Турин-2006. Дві українські "бронзи", дебют Абраменка, легендарна Пехштайн і "австрійський" допінговий скандал
Після вояжу до Японії та США Олімпійські ігри у 2006 році повернулися до Європи.
Ювілейне, двадцяте свято зимових видів спорту завітало до італійського Турина. Вдруге в історії зимова Олімпіада проходила на Апеннінах. Рівно за пів століття до цього, у 1956-му, Ігри приймала Кортіна д'Ампеццо. Як ми знаємо, поточного року в Кортіні відбуватимуться змагання з гірських лиж, санного спорту, бобслею та керлінгу вже в межах 25-ї Олімпіади.
Однак зараз нас цікавить не майбутнє, а минуле. Турин, центр італійського регіону П'ємонт, виграв конкуренцію за право прийняти зимові Ігри у швейцарського Сьона. Змагання відбувалися у семи населених пунктах на північному заході Італії.
Безпосередньо в Турині за нагороди боролися ковзанярі, майстри шорт-треку, фігуристи та хокеїсти. Також тут проходили церемонії відкриття та закриття Ігор.
Містечко Пінероло приймало турнір керлінгістів, в Праджелато відбувалися змагання з лижних гонок та стрибків з трампліна. На відомому високогірному курорті Сестрієре проходили гірськолижні заїзди у чоловіків, а також жіночий слалом та гігант.
Цікаво, що медалі у швидкісному спуску та супергіганті у представниць прекрасної статі розігрувалися в іншій локації – Чезані. У цьому місті виступали також біатлоністи, бобслеїсти та скелетоністи. Центр нічного життя Соз д'Уль приймав змагання фрістайлістів, а Бардонекк'я – сноубордистів.
На будівництво інфраструктурних об'єктів для Олімпіади організатори витратили 1,7 млрд євро. Зокрема, в Турині був з нуля побудований метрополітен, проектування якого велося протягом 30 років. Три олімпійські селища розташовувалися у Турині, Сестрієре та Бардонекк'ї.
У підсумку багато спортсменів виявилися незадоволені організацією Ігор, за цим критерієм її називали найгіршою за останні шість зимових форумів. Найбільше скарг припадало на погані побутові умови, крадіжки в номерах та несмачну їжу. Мабуть, недарма італійські олімпійці проживали здебільшого в готелях.
Зате чистий прибуток організаторів Олімпіади склав близько 256 мільйонів євро. Невдоволення умовами – питання суб'єктивне, а результат, як то кажуть, на табло. До Турина прибутком за підсумками Ігор міг похвалитися тільки Солт-Лейк-Сіті чотирма роками раніше.
Українська делегація спортсменів в Італії налічувала 52 атлети: 22 жінок та 30 чоловіків, які змагалися у дев'яти видах спорту. На попередній Олімпіаді у США у складі команди було на 16 чоловіків більше. Пов'язано це з участю в хокейному турнірі, на який після 2002-го збірна України більше не пробивалася.
Утім, у хокеї наша команда ніколи не претендувала на нагороди. У Турині до скарбнички "синьо-жовтої" збірної потрапили дві бронзові медалі. Про них згадаємо докладніше.
Росіянка Вайгіна-Єфремова здобула нагороду для України
На Олімпіаді-2006 біатлон вважався одним з трьох видів спорту, де українці теоретично могли претендувати на медалі. У чоловіків надії були пов'язані з уже досвідченим Андрієм Дериземлею. Надії більше теоретичні, адже сезон 2005/06 у лідера збірної вийшов невдалим. У Турині чернігівець в особистих гонках жодного разу не зміг пробитися у топ-20.
Найкращим чоловічим результатом стало 18 місце Руслана Лисенка в індивідуальній гонці, а в естафеті збірна України фінішувала сьомою.
У жінок найбільше розраховували на 33-річну Олену Петрову, яка в Нагано-1998 уже підіймалася на другу сходинку олімпійського п'єдесталу в індивідуалці.
Окрім неї певні сподівання покладалися на одну з найкращих снайперок світового біатлону Оксану Хвостенко. В олімпійському сезоні Хвостенко ставала третьою в улюбленій індивідуалці на етапі Кубку світу в Гохфільцені.
Відзначимо дебют у команді на той момент 20-річної Валентини Семеренко. Її зірковий час прийде за 8 років, у Сочі.
Медаль же для збірної України судилося здобути 28-річній Лілії Вайгіній-Єфремовій, уродженці міста Чебоксари в російській Чувашії. Її спортивний шлях до України вийшов довгим та дивним.
Єфремова (тоді ще без прізвища чоловіка, Константіна Вайгіна) не вважалася у Росії особливо перспективною, тому на Кубку світу з біатлону виступала епізодично. Не потрапивши до олімпійської команди Солт-Лейк-Сіті наших північних сусідів, Лілія у 2002 році змінила громадянство на… білоруське. За збірну ще однієї майбутньої країни-агресорки Вайгіна-Єфремова виступала рік, тричі підіймалась на подіум КС в естафетах, після чого прийняла пропозицію української федерації біатлону.
Масова натуралізація росіянок та білорусок ще вилізе боком нашому біатлону, але значно пізніше.
В олімпійському сезоні Лілія досягла найбільшого для себе успіху в особистих гонках на Кубку світу. 17 грудня 2005-го у словацькому Осрблі вона стала третьою в спринті.
Однак на медаль у Турині розраховувати було наївно. Адже за наявності високої швидкості по дистанції, каменем спотикання для Вайгіної-Єфремової завжди була стрільба. Для розуміння проблеми, свою найкращу влучність в українській команді біатлоністка продемонструвала якраз в олімпійському сезоні, але вона становила лише 73,3% (!). Перекладаючи з мови цифр на українську, з чотирьох пострілів Лілія влучала в кращому випадку три.
І ось 16 лютого, жіноча спринтерська гонка. Вайгіна-Єфремова стартувала під 62 номером, після всіх головних претенденток на нагороди. Успішно пройшла перший вогневий рубіж, але попереду найскладніше – стійка. Три влучні постріли – пауза – ще два в ціль!
У повітрі запахло медаллю. З другої стрільби українка вийшла на третій позиції, програючи всього секунду француженці Баверель-Робер, і шість – росіянці Ахатовій. Обидві ці біатлоністки теоретично слабші ходом за Лілію. Проте у кількох секундах позаду дуже швидка шведка Улофссон і Олена Зубрилова, яка вже змінила громадянство на білоруське.
У підсумку Вайгіній-Єфремовій вдалося залишити за собою третю сходинку, випередивши Ахатову, але поступившись Улофссон чотирма секундами. "Золото" здобула Баверель-Робер з перевагою у дві секунди над шведкою.
"Якщо в лежці я ще була впевнена то в стійці – так-сяк. Після першого вогневого мені Євген Колупаєв (тренер збірної України. – ред.) кричить, що йду третьою. Ну й добре. Потім вже стаю на стійку – влучаю три постріли, і мене якось трохи похитнуло. Я роблю паузу, влучаю четвертий і точно пам'ятаю, що п'ятий постріл у мене був на 9 годин.
Все склалося: і самопочуття хороше, і лижі добре їхали, і два нулі. Колупаєв мені починає кричати: "Лілю, все добре, йдеш третьою". А в мене такий стан невагомості, думаю, як би взагалі доїхати. Фінішувала, одразу впала в сніг, і потім мені сказали, що я стала третьою", – сказала Лілія.
У гонці переслідування повторити медальний успіх Вайгіній-Єфремовій не вдалося, однак вона посіла цілком пристойне восьме місце. У масстарті Лілія стала 17-ю.
Щодо інших біатлоністок, найкращий результат показала Хвостенко в індивідуальній гонці – 20 місце. А в естафеті Хвостенко, Петрова, Ніна Лемеш та Єфремова, настрілявши три кола штрафу, залишилися лише 11-ми.
Лебедина пісня українського фігурного катання
Що далі відсувалася в часі золота медаль Оксани Баюл у Ліллегаммері-1994, то гіршими ставали справи у вітчизняному фігурному катанні. У Турині Україна була представленою в усіх чотирьох видах програми, однак ані в одиночному катанні, ані у виступах спортивних пар навіть на топ-10 наші фігуристи не претендували. Єдиним приємним винятком став виступ танцювального дуету Олена Грушина/Руслан Гончаров.
Досвідчена сімейна пара (Олені на той момент – 31, Руслану – 33) йшла разом не тільки у спорті, а й по життю з 1989 року, коли їх уперше поставили в одну пару. Олімпіада в Турині для них стала третьою. У Нагано вони фінішували 15-ми, в Солт-Лейк-Сіті – 9-ми.
Поступовий, але невпинний прогрес привів Грушину і Гончарова до того, що в міжолімпійський цикл вони здобули "бронзу" та два "срібла" на чемпіонатах Європи та "бронзу" на чемпіонаті світу. Серед усіх українських олімпійців Турина шанси пари на медалі розцінювалися перед стартом Ігор найвище.
Боротьба на італійському льоду точилася запекла. Лідери після обов'язкового танцю, господарі Барбара Фузар-Полі та Мауріціо Маргальо, припустилися жахливого падіння в оригінальній програмі й вибули з боротьби за медалі.
Канадійка Марі-Франс Дюбрель взагалі у другому виді програми отримала травму й не змогла самостійно залишити лід. А її пара з Патрісом Лозоном перебувала на четвертій позиції.
На цьому тлі виступи українців відзначалися стабільністю. Грушина і Гончаров отримали п'яту суму балів за обов'язковий танець та третю – за оригінальний та довільний, набравши в підсумку 195,85 пунктів. На мікроскопічні 0,21 бала випередили українців американці Таніт Белбін/Бенджамін Агосто. "Золото" завоювали росіяни Татьяна Навка/Роман Костомаров (так-так, та сама Навка, уродженка Дніпра, нині дружина прессекретаря президента Росії Дмітрія Пєскова).
На жаль, із Росією пов'язане й післяолімпіадне життя Олени Грушиної. Невдовзі після Ігор її шлюб з Гончаровим дав тріщину. У 2007 році під час зйомок російської ТБ-програми "Танці на льоду" Грушина познайомилася з російським телеведучим Міхаїлом Зеленським, за якого вийшла заміж та осіла у Москві. Третій брак Олени стався також у столиці Росії з місцевим фінансистом Рачковим, і до останнього часу вона працювала у країні-агресорці тренеркою з фігурного катання.
Немедальні успіхи українців у Турині
Третім і останнім видом спорту, в якому Україна могла претендувати на медаль, вважалася лижна акробатика. На попередній Олімпіаді Станіслав Кравчук посів п'яте місце, тож можна було сподіватися на прогрес. І в чоловічих, і в жіночих змаганнях нашу країну представляли по троє учасників.
Єдиним з них, хто подолав кваліфікацію, став Енвер Аблаєв, нинішній головний тренер збірної України, але у фіналі він залишився на останньому, дванадцятому місці. Прикрі непрохідні 13-ті позиції посіли у попередніх змаганнях той-таки Кравчук у чоловіків та Ольга Волкова у жінок. Колишня українка Алла Цупер, яка на Іграх представляла Білорусь, в підсумку замкнула десятку найкращих.
Варто зазначити, що 17-річний Олександр Абраменко, який з плином часу стане володарем двох медалей зимових Олімпіад, у Турині в кваліфікації посів 27 місце. У нього все було попереду.
36-річна майстриня санного спорту Лілія Лудан другу Олімпіаду поспіль посіла шосте місце в одиночках. Цікаво, що стабільність у цьому виді змагальної програми виявила не лише українка. Золото, як і 4 роки тому в Солт-Лейк-Сіті, здобула Зільке Отто, а весь п'єдестал пошани зайняли німкені.
Найтитулованіша українська лижниця Валентина Шевченко, для котрої Олімпійські ігри в Турині стали третіми, зуміла в одній особистій гонці фінішувати в топ-10. У масстарті вільним стилем Валентина посіла сьоме місце. А в естафеті разом із Катериною Григоренко, Тетяною Антипенко та Вітою Якимчук Шевченко стала восьмою.
Туринські історії звитяг і провалів
Найбільше медалей (5) в Турині завоювала канадська ковзанярка Сінді Классен. На її рахунку одне "золото" (1500 м), два "срібла" (1000 м та командна гонка) та дві "бронзи" (3000 м, 5000 м).
33-річна німецька ковзанярка Клаудіа Пехштайн виграла разом зі своєю збірною командну гонку та посіла друге місце на дистанції 5000 метрів. Завдяки цьому Пехштайн стала другою в історії жінкою після представниці СРСР Раїси Смєтаніної, яка змогла завоювати нагороди на п'яти Олімпіадах поспіль. Загалом німкеня за 14 років стала володаркою п'яти золотих, двох срібних та двох бронзових нагород Ігор (1992, 1994. 1998, 2002, 2006).
Невгамовна спортсменка на цьому не зупиниться, виступить на ще трьох Олімпіадах (2014, 2018, 2022) і стане єдиною жінкою в історії, хто брав участь у восьми головних зимових форумах чотириріччя.
Непересічна історія пов'язана з корейським шорт-трекістом Ан Хьон Су. У Турині він здобув три "золота" та одну "бронзу". Після важкої травми він пропустить наступні Ігри у Ванкувері, а в Сочі повернеться до виступів під іменем Віктор Ан та прапором Росії. І завоює… три золоті та одну бронзову медалі.
Три золоті нагороди: в індивідуальній гонці, спринті та естафеті здобув німець Міхаель Грайс. Натомість Король біатлону, великий Уле Ейнар Бйорндален, який загалом за кар'єру завоював вісім золотих олімпійських нагород, вимушений був задовольнитися "лише" двома срібними та бронзовою медалями.
Землячка Бйорндалена, володарка такої ж кількості медалей найвищого гатунку, Маріт Бйорген взагалі отримала лише одно срібло. Справедливості заради, найвидатніші олімпійські виступи норвежки були попереду.
Загалом збірна Норвегії у Турині з тріском провалилася, завоювавши лише дві золоті нагороди. Це після тринадцяти у Солт-Лейк-Сіті! У підсумку норвежці не потрапили у топ-10 неофіційного медального заліку Олімпіади-2006. А виграли його німці, як у цілому за кількістю медалей (29), так і за "золотом" (11).
На хокейну першість до Турина зібралися найкращі хокеїсти планети, включно з представниками НХЛ. Зрозуміло, що в такому форматі одними з головних фаворитів вважалися канадці та американці. В реальності обидві північноамериканські команди мали серйозні проблеми вже на груповій стадії.
У чвертьфіналах канадці програли росіянам, а американці – фінам. Володарями олімпійського "золота" стали шведи, які у фіналі обіграли фінів – 3:2. "Бронзу" здобула збірна Чехії.
Допінг-скандали
Куди ж у спорті найвищих досягнень без допінгу та пов'язаних із ним дискваліфікацій?
Правда, дискваліфікація в Турині сталася лише одна. Срібну призерку індивідуальної гонки з біатлону, росіянку Ольгу Пильову, спіймали на використанні забороненого препарату фенотропілу, позбавили медалі та відсторонили від спорту на два роки. "Срібло" перейшло до німкені Мартіни Глагов, а "бронзу" отримала ще одна представниця Росії, Альбіна Ахатова.
Великий скандал спіткав австрійських лижників та біатлоністів. Вночі 19 лютого італійська поліція провела серію обшуків у їхніх командних резиденціях. Все через Волтера Маєра, головного тренера біатлонної команди Австрії на Олімпіаді в Солт-Лейк-Сіті, підозрюваного у махінаціях із так званим "кров'яним допінгом".
Під час обшуків були вилучені пластикові мішечки з кров'ю, підозри в порушенні антидопінгового режиму впали на біатлоністів Вольфганга Пернера і Вольфганга Роттманна. Вони швидко залишили Італію, а згодом оголосили про завершення спортивних кар'єр. При цьому всі їхні допінг-проби виявилися негативними.
Під час кількарічного розгляду цієї темної історії подейкували навіть про можливість дискваліфікації збірної Австрії на наступні Ігри у Ванкувері. Однак все завершилося штрафом у мільйон доларів.
Бонус
Церемонія закриття не обійшлася без курйозу. Під час заключної промови голови оргкомітету Олімпіади Валентино Кастеллані до його трибуни примудрився прорватися якийсь іспанець, який намагався відібрати мікрофон і щось у нього вигукнути.
Хулігана було затримано службою безпеки, а сам порушник спокою запевняв, що хотів лише подякувати Італії.
Турин-2006 у цифрах і фактах
- Дати проведення: 10-26 лютого 2006 року;
- 2508 учасників (960 жінок та 1548 чоловіків) з 80 країн – рекорд змагань (у порівнянні з Солт-Лейк-Сіті додалися Албанія, Ефіопія та Мадагаскар);
- Розіграно 84 комплекти нагород у 15 дисциплінах семи олімпійських видів спорту;
- Рекордне число країн завоювали медалі (26), 18 з них отримали хоча б одне золото;
- Дві бронзові нагороди у збірної України;
- Бюджет Ігор: 1,7 млрд доларів. Чистий прибуток: 265 млн доларів.
