Ексфутболіст російського "Зеніта" та київського "Динамо" вже два роки на війні: мріє про перемогу та повернення у футбол
50-річний експівзахисник збірної України Роман Максимюк в 1999 році у складі російського Зеніта вигравав Кубок Росії. Виступав за київське Динамо, Дніпро та луцьку Волинь.
Ще у розквіті ігрової кар'єри в уродженця селища Битків, що на Івано-Франківщині, з’явилася психологічна хвороба, яка негативно вплинула на його футбольне та після футбольне життя. Максимюк страждав ігроманією. Загалом програв у казино понад 700 тисяч доларів.
Кар’єра тренера теж не склалася і в результаті початок повномасштабної війни він зустрічав звичайним вантажником в одному з супермаркетів Луцька.
Загроза нашому існуванню
Анексія Криму та тимчасова окупація значної частини Донецької та Луганської областей у 2014 році не дуже вплинула на свідомість Романа. Ще наприкінці 2021 року він зізнавався: виступ за Зеніт є ледь не одним з найкращих його футбольних спогадів. Але 24 лютого 2022 року кардинально все змінило.
"З перших днів повномасштабного вторгнення ми почали збирати допомогу для ЗСУ, – зізнається Максимюк Чемпіону. – Я брав участь в благодійних ветеранських футбольних турнірах. Збирали гроші на авто для наших підрозділів.
А восени 2022 року добровільно пішов захищати Батьківщину. Потрапив в мобільну вогневу групу. Наше завдання – заступити на чергування, зайняти позиції та знищувати ворожі повітряні цілі. Спочатку був в Луцьку, зараз знаходимося на Харківському напрямку. Тут дуже важко. Але вірю в нашу перемогу. Тому, що в нас немає іншого вибору. Якщо ми програємо, Україна як держава перестане існувати. Нас знищать як націю.
Повномасштабне вторгнення кардинально змінило мою свідомість. Не хочу мати нічого спільного з росіянами. Не хочу, щоб мої діти та онуки мали з ними щось спільне. Меседж, що росіяни – загроза нашому існуванню, ми повинні передавати з покоління в покоління".
Роман Максимюк під час несення служби
"У ринзі хвилювався більше": ексчемпіон світу два роки розстрілює шахеди з кулемета
Кредит від Коломойського
Пітерський Зеніт став зенітом футбольної кар’єри Максимюка.
На початку 2000 року Роман вже в статусі гравця збірної України перейшов до київського Динамо, але стати гравцем основного складу в команді Лобановського не зміг. Через рік хавбек підписав 3-річний контракт з Дніпром. Максимюку зберегли таку ж зарплатню, як в Динамо – 15 тисяч доларів на місяць. Ба більше, Роман домовився зі власником Дніпра Ігорем Коломойським, щоб йому відразу виплатили повну суму контракту за рік і за 180 тисяч доларів придбав квартиру в Києві.
"Невдовзі після приїзду до Дніпра зустрів на клубній базі Ігоря Валерійовича, – згадує Максимюк. – Підійшов до нього. Сказав, що хочу придбати квартиру, попросив виплатити мені зарплату за 12 місяців. Коломойський відповів: "Без проблем" і незабаром я придбав квартиру в Києві".
Леонід Колтун про Дніпро, відмову Коломойського і договірні матчі
Лудоманія
"Лудоманія" – розлад поведінки, що полягає в патологічній пристрасті до азартних ігор.
У Дніпрі хвороба Романа загострилася – він став програвати в казино все, що заробляв. Це негативно впливало і на футбольну кар'єру, і на особисте життя. Максимюк розійшовся з першої дружиною Тетяною, лишивши їй з сином Віталієм квартиру в Києві. Тетяна стала зустрічатися, а потім і вийшла заміж за гравця Динамо і збірної України Олександра Алієва. Іронія долі в тому, що Алієв, як і її попередній чоловік, мав ідентичну хворобу – ігроманію.
Генпрокуратура та договірні матчі
Після Дніпра Максимюк 3 сезони відіграв за Волинь і одружився в Луцьку вдруге. А після закінчення ігрової кар’єри отримав тренерську ліцензію.
12 січня 2017 року його призначили головним тренером ФК Тернопіль. Однак вже через 6 днів звільнили з посади. Каталізаторам цього кадрового рішення стала інформація від футбольного ведучого Ігоря Циганика, у якій Максимюка звинувачували в організації договірних матчів. Роман не виключає, що Ігор Циганик відпрацьовував це замовлення за гроші або був використаний в цій ситуації в ролі зливного бачка.
"Цю інформацію Циганик виставив буквально через пару годин після мого призначення, – розповідає Максимюк. – Про що це може свідчити? Тож ні про що інше подумати не можу.
Мене викликали в Генпрокуратуру, я давав свідчення. А переді мною дві години свідчення давав Ігор Циганик. У нас взагалі очорнити людини можна одним словом. Генпрокуратура провела розслідування. Доказів моєї участі в договірних матчах не знайшли. Сказали: "До вас немає претензій, вибачте!". Але після цієї історії мене вже ніхто не запрошував працювати тренером. Я навіть звертався до Генпрокуратури. Просив, щоб вони оприлюднили інформацію щодо розслідування. Що звинувачення не мали жодних підстав. Але до мене вже нікому не було діла.
Роман Максимюк (праворуч) працює вантажником у Луцьку
А родину потрібно було годувати – син Ігор і донька Дарія підростали. Тому влаштувався простим вантажником в супермаркеті й саме на цій посаді зустрів повномасштабне вторгнення. Зараз маю дві мрії. Перша – допомогти Україні перемогти у війні та тим самим забезпечити мирне майбутнє моїм дітям і родині. І повернутися в футбол – дуже хочу реалізуватися як тренер".