Неймовірний рекорд Бубки, участь Шевченка та Блохіна: хто з українців ніс олімпійський вогонь
Олімпійські ігри без перебільшення – феномен сучасного глобального суспільства. Це явище "без кордонів". Цьому певною мірою сприяє глобальна естафета олімпійського вогню від Олімпії до місця проведення Ігор. Олімпійський смолоскип мандрує континентами, країнами, космосом, океанами, Інтернетом. Чи це не є унікальною в історії людства глобалізацією?
Бути серед учасників олімпійської естафети завжди було почесно. Попит в рази перевищує пропозицію. Тобто охочих пронести смолоскип на певному відрізку маршруту значно більше, ніж визначено регламентом. Тому потрапити у число щасливчиків – подія яскрава, важлива, мотивуюча в житті кожного.
Зараз достеменно невідомо чи були українці серед тих хто брав участь в естафетах олімпійського вогню від початку проведення цього яскравого дійства. Але існує чимало спогадів учасників естафети олімпійського вогню 1980 року у часі окупації України радянським союзом.
Водночас незвіданим є те, що українці в діаспорі брали найактивнішу участь в олімпійських естафетах Зимових Олімпійських ігор. Наприклад у 1988 році Зимові Олімпійські ігри відбулись у Калгарі (Канада) і одним з українців, які брали участь в естафеті був Ждан Шулякевич.
"Цього року відбулася в Калгарі XV Зимова Олімпіяда. Першою частиною цих змагань було перенесення олімпійського вогню з Греції до Калгарі. У вересні 1987 року вогонь перенесено з Атен на східне побережжя Канади. Сім мільйонів осіб зголосилося, щоб нести цей вогонь через цілу Канаду. Я зложив подання 400 разів, щоб могти бути учасником несення смолоскипа. Одного дня прийшов лист з повідомленням, що я буду нести смолоскип на одному кілометрі. Мене вибрали враз із 6200 іншими, які створили найдовшу олімпійську штафету в історії спорту.
Мене повідомили, що я буду бігти 15-го січня 1988 року в південному Вінніпегу, біля 8-ої години ранку. Того дня я встав о год. 4-ій рано та поїхав на призначене місце зустрічі учасників. Там я дістав жакет, штани і шапку. Збирачі тепер платять 5,000 дол. за такий жакет, а 900 за шапку. Це убрання є дуже гарне і мені воно сподобалося. Нашу групу завезли на місце бігу і помалу ми один по одному несли олімпійський вогонь. Хоча було зимно люди вже від 5-ої години рано чекали на олімпійський вогонь. Тисячі осіб стояло на дорозі, діти хотіли доторкнутися смолоскипа і бігли поруч мене.
Смолоскип багато не важив (ок. З фунти) і як я закінчив свій кілометер, я не був змучений, але дуже вдоволений. Цей біг через Канаду зворушив і заторкнув багато людей. Один хлопець біг за свого брата, що утопився, другий хлопець-каліка мав на кріселку везти смолоскип. Я цей день також ніколи не забуду. Тепер я можу собі уявити, як почуваються олімпійські змагуни коли їм вручають медалі та грають їхній національний гімн", – згадував Шулякевич.
Ждана підтримувала і родина, а бабуся Маруся Галькевич теж стала майже учасницею олімпійської естафети. Як це могло статися? Ждан ніс олімпійський смолоскип, а коли пробігав поряд з бабусею, вона доторкнулася до смолоскипа, підтримавши олімпійську традицію родини.
Пощастило нести олімпійський смолоскип і братам Степану й Роману Галькам з Болтона поблизу Оранджвіля. На той момент їм було 13 і 14 років. Хлопці зложили 513 та 514 аплікацій кожен до організаційного комітету Зимових Олімпійських ігор, щоб мати честь нести "священний" олімпійський вогонь.
Бажання братів підтримала вся родина. Їхня маленька сестричка, якій було 9 років, вислала 109 аплікацій, але її не обрали. Адже всіх учасників естафети вибирали лотерейним голосуванням з понад 6 мільйонів охочих. Родина дуже щиро вітала Степана й Романа і підтримувала їх. Особливо бабуся Анна Іванчук, а також батьки, друзі та численні глядачі.
"Я роблю це для Канади, – казав Степан, – бо ціла Канада буде приглядатися Олімпіяді і я поміг принести сюди смолоскип".
Батько хлопців з гордістю казав:
"Хочеться плакати з радости, коли бачиться власних дітей у такий історичний момент. Ми всі горді з того".
Участь в естафеті брала і 16-річна Діяна Цюрюра (або Цюцюра) з Кембриджа, Канада. Вона була гінцем у 36-й день передавання смолоскипа.
У 2002 році, у часи наближення Зимових Олімпійських ігор у Солт-Лейк-Сіті (США), набирала обертів олімпійська естафета. Кожен американець мріяв бути її учасником. Пощастило і Яро Дахнівському, який, до речі, має український родовід.
"Це честь бути обраним учасником естафети – символу миру. Це ще один момент у моєму житті, про який я буду згадувати завжди".
Так коментував Дахнівський свої враження й відчуття від естафети. Пану Яро дійсно не раз доводилось згадувати ту історичну подію. Я також долучився до його спогадів, попросивши повернутись до тих славних подій.
Пан Яро розповідав про естафету і я відчував як він з приємністю повертається думками у минуле. Діло було так. До Дахнівського звернулися з організаційного комітету олімпійської естафети й запропонували бути учасником. Бо ж для американського спорту Яро Дахнівський – легенда! Він грав у футбол, хокей, а у 1996 році був у складі олімпійської збірної США з гандболу.
Унікальним є ще й те, що пан Яро має у своїй колекції той самий олімпійський смолоскип з естафети! Уявляєте таке? На світлинах, які зберігаються в архіві пана Яро, зображено й увіковічено його участь та підтримка близьких й друзів.
"Як ви можете собі уявити, це була величезна честь бігти з олімпійським вогнем. Естафета також дала мені можливість поділитися цим досвідом з моєю родиною та близькими друзями. Оскільки мій пробіг відбувся в місті Расін, Вісконсин, це неподалік від мого дому. Деякі мої друзі також приїхали підтримати мене", – згадував Дахнівський.
Серед друзів, які у цей час були поряд з паном Яро, був пан Богдан Недільський – славетний футболіст. Також поруч були принц Монако Альберт, Меджик Джонсон, Евандер Холіфілд, Мухаммед Алі, Маріо Лем’є, Ленс Армстронг, сестри Вільямс та багато інших достойників.
У 2004 році олімпійський смолоскип відвідав Україну. Тому цього разу була направду масова участь українців в естафеті: 120 осіб подолали загальну дистанцію 38 км 600 м.
Серед учасників була низка відомих спортсменів, чемпіонів і призерів Олімпійських ігор, таких як Сергій Бубка, Олександр Волков, Людмила Турищева, Олег Блохін. Також смолоскип несли відомі спортивні коментатори Валентин Щербачов, Валерій Костінов, Олександр Липенко, Михайло Волобуєв, Сергій Клейцун, естрадні виконавці Руслана, Ані Лорак, Олександр Пономарьов, а також військовослужбовці, лікарі та багато інших.
В олімпійській естафеті Зимових ігор 2006 року в Турині (Італія) брав участь Андрій Шевченко. Зірка світового та українського футболу, котрий прийняв естафету від відомого модельєра Джорджо Армані, зазначив, що: "атмосфера події була воістину незабутньою".
Дивовижним виглядає участь українців в естафеті 2008 року перед проведенням Олімпійських ігор у Пекіні (Китай). На відміну від попередніх та наступних естафет, тоді брали участь українці які до спорту мають опосередковане відношення. Наприклад, Олексій Бараш – ембріолог клініки репродуктивної медицини, дитячий кардіохірург Ілля Ємець, адвокат Ольга Мелень, телеведучий Савік Шустер, очільниця благодійного фонду Раїса Кравченко. Чому саме їх обрали? Бо на думку організаторів вони втілили в життя принцип "долати бар’єри, щоб змінювати життя на краще".
Одним з унікальних фактів естафети олімпійського вогню 2010 року, було те, що у ній брала участь 91-річна представниця української діаспори в Канаді – пані Ольга Котелко.
"Я щаслива й зворушена тим, що мені надали цю унікальну можливість. Олімпійський вогонь надихає й дає надію, переповнює почуттями патріотизму й гордості. Для мене Вогонь – це символ міцного здоров`я й добробуту", – сказала найстарша учасниця естафети в історії Олімпійських ігор.
У 2012 році серед тих, хто ніс смолоскип, був Сергій Бубка. Він є рекордсменом України за участю в олімпійській естафеті. Станом на 2012 рік це був вже 9-й раз. Якщо враховувати, що естафета відбувається один раз на чотири роки, то виходить, що 9 раз участі – це 36 років життя. Вражає, чи не так?
"Для мене велика честь вдев'яте долучитися до почесної місії та взяти участь в естафеті олімпійського вогню. Олімпійські ігри – це грандіозне світове свято. Вірю, що воно надихне молодь до заняття фізичною культурою та спортом, долучить їх до олімпійських цінностей", – казав Бубка.
Відповідаючи на запитання журналіста, яка з естафет за всі роки стала найбільш пам’ятною, Бубка зазначив:
"Кожен пробіг по-своєму незабутній. Але найбільше емоцій пережив під час естафети олімпійського вогню в Києві. Тоді, у 2004 році, напередодні Олімпійських ігор в Афінах, в столиці України зібралася величезна кількість людей, а міжнародні експерти назвали наш етап одним із найкращих у світі. Це було незабутньо".
Бубка був учасником олімпійської естафети й надалі – 2016, 2024 роки. Тож його рекорд сягнув 11 естафет.
Цікавим є те, що у 2012 році не тільки Бубка був учасником. Також у дійстві взяв участь українець Андрій Максимович, який працював у штаб-квартирі Європейського банку реконструкції та розвитку. Він розповів, що честь нести вогонь була для нього великою несподіванкою.
У 2024 році учасницею олімпійської естафети була українська спортсменка Марія Височанська. Про це НОК України писав так:
"Історичним цей день був для нашої країни: 9 травня в країнах Європейського Союзу, а також в Україні відзначають День Європи. Саме у цей день Марія Височанська стала лідеркою команди атлетів з країн ЄС, що взяли участь у церемонії старту естафети олімпійського вогню у Франції. Українка пронесла факел з олімпійським вогнем вулицями Марселя, а поруч крокували інші 27 спортсменів, які представляють кожну з країн Європейського Союзу".
Тож чекаємо на олімпійську естафету 2028 року та поповнення в нашому списку. Цікаво, хто стане наступним.