Осімхен, Сане, Асенсіо та 1,6 млрд євро збитків: турецька Суперліга йде шляхом Саудівської Аравії, а не Європи
Чемпіонат Туреччини влітку здивував шаленими витратами на трансфери футболістів, яких тут зроду не бачили.
75 млн євро за Віктора Осімхена – це як взагалі? А 31 млн за Вільфріда Сінго?
Галатасарай та Фенербахче на очах розширюють межі можливого у Суперлізі.
Чемпіон перед візитом Динамо до Самсуна розповідає про тенденції в Туреччині, що зробили зміни можливими.
***
Рекордне літо
Такого ще не було ніколи.
Турецькі клуби за літнє трансферне вікно витратили на новачків 421 млн євро – це 7-ме місце серед світових ліг.
За чистими витратами на трансфери Суперліга зі 172 млн на 3-му місці після АПЛ (1,51 млрд) та саудівської Про-ліги (486 млн).
Ла Ліга, Серія А, Бундесліга здебільшого реінвестували зароблені кошти, а от турки вливають їх зі сторони.
Майже половину їхніх витрат взяв на себе чемпіон Галатасарай, що скупився на 148 млн. Віктор Осімхен з Наполі за 75 млн – новий рекорд Туреччини і 7-ма найбільша покупка 2025-го у світі. Втім, і 31 млн за захисника Монако Вільфріда Сінго, і 29 млн за воротаря Трабзонспора Угурджана Чакира – аномалія. Ще ніколи "Леви" стільки не платили.
Фенербахче був скромнішим – "лише" 87 млн на покупки, але це теж клубний рекорд. Соф’ян Амрабат за 12 млн, Едерсон за 11, Асенсіо за 7,5, Керем Актюркоглу за 22,5 – усе це "Канарки".
Побили свої рекорди по витратах також Бешикташ (37 млн) та Трабзонспор (24 млн); зокрема "Орли" переконали на оренду Теммі Абрагама.
І це лише ми говоримо про трансферні гроші. А ще ж є зарплати, які зросли пропорційно.
Наприклад, Осімхену в Галатасараї погодили за контрактом 21 млн євро на рік.
Ще 9 млн зарплати плюс 3 млн бонусу за лояльність щороку зароблятиме на "Алі Самі Єн" Лерой Сане.
34-річний Гюндоган домовився на батьківщині предків про 4,5 млн на рік.
Знаєте, на кого це схоже?
Авжеж, на футбольний проєкт саудівського принца Салмана.
Бенкет у борг
От ви б нарощувати витрати, маючи мільйони боргів?
А турки саме це й роблять.
Місяць тому Платформа з публічного розкриття інформації (KAP) резюмувала, що за останні 10 років Галатасарай, Фенербахче, Бешикташ і Трабзонспор разом зазнали 1,609 млрд євро збитків.
Їхні сукупні доходи за цей період склали 5,099 млрд, а витрати перевищили 6,708 млрд.
Фенер очолює антирейтинг – тут аж 501 млн збитків.
Трохи відстали Бешикташ і Галатарасай – 397 і 391 млн відповідно. У Трабзонспора – 320 млн в мінусі.
Насамперед турків підводять невдалі трансфери футболістів, на яких вони сумарно втратили за 10 років понад 310 млн.
Інша біда – завищені оклади. УЄФА не рекомендує роздувати зарплатний фонд до 70% бюджету, але у Стамбулі цифра сягає 88%.
І все одно... Осімхен.
Знаєте, на кого це схоже?
Та на Жузепа Бартомеу після відходу Неймара.
Справа в тому, що історичні турецькі клуби належать уболівальникам, як Барселона чи Реал. Їхні президенти теж не є власниками; це вибрані люди, яких можна позбавити посад через голосування.
"Наші найбільші клуби визначаються короткостроковим підходом. Президенти не дбають про прибутки, бо це не їхнє. Вони хочуть якомога більше перемог на полі, щоб їх переобрали", – каже економіст Альперен Кочой.
Тим часом CBS Sports переповідає, як влітку Бешикташ хотів найняти директора-європейця, але той попросив 18 місяців, аби вивести клуб в плюс:
"Від нього відмовилися, сказавши, що фани стільки не терпітимуть. За 18 місяців президент програє вибори, а Рада директорів піде у відставку".
Рука допомоги
Тобто, Суперліга – давно вже турнір-банкрут.
Єдина причина, чому вона ще жива і нарощує витрати – це... політика президента Реджепа Ердогана.
Ще у 2021-му, коли борги клубів геть вийшли з-під контролю, їх реструктуризували шляхом укладення нових кредитних угод до 2030 року з державними Ziraat Bank та Denizbank на загальну суму 12,1 млрд лір (на той момент 1,2 млрд євро).
Аби подібного не повторювалося, уряд тоді ж встановив ліміт витрат, який нібито не можна було перевищувати, проте... жодного разу відтоді про нього не згадав.
І ні, це не амнезія.
"Уряд використовує аудит клубів як механізм винагороди та покарання. Фактично це наказ контролювати те, що відбувається на трибунах", – розповідає опозиційний депутат Мустафа Адігузель.
Тобто, якщо ти дружиш з владою – то тобі і пільги, і кредити, і ліміту нема.
Головне – щоб дружив.
І всі ці Осімхени-Гюндогани теж з цієї ж опери.
Перед тим, як їх купити, Галатасарай продав своє тренувальне поле й базу в елітному стамбульському районі Флорія за 500 млн євро. Паралельно Фенер втюхав свою землю в менш крутому районі Аташехір за 100 млн.
Хто ж платить такі гроші? І чиї будівельні компанії будуть то все забудовувати? Вгадаєте з одного разу?
Ну точно, як у Франсіско Франко та Барселони у 1950-х, але там хоч ціль була осмисленішою – добудова "Камп Ноу", а не завищені зарплати казна-кому.
Інтерес президента
А ви знаєте, що таке парк Гезі?
У травні 2013-го про ці дерева на площі Таксім у Стамбулі дізнався весь світ.
Влада вирішила їх знести, аби забудувати, і люди вийшли на протест. Передусім рух очолювати футбольні ультрас, і "ліваки" з Бешикташа билися тут з поліцією пліч-о-пліч з націоналістами із Фенера. Це, може, єдиний такий випадок в історії Стамбула.
Ердоган його запам’ятав аж надто добре.
Вже у 2014-му турецька влада ввела Passolig – систему електронних квитків для моніторингу і контролю фанатів, щоб викинути опозицію з трибун.
Не будемо згадувати, в кого ще таке є.
Скажемо тільки, що часу на "вирішення проблеми" пішло чимало. Ще у 2018-му під час перемоги Галатасарая над проєктом Ердогана Башакшехіром (2:0) фани "Левів" співали в пику президенту: "Ми – солдати Мустафи Кемаля".
У відповідь Ердоган через лояльних бізнесменів зміцнив Башакшехір настільки, що скромний клуб без історії став чемпіоном Туреччини у 2020-му.
Ось, як Реджеп хет-трик оформив у його формі.
Втім, то було не те.
Башакшехір нікого не цікавив, на трибуни і 3,000 людей не приходило, тоді як Галатасарай, Фенербахче й Бешикташ збирали по 30-40 тисяч. Аби контролювати фанатів їх слід було не перемогти, а подружитися – ось чому уряд їм допоміг у 2021-му і продовжує це робити зараз.
"Ми живемо в умовах місцевої версії "panem et circenses", або політики хліба й видовищ", – каже оглядач Онур Озген. "Те, що відбувається з трансферами, покликано відволікти маси від економічної кризи, розрядити суспільний гнів і тримати фанів під контролем".
З ним погоджується економіст Тугрул Аксар: "Футбол нині домінує в порядку денному бідних громад. Люди, які не можуть дозволити собі хліба, цілий день дивляться трансферні новини".
Тобто, фокус працює.
Коли арештували Імамоглу – футбольні фанати не вийшли на вулиці, а трибуни промовчали.
Мінімум спорту
І ви це бачили в матчах Бешикташа з Шахтарем.
Навіть в УПЛ у "Гірників" цього сзеону ще не було настільки бездарних, розвалених суперників.
Турки вливають в свою лігу мільйони, проте рівень поодиноких топів, як Осімхен чи Сане, неадекватно високий, тож вони швидко втрачають мотивацію, деградують, а не підтягують місцевих до себе.
Додайте сюди корупцію і отакі пенальті у ворота суперників Галатасарая...
"Турецька ліга темна, сіра, погано пахне. Я сердитий на співробітників Фенербахче, які мене сюди заманили. Вони не розповіли мені й половини правди", – бідкався Жозе Моурінью.
Турки на нього сильно образилися, їм подобається жити в ілюзії.
У поточній ЛЧ Галатасарай вже програв Айнтрахту, що живе за схемою "вирости-продай", з рахунком 1:5.
Фенербахче розпочав Лігу Європи з 1:3 від Динамо Загреб, яке за літо заробило на трансферах 20 млн і ніколи не купувало гравця, дорожчого за 5 млн євро.
Бешикташ остаточно вилетів з єврокубків від Лозанни, чий склад Transfermarkt оцінює у 26 млн євро.
Не варто й Динамо очікувати від Самсунспора якихось див.
Турецька ліга – річ-в-собі, де важливі лише внутряки; відносна сила, а не абсолютна.
"У лізі між нами й Фенербахче йде жорстка конкуренція. Ми повинні будь-якою ціною зберегти перевагу, а краще – збільшити розрив. Великі підписання дають нам психологічну перевагу", – каже DW уболівальник Галатасарая Мехмет.
Як і всі в Стамбулі, він збуджений і вже очікує на дербі.
Хто кого – Сарай чи Фенер?!
Тим часом у вересні курс ліри опустився нижче курсу гривні, а інфляція в річному вимірі сягнула 33%.
"Ми не Саудівська Аравія. У нас нема доходів від нафти й газу – є лише борги й роздуті зарплатні фонди", – зітхає Озген. "Доходи від ТБ-ринку скорочуються в реальному вираженні, доходи від матчів та продажу товарів обмежені. Клуби витрачають у доларах чи євро, а заробляють у лірах".
Єдиний позитив від нього – ліга точно не збанкрутує, допоки міцно стоїть уряд Ердогана.
Вони тепер разом – отже, будуть ще "осімхени".
Футбол, що починав осередком опору, змінився, зрозумів вигоду і полюбив Старшого Брата.