Від Войнова до Довбика, від Блохіна до Шевченка. Як українці змагалися й вигравали "Золотий м'яч"
Вперше цю статтю було опубліковано на Чемпіоні 5 вересня 2024 року. У день вручення Золотого м'яча 2024 пропонуємо її до прочитання ще раз.
Нападник італійської Роми Артем Довбик отримав чергове визнання після надзвичайно вдалого попереднього, сезону-2023/24. Цього разу форварда збірної України номінували на найпрестижнішу індивідуальну нагороду в футболі "Золотий м'яч".
Ексгравець іспанської Жирони — далеко не перший українець, який привернув увагу організаторів престижної відзнаки. Ба, навіть більше — став уже 16-м таким сином своєї Батьківщини. Як складалися відносини земляків Тараса Шевченка та Лесі Українки зі створеним знаменитим журналом France Football призом за зусилля? Хто найчастіше потрапляв у об’єктив уваги представників видання? Про кого вболівальники незаслужено забули? Згадуємо усіх українців серед найкращих гравців світу та Європи, й чекаємо нових перемог. Ігровий шлях левової частки футболістів безпосередньо повязаний із кар'єрою в київському Динамо.
Юрій Войнов — український першопроходець. У 1959 році уродженець Московської області, який більшу частину життя провів в Україні, й після 1991-го отримав український паспорт, у опитуванні посів 12 місце. Це стало можливим завдяки грі представника київського Динамо на ЧС-1958, де він став першим українцем, який отримав ігрові хвилини, адже півзахисник відіграв усі 5 матчів.
Анатолій Бишовець потрапив у список FF за 8 років. Сезон-1966 став для нападника найкращим у кар'єрі. Футболіст Динамо забив 21 гол у 36 матчах, а кияни виграли чемпіонат СРСР. У підсумку першість країни Бишовець з "біло-синіми" вигравав 4 рази, а в 1967 в опитуванні посів 15 місце з 5 балами.
Володимир Мунтян — одна з легенд київського Динамо. На рахунку "Муні" майже 400 матчів за столичний український клуб, 7 титулів чемпіона СРСР, перемоги у КВК та Суперкубку УЄФА. У 1969-му, після 10 голів хавбека у 34 матчах, в опитуванні FF Мунтян посів 23 місце з 1 балом.
Євген Рудаков вважається чи не кращим голкіпером у історії киян. Ще один уродженець Москви практично повторив шлях одноклубника Мунтяна по виграним титулам, але на ЗМ номінувався двічі. У 1971-му Рудаков посів 12 сходинку з 6 балами, а за рік був 18-й з 1 балом.
Леонід Буряк став номінантом престижної відзнаки в один із двох найкращих сезонів для Динамо в історії. У 1975 плеймейкер був 23-м із 2 балами. Варто сказати, що найкращий сезон на індивідуальному рівні Буряк провів у 1980-му, коли забив 15 м'ячів у 36 матчах.
Олег Блохін — ім'я, відоме навіть далеким від футболу людям. Багаторазовий рекордсмен, без сумніву, найкращий футболіст у історії Динамо та збірної СРСР. Не дивно, що й із "Золотим м'ячем" у Блохіна були особливі "стосунки".
Саме він став першим українцем, якому вже тоді знаменита нагорода підкорилася. Сталося це в 1975-му, після незабутнього сезону у виконанні ДК на міжнародному рівні й одразу 23 забитим м’ячам, із яких 5 провів у єврокубку. Рідному Динамо Блохін віддав 18 років, а на ЗМ номінувся ще тричі — у 1974, 1976 та 1981.
Олег Протасов у 1985-му провів незабутній сезон. Нападник Дніпра забив 45 м'ячів у 43 матчах. Це не могли не помітити й організатори значущої нагороди. Протасов посів 7 сходинку, а крім Дніпра, пограв за київське Динамо, грецький Олімпіакос та японську Гамбу Осаку. Протягом професійної кар'єри нападник забив більш як 250 м'ячів.
Ігор Бєланов — другий українець, якому підкорилася найпрестижніша нагорода, а відбулося це у 1986-му. "Ракета"або "Кульова блискавка" — прізвиська, які отримав Бєланов не випадково. Після Чорноморця нападник встиг пограти в складі Динамо з Блохіним ще 3 сезони, й став одним із головних рушіїв перемоги у Кубку Кубків та успішно зіграв на чемпіонаті світу. Саме завдяки цим успіхам він став першим у опитуванні, випередивши таких майстрів, як Еміліо Бутрагеньйо та Гарі Лінекер.
Пограв Бєланов і за кордоном, але кар'єра в німецьких Боруссії з Менхенгладбаха та Айнтрахті з Брауншвейгу з різних причин не склалася. Догравав Бєланов на Батьківщині, у складі Чорноморця та Металурга з Маріуполя.
Павло Яковенко був одним із тих футболістів, які були надважливою складовою другої величної команди Валерія Лобановського. Він теж вигравав КВК-1986, і піднімав над головою усі титули, здобуті Динамо у 80-х та 1990 році. А тому потрапив до числа номінантів на ЗМ у 1986-му. У підсумку один із найбільш інтелектуальних вихованців Метра та "хрещений батько" Олександра Алієва та Артема Мілевського набрав 3 бали й посів 21 місце.
Анатолій Дем'яненко — ще одна легендарна постать у історії Динамо. На рахунку одного з кращих захисників своєї епохи майже 450 ігор у складі "біло-синіх", 13 титулів на клубному рівні, перемога з молодіжною збірною на ЧЄ-1980, друге місце на Євро-1988. А от кар’єра тренера не склалася. На ЗМ Дем’яненка номінували у 1985-му, коли він набрав 1 бал та посів 29 сходинку, а також за 3 роки, коли він набрав 3 бали та посів 13 місце.
Олег Кузнецов став одним із 4 динамівців, яких було номіновано на ЗМ у 1988-му. Захисник посів 11 місце із 4 балами. За рік, після вдалого Євро-1988, Кузнецов був 17-м із 2 балами. Другим став Олександр Заваров. Один із найбільш обдарованих атакувальних півзахисників у історії України привернув увагу після переходу з Динамо до Ювентуса, й набрав 5 балів (8 місце). За рік Заваров набрав 1 бал, посівши 23 місце, а вперше був номінований на нагороду у 1987-му. Нарешті, ще один зірковий "динамівець" золотої для киян епохи Олексій Михайличенко з 41 балом був 4-й, а в 1991-му взяв лише 1 бал і був 21-м.
Олександр Шовковський — один з останніх дійсно зіркових вихованців Лобановського. Сьогодні наставник Динамо, у 1999-му Шовковський був включений у список завдяки гучному виступу у Лізі чемпіонів. Тоді кияни зупинилися за крок від фіналу, поступившись у 1/2 змагання німецькій Баварії.
Андрій Шевченко — один з найбільш впізнаваних українських спортсменів загалом. Нинішній очільник УАФ — легенда київського Динамо та італійського Мілана, а "Золотий м'яч" форвард здобув у незабутньо вдалому для нього 2004-му.
З огляду на кількість номінацій (1998, 1999, 2000, 2001, 2003, 2004, 2005, 2006), саме Шевченка багато хто вважає найсильнішим футболістом у історії українського футболу.
Артем Довбик — зовсім свіжа історія, яку ми висвітлювали напередодні. І нехай колишньому футболісту Жирони перемога не світить, наявність українця у списку найкращих ще раз нагадує всім нам про велике футбольне теперішнє й майбутнє України.