Патріархи. Тренери, які провели найбільше матчів в УПЛ: чому у Лобановського не було шансів потрапити до рейтингу
Мирон Маркевич із великим відривом лідирує серед тренерів-гвардійців чемпіонату України
Тренерська кар’єра зазвичай триває набагато довше, ніж гравецька. Яскравий приклад – найтитулованіший тренер в історії Української Прем’єр-ліги Мірча Луческу. 80-річний (!) патріарх тренерського корпусу зараз очолює збірну Румунії. Хоча ще 5 років тому, коли влітку 2020 року президент київського Динамо Ігор Суркіс разом зі своїм старшим братом Григорієм запропонували 75-річному Мірчі посаду тренера та 3-річну угоду, більшість експертів крутили пальцем біля скроні. Мовляв, що за цирк, подивіться, скільки Луческу років. Мірча ж повністю відпрацював цей контракт, за рік продовжив його і пішов з тренерського містка Динамо лише в листопаді 2023 року.
І навіть зараз, у дуже поважному віці, Луческу при справі.
В активі екстренера Шахтаря та Динамо – 432 матчі в чемпіонатах України та понад 15 сезонів роботи в УПЛ. 12 років (2004-2016) румун тренував Шахтар, і трохи більш як три сезони – Динамо (2020-2023). 8 разів Луческу вигравав чемпіонат України з Шахтарем та один – з київським Динамо. У сезоні 2008/09 під керівництвом Мірчі "гірники" стали володарями Кубка УЄФА, і це найбільший успіх в історії Шахтаря на євроарені.
Унікальний рекорд Маркевича
Але за кількістю матчів в УПЛ Луческу посідає лише третє місце. Лідирує в рейтингу Мирон Маркевич, в активі якого 622 матчі. Щоб досягти цього показника, Мирону Богдановичу довелося працювати протягом 24 сезонів (з перервами) в 6 командах. Причому в Карпати Маркевич повертався знову і знову – очолював команду 4 рази. Була ще і спроба №5, в межах якої досвідчений тренер минулого року вивів команду в Прем'єр-лігу.
А починалось все в дебютному чемпіонаті України 1992 року, який був проведений за скороченою програмою, коли спеціаліст очолював луцьку Волинь. Далі був перший прихід в Карпати (1992-1995), Кривбас (1996), повернення до міста Лева (1996-1998), запорізький Металург (1999-2001), друге (2001-2002) та третє (2002-2004) повернення до Карпат.
Стабільність у роботі Маркевич отримав лише в харківському Металісті, який очолював протягом майже 9 сезонів (2005-2014). Власник Металіста Олександр Ярославський довіряв фахівцю, команда демонструвала яскраву гру і відповідний результат. Усе зламалося після того, як президентом клубу став Сергій Курченко. Після Революції гідності одіозний младоолігарх утік до Росії, в Металісті почали накопичуватися борги по зарплаті й Маркевич був змушений подати у відставку.
І тут трапилася справжня іронія долі: уже за три місяці Мирон Богданович очолив Дніпро – одного з найпринциповіших суперників Металіста. У перший же повноцінний сезон Маркевич вивів команду до фіналу Ліги Європи. Це найкраще досягнення в історії Дніпра, якого, на жаль, більше не існує. І найкраще континентальне досягнення тренера. А далі з Дніпром повторилася ситуація, яка за пару років до цього виникла з Металістом. Власник клубу Ігор Коломойський втратив інтерес до футболу, у команди з'явилися борги й тренер був змушений піти у відставку в червні 2016 року.
У червні 2023 року, після 7-річної творчої відпустки, Маркевич учетверте повернувся до Карпат, які на той час виступали у 1-й лізі. 73-річний спеціаліст вивів команду в УПЛ, але влітку 2024 року закінчив співпрацю з клубом, що не дало змоги іменитому тренеру покращити свій унікальний рекорд. Але й 622 матчі в УПЛ, погодьтеся, – дуже поважна цифра. І, як показує історія 80-річного Луческу, не виключено, що 74-річному Маркевичу ще поступить пропозиція повернутися до великого футболу.
Зазначимо, у 2004 році Мирон Богданович потрапив у моторошну історію – збройне пограбування, яке відбулося на його дачі. Причому підозрювали, що замовником був тодішній власник Карпат Петро Димінський. Бандитів незабаром спіймали, але замовника пограбування так і не знайшли. Сумний факт у тому, що пограбування стало наслідком професійної діяльності Маркевича.
Дитячий садок Павлова
549 матчів і друге місце в рейтингу у Миколи Павлова. Миколі Петровичу знадобилися 23 роки, щоб досягти цього показника. Дебютний чемпіонат України Павлов починав тренером Дніпра, з яким виграв бронзові медалі. А вже наступного сезону "дитячий садок Павлова", як тоді називали Дніпро за молодий склад, який було сформовано здебільшого з юних вихованців клубу, дав справжній бій Динамо, конкуруючи з киянами за чемпіонство до останнього туру. Лобісти Динамо навіть змушені були в ході сезону переписувати регламент чемпіонату. До цього в ньому не було чітко прописано процедуру визначення переможця, якщо дві команди наберуть рівну кількість очок. Лобісти забезпечили рішення, що головним чинником в цьому випадку буде різниця забитих і пропущених голів, яка в киян була значно кращою. Хоча за показником очних зустрічей чемпіонами мали стати дніпряни.
У підсумку "дитячий садок Павлова" був вимушений задовольнитися срібними нагородами.
Микола Петрович відчував себе пограбованим. Але іронія долі трапилася і в його футбольному житті. Вже наступного року він покинув Дніпро, який перебував у глибокій фінансовій кризі. І поїхав до… Динамо, узявши з собою чотирьох лідерів команди – захисника Беженара, півзахисників Максимова й Похлебаєва та нападника Коновалова. Цього фани Дніпра не могли пробачити Павлову багато років.
Микола Петрович після цього очолював київське Динамо (1995), Таврію (1996), Сталь Алчевськ (2006), Ворсклу (2007-2012) та двічі Іллічівець (1997-2004, 2012-2015).
З Ворсклою Павлов у 2009 році виграв Кубок України й це єдиний трофей в історії полтавського клубу. У Маріуполі Микола Петрович відпрацював загалом 10 років. Але в розмові з автором цих рядків Павлов визнавав, що найріднішим для нього був Дніпро сезону 1992-93, коли 41-річний тренер возився з "дитячим садком", який назвали його іменем. Зараз Миколі Петровичу 71 рік, свою тренерську кар’єру він закінчив 10 років тому і його повернення на тренерський місток є дуже маловірогідним.
Старики-розбійники УПЛ: коли 40 років – не перепона
Вернидуб і Шаран можуть покращити свої показники
Віталій Кварцяний – ціла епоха для луцького футболу. Як і Маркевич у Карпатах, Кварцяний 5 разів очолював команду з Луцька. Вперше це сталося ще в 1984 році, коли клуб мав назву Торпедо, а до української незалежності лишалося 7 років. Якщо врахувати цей "радянський" період, у Віталія Володимировича було б не 340 матчів і четверте місце в рейтингу, а набагато кращі показники.
Всього ж Волинь Кварцяний тренував протягом 33 років (1984-2017, з перервами). Також короткочасно очолював Кривбас та запорізький Металург (обидва у 2012 році). Зараз 72-річний Віталій Володимирович – голова Федерації футболу Волині, якою керує з грудня 2017 року.
Юрій Вернидуб має у своєму активі 309 матчів та 5 місце рейтингу. 31 травня Юрій Миколайович закінчив свою трирічну співпрацю з Кривбасом і зараз знаходиться у творчій відпустці. До цього Вернидуб майже 8 років очолював луганську Зорю (2011-2019), а дебютував у ролі головного тренера в запорізькому Металурзі у 2007 році. Зараз Вернидубу 59 і своє останнє слово в футболі він, сподіваємося, ще не сказав.
Валерій Яремченко з 297 матчами займає 6 позицію в рейтингу. Валерію Івановичу 78 років і більша частина його життя пов'язана з Шахтарем, де Яремченко спочатку провів майже всю свою ігрову кар'єру (1966-1978), а потім значну частину тренерської (очолював Шахтар в 1989-94, 1996-1999, 2002-2003, Шахтар-2 у 2008-2010). Крім "гірників", Валерій Іванович тренував Кремінь (1996), запорізький Металург (2004-2005), маріупольський Іллічівець (2010-2011) та двічі Карпати (2007-2008, 2016). Зазначимо, що в тренерській кар'єрі Яремченка була й зовсім екзотична сторінка, коли він очолював національну збірну Сирії, але це було дуже давно (1985-1987).
У Михайла Фоменка – 293 матчі та 7 місце рейтингу. Михайло Іванович тренував київське Динамо (1992-1993), Верес (1994), запорізький Металург (2003), Таврію (2006-2008) і двічі ЦСКА-Борисфен (1994-1996, 2000-2001) та харківський Металіст (1996-2000, 2001-2003). Як і в Яремченка, у тренерській кар'єрі Фоменка були відверто екзотичні варіанти. У 2004 році Михайло Іванович очолював національну збірну Гвінеї, а в 1990 році працював з іракським Ар-Рашид з Багдада. Останньою сторінкою в кар'єрі Фоменка була збірна України, яку він тренував з 2012 по 2016 роки. 29 квітня 2024 року Михайло Фоменко пішов у засвіти.
У 65-річного Олега Тарана – 273 матчі та 8 результат. Таран починав у Кривбасі (1997-2000), куди він ще двічі повертався (2007-2009, 2012-2013). Ще однією командою Олега Анатолійовича став запорізький Металург, який він очолював двічі (2001-2002, 2013-2014). У 54 роки Олег випав з обойми, тож зараз, після 11-річної перерви, його поява на тренерській лавці команд УПЛ навряд чи можлива.
А ось у Володимира Шарана, в активі якого 265 матчів та 9 місце, набагато кращі перспективи. Володимир Богданович розпочав роботу головним тренером в Зірці (2005), далі були Закарпаття (2007-2008), двічі Олександрія (2010-2011, 2013-2021), Карпати (2012) та Минай (2022-2023).
У жовтні Шарана призначили головним тренером Олександрії-2, тож із часом перспектива повернення 54-річного спеціаліста до керма команди УПЛ цілком реальна.
79-річний Семен Альтман з 257 матчами замикає чільну десятку рейтингу. Семен Йосипович більшу частину своєї кар'єри провів в Чорноморці, в тренерському штабі якого почав працювати ще в 1982 році. Альтману було 36. Вже у зрілому віці очолював донецький Металург (1999-2002), далі було повернення в Чорноморець (2003-2007), потім маріупольський Іллічівець (2007) та Таврія (2012-2013).
А де ж у цьому рейтингу Валерій Лобановський? – можливо, запитає не дуже прискіпливий читач. Річ у тім, що в наш залік йдуть матчі чемпіонатів України. Валерій Васильович же 5 років тренував Дніпро (1968-1973) та 15 років – київське Динамо (1973-1982, 1984-1990) ще в тоталітарній країні СРСР. Саме тому Лобановський має лише 152 матчі на чолі Динамо в чемпіонатах України (1996-2002). Але навіть вже під час незалежної країни Валерій Васильович вивів Динамо до півфіналу Ліги чемпіонів в сезоні 1998-99, що зараз виглядає абсолютно фантастичним результатом для будь-якого українського тренера або клубу.
ТОП-10 наставників-гвардійців в історії УПЛ
- Мирон Маркевич – 622 матчі;
- Микола Павлов – 549;
- Мірча Луческу – 432;
- Віталій Кварцяний – 340;
- Юрій Вернидуб – 309;
- Валерій Яремченко – 297;
- Михайло Фоменко – 293;
- Олег Таран – 273;
- Володимир Шаран – 265;
- Семен Альтман – 257.
Максим Розенко, Чемпіон