може досягати 50 метрів. Після нього – найбільш швидкісна ділянка траси під назвою "Ла Конта", де можна розганятися до 140 км/год. Втім, вдається це далеко не всім: на той час ноги багатьох гонщиків стають просто чавунними, а дихання безнадійно збите – закритися в аеродинамічну стійку тут зможуть лише найвитриваліші. Після "Ла Конти" – ще один невеличкий трамплін і довгоочікуваний фініш.
Через усю свою складність "Стельвіо" ще й дуже небезпечна, при чому, важкі травми отримують навіть гонщики екстра-класу. В грудні 2023 році розрив хрестоподібних зв'язок коліна отримав Марко Шварц, який у той момент лідирував у загальному заліку Кубку світу. Через рік жертвою "Стельвіо" став зірковий француз Сіпрієн Сарразен – там взагалі було страшно за його життя. Згодом Сарразен публічно розкритикував організаторів за надмірну небезпечність траси. Сам Сіпрієн у гонки досі не повернувся – у кращому випадку його камбек відбудеться вже у наступному сезоні.
Кортіна д'Ампеццо
На відміну від Борміо, Кортіна д'Ампеццо прийматиме Олімпіаду вже вдруге в історії. Вперше це трапилося в 1956 році, і саме до тих Ігор була прокладена легендарна траса "Олімпія делле Тофане". Втім, тоді на цій трасі відбувся лише чоловічий швидкісний спуск, цього разу на "Олімпія делле Тофане", навпаки, змагатимуться жінки.
Ця траса, звісно, не настільки складна, як у Борміо, проте за мірками жіночого Кубку світу – одна із найважчих і, напевно, найбільш культова. Старт розташований на висоті 2320 м, фініш – на 1560 м. Таким чином, перепад висот становить 760 м, довжина траси – 2660 м. Середній ухил – 28%, максимальний – 73%.
Перші змагання Кубку світу відбулися на цій трасі в сезоні-1968/69, коли в Кортіні змагалися чоловіки. Втім, до початку 90-х "Олімпія делле Тофане" не була щорічною локацією Кубку світу. Проте починаючи з сезону-1992/93 Кортіна отримала постійне місце в жіночому календарі та стала справжньою класикою жіночого Кубку світу.
В 2021 році Кортіна приймала чемпіонат світу, і тоді на "Олімпія делле Тофане" змагалися лише жінки. Чоловічі ж змагання відбувалися також у Кортіні, проте на сусідній трасі, прокладеній спеціально для того мундіалю.
Старт швидкісного спуску розташований біля Ріфуджо Помедес, він доволі непростий з точки зору техніки та хвилястого рельєфу. Попри те, що всі головні випробування ще попереду, напомилятися можна вже тут. Не дасть збрехати Мікаела Шиффрін, яка в 2024 році припустилася серйозної помилки наприкінці відрізку Помедес, впала та отримала травму, через яку не змогла завоювати Кубок світу в тому сезоні.
Після Помедес спортсменки виїжджають на найбільш знамениту ділянку траси, "Тофана Шусс". Це найкрутіша частина, де градієнт становить 73%. Траса пролягає між двома доломітовими скелями, які називаються Тофане – саме вони і дали назву всій трасі. Неймовірно мальовниче місце, яке стало справжньою емблемою не лише самої траси, а й, напевно, всього гірськолижного курорту Кортіна д'Ампеццо.
Величезна крутизна цієї ділянки траси дозволяє спортсменкам набирати швидкість під 140 км/год. Саме на такій швидкості гонщиці вилітають на трамплін "Дука д'Аоста". Втім, конфігурація траси така, що польоти тут не дуже далекі.
Після трампліну – одна із найбільш технічно складних ділянок траси, "Дельта". Втриматися на оптимальній траєкторії та не вилетіти з траси тут вкрай непросто. Далі – діагональ, де також без технічних навиків проходження віражів не обійтися.
Після цього – "Гранде курва", себто великий поворот. Дуже довгий і швидкісний віраж вправо, у якому дуже непросто знайти баланс між збереженням високої швидкості та тим, щоби не вилетіти за межі траси.
Наступний сектор – "Скарпадон". Ділянка доволі пряма, проте з непростим рельєфом – кілька хвиль, на яких можна втратити контроль над лижами. Далі – траверс "Румерло". В ньому дуже важливо якісно відковзати та не втрачати швидкість, оскільки фінішна частина траси доволі полога: якщо втратити високу швидкість у "Румерло", то потім ти її вже не набереш, і на фініші програєш дуже багато. Перед самим фінішем на спортсменок чекає ще один невеличкий трамплін. Прекрасна траса – мальовничі краєвиди, непроста конфігурація та ідеальний баланс між швидкістю та технічно складними віражами.
Дійові особи
Українці
Збірну України в гірських лижах на Олімпіаді-2026 представлять два спортсмени – Дмитро Шеп'юк і Анастасія Шепіленко. Для останньої це буде друга Олімпіада в кар'єрі. Чотири роки тому в Пекіні вона фінішувала у топ-40 у гіганті та супергіганті. Втім, на Кубку світу від таких результатів Анастасія дуже далека: там у топових збірних значно більші квоти, і боротися за очки значно важче. Як би там не було, навіть повторення пекінських результатів для Шепіленко стане успіхом.
Що стосується Шеп'юка, то для нього Олімпіада-2026 стане дебютною. Він брав участь у двох останніх чемпіонатах світу (найкращий результат – 26 місце в командній комбінації ЧС-2025 у парі з Іваном Кобаснюком), проте на Кубку світу 20-річний спортсмен досі ще не виступав. В командній комбінації на Олімпіді-2026 українці не виступатимуть, а в особистих стартах навіть потрапляння у топ-40 для Шеп'юка буде хорошим результатом.
Фаворити
Чоловіки
У чоловіків у статусі топ-фаворита приїхав на Олімпіаду головна зірка сучасних гірських лиж, Марко Одерматт. Він може претендувати в Борміо навіть на 4 золоті медалі: швидкісний спуск, супергігант, гігант і командна комбінація. З трьох особистих гонок найвищі шанси – в гіганті, найнижчі – у швидкісному спуску. У супергіганті в Борміо швейцарець двічі перемагав, а ось у швидкісному спуску вище другого місця піднятися поки що не вдавалося.
В цілому, нормальним результатом для Одерматта на Олімпіаді-2026 будуть 2 золота – планка висока, але від зірки такого масштабу й очікування відповідні. Перевиконання такого плану можливе, а ось якщо Марко покине Італію без жодного золота – це буде дуже гучним провалом.
Одним із головних суперників Одерматта в швидкісних видах буде його ж партнер по команді, Франьо Фон Алльмен – чинний чемпіон світу в швидкісному спуску. На Олімпіаду він приїхав у чудовій формі, дуже впевнено вигравши останній даунхілл на Кубку світу в Кранс Монтані. Досвід виступів у Борміо в нього значно скромніший – лише 3 гонки. Проте 2 місце в швидкісному спуску в минулому сезоні говорить про те, що впоратися з надважкою "Стельвіо" Франьо до снаги. Чекаємо від Фон Алльмена боротьби за золото в обох швидкісних видах із більшими шансами на успіх у даунхіллі.
У технічних видах головна надія швейцарців – чинний чемпіон світу в слаломі, Лоїк Мейяр. Саме він, ймовірно, і піде командну комбінацію в парі з Одерматтом. Мейяр традиційно для себе слабко починав сезон, і, як і зазвичай, набрав оптимальну форму вже в розпал зимової кампанії – те, що треба для успішного виступу на Олімпіаді. Тому від Лоїка чекаємо боротьби за медалі в обох технічних видах, а також у командній комбінації.
В гіганті претендентом на нагороди буде й Томас Тумлер, який на минулорічному чемпіонаті світу завоював у цій дисципліні срібло. Томасу 36 років, тому Олімпіада в Італії, найімовірніше, стане останньою в його кар'єрі. І медальний шанс у нього буде лише один – гігант. Ризик перегоріти високий, навіть для такого досвідченого спортсмена.
Хто може завадити зірковим швейцарцям у швидкісних видах? Перш за все – господарі. Про любов Домініка Паріса до траси в Борміо вже говорилося вище, проте важливо і те, що до Олімпіади він підходить у хорошій формі. В швидкісному спуску в поточному сезоні Домінік жодного разу не опускався нижче за 7 місце, а на останньому старті в Кранс Монтані став другим.
Парісу вже 36 років, і золото Олімпіади-2026 може стати справжньою вишенькою на торті в його видатній кар'єрі. Домашні вболівальники на трибунах, улюблена траса – що ще треба для того, щоби здійснити свою мрію?
Є у Італії й ще один явний претендент на медалі в швидкісних видах – Джованні Францоні. Він тричі ставав чемпіоном світу серед юніорів і вже не один рік вважався головною молодою надією збірної Італії, спадкоємцем Паріса. І у нинішньому сезоні Джованні почав виправдовувати всі щедрі аванси, які йому видавалися.
Прорив у Францоні трапився раптово, при чому, на найпрестижніших січневих етапах: у Венгені італієць виграв супергігант, у Кітцбюелі – швидкісний спуск. Останній старт у Кранс Монтані Джованні провів невдало, проте така класна форма не могла раптово випаруватися буквально за тиждень – у гірських лижах це так не працює.
Францоні приїхав на свою першу Олімпіаду в чудовій формі, він уже довів своє вміння виступати на найважчих трасах світу – є всі передумови вважати його одним із головних фаворитів у обох швидкісних видах.
А ось із технічними дисциплінами у Італії справи значно гірші. За великим рахунком, єдина більш-менш реалістична надія – Алекс Вінатцер. Колись дуже талановитий слаломіст через свою нестабільність так і не виріс у зірку першої величини в своїй "рідній" дисципліні, проте в останні два сезони дуже помітно додав у гіганті – нинішній сезон він розпочав із 4 поспіль фінішів у топ-10.
Потенціал у Вінатцера є, тому вистрілити він може як у слаломі, так і в гіганті. Втім, сходи з дистанцій в обох технічних видах здивують значно менше, ніж потенційна медаль.
А ось у збірної Норвегії все рівно навпаки – в технічних дисциплінах медальних шансів безліч, а зі швидкісними видами великі проблеми. Пов'язані вони з тим, що Фредрік Мьоллер зовсім нещодавно відновився після травми, і від оптимальної форми ще дуже далекий.
Більше того: на першому тренуванні швидкісного спуску в Борміо він знову впав і покинув трасу на вертольоті. Фредрік отримав вивих плеча, його подальші перспективи наразі не відомі.
Адріан Смізет Сеєрштед не виглядає достатньо сильним для боротьби за медалі, проте в такій ситуації він може виявитися не просто головною, а єдиною надією команди в швидкісних видах.
В технічних видах же у норвежців – одразу три реальних претенденти на медалі. Атле Лі Макграт наразі очолює слаломний залік Кубку світу, в останніх чотирьох стартах у нього перемога та два других місця. Останній слалом перед Олімпіадою в Шладмінгу виграв Хенрік Крістофферсен. Легендарному норвежцеві вже 31 рік, і Ігри-2026 можуть стати його останнім шансом на золото. Попри всю суперечливість Хенріка як особистості, буде несправедливо, якщо така видатна кар'єра не увінчається олімпійським золотом.
З усіх топових слаломістів сучасності Тімон Хауган найбільш стабільний, хоча ніхто не дасть гарантії того, що на Олімпіаді не буде раптового провалу. В цілому всі три зіркових норвежці можуть поборотися за медалі й у гіганті, проте саме слалом є їхньою сильнішою дисципліною.
Хто ж може завадити норвезькому домінуванню в слаломі? Перш за все, збірна Франції на чолі з Клеманом Ноелем. Йому протягом усієї кар'єри бракує стабільності, проте за потенціалом Клеман залишається слаломістом №1 у світі. І якщо він пройде дві спроби без помилок – то шансів обіграти його мало. Ноель уже довів це, зокрема, на попередній Олімпіаді в Пекіні, де завоював золото.
Дуже помітно додав у останні два сезони й другий ешелон французьких слаломістів. У минулому сезоні величезний потенціал продемонстрував Стівен Ам'єз. Він міг навіть здобути декілька перемог, проте через катастрофічну нестабільність і психологічну нестійкість навіть до подіуму не добрався жодного разу. Цього сезону в еліту прорвався Пако Расса, і він свою топову форму конвертував у дві перемоги на Кубку світу. Тому як фаворита другого ешелону можна розглядати і його.
Протягом багатьох років найсильнішою дисципліною для французів був гігант, проте в цьому олімпійському циклі справи суттєво погіршилися. І зараз французи можуть розраховувати хіба що на молодь на чолі з Альбаном Елезі Каннаферіна, який наприкінці січня в Шладмінгу вперше в кар'єрі піднявся на подіум на Кубку світу.
Серйозною загрозою збірній Норвегії буде колишній член цієї команди, Лукас Бротен, який зараз виступає під бразильським прапором. Близький друг Макграта наразі йде другим у загальному заліку Кубку світу, а також у заліках слалому та гіганта. В новому році Лукасу відверто не щастить: в 7 стартах на Кубку світу він неодмінно посідав або друге, або четверте місце. Можливо, саме на Олімпіаді це прокляття вдасться зняти та принести Бразилії історичну медаль?
Не найкращі свої часи переживає збірна Австрії. Головна надія команди в швидкісних видах – прославлений ветеран Вінсент Кріхмайр, який проводить свій останній сезон у кар'єрі. До Олімпіади він готувався цілеспрямовано, пропустивши останній етап у Кранс Монтані.
Універсал Марко Шварц стартуватиме в усіх дисциплінах окрім швидкісного спуску, проте реальними його медальні шанси виглядають лише в гіганті. Слалом у Кітцбюелі виграв Мануель Феллер, проте це радше ілюстрація приказки "раз у рік і палка стріляє". Потенціал у Мануеля є, проте зі стабільністю катастрофічні проблеми.
Окрім Шварца, в гіганті австрійці також можуть розраховувати на Штефана Бреннштайнера, який на старті сезону навіть намагався на рівних боротися з Одерматтом. У швидкісних дисциплінах може здивувати Штефан Бабінскі, не варто списувати з рахунків і сенсаційного героя ЧС-2025 Рафаеля Хаазера.
За інерцією записуємо до числа претендентів зіркових гігантистів Філіпа Зубчіча та Жана Краньєца, хоча і хорват, і словенець зараз переживають далеко не найкращі часи. Приємно дивують в нинішньому сезоні бельгійці Сем Мас і Арман Маршан – на Олімпіадах такі гонщики другого-третього ешелонів вистрілюють часто.
Поступово затверджується в статусі слаломіста елітного рівня Едуард Халльберг. Стабільності фіну дуже бракує, проте у вдалий для себе день він може поборотися за медаль. Не забуваємо про лідера збірної Німеччини Лінуса Штрассера, хоча нинішній сезон для нього складається не кращим чином.
Жінки
У жінок настільки яскраво вираженого фаворита №1 Олімпіади, як Марко Одерматт, немає. Безумовно, особливої уваги вартує Мікаела Шиффрін, яка прагне реабілітуватися за провальну Олімпіаду в Пекіні. Американка буде фаворитом №1 у слаломі, де вона безроздільно домінує в нинішньому сезоні.
Проте її шанси в інших дисциплінах під великим питанням. У гіганті лише напередодні Олімпіади Шиффрін вдалося перервати 2-річну серію без подіумів, швидкісні види вона у поточному сезоні майже не ходила. Та й з трасою в Кортіні в неї неприємні спогади – саме тут вона зазнала доволі складної травми два роки тому під час швидкісного спуску.
Є у збірної США й інші надії в технічних видах – це Пола Мольцан і Ніна О'Браєн. Обоє (особливо остання) їздять у дуже ризикованій манері, через що часто сходять із дистанції. Проте у вдалий для себе день здатні боротися за найвищі місця: Мольцан – перш, за все, у слаломі, у О'Браєн сильнішою дисципліною є гігант.
У швидкісних видах у збірної США перспективи залежать від стану здоров'я Ліндсі Вонн. Легендарна американка перед стартом минулого сезону сенсаційно повернулася у великий спорт після 5-річної перерви, і знову демонструє блискучі результати у швидкісних видах. Проте на передолімпійському етапі в Кранс Монтані Ліндсі дуже неприємно впала, отримавши пошкодження лівого коліна.
Спершу повідомлялося, що Вонн обійшлася забоєм кістки, проте детальніше обстеження виявило розрив передньої хрестоподібної зв'язки. Здавалося б, кінець олімпійської мрії? Ні, Ліндсі задумала створити неможливе та сподівається виступити бодай у швидкісному спуску зі спеціальною пов'язкою на коліні.
Чи вдасться їй це? Наразі цього не знає навіть сама американка. Не виключено навіть, що насправді пошкодження у неї не таке серйозне, а цю історію свідомо роздувають для додаткового хайпу, який Ліндсі так любить.
В оптимальній формі Вонн була би одним із головних фаворитів обох швидкісних видів – тим більше, траса в Кортіні є однією з її улюблених. Проте, з огляду на всі названі вище обставини, шанси Ліндсі до останнього залишатимуться загадкою. І якою би божевільною не була затія виступити з такою травмою – не поважати та не захоплюватися жагою Вонн до перемоги неможливо.
Є у збірної США і ще одна медальна надія в швидкісних видах, Брізі Джонсон. Вона останніми роками вистрілює рідко, але дуже вчасно – на ЧС-2025 вона завоювала золото в швидкісному спуску та комбінації. Шанси видати щось схоже в Кортіні цілком реальні. До Ігор-2026 Джонсон підходить у чудовій формі: в останньому передолімпійському старті Кубку світу в Кранс Монтані вона вперше в кар'єрі піднялася на подіум у супергіганті.
Головною суперницею Вонн і компанії в швидкісних видах буде господарка змагань, Соф'я Годжа. Нинішній сезон для зіркової італійки складається не найкращим чином, до домашньої Олімпіади вона підходить всього з 1 перемогою на Кубку світу.
Окрім певно спаду в результатах у першій половині січня, варто також зазначити, що зазвичай ультраагресивна Соф'я в нинішньому сезоні була незвично обережна – вона явно боялася отримати травму напередодні Ігор у Кортіні. На самій же Олімпіаді Годжа себе стримувати точно не буде. Італійка йтиме на межі ризику, і, якщо їй вдасться уникати помилок, то зупинити її буде дуже важко. Тим більше, на домашній трасі, де вона в січні встигла потренуватися – її суперниці були позбавлені такої можливості.
Ще одна суперзірка збірної Італії, Федеріка Бріньоне, лише за два тижні до Олімпіади провела свою першу гонку після важкої травми, яка взагалі ставила під сумніви її участь у домашніх Іграх. Шосте місце в гіганті на Кронплатці багатьох приємно здивувало. Враховуючи, що в програмі Олімпіади цей вид запланований аж на 15 лютого, у Федеріки є ще достатньо часу, щоби набрати форму та поборотися за медалі в своїй коронній дисципліні.
А ось у супергіганті в Кранс Монтані минулого тижня Бріньоне стала лише 18-ю та навіть візуально почувалася трохи невпевнено. Тому її перспективи в швидкісних видах у Кортіні видаються туманними. Підстрахувати Федеріку може Лаура Піровано, яка проводить дуже сильний і стабільний сезон.
А ось у технічних видах у Італії все гірше. Окрім гіганту Бріньоне, надії хіба що на Лару Делла Меа, яка проводить свій найкращий сезон у кар'єрі. Італійка зарекомендувала себе як майстер рейдів у другій спробі, та записала на свій рахунок уже 8 фінішів у топ-10. До медалей, здається, їй буде далеко, проте на Олімпіадах і не такі сенсації трапляються.
Погані справи зі швидкісними дисциплінами у збірній Швейцарії. Лара Гут-Бехрамі пропускає Олімпіаду через травму, Корінн Сутер від пошкодження щойно відновилася та ще далека від оптимальної форми. За таких обставин головною надією може стати молода Малорі Блан, яка нещодавно в Кранс Монтані сенсаційно здобула свою першу перемогу на Кубку світу.
В технічних видах у швейцарок все значно краще. У чудовій формі підходить до Олімпіади чинна чемпіонка світу в слаломі Каміль Раст, яка може поборотися за медалі й у гіганті. У слаломі може заїхати на подіум і "вічно друга" Венді Холденер. Для неї ця Олімпіада, ймовірно, буде останньою в кар'єрі. У схожій ситуації 8 років тому в Пхенчхані інша "вічно друга", Фріда Хансдоттер, завоювала золото – чому би Венді не повторити її досягнення?
А ось багатостраждальна Мелані Мейяр у поточному сезоні виступає значно слабкіше, ніж у минулому. Тому її як претендентку на медаль у слаломі розглядати не варто.
Головною надією збірної Австрії буде Юлія Шайб, яка приїхала на Олімпіаду в статусі лідера заліку Кубку світу в гіганті. Втім, вона – вузька спеціалістка однієї дисципліни, тому інших медальних шансів у австрійки не буде. У слаломі поборотися на високі місця може Катаріна Труппе, яка гідно підстраховує травмованого лідера команди, Катаріну Лінсбергер. Не списуємо з рахунків і зіркову швидкісницю Корнелію Хюттер, хоча вона у поточному сезоні розчаровує.
Натомість, найкращий сезон у кар'єрі проводить німкеня Кіра Вайдле-Вінкельман, головним шансом якої буде швидкісний спуск. А ось у її молодої партнерки по команді, Емми Айхер, шансів буде щонайменше три: із чотирьох дисциплін у неї не видно медальних перспектив лише у гіганті. Разом вони утворять дуже потужний дует на командну комбінацію. Окрім Айхер, може поборотися за високі місця в слаломі й Лена Дюрр, хоча вона проводить не надто вдалий сезон – експерименти з гігантом принесли більше шкоди, ніж користі.
У збірної Швеції всі медальні надії зосереджені в технічних дисциплінах. Сара Хектор цілком може повторити свій золотий успіх 4-річної давності в гіганті, в слаломі є шанси і у неї, і в Анни Свенн-Ларссон, і в молодої Корнелії Елунд.
Гірші перспективи у норвежок. Так, Кайса Вікхофф Лі може вистрелити в швидкісних видах, а Теа Луїза Стьєрнесунд – у гіганті. Проте обидві будуть в другому чи, радше, навіть у третьому ешелоні претендентів.
На старті сезону до числа топфаворитів гіганту на супергіганту відносили Еліс Робінсон. У супергіганті новозеландка солідно виступила і на останньому етапі Кубку світу в Кранс Монтані, а ось її форма в гіганті просто катастрофічно пішла на спад. Яма настільки глибока, що важко повірити в те, що з моменту провалу в Шпиндлерув Млині з неї вдасться вибратися.
Ще гірші справи у Зрінки Лютіч. Чинна володарка Малого Кубку світу в слаломі просто провалює нинішній сезон, при чому, все стає дедалі гірше. І не видно жодних підстав вважати, що настільки стійку тенденцію вдасться зламати на Олімпіаді.
А ось інший молодий талант, Лара Кольтурі, розпочинала сезон блискуче – з трьох поспіль подіумів у слаломі. Так, потім форма у албанки італійського походження також пішла на спад, проте він не настільки глибокий, щоби викреслювати 19-річного вундеркінда з числа претендентів на медалі в технічних видах.
Всі надії Канади пов'язані з гігантом – там у команди є досвідчена Валері Греньє та молода Брітт Річардсон. В цій же дисципліні може здивувати Марина Гонсєніца-Даніель. Полячка переживає свою другу молодість і за останні півтора місяці двічі фінішувала у топ-5.
У супергіганті може вистрілити сенсаційна чемпіонка Пхенчхану-2018 Естер Ледецка. На жаль, швидкісний спуск вона пропускатиме через накладку по часу зі змаганнями зі сноубордингу. Ще одна небезпечна темна конячка у супергіганті – француженка Романа Мірадолі, яка проводить свій найкращий сезон у кар'єрі.
Планує вийти на старт слалома багаторічна суперниця Шиффрін, Петра Влхова. Зіркова словачка не виступає понад два роки через розрив хрестоподібних зв'язок коліна, отриманий в січні 2024 року на домашньому етапі в Ясній. Операція була невдалою, через рік довелося робити повторну, і тривалий час взагалі ходили розмови про те, що Петра у великий спорт так і не повернеться.
Два тижні тому лікарі нарешті дали їй добро на повернення до змагань, проте не варто сподіватися на те, що Петра встигне набрати форму за такі стислі терміни та поборотися на Олімпіаді за високий результат. Набагато імовірніше, що Ігри стануть для неї прощальним колом пошани, після чого вона таки завершить кар'єру.
Кого не побачимо?
Окрім того, що багато зірок приїхали на Олімпіаду-2026 не в оптимальній формі, оскільки зовсім недавно відновилися після травм, багато хто через проблеми зі здоров'ям не приїхав на Ігри-2026 взагалі. Наприклад, згадана вище Лара Гут-Бехрамі, яка порвала хрестоподібну зв'язку коліна внаслідок падіння на тренуванні в Коппер Маунтін в листопаді. Цей сезон мав стати останнім у кар'єрі легендарної швейцарки. Вона розглядає можливість відкласти свій вихід на пенсію на рік, проте до наступної Олімпіади 34-річна Лара точно не дотягне.
Гут-Бехрамі – не єдина вагома кадрова втрата збірної Швейцарії на Іграх-2026. Не виступить в Кортіні й дворазова олімпійська чемпіонка в комбінації, Мішель Гізін, яка отримала ряд важких травм на домашньому етапі в Санкт-Моріці у грудні минулого року.
Не побачимо ми в Італії й лідера технічної частини жіночої збірної Австрії, Катаріну Лінсбергер. Вона отримала перелом великогомілкового плато, а також розрив меніска і пошкодження медіальної колатеральної зв'язки в правому коліні на початку січня під час тренування. Є у складі збірної Австрії й ще одна втрата – це Магдалена Еггер. Вона на старті сезону піднялася на свій перший подіум на Кубку світу в Санкт-Моріці. На початку січня Еггер отримала важку травму коліна на домашньому етапі в Альтенмаркт-Цаухензеє.
Господарі, збірна Італії, не зможуть розраховувати на Марту Бассіно, яка отримала складний перелом ноги напередодні старту сезону. Втім, кар'єра зіркової італійки вже кілька років перебуває на спаді, тому є великі сумніви в тому, що вона в Кортіні боролася би за медалі.
В останній момент знявся з Олімпіади зірковий Александер Омодт Кілде. Він повернувся на Кубок світу після півторарічної перерви в листопаді минулого року. Результати були далекими від бажаного рівня, до цього додалися і проблеми зі спиною, через які норвежець пропустив класичні етапи Кубку світу в січні. Робилося це задля підготовки до Олімпіади, проте зрештою Кілде визнав, що до Ігор він не готовий.
Ще у грудні 2024 року важкі травми на олімпійській трасі в Борміо отримав лідер швидкісної частини збірної Франції, Сіпрієн Сарразен. Відновитися француз не може й досі – його повернення в гонки заплановане на наступний сезон. Цілком імовірно, він би завершив кар'єру, якби не довгострокова мета у вигляді домашньої Олімпіади-2030.
Є у збірній Франції й зіркові гонщики, які не поїхали на Олімпіаду не через травму. Ветерани Алексі Пінтуро та Віктор Муффа-Жанде просто програли конкуренцію за місце в складі, і рішення тренерського штабу дійсно видається вірним – в Італію поїхали справді найсильніші.
Розклад змагань
Субота, 7 лютого
12:30 – швидкісний спуск, чоловіки
Неділя, 8 лютого
12:30 – швидкісний спуск, жінки
Понеділок, 9 лютого
11:30/15:00 – командна комбінація, чоловіки
Вівторок, 10 лютого
11:30/15:00 – командна комбінація, жінки
Середа, 11 лютого
12:30 – супергігант, чоловіки
Четвер, 12 лютого
12:30 – супергігант, жінки
Субота, 14 лютого
11:00/14:30 – гігант, чоловіки
Неділя, 15 лютого
11:00/14:30 – гігант, жінки
Понеділок, 16 лютого
11:00/14:30 – слалом, чоловіки
Середа, 18 лютого
11:00/14:30 – слалом, жінки
