День, з якого почалося підкорення "королівського дивізіону": як Усик дебютував у хевівейті
12 жовтня 2019 року Олександр Усик провів перший бій у надважкій вазі. Після абсолютного чемпіонства у крузервейті український боксер вирушив у дивізіон, де суперники були значно більшими, а його перспективи викликали чимало запитань.
Дебют двічі опинявся під загрозою, а остаточного суперника уродженець Сімферополя отримав лише за кілька днів до виходу в ринг.
"Чемпіон" згадує, як протистояння з Чаззом Візерспуном стало першою точкою на шляху, що привів українця на вершину хевівейту.
Зміна дивізіону
До кінця 2018 року Усик фактично закрив усі питання у першій важкій вазі. Він виграв Всесвітню боксерську суперсерію, зібрав чотири основні чемпіонські пояси, а у листопаді захистив статус абсолюта, нокаутувавши Тоні Белью в Манчестері.
Наступним етапом кар'єри став перехід у "королівський дивізіон". Там на Олександра чекали суперники, які мали перевагу не лише у вазі, а й у зрості, розмаху рук та фізичній потужності. І саме це стало головною темою навколо його переходу: чи зможуть швидкість, техніка та рухливість компенсувати різницю в габаритах.
Дебют спочатку запланували на травень 2019-го проти досвідченого Карлоса Такама. Але приблизно за три тижні до поєдинку Усик травмував біцепс на тренуванні, тож перший вихід у хевівейті довелося відкласти.
Одним із тих, хто добре розумів складність такого переходу, був Евандер Холіфілд. Свого часу він сам залишив крузервейт після абсолютного чемпіонства, а згодом підкорив і надважкий дивізіон.
"Усик – дуже хороший боксер, у нього є справжня майстерність. Йому доведеться битися з великими хлопцями. У мої часи надважковаговики теж були великими, але вони не могли рухатися так, як я.
Олександру теж доведеться це робити. Йому може бути складно, але він може бути дуже швидким у надважкій вазі. Йому буде нелегко, та чемпіонство у хевівейті й не повинно даватися легко", – цитував Холіфілда BoxingScene.
Американець добре знав, про що говорив – свого часу він сам пройшов цей шлях. Для Усика ж усе тільки починалося: попереду був перший професійний раунд серед надважковаговиків.
Несподівана заміна суперника
Після травми та кількох місяців очікування нову дату дебюту Олександру призначили на 12 жовтня 2019 року. У Чикаго його мав зустріти Тайрон Спонг – непереможений боксер із рекордом 14-0, 13 перемог якого були достроковими.
Здавалося, цього разу все нарешті складалося за планом. Але за декілька днів до виходу на ринг історія знову різко змінила напрямок. VADA повідомила про провалений допінг-тест нідерландця. Атлетична комісія штату Іллінойс відмовилася видавати йому ліцензію, тож бійця зняли з поєдинку.
Організаторам довелося терміново шукати заміну. Нею став 38-річний Чазз Візерспун – досвідчений американець із рекордом 38-3 та 29 нокаутами, який не програвав протягом п'яти років. На підготовку саме до Усика він фактично отримав лише кілька днів.
Сам Візерспун запевняв, що перебував у тренувальному процесі та чекав на великий шанс. Для нього несподіваний дзвінок став можливістю провести найбільший бій у кар'єрі. Для Олександра ж після місяців підготовки до одного суперника це означало необхідність практично в останню мить перебудовуватися під іншого.
Та зміна опонента не змінила головної дискусії навколо Усика. Перед поєдинком останній суперник українця Тоні Белью в коментарі для Sky Sports визнавав його технічну перевагу, але сумнівався, що цього вистачить проти найбільших зірок дивізіону:
"Я просто думаю, що Джошуа та Ф'юрі занадто великі для нього. Фундаментально він значно кращий боксер за них, і я включаю сюди Ф'юрі, але він просто занадто малий, щоб конкурувати з ними протягом 12 раундів. Думаю, габарити Ентоні та Тайсона були б величезною перевагою, і не думаю, що Усик зміг би її подолати".
Наступного вечора всі ці розмови про швидкість, техніку та недостатні для хевівейту габарити вперше мали перейти з прогнозів у реальну площину.
Дебют у хевівейті
Вже на зважуванні різниця у фізичних показниках кидалась в очі: Усик показав 215 фунтів – 97,5 кг, Візерспун – 242 фунти, майже 110 кг. Для українця це була найбільша вага у професійній кар'єрі, але навіть так суперник переважав його більше, ніж на 12 кг.
12 жовтня вони вийшли в ринг майже заповненої Wintrust Arena в Чикаго. Саме тієї ночі фанати мали отримати відповідь на низку запитань щодо перспектив Олександра в "королівському дивізіоні".
Усик не поспішав доводити, що його удар уже став "надважким". На старті він багато рухався, придивлявся до суперника, шукав дистанцію та поступово нарощував темп. Візерспун намагався користуватися перевагою у габаритах і декілька разів непогано зустрів українця контратаками.
Та з кожним наступним раундом різниця у швидкості ставала дедалі очевиднішою. Олександр змінював кути атак, працював серіями й одразу виходив із лінії відповіді. Американець усе більше часу проводив в обороні, а постійний рух українця змушував його витрачати сили навіть у тих епізодах, де великої кількості ударів не було.
У сьомому раунді перевага вже стала односторонньою. Усик підняв темп, почав частіше діставати суперника по голові та корпусу, а наприкінці трихвилинки засипав його серією ударів. Чазз вистояв і жодного разу не побував у нокдауні, але на восьмий раунд уже не вийшов – його кут зупинив бій.
Дебют завершився достроковою перемогою, хоча остаточної відповіді на головне питання ще не дав. Усик зберіг швидкість, рухливість і темп після переходу в нову вагу, але суперник, який прийняв поєдинок за декілька днів, навряд чи міг стати повноцінною перевіркою його перспектив серед еліти дивізіону.
Саме на це звернув увагу Леннокс Льюїс, написавши після бою в соцмережі X:
"З приходом Усика в надважкій вазі з'явився новий знак питання. Я не думаю, що Візерспун був справжнім випробуванням, яке йому було потрібне. Але Усик уже занурив ногу у води хевівейту та побачив, що вони не надто гарячі. З нетерпінням чекаю побачити більше".
Сам українець після бою дивився значно далі. Коли його запитали на пресконференції про можливий поєдинок із переможцем реваншу Енді Руїс – Ентоні Джошуа, він не став просити часу на адаптацію та заявив, що готовий битися з будь-ким.
І в цій заяві не було блефу. Подальша кар'єра Усика показала, що він справді не той, хто ховається від викликів, перебивши згодом практично всю еліту хевівейту.
Крузер, який зміг
Перемога над Візерспуном була лише точкою входу. Уже в наступному поєдинку українець здолав Дерека Чісору, а ще через рік вийшов проти Ентоні Джошуа та забрав у британця чемпіонські пояси WBA, IBF і WBO. У реванші українець переміг знову.
У 2024-му Олександр зняв остаточно всі запитання. Він здолав до того непереможеного Тайсона Ф'юрі та став першим абсолютним чемпіоном надважкої ваги в епоху чотирьох поясів, після чого тріумфував і в реванші.
Згодом вдруге зібрав усі титули дивізіону, брутально нокаутувавши Даніеля Дюбуа. Також Усик переміг легенду кікбоксингу Ріко Верховена, після чого добровільно звільнив усі пояси й анонсував "Last dance".
Хто стане суперником українця в цьому танці, поки остаточно невідомо. Але вже точно можна сказати, що Усик зробив те, у чому на старті його шляху в хевівейті багато хто сумнівався. І сходження на вершину "королівського дивізіону" має свою чітку точку відліку – 12 жовтня 2019 року та сім раундів проти Чазза Візерспуна.
