Футбол та освіта: як змінилося ставлення спортсменів та чи можна їх досі вважати малоосвіченими

1 вересня у світі відзначають День знань.

Одним із головних стереотипів є той, що футболісти малоосвічені й окрім того, що б’ють по м’ячу, більше нічого не можуть. Та чи справді це так, чи це тягнеться із часів совку?

Давайте розбиратися.

Рівень освіти у Радянські часи та після здобуття незалежності був значно нижчий, аніж зараз, відповідно, було менше можливостей та інструментів, щоб навчатися. Відтак, основна ставка була на те, щоб стати популярним футболістом.

Проте часи змінюються, спортсмени дедалі більше розуміють важливість освіти, що без неї буде складно в майбутньому, ну і для загального розвитку не завадить знати елементарні речі. Тому зараз практично всі, хто виступають в чемпіонаті України навчаються у ВНЗ або ж уже закінчили. Те ж стосується і гравців за кордоном, більшість із них також усвідомлюють важливість цього пункту.

Звісно, що людина, яка хоче присвятити себе певній справі, скажімо, футболу, часто мусить жертвувати чимось іншим. Щоденні тренування, тривалі поїздки, тактичні заняття, аналіз ігор, змагання, перельоти, збори – складові життя футболіста.

Тому, випливає, що їм не до навчання. Однак, всі ми вже помітили таку тенденцію, що більшість футболістів бере із собою в дорогу книгу — хтось читає художню літературу, хтось спортивну, але все ж, це вже неабиякий крок до успіху.

"Чомусь прийнято вважати, що футболісти – це тупі малограмотні люди, у футбол грають винятково ногами, а мізки їм ні до чого. Люди забувають просту істину: дурнів спорт не терпить. Ті у ньому надовго не затримуються", — екс-гравець Динамо та збірної України Владислав Ващук.

Погоджуюся з цими словами, адже сучасні футболісти розуміють, що не можуть бути позаду розвитку суспільства, що їм варто йти в ногу, що мати гроші — не означає бути багатим. На мою думку, ти збагачуєшся, коли поряд є люди, з якими ти маєш про що поспілкуватися, коли поряд є кохана, з якою ви виховуєте дитину. Та чи зможеш ти без навчання протягом певного періоду життя знайти спільні теми з друзями? Ба більше, чого ти зможеш навчити свою дитину? Чи вдасться спокійно, без хвилювань та заїкань відповісти на запитання журналістів, бо ти ж так хочеш стати топ-гравцем?

Переконана, що ці питання постають перед кожним із них, тож, аби не втрапити в халепу, вони розмірковують, чому навчання у школі чи університеті справді потрібне. Та й вже давно ні для кого не секрет, що кар’єра гравця не вічна, потрібно після того десь працювати, а без освіти це буде дуже важко зробити.

Порівнюючи з гравцями, які були на полі 20 років тому, можна сказати, що інтелектуально — це два різні покоління, адже зараз є безліч інструментів, аби реалізовувати себе і поза грою, розбирати помилки під час матчів, розмірковувати, чому саме цей чи інший пас ти віддав.

Знаю, що багато футболістів працюють індивідуально з коучами, які розкривають, як покращити їхню фізичну форму, що потрібно для успіху, як на психологічному рівні боротися із невдачами та поразками й багато іншого. Це доволі актуально серед гравців, тож це черговий показник, що наше покоління не таке й втрачене.

Що цікаво, більшість футболістів зараз точно знають дві мови: рідну та англійську. А є й такі, що вивчають по три, а то й чотири чи п’ять іноземних мов (Ромелу Лукаку чи Кріштіану Роналду, який володіє трьома "чужими" мовами). Це спричинено насамперед тим, що спортсмени часто змінюють клуби, країни та пристосовуються до нових умов життя. Володіння кількома мовами полегшує комунікацію і на полі з суддями, футболістами, а також журналістами.

Серед сучасних українських футболістів варто виділити капітана донецького Шахтаря Тараса Степаненка, він саме той, хто навчається все своє життя. Окрім того, що він завершив школу із золотою медаллю, а потім інститут за фахом "Міжнародний туризм та управління", він отримав ліцензію тренера.

Це не так вже й просто, коли в тебе є ще обов’язки крім постійної роботи на футбольному полі, проте йому це вдалося.

Також прикладом може слугувати іспанський півзахисник Хуан Мата, він здобув диплом журналіста у Політехнічному університеті Мадрида та має ступінь зі спортивної науки та фінансів.

А ось Френка Лемпарда свого часу називали "мозком" Челсі, і не дарма. Тест на визначення рівня IQ, який організували у команді, показав результат 150 (порівняйте: у Ейнштейна – 160).

Якщо ж говорити про юних екземплярів — іспанський вундеркінд Ламін Ямал отримав шанс зіграти на Євро-2024, проте йому було лише 16, тож, окрім форми, довелося везти з собою домашнє завдання. Протягом турніру футболіст активно готувався до іспиту, який успішно склав та був зарахований на четвертий курс середньоосвітньої школи. Після цього він зі збірною Іспанії став чемпіоном Європи з футболу.

Кожен з нас обдарований талантом, але його потрібно розвивати, так само, як і мозок. Футболіст повинен зрозуміти, що без нього нікуди, це найважливіша складова, яка проявляється на полі. Звісно, майстерність, витривалість, сміливість, швидкість – риси справжнього футболіста. Якщо чогось з цього переліку можна досягти за допомогою фізичної праці, внаслідок чого болітимуть м’язи та литиметься піт, то решти – гризучи міцний граніт науки.

Одного дня легендарний Пеп Гвардіола сказав: "Футбол – це шахи з інстинктом". Тому, Грає лише той, хто вміє поєднувати талант з можливостями тіла та розуму.