На трасі шторм, на душі – штиль. Легендарна перемога української команди в естафеті в Обергофі
Жіноча збірна України виграє золото в естафеті на етапі кубку світу в Обергофі! Це зараз така новина "вбила" б наповал своєю сенсаційністю, а в 2013 це сприймалось як щось закономірне, логічне та справедливе. Такі були часи… І дуже сподіваємось, що такі миттєвості ще обов'язково повернуться. Історія – вона ж циклічна…
Обергоф. Де та коли дивитися гонки четвертого етапу Кубку світу
Тоді на першому післяноворічному етапі КС вистрілила четвірка, яка вже за рік тріумфально вийде на свій історичний пік – виграє "золото" Олімпіади-2014. Згадувати в деталях такі моменти – це райська насолода навіть через 13 років! А всі ці спогади – не лише про ностальгію, радше – про мотивацію та приховані можливості.
Четвірка в іншій розстановці – універсалки на марші
Гонка в Обергофі стала певним прологом до олімпійського тріумфу. Хоча й розстановка в естафеті відрізнялась від олімпійської. Видно, що тренери все ще шукали, як максимально ефективно збалансувати сили в потужній четвірці. І це нормально – останні коригування можуть вноситись вже під час змагань або й в останню заявочну добу, з огляду на поточні кондиції, настрій та інші особливості. У жіночих командах це все має велике значення.
Юлія Джима, Валентина Семеренко, Олена Підгрушна, Віта Семеренко – у такій послідовності вийшли українки на старт обергофської естафети 3 січня 2013-го. На Олімпіаді, зазначимо, поетапність була іншою – Віта Семеренко, Юлія Джима, Валентина Семеренко і Олена Підгрушна – фінішерка! Але сили Олени вирішили поберегти, вона ще не почувалася оптимально після хвороби, а четвертий етап – це вибух.
Маючи такий склад – голова болить від варіативності, і це був той випадок, коли пігулки від болі могли лише завадити. Були ж часи… Середній вік тієї команди був далеким до тридцяти. А Джима лише нещодавно перескочила з юніорських "пелюшок" в дорослий біатлон.
Бачити ціль навіть в тумані – це про Україну
Ще за годину до початку гонки було невідомо, чи вона відбудеться взагалі. Традиційно нельотна обергофська погода показала зуби, як тільки могла. Дощ, вітер, туман, під ногами "розварена" натуральна каша зі штучного снігу, зледенілі повороти. Були моменти, коли на екрані лише молоко, не видно силуетів і лише прорізається голос тодішнього коментатора Олександра Мащенка…
Юлія Джима стріляла нешвидко, але холоднокровно, за таких умов кулеметна черга ні до чого. Упевнено почати в такій екстремальній гонці – це класний заділ впевненості для всієї команди. І Джима це зробила. Хоча відставання від лідера складало майже 25 секунд!
На одному з каверзних поворотів впала німкеня Тіна Бахман. Далі був ще цілий калейдоскоп прикрих незапланованих приземлень від інших учасниць гонки… Серце щоразу завмирало, щойно на віраж викочував хтось із наших дівчат. Але українки щоразу демонстрували дива стійкості та гірськолижної підготовки.
На стрільбі стоячи Джима скористалась одним додатковим патроном. Етап завершила сьомою з відставанням 42 секунди. На той час це можна було назвати ідеальним етапом. Не програти багато на старті – це ж естафетна аксіома у всі часи! Особливо, коли гонка складається в форматі "наздогнати", а не "втекти". Втекти буде вже за рік…
З шести пострілів відпрацювала і Валентина Семеренко на стрільбі лежачи, і підняла команду вже на п'яту, а потім і на третю позицію. Хоча часове відставання зберігалось ідентичним.
А стійка буквально перевернула цю гонку. Олімпійська призерка Ванкувера-2010, щоправда, в лижних гонках, а не біатлоні, Міріам Гьоснер пішла на кола штрафу. Біатлон – це не лижі…
Польща, Німеччина, Україна – проміжна трійка призерів на екваторі захоплюючої дух естафети. Відставання 14 секунд – це було нічого…
Підгрушна та Семеренко "пристрелили" інтригу
На першому колі на повороті впала полька Моніка Хойніш – це знову про підступну погоду та важку трасу. Україна підіймалась! Вогневого рубежу майже разом дісталось сім біатлоністок, серед них і Підгрушна. І саме Олена переломила гонку на українську користь, з вогневого рубежу Підгрушна втекла першою. Теж саме зробила і після стрільби стоячи, ще збільшивши перевагу над господарками німкенями. Фанні Хурн завела Норвегію на штрафні кола, кількість претенденток на золото розсіювалась, як обергофський туман…
Четвертий етап після першої відмінної стрільби від Віти Семеренко вже було дивитись нецікаво. Зникла інтрига… Настільки потужно виглядала команда, яка за рік стане найсильнішою на планеті. На фініші перевага над "срібною" Францією склала 45 секунд. Бронза дісталась команді, яка б мала бути готовою до всіх примх рідного Обергофа – Німеччині. Часи були настільки легендарними, що навіть ця яскрава перемога була лише тінню великої олімпійської звитяги в Сочі-2014. Біатлонний світ вже підсвідомо, тоді в Обергофі, здається, майже вже все зрозумів, наших дівчат почали реально боятись і не дарма…
Щастить тим, хто на це заслуговує
"У таких складних умовах наші дівчата показали, що вони здатні боротися. Але не лише в таких умовах. Я думаю, що це передумова для хороших результатів в майбутньому. Незважаючи на таку погоду, в нас перед гонкою на душі загалом був штиль. Ми розуміли, що ця команда рано чи пізно почне показувати на що здатна. А щодо розстановки дівчат по етапах, то маємо розуміти, що кожна з дівчат повинна бути спроможною виступити на будь-якому етапі", – з такими словами схвильовано та водночас гордо в ефір трансляції проривався тодішній тренер Василь Карленко…
Які висновки, порівняння та паралелі з тими зірковими часами? Порівнювати за результатами поки можливості немає, бо й немає результатів. Але ж сестри Семеренки, Джима та Підгрушна не народилися чемпіонками! Вони ними стали! Хтось мав більше таланту, хтось менше, хтось стріляв, хтось брав швидкістю, а хтось потім зумів це все поєднати.
Не буває нічого неможливого, майже не буває: трохи таланту, помноженого на важку працю, плюс тренерський хист та можливості, організаційні здібності, а ще й вдача – усе разом це може допомогти здобути набагато більше. І ця новорічно-різдвяна обергофська історія, здається, саме про те…
