Бове був за крок від трагедії: летальний кінець – не рідкість у футболі
У неділю, 1 грудня, гравець Фіорентини Едоардо Бове знепритомнів у матчі 14-го туру італійської Серії А проти Інтера. Епілептичний напад, який Бове пережив на полі, призвів до зупинки серця.
Цей епізод ледь не затьмарив всю решту – суто спортивну – частину, як завжди, насиченого подіями футбольного вікенду. Матч одразу перервали (догравання відбудеться пізніше), у пресу просочилися різні чутки, але, на щастя, найгірші прогнози не виправдалися. Гравець залишився живим і, більше того, досить швидко йде на виправлення.
У свідомості та відповідає на запитання
Тим часом, у неділю, 1 грудня, коли все сталося, пресслужба "фіалок" виступила із тривожною заявою:
"Фіорентина та госпіталь університету Кареджі повідомляють, що футболіст Едоардо Бове, якому надавали допомогу на полі після того, як він знепритомнів під час матчу Інтер – Фіорентина, зараз перебуває під фармакологічною седацією та госпіталізований до відділення інтенсивної терапії (перебуває в реанімації).
Він прибув у відділення невідкладної допомоги у стані гемодинамічної стабільності. Перші кардіологічні та неврологічні тести виключили гостре пошкодження ЦНС та кардіо-дихальної системи. Стан Едоардо Бове буде знову оцінено через 24 години.
Але вже наступного дня 22-річний хавбек прийшов до тями й відповідав на запитання. Однак причину того, що сталося, ще належить з'ясувати в ході подальших обстежень. При цьому вже виключено гостре ураження центральної нервової та кардіореспіраторної систем.
Зрозуміло й інше – півзахиснику дуже пощастило. Історія футболу знає чимало прикладів, коли гравці помирали: і прямо на полі, і дорогою до лікарні, і навіть через якийсь час, перебуваючи в лікарні під наглядом лікарів, де допомога надається миттєво. І все ж... На дворі XXI століття, а медичні служби навіть багатих європейських футбольних клубів елітних дивізіонів не можуть унеможливити подібні випадки.
Нерідко на поле виходять гравці, яким не варто було б з'являтися там за медичними показаннями, тому відбуваються подібні трагедії. При цьому регламент ФІФА та УЄФА чітко наказує медичним службам клубів та національних збірних ретельно стежити за здоров'ям гравців та уникати подібних інцидентів.
Помирають на полі з ХІХ століття
Історики досі сперечаються про те, коли зародився футбол, але достеменно відомо, що перші правила придумали англійці, у 1846 році. Вони ж створили першу лігу, яка об'єднала команди кількох коледжів. У 1871 році було засновано Кубок Англії – найстаріший футбольний турнір у світі.
Першою людиною, офіційно визнаною померлою в результаті гри у футбол, є Вільям Кроппер, який представляв команду Стейвлі в 1889 році. 12 січня того року, під час зіткнення з суперником він отримав сильний удар коліном у живіт, через що стався розрив кишечника. З якихось причин у лікарню гравця не стали везти, а просто перенесли до роздягальні, де він помер уранці наступного дня.
Вже через 3 роки, в 1892-му, помер шотландець Джеймс Данлоп із Сент-Міррена, а в листопаді 1893-го трапилося відразу дві трагедії з різницею в 11 днів. Трагічні випадки на футбольних полях Британії продовжилися, але до 1920 року, за офіційними даними, не виходили за межі островів.
Першою задокументованою футбольною трагедією за межами островів став епізод із гравцем хорватського Хайдука Миколою Гадичем. Після матчу проти Граджянскі, колишньої команди із Загреба і колись найпринциповішого суперника Хайдука, у гравця загострився туберкульоз, який призвів до смерті.
Трагічні випадки супроводжували футбол і надалі. Навіть у 1940-ті роки, коли Європу трясла Друга світова війна, помирали футболісти. Загалом історія світового футболу налічує понад 100 трагічних випадків.
Зірки, що згасли на полі
Серед загиблих були й гравці першої величини, футболісти національних збірних, яких любили й шанували на рівні всієї країни. Найбільш резонансною є смерть Марка-Вів'єна Фое. Гравцю збірної Камеруну та Манчестер Сіті стало погано 26 червня 2003 року під час півфінального матчу Кубка конфедерацій Камерун – Колумбія, який проходив у Ліоні (Франція). Гравець раптово впав на газон на 73-й хвилині матчу. Його госпіталізували, але всі зусилля медиків виявилися марними. Фое помер, а партнери по команді дізналися про це, святкуючи перемогу в матчі (1:0) та вихід у фінал.
Марк-Вів'єн Фое
Також на полі помер гравець збірної Угорщини та португальської Бенфіки Міклош Фохер, якому стало погано під час матчу чемпіонату Португалії з Віторією Гімарайнш у 2004-му. Гравець Севільї Антоніо Пуерта помер у результаті серцевого нападу під час матчу Прімери у 2007 році, І, звичайно ж, у пам'яті вболівальників міцно засів епізод з Євро-2020 (турнір було перенесено на 2021 рік через пандемію коронавірусу), коли гравець збірної Данії Крістіан Еріксен знепритомнів і пережив зупинку серця під час гри Данія – Фінляндія.
Від Перхуна до Баля
На жаль, не оминули трагічні випадки й українських футболістів. І першим із них став воротар Сергій Перхун. 18 серпня 2001 року в Махачкалі проходив матч чемпіонату Росії з футболу, в якому Анжи приймав ЦСКА з українським голкіпером у складі. В одному з епізодів гри, на 78-й хвилині матчу, була довга передача гравця Анжи з глибини поля у бік воріт ЦСКА.
Перхун вийшов за межі штрафного майданчика, кинувшись навперейми нападнику махачкалінців Будунові Будунову. Грати руками він не міг, тому стрибнув за м'ячем, намагаючись відбити його головою, але цього не зробив через ризик травмування суперника. Будунов же, не бажаючи поступатися м'ячем воротареві, не зменшив швидкість. Сергій встиг вибити головою м'яч, але обидва гравці врізалися один в одного в повітрі.
Як пізніше з'ясувалося, удар точно влучив у скроневу частину. При цьому Перхун залишався у свідомості, розмовляв з лікарями та керівництвом ЦСКА. Проте вже у санітарній машині, дорогою до аеропорту знепритомнів. Футболіст пережив кілька зупинок серця, але щоразу лікарям вдавалося запустити його знову. А потім Перхун впав у глибоку кому.
28 серпня, через 10 днів після матчу, Сергій Перхун помер, не приходячи до тями.
У київському Арсеналі сталися дві трагедії протягом 2004 року, причому обидві під час тренувального процесу. 7 січня помер 23-річний грузинський нападник Шалва Апхазава, а 1 березня помер 17-річний Андрій Павицький. Причиною смерті гравця стала недбалість медичної служби клубу, яка не доповіла тренеру про проблеми Павицького зі здоров'ям, через які він не мав права займатися у загальній групі.
Також під час тренувального процесу помер Павло Ткаченко. 16-річному гравцю Севастополя стало погано, і він упав на газон 17 січня 2014 року. І більше вже ніколи не піднявся.
У свою чергу, знаменитий захисник Динамо 80-х років минулого століття Андрій Баль помер під час матчу ветеранських команд 9 серпня 2014 року. Йому було 56 років.
"Навантаження йдуть надкосмічні"
Спортивний лікар Микола Ліневич зазначає:
"У сучасному футболі всі тренери вимагають найвищих швидкостей, миттєвої обробки м'яча, великих "вибухових" зусиль. Футбол – це не гладкий, а циклічний біг. Рвонув на 20-30 метрів – зупинився. Ще рвонув – знову міні-пауза. Така робота – це дуже велике навантаження як на м'язи, так і на серце.
Раніше вони були меншими. У 80-90-х роках травми у футболістів траплялися рідше. Ті ж хрестоподібні зв'язки вважалися взагалі рідкісною подією. Це теж свідчить про те, що навантаження йдуть надкосмічні. Причому вони зростають. Ще трохи – і їх перестануть витримувати. Десь треба зупинятися.
Людський ресурс не безмежний. Спорт вносить великі корективи в організм. У професійних футболістів є значна гіпертрофія лівого шлуночка.
Кожен випадок, зрозуміло, індивідуальний. Може все статися через навантаження. Можливо, гравці отримували удари в область серця напередодні. Потрібно дослідити, які фармакологічні засоби застосовували, яким був режим останні два-три дні, переглянути план тренувань, вивчити кардіограми.
На жаль, завжди є ризик зупинки серця професійного спортсмена... Не дарма всі лікарі тепер мають обов'язкові кардіостимулятори".
А відповідаючи на запитання, як спробувати уникнути подібних трагедій, лікар зазначає:
"Необхідний комплекс відновлювальних заходів. Обов'язок лікаря – підготувати футболіста до наступних навантажень. У цьому процесі присутня в тому числі й фармакологія, і масаж, і фізіотерапія. Безневинний панангін, що містить калій і магній – необхідні елементи для харчування міокарда. Ще потрібні залізо, стронцій , спеціальні напої на основі плодів фруктів, які теж дуже корисні в тому числі для серцево-судинної системи.