Коли говорять футболісти, експерти мовчать. Ман Сіті виграв Лігу чемпіонів, а Інтер не програв сезон

Рідкісні люди мають здатність адекватно виглядати після того, як висловили власну думку. Зазвичай що менше говориш, то здаєшся більш розумним. Маріо Балотеллі – не виняток. "Італійський футбол – дуже захисний", – казав у студії BT Sport перед фіналом Ліги чемпіонів колишній гравець Інтера та Мілана.

Немає жодних сумнівів, що впродовж минулого сезону Маріо весь свій вільний час присвячував перегляду цього самого італійського футболу. Бо розповідав він про нього так, ніби бачив кожен із З80 матчів Серії А. І в цьому експерт був напрочуд схожий на багатьох із тих, хто оцінював мізерність шансів та навіть автобусність стилю команди Сімоне Індзаґі, просто зазирнувши у криве дзеркало Гезелла XXI  століття, більш відоме як Transfermarkt.

Порівняння витрачених грошей на свої стартові склади Інтером та Манчестер Сіті теж не зумовлювало нічого доброго для "нерадзуррі" – 125,95 проти 6З7,9 мільйона євро. А "чисті" (без титульного спонсора) футболки, в яких грали міланці на завершальній стадії кампанії, не тільки нагадали вболівальникам, якою гарною може бути форма, коли на ній нема нічого зайвого. Вони лише підкреслювали всю курйозність фінансового становища клубу.

"Який довгий матч!" – думали ті, хто вболівали за Інтер, на 35-й хвилині гри в Стамбулі. А потім дивилися на таймер і з жахом виявляли, що хвилина була лише 9-та. Думки були тривожними, адже перед цим Бернарду Сілва зовсім трохи не влучив у дальній кут. Тут би не розгром, подумалося… Проте потім думалося вже кардинально по-іншому.

Післяматчеві ігрові дані вийшли суперечливими та навряд чи легко прогнозованими: підопічні Індзаґі вдвічі перевершили суперника за ударами по воротах та – на великий подив – за показником очікуваних голів. Також удвічі. Щоправда, не змогли нічого протиставити в головній статистичній метриці – підсумковому рахунку (0:1).

Генеральний коваль такого прикрого для своєї команди підсумку, Ромелу Лукаку, як він постійно зізнається (тоді, коли не зайнятий переходом до Челсі), дуже любить Інтер. Можливо, навіть так само сильно, як гроші та скарги на расизм. Цей футбольний рік для бельгійця вийшов неоднорідним. Зокрема, заважали травми та дивний хист рятувати суперників від пропущених голів, але нападник забив свої 14 м’ячів. А також оформив 7 асистів, по одному – на кожну мову, якою він володіє. В етері американського CBS після півфіналу цю тему розкрили трохи детальніше.

"На початку сезону Лукаку сказав мені, що ми вийдемо до фіналу Ліги чемпіонів. Я думав, він жартує, але матч за матчем – і ми почали вірити", – зізнавався в найкращих традиціях інтерв’ю для документальних серіалів Netflix президент клубу Стівен Чжан. Китаєць, попри серйозні фінансові труднощі та чутки про можливий продаж клубу, залишається дуже зануреним у справи команди.

"Не треба боятися Ман Сіті, ми маємо якості, щоб обіграти його. Ліга чемпіонів – це не нездійсненна мрія… В останні роки що вище була планка нашого суперника, то краще ми грали. Інтер чудовий проти сильних команд, саме проти менш конкурентоспроможних ми час від часу втрачали очки". І Чжан, який за 5 років правління устиг навигравати трофеїв на третє місце в історії клубу (попереду лише двоє Моратті), мав рацію.

Журналіст Себастьяно Вернацца з La Gazzetta dello Sport у квітні навіть намагався виокремити тенденцію, вказавши на те, що в ЛЧ футболістам допомагає увага, яка прикута до них із "половини світу", тоді як у чемпіонаті такого нема: "Щоб зрозуміти біполярність Інтера, нам потрібно подивитися на гру і ставлення. Команда Сімоне Індзаґі не доведена до абсолютного домінування. Воно масивне, іноді статечне. Їй потрібен час, і в Серії А вона страждає проти команд, які захищають рахунок 0:0 та готові скористатися помилкою на контратаці. А в Лізі чемпіонів уже Інтер може скористатися перевагами, які за своєю природою належать аутсайдерам. Він не відчуває тиску від обов'язковості перемоги".

Досить суперечлива думка, зважаючи на те, що у плей-оф аж до фіналу Інтер грав проти таких "страшних" опонентів, як Порту, Бенфіка та Мілан. Набагато більше поєдинків проти серйозних суперників команда провела саме на внутрішній арені.

Ось статистика результатів у подібних матчах

До 6 листопада (тоді ледь не вперше серйозно заговорили про можливу відставку Індзаґі):

• поразка 1:3 від Лаціо;
• поразка 2:3 від Мілана;
• поразка 1:2 від Роми;
• поразка 0:2 від Ювентуса.

Після цього (середина листопада – початок лютого) справи пішли набагато краще (пам’ятаємо про перерву на ЧС-2022):

• перемога 3:2 над Аталантою;
• перемога 1:0 над Наполі;
• перемога 3:0 над Міланом;
• перемога 1:0 над Аталантою;
• перемога 1:0 над Міланом.

Потім настав кінець зими – початок весни:

• поразка 0:1 від Ювентуса;
• поразка 0:1 від Фіорентини (у другій половині стала дійсно серйозним суперником);
• нічия 1:1 із Ювентусом.

У 8 матчах узагалі була здобута феєрична кількість перемог - 1. Усі заговорили про "ганебні 11 поразок за сезон" та навіть, що в Індзаґі є лише 3 матчі на виправлення ситуації.

Відразу після цього стало так (не враховуючи дві перемоги над Міланом у півфіналі ЛЧ):

• перемога 1:0 над Ювентусом;
• перемога 3:1 над Лаціо;
• перемога 2:0 над Ромою;
• поразка 1:3 імені Ґальярдіні від Наполі;
• перемога 2:1 над Фіорентиною у фіналі Кубка;
• перемога 3:2 над Аталантою.

Схоже, ситуацію було виправлено – із 23 квітня й до кінця сезону Інтер виграв 12 із 14 матчів у всіх турнірах.

Команда протягом сезону постійно чергувала вдалі та невдалі періоди. Пощастило, що найкращий припав саме на фініш. Чи не просто пощастило?

Інший знаний, не менш поважний експерт, ніж Маріо Балотеллі, й не менш колишній гравець "чорно-синіх" – Антоніо Кассано – ще в лютому дав власникам Інтернаціонале прозорливу пораду, що Індзаґі треба буде обов’язково звільняти в тому прикрому разі, якщо він раптом не поверне Кубок чемпіонів на Пінетіну. Наставник, який ще в Лаціо здобув славу саме "кубкового", не впорався, вперше програвши фінал, але прощатись із ним однаково не збираються, натомість запропонувавши новий контракт та додавши в ньому трохи заохочувальних цифр.

Після перемоги у фіналі-2009/10 Жозе Моурінью плакав під стінами Сантьяґо Бернабеу в прощальних обіймах Марко Матерацці. Той Інтер на шляху до тріумфу зламав головного домінанта епохи – Барселону Ґвардіоли.

Успіх 1З-річної давнини був чи не останнім подихом ситої Серії А або, радше, її відлунням, нинішній фінал – щось інше. "Це ваша реакція гордості після невиходу на Мундіаль", – розмірковував Юрґен Клінсманн. В Італії сподіваються, що футбол повернувся. Саме той, їхній футбол. Що "Calcio is back". Змусили навіть Фабіо Капелло промовити це закляття на камеру, а відео розіслали по різних країнах, аби місцеві медіасервіси псували його дубляжем із недоречними голосами.

Чотири програні вирішальні матчі різних турнірів за дванадцять днів (Ліга Європи, Ліга конференцій, Ліга чемпіонів, Кубок світу U-20) спровокували багатьох дурників і навіть цілком притомних людей в Україні за кожної нагоди кепкувати з цього "кальчо із бек". Неначе вихід у всі ті фінали одночасно перед початком сезону вже не виглядав неймовірним досягненням.

Ніколо Барелла частково підтвердив це у зверненні до фанів: "Я завжди думав, що перемога означає славу, а поразка — це невдача. Але за ці роки ви навчили мене, що в цьому є щось більше… Ця поразка надихає на спробу зробити щось іще величніше". Далеко не факт, що 26-річний півзахисник та ще хтось із лідерів не покинуть клуб улітку. Спортивний директор Беппе Маротта, намагаючись вписатися в найгуманніший у світі фінансовий фейр-плей від УЄФА, вже почав перебирати в голові різні комбінації з можливим поверненням Ашрафа Хакімі, придбанням Каліду Кулібалі тощо. Косоокий геній вкотре щось придумає, він повинен…

Після Ататюрка-202З знов були сльози: Андре Онана, за якого один фанат бейсболу із Лондона нині боїться "переплатити" (звісно, куди йому до Мудрика?), заспокоював Лаутаро Мартінеса. Цього разу домінант епохи ще раз – навіть більш явно – за грою був зупинений Інтером, але тепер Ґвардіола переміг.

"Італійці в таких ситуаціях дуже вмілі. Ми знаємо, що коли результат 0:0, вони будуть думати, що виграють, а ми програємо", – казав Пеп перед матчем у Стамбулі. Він також зауважив, що мешканці Апеннінського півострова не страждають надмірною самооцінкою футбольних аспектів, чим завдають собі неабиякої шкоди. З цим твердженням ексгравець Брешії та Роми явно погарячкував, хоч і, безумовно, він один із тих, хто здатен залишатися розумним навіть після того, як розтуляє рота.

Андрій Дунець, Чемпіон

Підписуйтесь на телеграм-канал автора

Фото: Getty Images

Вітторіо Бойоккі – злочинець та легенда, смерть якого посіяла розбрат серед фанів Інтера