"Арсенал": Чи зацвітуть "каштани"?
Київський "Арсенал" став однією з небагатьох команд УПЛ, котрі першу половину сезону можуть занести собі в актив. Не можна сказати, що "канонірів" нічого не чекали, все ж попередній сезон вони завершили на відстані двох очок від зони Ліги Європи. Досить схоже на теперішню ситуацію, однак є "маленька" відмінність: в команди з’явився свій почерк.
Причиною цьому став прихід на тренерський місток Леоніда Кучука. Досвідчений наставник заробив собі репутацію непоганого тренера в молдовському "Шерифі", де виграв все, що було можна. Разом з тим, по окремих спалахах в єврокубках було видно, що фахівець вже переріс першість сусідів. Тому порівняння з Кононовим, котре часто використовують, дещо некоректне - той був справді "темною конячкою", коли приходив у "Карпати".
У "Шерифа" Кучука непогано виходило протистояти більш іменитим командам за рахунок продуманих дій у захисті та налагодженій контратакувальній грі. Рецепт виявився придатним і для першості України. За пропущеними голами "Арсенал" поступається лише трійці лідерів, причому "Металіст" пропустив лише на гол менше. Забивати поки виходить не так часто, але це якраз той випадок, коли можна сподіватися на краще, вважаючи, що Кучук як грамотний тренер просто почав будувати команду "від пічки", себто захисту.
Тим більше, що на старті сезону команда довела, що забивати вміє. Три голи "Дніпру", "Чорноморцю", "Зорі" (останнім двом - у гостях) і цілком пристойні 14 голів у 8 матчах. Далі справа пішла більш натужно, суперники почали грати з "Арсеналом" обережніше, побачивши вміння команди використовувати контратаки та витискати максимум з небагатьох моментів. На початку другого кола навіть трапилася неприємна серія з 4 ігор без голів, однак перемога над "Ворсклою" 2:0 дозволила "каштанам" піти на зимову перерву в хорошому настрої. Та й серед суперників в цих матчах були "Дніпро" з "Шахтарем", обурені за матчі першого кола.
У тому, що "Арсенал" показав вміння грати проти топових команд, дуже подобається стиль, в якому кияни це зробили. В матчі з "Дніпром" команда спочатку прийняла гру на зустрічних курсах, а потім показала згадане вміння діяти на контратаках і можна сказати, що втратила перемогу. З "Шахтарем" було продемонстровано вміння відігратися, нечасте в Україні вміння кинутися на штурм і буквально затиснути бразильський півзахист суперника на його половині поля. Нарешті проти "Металіста" "Арсенал" спокійно відзахищався, ставши єдиною командою першості, що не пропустила від харків’ян на їх полі. "Динамо" стало єдиним грандом, котрий в першому колі переміг киян, та й те, зустріч видалася суперечливою через скандал з запізненням "сьомінців" на матч.
При цьому команда майже не втрачала "свої" очки. Була домашня нічия з "Олександрією", коли суперматч видав кіпер гостей Паньків, але за неї "синьо-червоні" поквиталися вже за 3 дні, розгромивши суперника в Кубку. Ну, ще поразка від "Чорноморця" згадується, однак тоді "Арсенал" майже всю зустріч провів у меншості. А так - мобільні швидкі фланги (Польового можна було б і спробувати злів в захисті збірної) та хороші руйнівники в центрі півзахисту (тут Блохіну можна буде звернути увагу на Богданова вже у відборі на ЧС-2014) дозволяли ліквідувати більшість загроз суперника. Швидкий перехід в напад, де забити міг кожен з номінального набору форвардів та атакувальних хавбеків довершував справу. Без особливої вигадки, але дуже ефективно, дозволю порівняння з міцним стільцем, на котрий може й не так приємно дивитися, як на віденське крісло, однак сидіти на ньому дуже зручно.
Однак все хороше, що можна сказати про "Арсенал" стосується лише команди. Як клуб ця організація невиправна. Вадиму Рабіновичу, здається, подобається роль галасливого власника команди, що часто світиться в медіа-просторі (одна сварка із Заваровим чого варта), однак якимось реальними зрушеннями в справі розбудови клубу похвастати не може. В "канонірів" все ще нема свого стадіону та нормальної бази. Більш того, схоже, проваленим став пошук ідеї, що стоїть за клубом. Меседж, котрий він несе вболівальникам, те, що відрізняє його. Тут порівнювати навіть не з "Динамо", котре завжди може опертися на своє минуле, а з скромною "Оболонню". Та застовпила за собою статус "районного" клубу, що має може й обмежений територіально, але стабільний електорат.
Звичайно, можна жити і так. Більш того, досягати певного результату за рахунок тренерської роботи та непоганої селекції з підписання вільних агентів та недорогих легіонерів (Київ як місце для проживання - цілком непоганий варіант для багатьох футболістів). Однак чи варто мучитися в таких умовах лише заради, як подейкують, примарної надії на безкоштовний ласий шмат київської землі? Чи не краще передати команду іншому господарю, котрий буде вкладати в неї душу та гроші? Втім, це питання риторичне, як і питання про можливий переїзд команди в інше місто... Адже, схоже, що насправді всіх і так все влаштовує. Характерний приклад, про який вже доводилося згадувати: перелік гравців на офіційному сайті УПЛ. Те, що там нема найкращого бомбардира команди Мазілу - це ще "квіточки". А от "ягідки" - наявність в списку футболістів Євгена Євсеєва, котрий загинув ще у серпні...
Найкращий матч: "Арсенал" - "Шахтар" - 1:1
Найгірший матч: "Шахтар" - "Арсенал" - 5:0
Тріо найкращих гравців першої половини сезону: Мазілу, Богданов, Погорілий
Гравець-розчарування: Аржанов. А колись вважався кандидатом у збірну…
Прогноз: якщо справді захочуть грати у єврокубках і піти на витрати, пов’язані з цим, то проб’ються