"Став футболістом не заради Ferrari", або Родрі, що живе у двох світах одночасно
Барселона оголосила про перехід із Манчестер Сіті володаря Золотого м'яча-2024 Родрі.
60 млн одразу; ще 15 прописані як бонуси.
Безсумнівно, це головний перехід літа в іспанському футболі, де Родрі після ЧС-2026 має статус ікони, як Хаві, Іньєста, Вілья.
Він виграв у футболі все – Лігу чемпіонів, чемпіонат Європи, чемпіонат світу.
У Манчестері він неодноразово піднімав над головою всі місцеві, англійські трофеї.
І от у 30 років жива легенда повертається додому.
Яка історія!
***
"Йому просто треба було це бачити, чуваче. Треба, як повітря. І керівники табору це знали. Було б жорстоко позбавляти його цього фіналу", – розповідає сусід по намету Майлз Сміт.
Час – літо 2010 року.
Місце – американський Коннектикут.
Дитячий літній табір приймав два десятка гостей із Іспанії, і один хлопець їх щиро вражав.
Він говорив ламаною англійською, класно співав Іглесіаса, веслував на каное і грав пінг-понг – звичайний тобі 14-річний юнак, аж поки в його поле зору не потрапляв футбольний м'яч. Після цього Родріго втрачав розум:
"Це не як у нас. Ми вболівали за США на Олімпіаді, але якщо наші програли – нестрашно. А для нього це була релігія".
Що було робити?
Керівник табору Кріс Гаррехт-Вільямс купив у найближчому Wallmart телевізора, якого збирався здати наступного ж ранку; оформив місячну підписку на кабельне ТБ; за пів дня проклав проводку від єдиної в таборі будівлі з електрикою до залу для відпочинку. Навіть роздобув для всіх попкорн!
Та якщо перші 10-20 хвилин янкі намагалися дивитися фінал Іспанія – Нідерланди, то далі спостерігали лише за Родріго.
Той вдивлявся в екран так, ніби від матчу залежало його власне життя.
Кожен фол Найджела де Йонга він сприймав, ніби це в нього, Родріго, в'їхали шипами.
"Він так збуджено стукав по столу, що екран тремтів. Я був змушений нагадати – гей, ми ж хочемо його здати назад вже завтра!", – сміється Кріс.
І коли Іньєста забив гол, Родріго збожеволів остаточно – вилетів з залу і побіг навколо табору.
Решта іспанців святкували спокійно, і було ясно – не в паспорті тут справа, а у хлопцеві.
Зрештою, вони ж бачили це, коли він виходив на поле. Технічний, спритний, елегантний, як ніхто з дорослих на сотню миль навколо.
Коли стали розпитувати, то розповів – так, вчиться в школі Атлетико.
Про те, що раніше виграв лігу Мадрида з Райо Махадаонда в компанії братів Ернандесів змовчав – не любив зайвий раз хвалитися. Тим паче, в таборі "Матрацників" його ставили не надто високо.
"Він був дуже малим. Може, кілограмів 45. Якби він на мене напав, я б його просто підняв і виніс", – розказує Сміт.
Згодом вони з Родріго бачилися у 2011-му та 2012-му, бо тому сподобалося в Коннектикуті, і він повертався як волонтер.
А от далі зв'язок обірвався.
Аж у 2022-му ще одна завсідниця табору Аллегра скинула в груповий чат скрін трансляції матчу Ман Сіті, який дивився чоловік-англієць, і написала: "А цей Родрі схожий на чувака, з яким ми на каное сплавлялися..."
Стали придивлятися – дійсно, він!
Родріго вимахав до 191 см, але скоротив ім'я:
"Усе моє життя проходить між двома світами – футбольним й реальним. Поки мої партнери кепкують наді мною через мою нормальність, мама й дружина заприсягнуться, що я так далеко від норми, як тільки це можливо. Я залежний від футболу".
***
Його таки виставили зі школи Атлетико у 2013-му – типу, замалий.
Він поїхав на Південь із подвійною метою – вчитися і... вчитися:
"З батьками в мене була угода від самого дитинства: якщо я спробую стати футболістом, я повинен також вступити до університету й отримати "справжню" освіту".
У Вільярреалі Родрі вчився лонгболам, а в університеті Жауме І – адмініструванню бізнесу. Знову між двох світів.
А потім у 2014-му йому стукнуло 18, і Родрі виселили з клубного кампусу.
"Чому б тобі не пожити в університетському гуртожитку? Ми з твоїм батьком так і вчилися", – запропонувала мама.
І справді, чому ні?
І, знаєте, все йшло добре – аж до вечора кожної п'ятниці.
"Всі збираються до нічного клубу, але перед тим "готуються". Ви ж розумієте, про що я. Чоловік 20 в кімнаті, всі випивають, слухають музику. Я теж був з усіма, пив мінералку, а тоді... зникав.
Якось мене запитали, типу, ти чого з нами не йдеш? Я мусив сказати, що в мене зранку тренування.
Вони мене вбили за це: "Вигадай щось краще, бро".
Але що вигадати? Він тренувався з резервом Вільярреала, його ніхто не знав. Напарником по центру поля був Пабло Альварес – той, що потім гратиме за наші Карпати.
Все відкрилося аж на початку 2015-го, коли Родрі дебютував за основу "Жовтої субмарини".
Це що виходить, він правду казав? Гравець Ла Ліги тут, з ними, готує яєчню і грає у PlayStation?!
"Люди були шоковані, але йому подобалося ділити кімнату з усіма, бути з друзями. У нього був автомобіль – вживаний Opel Corsa, куплений у якоїсь бабусі. Хоча, звісно, було дивно бачити, як така людина пере білизну чи грає в настільний теніс", – розповідає його студентський друг Валентін Енгарехо.
Це йому першому Родрі розповів, що Атлетико повертає його назад – за 20 млн євро.
У цей момент зірка футболу спокійно розігрівав піцу у мікрохвильовці.
Коли Енгарехо це розповідає, то нестримно регоче.
Весь час у Вільярреалі, аж до 2018-го, Родрі жив з ними у гуртожитку, вчився, здавав іспити, а паралельно грав у Ла Лізі, ніби це щось другорядне:
"Така він людина. Якось він сміявся над хлопцями, які понад усе хочуть дорогу спортивну машину. Казав, що її єдина задача – відвезти власника з точки А в точку Б. Головною у житті для нього була сім'я".
***
Атлетико був клубом дитинства – як відмовити?
З іншого боку, істинний типаж Родрі Пабло Альварес роздивився ще в дублі Вільярреала:
"З перших хвилин я бачив у ньому наступника Серджі Бускетса. Те, що він робить зараз – він робив точно те саме вже тоді, у резервній команді".
Ну, Бускетс – так Бускетс.
Вони познайомилися особисто в збірній Іспанії, і після сезону на "Метрополітано" ніби ненароком розмова зайшла за Ман Сіті.
"Гвардіола? Він зробить тебе кращим гравцем, гарантую. Але він ніколи, ніколи не перестане тиснути. Ти ніколи не зупинишся", – заінтригував Бусі.
І отак Родрі поїхав до Англії.
А там Агуеро, Давід Сільва, де Брейне, Отаменді, Фернандіньйо...
І нема Лаури, його великого студентського кохання, що вчилася в сусідньому медінституті на хірурга.
"Довелося звикати спілкуватися на відстані. FaceTime виручав. Я набирав після кожного матчу – байдуже, програли ми чи виграли.
І от якось ми облажалися, в автобусі мертва тиша, всі пригнічені, і лише я зі своїм FaceTime розповідаю Лаурі: "Так, сьогодні ми грали паршиво. Так, лише нічия, я розчарований. А у тебе як справи?" Після цього до мене підійшов Агуеро і прошепотів: "Чувак, ти не можеш так себе вести. Пеп тебе чує. Всі чують". Але мені було байдуже, я дзвонив далі".
Реальний і футбольний світи – ще раз!
І це бажання жити всюди одразу не вражало Гвардіолу, який любив Родрі, його стиль, інтелект, але повної довіри не було.
Здається, лише поразка у фіналі ЛЧ-2021 з Челсі, коли Пеп розміняв свого метронома на ще одного атакера, переконала тренера довіритися Родрі та дати більше повноважень – ігрових та лідерських.
"Думаю, він побачив у Родрі щось із Пепа-гравця. Гвардіола дивився на Родрі, а бачив себе. І якщо ми дали йому навички гри в захисті, то Пеп значно покращив його позиціонування. У нього ніби дві школи", – каже дитячий тренер зірки Маурісіо Елена.
Як і весь футбольний світ, він не сумнівався – Родрі вийде в старті у фіналі ЛЧ-2023 проти Інтера.
Це був Стамбул, і на проспекті Ататюрка, як завжди, затори.
А потім розпочинається матч – і стає ясно, що в Голанда не йде, а Інтер дуже грамотно в'яже гру, не дає розбігтися, контратакує. Далі травма Кевіна де Брейне – що, знову?!
Навіть Родрі на початках виглядав паршиво і подарував м'яч під удар Марцело Брозовичу, ніби якийсь школяр.
На те, аби взяти себе в руки, знадобилося ще пів години – і кілька промахів Нерадзуррі з вбивчих позицій:
"Це не був розрахунок. Це було відчуття, набуте за 20 років у футболі. За секунду до того, як Бернарду навісив, я був далеко від місця подій. На екрані мене навіть не видно. І за логікою, я мав лишатися на місці. Та я пішов вперед, до штрафного. Не знаю, чому. У 99 разів зі 100, коли Бернарду навішує, м'яч до мене не потрапить..."
Але того разу – потрапив.
І що робити?!
"Пробивати на силу? Але це може бути єдиний шанс на перемогу. Закручувати? Але ж ми не вдома в саду. І я просто віддав пас сітці".
***
Та що там? То був пас у справжнісіньке футбольне безсмертя, яке для Родрі тільки-но починалося.
Золотий м'яч-2024 – абсолютно заслужений попри істерику Вінісіуса – ще одна цеглинка його спадщини.
Чотири титули чемпіона Англії, два виграні Кубки і три Кубки ліги – домінування, яке АПЛ не забуде ще довго.
Потім тріумф на Євро-2024, де Луїс де ла Фуенте назвав Родрі "комп'ютером, що керує збірною на полі". Це дійшло до абсурду в матчі з Грузією, де він зупинився з м'ячем у центрі поля прямо під час гри і роздавав вказівки, куди й кому бігти. Навіть грузини застигли, як вкопані!
"У той момент я відчував, що маю зробити саме це. Ми грали божевільно, 10 хвилин поспіль втрачали контроль. Іноді треба сказати людям: "Заспокойтеся, не летіть в атаку, встигнете".
Вони встигли – 4:1.
Далі розрив хрестів – і падіння Сіті, подертий лоб Гвардіоли і 3:0 з Феєнордом, які перетворилися на 3:3. Це ще додало Родрі слави, бо світ побачив, чого варта команда без нього.
Ну, і нарешті Мундіаль-2026 – вінець кар'єри. Рекордні 655 точних передач, що позбавили м'яча Мбаппе, Роналду, Мессі, всіх.
Він – чемпіон світу.
Найкращий гравець чемпіонату світу.
Капітан команди, що пропустила на Мундіалі 1 гол.
Коло, яке він розпочав тоді в Коннектикуті, нарешті замкнулося.
***
І що робити далі? Де заходити на нове? В 30 років зарано їхати в пенсіонерські ліги.
Відповідь дав телефон. Близький друг Дані Кодіна кличе на весілля у Коста-Брава. Несподіваний квиток у "реальний світ" – як не приїхати?
Кодіна очолював службу підтримки гравців у Ман Сіті; він добре знав і його наречену.
Знав також, що у 2025-му Кодіна перейшов на ту саму посаду в Барселону.
Чи може?...
Вже після кількох безтурботних днів на пляжі Дані відкрився – каже, з тобою тут хоче переговорити один чоловік, ти його знаєш. Кругом купа репортерів, але це байдуже; ми знайдемо ресторанчик, де не буде зайвих очей.
Не збрехав.
В Бегурі тоді вони вечеряли удвох – Родрі та Деку. Обговорили проєкт, його роль, обмінялися думками.
Згодом зателефонував ще Флік – у Гансі були конкретні напрацювання, які сподобалися ще більше.
Вже із власної ініціативи Родрі набрав і Гвардіолу...
Реал нічого не знав, але 5 серпня на Коста-Брава все й вирішилося. На весіллі Кодіни Родрі співав улюблені пісні "Камп Ноу", але відео ніде не з'явилося; все було схоже на спецоперацію – лишалося тільки домовитися з Ман Сіті. Не така вже й складна задача, враховуючи, що справи City Group веде каталонець Ферран Соріано.
"Я здійснюю свою мрію", – радісно запевняє найкращий іспанець покоління.
Легенда ж "Вершкових" Хорхе Вальдано в розпачі: "Родрі вартий 35 за те, що дасть Барселоні, і ще 40 млн – за те, що відмовляє Реалу".
Так і є.
Живий класик, він очолить кожну роздягальню. Але трофеї, голи, рекорди – це ще не все.
Родрі також серед небагатьох, хто пройшов дорогою до величі, не випавши з "реального" світу. Все ще без дорогої машини, без соцмереж, із лікаркою Лаурою вже з обручками на пальцях:
"А знаєш, чому? Бо мені байдуже. Мене не цікавлять ні лайки, ні кросівки за 400 фунтів. Я не хотів стати футболістом, щоб мати Ferrari.
Через це ЗМІ часто зображають мене ботаном, але я просто не хочу бути їхнім "персонажем". Коли я покидаю поле, я стою на землі двома ногами. Футбол – це все, від чого я залежний. І все своє життя я ганяюся лише за емоціями, які дарує гра..."
Телеграм-канал автора: Футбольні історії