Українська правда

Заборона ПФК Львів брати участь в єврокубках до 2021 року: деталі справи

Alexandr Gaponenko — 2 листопада 2021, 16:55
Заборона ПФК Львів брати участь в єврокубках до 2021 року: деталі справи

Нагадаємо, нещодавно Чемпіон повідомляв про рішення УЄФА щодо ПФК Львів, якому заборонили виступати в єврокубках до сезону 2021/22. 21 лютого 2020 року Спортивний арбітражний суд в Лозанні (CAS) відхилив апеляцію львівського клубу, яку він подав на рішення УЄФА, а саме Слідчої палати органу фінансового контролю клубів УЄФА. Підставою рішення УЄФА для цього стало те, що ПФК Львів отримав місце в українській Прем’єр-лізі в 2018 році від Вереса в обхід спортивного принципу (підвищення/пониження в класі).

Про заборону виступів в єврокубках не повідомляв львівський клуб, хоча отримав вердикт CAS ще в 2020 році. Про рішення Лозанни та всі деталі справи та апеляції стало відомо завдяки публікації Спортивним арбітражним судом минулих справ інстанції за 2019-2021 рр. Одним з цих рішень була відхилена апеляція від ПФК Львів.

Деталі рішення УЄФА

Отже, нижче наводимо деталі справи, що були відображені в рішенні CAS.

За підсумками сезону 2016/17 клуб Верес-Рівне (“старий” Верес) вийшов до української Прем’єр-ліги та взяв участь у сезоні УПЛ 2017/18.

Так як стадіон Вереса у Рівному не відповідав вимогам УПЛ, клубу надали дозвіл на три сезони проводити матчі у Львові, на Арені Львів. Відстань між Рівним і Львовом складає 200 кілометрів.

28 грудня 2017 року Верес-Рівне змінив розташування офісу та ділової активності з Рівного до Львова, також змінивши регіональну федерацію на Львівську.

В травні 2018 року Верес-Рівне запросив у УПЛ та ФФУ (зараз УАФ) змінити назву клубу з ФК Верес-Рівне на ПФК Львів.

21 травня 2018 року Богдан Копитко, мажоритарний власник Верес-Рівне (73%), придбав ще 17% частки клубу у Громадської спілки Рівненський футбольний клуб Верес-Рівне, довівши свою частку до 90%. Ще 10% частки клубу залишились у ТОВ “Компанія з управління активами “Євроінвест”.

25 травня 2018 року ТОВ ФК Верес-Рівне змінило ім’я на ТОВ ПФК Львів згідно з українським законодавством. Також клуб змінив логотип та клубні кольори, не змінивши форму власності (ТОВ).

31 травня 2018 року генеральний директор ПФК Львів надіслав лист в ФФУ, повідомивши про зміну назви клубу згідно з вимогою статті 51 Положення про ліцензування клубів УЄФА та фінансовий фейр-плей при розгляді заявки на отримання ліцензії. Клуб окремо зазначив, що зберіг ту саму юридичну особу, податковий номер, адресу юрособи. А також те, що зміни не вплинуть на фінансові зобов’язання клубу.

В червні 2018 року члени ФФУ затвердили зміни та прийняли ПФК Львів до складу УПЛ з “відстрочною умовою, що УЄФА не матиме заперечень щодо зміни назви футбольного клубу. У разі заперечень УЄФА, УПЛ виконуватиме рішення УЄФА та Комітету клубного ліцензування ФФУ з цього приводу".

18 червня 2018 року ФФУ від імені ПФК Львів подала запит до Слідчої палати органу фінансового контролю клубів УЄФА про надання винятку зі статті 12 Положення УЄФА про ліцензування клубів і фінансовий фейр-плей, а саме пунктів 2 та 3. 

2. Членство та договірні відносини (якщо такі є) повинні тривати – на початку ліцензійного сезону – щонайменше три роки поспіль.

3. Будь-яка зміна організаційно-правової форми, структури юридичної групи (включаючи злиття з іншою юридичною особою або передачу футбольної діяльності іншій організації) або ідентифікації (включаючи штаб-квартиру, назву чи кольори) заявника на отримання ліцензії протягом цього періоду на шкоду чесності змагань або сприяння кваліфікації претендента на ліцензію до змагань за спортивними заслугами або отримання ним ліцензії розглядається як переривання членства або договірних відносин (якщо такі є) у розумінні цього положення".

Такі зміни зацікавили УЄФА. В вересні-жовтні 2018 року Слідча палата УЄФА запросила додаткову інформації у ПФК Львів та отримала відповідь від клубу.

28 березня 2019 року Слідча палата провела засідання, розглянувши прохання ПФК Львів.

25 квітня 2019-го Палата відмовила Львову у винятку в дотриманні так званого “правила трьох років” (про яке йшла мова вище, а саме про безперервний виступ клубу без суттєвих змін).

Головні тези відмови УЄФА:

  1. різка зміна ідентичності клубу;
  2. шкода чесності змагань;
  3. розглянутий процес значно полегшив кваліфікацію ПФК Львів до змагань за спортивними заслугами.

Помітила Слідча палата і відзначила у рішенні й фактичний обмін двома клубами місцями у змаганнях.

“Старий” ФК Львів виступав у Другій лізі і змінив назву на Верес, при цьому клуб перейшов у власність від ГО “Дитячо-юнацька школа ФК Львів” до ГС “Рівненський ФК Верес-Рівне”. УЄФА відзначив, що “старий” ФК Львів і “новий” ПФК Львів мають однакову ідентичність (логотип, кольори та торгову назву), як і “старий” Верес і “новий” Верес. Таким чином, клуб, який грав у Другій лізі (“старий” Львів), зараз виступає у УПЛ під назвою ПФК Львів, а “старий” Верес-Рівне, що грав в УПЛ, став грати у Другій лізі (“новий” Верес). “Наслідки обміну були негативними”, - підсумував УЄФА.

Слідча палата УЄФА відзначила, що з боку ПФК Львів відбулося порушення двох вищезазначених пунктів 2 та 3 статті 12  Положення УЄФА про ліцензування клубів і фінансовий фейр-плей: 

  1. Українська Прем’єр-ліга (УПЛ) підтвердила, що членство ПФК Львів в УПЛ не тривало 3 роки, тим самим підтвердивши порушення клубом статті 12 (2).
  2. Стаття 12 (3) Положення підтверджує, що "будь-яка зміна ідентичності (включаючи штаб-квартиру, назву або кольори) заявника на отримання ліцензії протягом цього періоду на шкоду чесності змагань або для сприяння кваліфікації здобувача ліцензії для змагань за спортивні заслуги вважається припиненням членства".

Тобто, УЄФА констатував, що “обмін” Львів-Верес є фундаментальною зміною ідентичності клубу. Комплексні зміни спричинили за собою зміну назви клубу, зміну логотипу клубу та зміну кольорів клубу, а також зміну штаб-квартири клубу з Рівного на Львів (і навпаки), міста за 200 кілометрів одне від одного.

“Дії, здійснені ПФК Львів, показують, що два клуби зі своєю власною і відмітною ідентичністю помінялися місцями між вищою лігою та третім дивізіоном чемпіонату України з футболу, в результаті чого ПФК/ФК Львів піднявся на два рівні вище за одну адміністративну операцію, без перемоги в жодній лізі та без підвищення на полі жодного разу, тобто без будь-яких спортивних заслуг”, - відзначає УЄФА.

Також УЄФА пояснив “правило трьох років” на прикладі ПФК Львів.

“У випадку з ПФК Львів, обмін дозволив ФК Львів ("старий” Львів) за одну адміністративну операцію вийти в Українську Прем’єр-лігу, не вигравши жодного матчу на полі. Звичайним шляхом, тобто завдяки спортивним заслугам, ФК Львів мав спершу вийти до другого українського дивізіону на полі, а потім ще одного разу – до української Прем’єр-ліги. Цей мінімальний час очікування пояснює 3-річне правило, яке застосовується для кваліфікації до клубних змагань УЄФА – третій рік є тим, який необхідний для кваліфікації за спортивними заслугами через національний вищий дивізіон після переходу з другого дивізіону, - зазначає європейський футбольний союз. - Ключовою умовою для участі у змаганнях залишається спортивна кваліфікація. Рішення про підвищення (і пониження) має вирішуватися на полі, а не за допомогою такого роду адміністративних операцій; це є ключовою ознакою принципу підвищення та пониження. Стосовно цього випадку ПФК Львів, зазначимо, що без цього обміну ФК Львів і сьогодні грав би у третьому дивізіоні українського футболу”.

УЄФА аргументував свою позицію таким чином, що “старому” Львову необхідно було (починаючи з сезону 2018/19, перед яким відбувся “обмін”) щонайменше спочатку вийти в Першу лігу, потім — в сезоні 2019/20 вийти в УПЛ, а потім вийти в єврокубки в сезоні 2020/21.

І як результат — рішення УЄФА: “Це Рішення, яке носить суто спортивний характер, не дозволить ПФК Львів долучитися до клубних змагань УЄФА до сезону 2021/22, тим самим захищаючи спортивну доброчесність (ключовою опорою якої є принцип підвищення/пониження) та гарантуючи, що спортивних успіхів потрібно і потрібно досягати на полі".

Провальна апеляція Львова в CAS

Отримавши рішення УЄФА, ПФК Львів мав можливість його оскаржити в Спортивному арбітражному суді в Лозанні. Український клуб хотів скористатись цим правом, але не витримав дедлайн подачі апеляції в CAS.

Як було зазначено вище, рішення CAS про відхилення апеляції датоване 21 лютого 2020 року, хоча рішення УЄФА було прийняте 25 квітня 2019-го. Справа в тому, що ПФК Львів не встиг вчасно подати апеляцію і довго намагався довести CAS, що мав об’єктивні обставини для цього.

Спробую максимально спрощено пояснити юридичні тонкощі щодо даної невдалої апеляції. ПФК Львів при нагоді та бажанні зможе сам пояснити труднощі, з якими він стикнувся, я лише відображу те, що написано в рішенні CAS.

Взагалі, для подання апеляції стороні надається 10 днів з моменту отримання рішення інстанції, в нашому випадку, це було рішення УЄФА і апеляція в CAS.

УЄФА наполягав, що такою датою, з якої починається відлік, було 26 квітня 2019 року (наступний день після відправлення рішення), коли рішення було надіслане ПФК Львів електронною поштою, а Львів — що після дати, коли клуб отримав друковану копію (3 травня), посилаючись на українське законодавство. Таким чином, дедлайн подачі, за версією УЄФА — 6 травня (5 травня це неділя), Львова — 13 травня.

Врешті, CAS прийняв сторону УЄФА, адже в регламентних нормах футбольних інстанцій не вказано конкретно, яким чином рішення має бути “отримане”. За швейцарським законодавством, рішення вважається отриманим, коли попадає в так звану “сферу контролю” адресата чи його представника. В нашому випадку, це тоді, коли Львів мав змогу отримати рішення зі свого сервера електронної пошти.

УЄФА довів, що 25 квітня надіслав електронні листи на адреси Львова [email protected] та [email protected] (відзначимо та залишимо в дужках офіційні адреси футбольного клубу на безкоштовних сервісах), а також на адресу ФФУ (голові Комітету з атестування футбольних клубів Сергію Задірану), відмітивши листи як листи високої важливості. Не отримавши негайної відповіді, УЄФА повторив відправлення листів клубу зранку 26 квітня з проханням підтвердити отримання рішення. Знову не отримавши відповідь, УЄФА надіслав друковану копію кур’єром 26 квітня. Львів відповів УЄФА електронною поштою 3 травня після отримання друкованих копій рішення.

Судячи з документів CAS, важко зрозуміти, яку позицію з самого початку зайняв Львів. Наприклад, український клуб апелював в CAS до того, що рішення УЄФА було надіслане напряму в клуб, а не через ФФУ, що потрібен був час на переклад документів від УЄФА та CAS, що Львів “не мав зобов’язання часто перевіряти імейл”. Але другий електронний лист було надіслано УЄФА 26 квітня зранку, і це був робочий день (травневі вихідні були з 27 квітня по 1 травня, 4-5 травня — вихідні, 9 травня — вихідний). Складається враження, що деякі аргументи клубу були ситуативними — або через те, що, можливо, клуб через свята “перевірив” пошту надто пізно і втратив час на підготовку апеляції, або через ті ж свята надто пізно зміг відправити документи кур’єрською службою.

CAS не знайшов в діях УЄФА щодо відправлення документів жодних порушень регламентних норм, адже Слідча палата направляє свої рішення електронною поштою, а в даному випадку єдина причина відправлення друкованої версії була тому, що Львів не відповів оперативно на листи імейлом. Більше того, під час розгляду Лозанною аргументів Львова про дати подачі апеляції, УЄФА надав CAS листування зі Львовом, в якому два рази український клуб підтверджував отримання рішення імейлом.

В результаті, Львів надіслав апеляційну заяву в CAS електронною поштою 4 травня, а оригінали документів — 11 травня кур’єром. Серед проблем з відправленням документів клуб також вказував перевірку департаменту безпеки кур’єрської служби TNT, яка призвела до затримки процедури відправлення. Інші ж кур’єрські служби, за твердженням Львова, вказали, що на доставку документів в CAS їм необхідно 5-14 днів (що не влаштовувало клуб через тривалість).

Наразі, до коментарів Львова, важко сказати, чи це були об’єктивні причини чи лише спроба “стрибнути в останній вагон” розгляду справи та отримати відстрочку на подання документів. Як би там не було, але CAS вирішив, що вказані аргументи не є підставою для подовження термінів прийому апеляції. Більше того, Лозанна відзначила, що крім того, що апелянт (Львів) порушив терміни подачі апеляції, так ще і не звертався з таким запитом.

Згідно з Кодексом CAS, через те, що апеляція не була подана в необхідні терміни, вона була відхилена. Аргументи українського клубу про про деякі “обставини” (в тому числі травневі свята), що завадили вкластися в необхідні терміни подачі апеляції, також були відхилені.

Таким чином, ПФК Львів не міг грати в єврокубках до 2021 року, але термін дії рішення УЄФА сплив, і вже в цьому сезоні львівський клуб міг розпочати виступи в змаганнях УЄФА. Як і в наступних сезонах.

Олександр Гапоненко, футбольний менеджер, Чемпіон

CAS (Спортивний арбітражний суд в Лозанні) Верес ПФК Львів УЄФА